26.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4403/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2025р. (суддя Бажанова Ю.А., повне рішення складено 19.09.2025р.) у справі № 904/4403/25
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 11 937,37 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" 3 % річних в сумі 1926,21 грн., інфляційних втрат в сумі 10011,16 грн. Судові витрати просить стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушення строків виконання грошових зобов'язань щодо внесення плати за користування вагонами по відомостям плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №26059321, 26059322, 26059323, 26059324, 27059325, 27059326, 28059330, 30059335, 30059336, 27059327, 31059340, 30059338, 31059339, 31059341у розмірі 52 012,32 грн з ПДВ та збору за зберігання вантажу по накопичувальних картках ф.ФДУ-92 №27059097, 27059098, 28059099, 31059105, 02069113, 27069157 у розмірі 10 806,00 грн з ПДВ.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2025 року у справі № 904/4403/25 позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 11 937,37 грн задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, код ЄДРПОУ 00190905) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи ґедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49605, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237) 51,63 грн. 3% річних, 10,48 грн. витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020. За час перебування вагонів на станції з вини вантажовласника було нараховано плату за користування спірними вагонами по відомостях плати ф.ГУ-46 в сумі 52 012,32 грн з ПДВ та збір за зберігання вантажу по накопичувальних картках в сумі 10 806,00 грн.
Відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки підписані відповідачем із запереченнями. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2024 по справі № 904/3695/24 стягнуто з відповідача на користь позивача збір за зберігання вантажу у розмірі 10 806,00 грн та плату за користування вагонами у розмірі 52 012,32 грн. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2025 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Після набрання судовим рішенням законної сили відповідач у добровільному порядку платіжною інструкцією № 4500013598 від 09.06.2025 сплатив борг у розмірі 62 818,32 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що договором не визначено строку виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг у разі не підписання ним відповідних документів або наявності спору щодо наданих послуг. Правила розрахунків за перевезення вантажів також не визначають строку виконання замовником (вантажовласником) обов'язку з оплати наданих перевізником послуг у випадку наявності спірних питань між сторонами договору.
Обставини, встановлені у справі № 904/3695/24, свідчать про те, що між сторонами у позасудовому порядку не було досягнуто згоди щодо плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Тому стягнення платежів здійснювалось у судовому порядку за позовом залізниці.
За вказаних обставин, з огляду на наявність спору між сторонами стосовно надання послуг та їх вартості, виникнення у відповідача (замовника) обов'язку з оплати послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2024 у справі № 904/3695/24, яке набрало законної сили 29.05.2025.
Таким чином, прострочення відповідача існувало в період з 30.05.2025 (наступний день після набрання рішенням суду законної сили) до 08.06.2025 (день, що передує дню оплати), тобто 10 календарних днів. Інфляційні втрати не нараховуються, оскільки прострочення тривало менше половини місяця. 3% річних від суми заборгованості 62 818,32 грн за 10 днів складають 51,63 грн.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, через систему “Електронний суд» Акціонерне товариство “Українська залізниця» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2025р. у справі № 904/4403/25 про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» 51,63 грн 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 10,48 грн та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі стягнувши з відповідача 3 % річних у розмірі 1926,21 грн та інфляційні втрати у розмірі 10 011,16 грн.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково визнав датою початку виникнення обов'язку оплатити суму дату набрання законної сили рішення суду по іншій справі, не врахувавши договірні строки й фактичні дії сторін щодо підписання документів.
Згідно з частинами 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Апелянт зазначає, що відповідно до пункту 2.1.7 договору обов'язок підписати накопичувальні картки та відомості плати у відповідача виник після двох робочих днів від дня надання послуг. Оплата послуг перевізника здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати на підставі підписаних без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами. Ненадання відповідачем згоди на списання його коштів унеможливлює отримання залізницею належних їй платежів у строк, визначений договором.
На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у укладеному між сторонами договорі відсутній строк для оплати наданих послуг залізницею, оскільки оплата за надані залізницею послуги здійснюється негайно в день підписання (оформлення) накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами. Відповідно, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню з дня, наступного за днем оформлення накопичувальної картки.
Апелянт посилається на приписи статей 612, 625 ЦК України та зазначає, що обов'язок зі сплати 3% річних та інфляційних втрат виникає безпосередньо з Цивільного кодексу України, а тому заявлені позивачем вимоги заявлені правомірно.
В контексті викладеного апелянт посилається на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2025 по справі №904/1367/25, в якій суд дійшов подібного висновку у справі з тотожним предметом вимог.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2025 року у справі № 904/4403/25 законним та обґрунтованим і просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідач зазначає, що позивач помилково ототожнює строк підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами (два робочі дні від дня надання послуг) із строком здійснення оплати, змішуючи при цьому строк оплати та строк списання коштів з особового рахунку відповідача.
Відповідач вказує, що укладеним сторонами договором про надання послуг з організації перевезення №45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 передбачений обов'язок замовника сплачувати послуги перевізника та інші платежі з сум внесеної передоплати за кодом платника. Проте договором не визначено строк виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг у разі не підписання ним таких документів або наявності спору щодо наданих послуг.
Відповідач посилається на пункт 5.1 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225, згідно якого якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.
Відповідач зазначає, що обставини, встановлені судом у справі № 904/3695/24, свідчать про те, що між сторонами у позасудовому порядку не було досягнуто згоди щодо плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Тому стягнення здійснювалось у судовому порядку за позовом залізниці.
На думку відповідача, за вказаних обставин, з огляду на наявність спору між сторонами стосовно надання послуг та їх вартості, виникнення у відповідача обов'язку з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2024 по справі № 904/3695/24, яке набрало законної сили 29.05.2025.
Відповідач посилається на аналогічну правову позицію, викладену у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 904/256/24, від 01.08.2025 у справі № 904/1561/25 та від 29.09.2025 у справі № 904/1290/25.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2025 у справі № 904/4403/25 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/4403/25. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2025р. у справі № 904/4403/25 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2025р. у справі № 904/4403/25, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020, відповідно до пункту 1.1. якого предметом договору про надання послуг з організації перевезень є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
У зв'язку з простроченням відповідачем зі сплати основної суми боргу, яка підтверджена рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2024 у справі № 904/3695/24, Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" інфляційні втрати в сумі 10 011,16 грн та 3% річних у сумі 1 926,21 грн, що і є причиною спору.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: між сторонами укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020; за час перебування вагонів на станції було нараховано плату за користування вагонами в сумі 52 012,32 грн з ПДВ та збір за зберігання вантажу в сумі 10 806,00 грн; відомості плати та накопичувальні картки підписані відповідачем із запереченнями; рішенням суду від 29.10.2024 по справі № 904/3695/24 вказані суми стягнуто з відповідача; після набрання рішенням законної сили 29.05.2025 відповідач 09.06.2025 сплатив борг у розмірі 62 818,32 грн.
Предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача 10 011,16 грн інфляційних втрат від простроченого зобов'язання, 1 926,21 грн 3 % річних від простроченого зобов'язання.
Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, за якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Згідно з пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Беручи до уваги факти, встановлені рішенням у справі № 904/3695/24 в частині того, що відповідач, не маючи належних підстав, проставив заперечення у відомостях плати за користування вагонами ф.ГУ-46 № 26059321, 26059322, 26059323, 26059324, 27059325, 27059326, 28059330, 30059335, 30059336, 27059327, 31059340, 30059338, 31059339, 31059341 та накопичувальних картках ф.ФДУ-92 №27059097, 27059098, 28059099, 31059105, 02069113, 27069157, чим унеможливив cписання залізницею плати за користування вагонами за відомостям плати за користування вагонами.
При цьому, з огляду на умови пункту 2.1.7 Договору обов'язок підписати означені накопичувальні картки та відомості плати у відповідача виник після двох робочих днів від дня надання послуг, що підтверджується одним із документів передбачених п. 1.4 Договору.
Оплата послуг перевізника здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати на підставі підписаних без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами. Тобто, отримання залізницею коштів поставлене в залежність від виконання відповідачем певних дій, зокрема, підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами без заперечень. При цьому, в силу пункту 1.4 Договору надання послуг може підтверджуватись, зокрема, накопичувальною карткою та відомістю плати за користування вагонами, які з боку відповідача повинні підписуватись не пізніше двох робочих днів від дня їх складення.
Звідси, ненадання відповідачем згоди на списання його коштів унеможливлює отримання залізницею належних їй платежів у строк, визначений Договором, а саме не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами). Відповідно, прострочення платежів починається після двох робочих днів від дня складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами.
Вищенаведене спростовує твердження відповідача про відсутність строку для оплати наданих послуг спростовується умовами укладеного між сторонами договору.
Колегія суддів зауважує, обов'язок внести плату за користування вагонами і збору за зберігання вантажу виник у відповідача з моменту надання таких послуг та фіксації їх надання у відповідних документах (відомостях плати, накопичувальних картках).
Оскільки оплата за надані залізницею послуги здійснюється негайно в день підписання (оформлення) накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами, відомості плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню з дня, наступного за днем оформлення накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами, відомості плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу.
За порушення строків внесення плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Припис частини другої ст. 625 ЦК України застосовується судом за наявності порушення боржником будь-якого грошового зобов'язання. Грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зауважує, що обов'язок зі сплати 3% річних та інфляційних втрат виникає безпосередньо з Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктом 5.1 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 №04-5/225 господарським судам України "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", на який посилається апелянт, господарським судам слід враховувати, що якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.
Отже, оплата послуг перевізника здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати на підставі підписаних без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами. Тобто отримання залізницею коштів поставлене в залежність від виконання відповідачем певних дій, зокрема, підписання ним накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами без заперечень.
Враховуючи встановлений законодавством порядок оплати спірних послуг у вигляді автоматичного списання з рахунку Відповідача, оплата за надані Позивачем послуги має бути здійснена негайно в день підписання (оформлення) відомості плати за користування вагонами, накопичувальної картки. При цьому, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню з дня, наступного за днем оформлення відомості плати за користування вагонами, накопичувальної картки.
Звідси, ненадання Відповідачем згоди на списання його коштів унеможливлює отримання залізницею належних їй платежів у строк, визначений Договором, а саме не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами). Відповідно, прострочення платежів починається після двох робочих днів від дня складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами.
Аналогічну правову позицію містять постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2024 по справі №904/2745/24, від 11.03.2025 по справі №904/2453/24, від 25.03.2025 по справі №904/2746/24, від 29.04.2025 по справі №904/2452/24, від 21.05.2025 по справі №904/2917/24, від 16.09.2025 по справі № 904/1367/25.
Апеляційний суд наголошує, що факт порушення відповідачем зобов'язання за договором встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № № 904/3695/24, яким підтверджено правомірність та обґрунтованість нарахування спірної плати за користування вагонами, додаткових зборів та встановлено порушення відповідача у вигляді несплати належних залізниці платежів. Оскільки рішення суду не породжує зобов'язання грошового характеру, захист порушеного права позивача жодним чином не залежить від дати винесення рішення суду та набрання ним законної сили, а права та обов'язки позивача та відповідача виникають з умов укладеного між сторонами Договору.
Таким чином, висновок суду першої інстанції з яким погоджується відповідач в частині того, що обов 'язок з оплати спірної суми у відповідача виник з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2024 року у справі № 904/3695/24 яке набрало законної сили 29.05.2025, не врахувавши договірні строки й фактичні дії сторін щодо підписання документів, є необгрунтованим, а заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% та інфляційних втрат, які обґрунтовані нормою ст. 625 ЦК України, що підлягає застосуванню у разі порушення грошового зобов'язання, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.
Вказане узгоджується з постановами Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 по справі № 127/15672/16-ц та від 24.04.2024 по справі № 657/1024/16-ц.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягаютьс суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 1926,21 грн та інфляційні втрати у розмірі 10 011,16 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи вищевикладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку задовольнити апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2025р. у справі № 904/4403/25, відповідно скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2025р. у справі № 904/4403/25 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2025р. у справі № 904/4403/25 - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Рудна, будинок 47, ЄДРПОУ 00190905) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5, ЄДРПОУ 40075815) 3 % річних у розмірі 1926,21 грн та інфляційні втрати у розмірі 10 011,16 грн.
Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв