26.05.2026 м.Дніпро Справа №908/315/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)
суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.
секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Дворніков А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2026 (суддя Лєскіна І.Є., повний текст рішення складено 12.03.2026) у справі №908/315/25
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»
про стягнення коштів
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (далі - АТ «ДТЕК Дніпроенерго») про стягнення 58293078,48 грн, з яких: інфляційні втрати в сумі 47801511,12 грн та 3% річних в сумі 10491567,36 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПрАТ «НЕК «Укренерго» зазначає, що внаслідок невиконання АТ «ДТЕК Дніпроенерго» рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2025 у справі №908/3497/23, яким було стягнуто з АТ «ДТЕК Дніпроенерго» суму заборгованості 448957337,25 грн з урахуванням суми інфляційних втрат у розмірі 17445984,00 грн та 3% річних у розмірі 9853201,16 грн, які були нараховані по 26.04.2024, ПрАТ «НЕК «Укренерго» звернулось до суду з вимогами про стягнення з АТ «ДТЕК Дніпроенерго» 47801511,12 грн суми інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 10491567,36 грн, нараховуючи їх на суму несплаченої суми основного боргу за період з 27.04.2024 по 05.02.2025.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.03.2026 у справі №908/315/25 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 47801511,12 грн та 3% річних в сумі 10491567,36 грн; відстрочено виконання судового рішення на строк дев'ять місяців з дня ухвалення даного рішення; стягнуто з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 699516,94 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, через систему «Електронний суд», Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2026 у справі №908/315/25 в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за квітень 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в означеній частині.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на те, що інфляційні витрати за квітень 2024 року в сумі 897914,67 грн вже були предметом судового розгляду та стягнуті з відповідача за рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.01.2025 у справі №908/3497/23. В той же час відповідач на момент прийняття оскаржуваного рішення у цій справі вже сплатив позивачу суму вказаних інфляційних витрат.
Відтак, на думку відповідача, судом було порушено норми матеріального та процесуального права в частині ст. 625 ЦК України, ст. 75, 86, 129, 236 ГПК України та не в повному обсязі встановлені обставини справи.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2026 у справі №908/315/25 в частині задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду у даній справі відмовити в повному обсязі.
Позивач вважає рішення суду першої інстанції в частині відстрочення виконання рішення незаконним, необґрунтованим, прийнятим порушенням норм матеріального та процесуального права, та таким, що підлягає скасуванню.
На переконання апелянта, незаконність та необґрунтованість рішення в частині відстрочення полягає у тому, що відповідачем не надано доказів наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим; обґрунтованого плану дій щодо покращення матеріально-фінансового стану та виконання рішення суду; доказів відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення. Також апелянт зауважує, що складний фінансовий стан не може вважатися виключною обставиною для відстрочення, оскільки обов'язковість рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.
Позивач також звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував стратегічне значення ПрАТ «НЕК «Укренерго» для енергетичної безпеки держави, його статус об'єкта критичної інфраструктури та збитки за 2024 рік у розмірі понад 37 млрд грн. Вказує, що протягом тривалого розгляду цієї справи відповідач не намагався хоча б частково сплатити пред'явлену заборгованість, і тому надання додаткового відстрочення є безпідставним.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги.
24.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від ПрАТ «НЕК «Укренерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого позивач заперечував проти вимог апеляційної скарги АТ «ДТЕК Дніпроенерго», просив апеляційний суд залишити без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2026 по справі №908/315/25 в частині, що не оскаржується товариством.
В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що інфляційні втрати за період квітня 2024 року в межах справи №908/3497/23 не пред'являлись і не стягувались судом. Так, із розрахунку за період, що був предметом розгляду у справі №908/3497/23 вбачається, що інфляційні втрати з 03.04.2024 по 26.04.2024 не нараховувались, в цій строчці в десятому стовбці зазначено « 0,00». Отже, на думку товариства, доводи відповідача про відсутність нормативно-правового обґрунтування стягнення з нього інфляційних витрат за квітень 2024 року у справі №908/315/25 є хибними та безпідставними.
АТ «ДТЕК Дніпроенерго» у межах встановлених судом процесуальних строків не було надано відзив на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 для розгляду справи (за апеляційною скаргою АТ «ДТЕК Дніпроенерго») визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» залишено без руху; встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 16162,47 грн.
10.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом із платіжною інструкцією №4513475 від 10.04.2026 про сплату судового збору в сумі 16162,47 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2026 у справі №908/315/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 26.05.2026 о 16:30 год.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2026 для розгляду справи (за апеляційною скаргою ПрАТ «НЕК «Укренерго») визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишено без руху; встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2026 у справі №908/315/25.
14.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2026 у справі №908/315/25.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2026 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2026 у справі №908/315/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2026 у справі №908/315/25; об'єдано розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2026 у справі №908/315/25 в одному апеляційному провадженні.
У судове засідання 26.05.2026 з'явився представник відповідача, підтримав доводи апеляційної скарги, одночасно заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, надав пояснення щодо необхідності відстрочення виконання судового рішення. Представник позивача правом участі в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 26.05.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 04.05.2019 між ПрАТ «НЕК «Укренерго» та АТ «ДТЕК Дніпроенерго» укладено Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0421-03015 (надалі - Договір).
На виконання спірного Договору в період з січня 2023 по грудень 2023 року складені акти надання послуги та в період з січня 2023 по березень 2024 року акти коригування до актів надання послуги, в яких сторонами погоджено обсяги та вартість отриманої відповідачем послуги на загальну суму 448957337,25 грн.
У зв'язку з порушенням АТ «ДТЕК Дніпроенерго» грошових зобов'язань по спірному Договору ПрАТ «НЕК «Укренерго» у листопаді 2023 року звернулось із позовною заявою про стягнення заборгованості та нарахувань відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору - відсутність оплати планової вартості та фактично отриманої послуги, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10.05.2024 №10155/08-08/24, за період 01.01.2023 - 26.04.2024 на загальну суму 448957337,25 грн.
Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3% річних, сума яких складає 17445984,84 грн та 9853201,16 грн відповідно. Розрахунок 3% річних був здійснений по 26.04.2026.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.01.2025 у справі №908/3497/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2025, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 448957337,25 грн (повністю), інфляційних втрат в розмірі 17445984,84 грн (повністю), 3% річних в розмірі 4926600,58 грн (зменшено на 50%).
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2025 у справі №908/3497/23 касаційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» задоволено частково; рішення Господарського суду Запорізької області від 23 січня 2025 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16 липня 2025 року у справі №908/3497/23 скасовано в частині відмови у стягненні 4926600,58 грн 3 % річних, ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Як наполягав ПрАТ «НЕК «Укренерго», станом на дату подачі цього позову основний борг в сумі 448957337,25 грн, сума якого підтверджена рішенням у справі №908/3497/23, відповідачем сплачено не було.
З урахуванням вказаних обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 47801511,12 грн суми інфляційних втрат та 10491567,36 грн суми 3% річних, нарахованих на суму несплаченого та підтвердженого рішенням суду боргу в розмірі 448957337,25 грн, за період з 27.04.2024 по 05.02.2025.
Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції наведені вище обставини не заперечував та не спростовував.
Поряд із цим, відповідачем було заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення суду у справі №908/315/25 на один рік.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач послався на складне фінансове становище, в якому товариство опинилось в умовах повномасштабної збройної агресії РФ проти України.
Позивач надав письмові заперечення на клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, в яких зазначив, що складний фінансовий стан за змістом статті 331 ГПК України не може вважатися тією виключною обставиною, що може слугувати підставою для відстрочення виконання судового рішення.
Розглянувши заявлені у цій справі позовні вимоги та проаналізувавши наведені АТ «ДТЕК Дніпроенерго» обставини, якими мотивовано необхідність відстрочення виконання судового рішення, враховуючи позицію позивача з цього приводу та дослідивши докази, подані сторонами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та відстрочення виконання даного судового рішення строком на дев'ять місяців з дня його ухвалення.
Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційних скарг.
Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, предметом апеляційного перегляду за скаргою АТ «ДТЕК Дніпроенерго» є рішення суду першої інстанції виключно в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за квітень 2024 року в сумі 897914,67 грн. В інших частинах рішення суду першої інстанції АТ «ДТЕК Дніпроенерго» не оскаржується.
Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.01.2025 у справі №908/3497/23 стягнуто з АТ «ДТЕК Дніпроенерго» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго», зокрема, суму основного боргу в розмірі 448957337,25 грн.
Крім того, господарським судом також було визнано обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 20.01.2023 по 26.04.2024 у сумі 9853201,16 грн, які суд першої інстанції вирішив зменшити на 50 % до суми 4926600,58 грн, а також були стягнуті інфляційні втрати у сумі 17445984,84 грн.
В частині стягнення суми основного боргу та інфляційних втрат рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2025 у справі №908/3497/23 не оскаржувалось та є таким, що набрало законної сили.
За умовами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, вищенаведені факти вважаються встановленими і не потребують повторного доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, сума основної заборгованості в розмірі 448957337,25 грн, яка була стягнута на підставі судового рішення по справі №908/3497/23, станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом відповідачем в добровільному порядку сплачена не була. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Приписами статті 599 Цивільного кодексу України унормовано, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України сум.
Крім того, у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Апеляційним судом враховано, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат заявлено у зв'язку із не виконанням зобов'язання згідно рішення суду у справі №908/3497/23 та відповідно до умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0421-03015 від 04.05.2019.
При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що у тексті позовної заяви позивач дійсно визначив період нарахування з 27.04.2024 по 05.02.2025 (285 днів).
Поряд із цим, здійснюючи розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат позивачем було також враховано індекс інфляції за квітень 2024 року, посилаючись на те, що при розрахунку інфляційних втрат у справі №908/3497/23 за прострочення виконання основного зобов'язання за період з 03.04.2024 по 26.04.2024 відповідний індекс - 100,20 за квітень 2024 року враховано не було.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ «НЕК «Укренерго» підтвердив наведені вище обставини та повідомив про те, що індекси інфляції опубліковуються в офіційних виданнях не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним.
Отже, індекс інфляції (індекс споживчих цін) за квітень 2024 року було офіційно оприлюднено Державною службою статистики України 10 травня 2024 року.
Тобто, станом на 26.04.2024 до заборгованості у періоді квітня 2024 року індекс інфляції квітня 2024 року не міг бути застосований у зв'язку з його відсутністю.
З урахуванням наведеного, позивач вкотре підкреслив, що інфляційні втрати за період з 03.04.2024 по 26.04.2024 не були предметом розгляду у справі №908/3497/23.
Дослідивши розрахунок інфляційний втрат, наявний в матеріалах електронної справи №908/3497/23, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заперечень позивача, оскільки згідно даних відповідного розрахунку індекс інфляції квітня 2024 року становить значення « 0,00». Отже, фактично товариством було заявлено до стягнення в межах справи №908/3497/23 інфляційні втрати по березень 2024 року включно. Натомість, нарахування інфляційних втрат за квітень 2024 року не було предметом жодного судового розгляду, доказів протилежного апеляційному суду представлено не було.
Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи АТ «ДТЕК Дніпроенерго», зазначені в апеляційній скарзі щодо помилковості нарахування інфляційних втрат за квітень 2024 року в сумі 897914,67 грн.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги ПрАТ «НЕК «Укренерго» щодо відстрочення виконання рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд зважає на такі обставини.
Так, відстрочення виконання рішення суду є законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Колегія суддів зазначає, що визначення розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду. Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18.
Тож, відстрочення виконання рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
В силу приписів ст.ст.11, 73, 74 Господарського процесуального кодексу України саме на заявника покладено обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як інша сторона, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування. Таким чином, наявність/відсутність обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим є предметом доказування для Відповідача, спростовування для Позивача та встановлення й належної оцінки - для суду.
Разом з тим, необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, і тому мають досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (аналогічні правові висновки наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19, від 28.05.2024 у справі №906/1035/23). Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини (рішення від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України») несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином, питання розстрочення або відстрочення рішення суду хоча і перебувають в площинні процесуального права, однак підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) залежать від предмету спору.
Колегія суддів зауважує, що оскільки закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи, апеляційний господарський суд враховує наступне.
Як убачається з матеріалів справи, відповідачем в обґрунтування клопотання про надання відстрочки виконання судового рішення зазначено, що АТ «ДТЕК Дніпроенерго» є енергогенеруючим підприємством, об'єктом критичної інфраструктури та стратегічним об'єктом в економіці України.
Заявник вказує, що підвищення інтенсивності ворожих обстрілів в період 2023 - 2026 роках спричинило суттєвий негативний вплив на роботу товариства, у вигляді матеріальних збитків, що полягають не тільки у вартості пошкодженого та зруйнованого обладнання, а й у втраченій вигоді через неможливість відпуску електричної енергії та понесені небаланси електричної енергії.
На підтвердження критичного становища підприємства, відповідачем до матеріалів справи надані Витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань про порушення кримінального провадження по фактам збройної агресії російської федерації щодо об'єктів інфраструктури АТ «ДТЕК «Дніпроенерго».
За доводами відповідача, примусове виконання рішення у справі, накладення арешту на банківські рахунки та одночасне стягнення грошових коштів повністю паралізує господарську діяльність підприємства. При цьому товариство підтвердило здійснення ним претензійно позовної роботи спрямованої на повернення дебіторської заборгованості з метою накопичення коштів для розрахунку з ПрАТ «НЕК «Укренерго».
Позивач при розгляді відповідного клопотання в суді першої інстанції та у поданій апеляційній скарзі заперечив проти відстрочення виконання рішення з огляду на те, що впровадження воєнного стану в Україні не може бути наслідком для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, оскільки наслідки спричинені вторгненням РФ в Україну мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін у справі.
Постановляючи судове рішення в оскаржуваній позивачем частині місцевий господарський суд, проаналізувавши наведені АТ «ДТЕК Дніпроенерго» обставини, якими він мотивує необхідність розстрочення виконання рішення суду у цій справі, враховуючи позицію позивача з цього приводу та дослідивши докази, подані заявником в підтвердження важкого матеріального становища, дійшов висновку, що у справі, яка розглядається, відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі.
Так, суд зважив на те, що діяльність енергетичної інфраструктури відповідача є надзвичайно важливою для держави, що вбачається на прикладі як минулого, так і поточного років, які характеризуються масованими атаками військовим агресором РФ на енергетичні об'єкти України. За загальнодоступною інформацією з офіційних джерел наміри РФ й надалі продовжувати ураження енергетичних об'єктів не змінилися, поточний опалювальний період є найскладнішим у порівнянні з минулими роками. А тому необхідність забезпечення безперебійної роботи енергетичної системи відповідача в умовах воєнного стану є очевидною.
З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що руйнування та пошкодження енергетичного обладнання, виробничих та адміністративних будівель відповідача та необхідність забезпечення безперебійної роботи енергетичної системи є тими обставинами, які істотно ускладнюють виконання рішення.
Щодо аналізу заперечень позивача проти відстрочення рішення суду, то місцевим господарським судом було встановлено, що саме ПрАТ «НЕК «Укренерго» не представив належно обґрунтованих доводів на підтвердження того, що розмір грошових коштів, який підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду у справі №908/315/25, суттєво вплине на фінансове становище позивача та є тією сумою, сплата якої не може бути відстрочена. Відповідні обставини не знайшли свого підтвердження і в контексті апеляційного перегляду.
Відтак, апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що судом першої інстанції було враховано як доводи відповідача, наведені у заяві про відстрочення виконання рішення суду на один рік, так і відповідні заперечення позивача, що знайшло своє відображення у частковому задоволені відповідного клопотання відповідача та відстрочення виконання рішення суду на 9 місяців.
На думку колегії суддів, в даному випадку відповідне відстрочення виконання рішення суду в частині компенсаційних нарахувань є розумним, справедливим та не створює надмірних привілеїв для боржника, а навпаки, сприятиме здійсненню ним своїх грошових зобов'язань з найменшим ризиком для виконання поточної господарської діяльності, не заблокує роботу підприємства та дозволить йому отримати дохід, який може бути спрямований на погашення заборгованості перед позивачем, що забезпечить баланс інтересів сторін у справі.
У зв'язку з вищевикладеним, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно відстрочення виконання рішення суду строком на дев'ять місяців.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг.
У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до принципу належного здійснення правосуддя судові рішення мають у достатній мірі містити мотиви, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен довід сторони. Межі такого обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення та мають оцінюватися з урахуванням обставин конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні «Проніна проти України», у якому наголошено, що обов'язок суду щодо мотивування рішення не означає необхідності окремо відповідати на кожний довід учасника справи за умови надання оцінки істотним для вирішення спору питанням.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» положення Конвенції та практика Європейського суду з прав людини застосовуються судами України як джерело права.
Оцінивши доводи апеляційних скарг Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», перевіривши повноту встановлення судом обставин справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що доводи обох апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи з наданням оцінки всім істотним доводам сторін.
Колегія суддів встановила, що рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2026 у справі №908/315/25 зазначеним вимогам відповідає, оскільки ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно встановлених обставин справи, яким надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції, визначені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2026 у справі №908/315/25 підлягає залишенню без змін.
Судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з її поданням, покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
З огляду на те, що апеляційні скарги Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишено без задоволення, судові витрати, понесені у зв'язку з поданням та розглядом зазначених апеляційних скарг, покладаються відповідно на кожного із скаржників та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2026 у справі №908/315/25 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2026 у справі №908/315/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2026 у справі №908/315/25 залишити без змін.
Справу №908/315/25 повернути до Господарського суду Запорізької області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 26.05.2026.
Головуючий суддя Г.В. Левшина
Суддя Л.В. Андрейчук
Суддя С.В. Вінніков