вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" травня 2026 р. Справа№925/1628/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 26.05.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026
у справі №925/1628/24 (суддя Гладун А.І.)
за позовом Першого заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
Монастирищенської міської ради,
Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут»
про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення 15 803, 47 грн
Перший заступник керівника Уманської окружної прокуратури (далі по тексту - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Монастирищенської міської ради (далі по тексту - позивач 1) та Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради (далі по тексту - позивач 2) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Черкасиенергозбут» (далі по тексу - відповідач) про: визнання недійсною додаткової угоди №3 від 12.05.2021 до договору на постачання електричної енергії споживачу від 17.02.2021 №71151000071, укладену між Виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут»; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» на користь бюджету Монастирищенської міської ради грошові кошти в сумі 15 803, 47 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що сторони уклали додаткову угоду № 3 від 12.05.2021 до договору на постачання електричної енергії споживачу від 17.02.2021 №71151000071, якою ціну за 1 кВт електроенергії збільшили з 1,47728283 грн за 1 кВт/год з ПДВ до 1,65564 грн за 1 кВт/год (з ПДВ без вартості послуги з передачі електричної енергії), тобто більше як на 10%, що свідчить про порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», внаслідок чого остання є недійсною.
Щодо представництва прокурором інтересів держави зазначено, що підстави для звернення прокурора до суду з відповідним позовом є правомірними, оскільки правовідносини пов?язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а недійсність додаткової угоди №3 до Договору, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідають.
Господарський суд Черкаської області рішенням від 16.03.2026 у справі №925/1628/24 позов Першого заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Монастирищенської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» задовольнив повністю.
Визнав недійсною додаткову угоду №3 від 12.05.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 17.02.2021 №71151000071, укладену Виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут».
Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» на користь бюджету Монастирищенської міської ради 15 803,47 грн боргу.
У позові Першого заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» відмовив.
Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» на користь Черкаської обласної прокуратури в Державній казначейській службі України у м. Київ) 4 844,80 грн судових витрат зі сплати судового збору.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції установив наявність фактичних обставин, з якими Закон пов'язує визнання спірних додаткових угод до Договору недійсними на момент їх укладення, та дійшов висновку, що оскаржувана додаткова угода суперечать п. 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки передбачає збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор у цій справі належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Судом встановлено, що метою звернення прокурора з позовом до відповідача є захист інтересів держави щодо припинення порушень при здійсненні публічних закупівель. Об'єктом судового захисту є інтереси територіальної громади міста Монастирище щодо використання коштів місцевого бюджету, від імені та в інтересах якої здійснює свої повноваження її представницький орган - Монастирищенська міська рада. З огляду на вказане суд дійшов висновку про відсутність у іншого визначеного прокурором позивача - Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради власного порушеного права чи інтересу, яке було б відмінне від інтересу територіальної громади міста Монастирище, порушене відповідачем та підлягало судовому захисту. Вказане зумовило відмову у позові прокурора в інтересах держави особі Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут».
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі №925/1628/24 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач вказує, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину, а не одна з них, тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору. Оскільки позивач пред'явив позов лише до однієї сторони договору - ТОВ «Черкасиенергозбут», а інша сторона договору - виконавчий комітет Монастирищенської міської ради, помилково визначена одним із позивачів, то у задоволенні позову належить відмовити.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі №925/1628/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі №925/1628/24 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору в розмірі 7 267, 20 грн за подання апеляційної скарги.
Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.04.2026 задовольнив клопотання та поновив Товариству з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі №925/1628/24. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі №925/1628/24. Зупинив дію рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі №925/1628/24 на час апеляційного провадження. Розгляд апеляційної скарги призначив на 26.05.2026 о 12 год. 00 хв.
18.05.2026 прокурором сформовано та подано через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу відповідача, за яким просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі №925/1628/24 залишити без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що подання прокурором позову в інтересах держави в особі Монастирищенської міської ради до її виконавчого комітету суперечило б засадам здійснення місцевого самоврядування і, зокрема, єдності усіх органів місцевого самоврядування в межах однієї територіальної громади.
На переконання прокурора, доречним є посилання в рішенні суду першої інстанції на п.8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20, про те, що Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (пункт 27), від 09.02.2021 у справі №635/4741/17 (пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. А тому, в даних правовідносинах належним відповідачем є саме ТОВ «Черкасиенергозбут», за рахунок якого можливо задовольнити позовні вимоги про повернення грошових коштів за електричну енергію, поставлену за завищеною ціною.
26.05.2026 у судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, а рішення Господарського суду Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі №925/1628/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 26.05.2026 прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі №925/1628/24 залишити без змін.
Позивачі своїх представників в судове засідання 26.05.2026 не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином згідно з вимогами статті 120 ГПК України.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається із позовної заяви прокурора згідно з відомостями електронної системи публічних закупівель Prozorro за результатами відкритих торгів UA-2021-01-11-002694-a між виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради (далі - Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» (далі - Постачальник) 17.02.2021 укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 71151000071 (далі - Договір).
Відповідно до пунктів 2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію (код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п. 3.4. Договору обсяг постачання електричної енергії становить 307 692 кВт*год.
Відповідно до п. 5.1. Договору споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору. Загальна вартість цього Договору на момент його укладення становить 563 076 грн з ПДВ.
Згідно з п. 5.2. Договору спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.
Відповідно до Додатку 1 Договору, яким визначено комерційну пропозицію, ціна за одиницю товару (1 кВт*год) складає 1,47728283 грн з ПДВ для даної комерційної пропозиції.
Згідно з п. 13.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної у цьому Договорі, та в цілому до 31.12.2021, а в частині взятих на себе зобов'язань Сторонами - до їх повного виконання.
Додатковою угодою №1 від 02.03.2021 сторони визначили ціну за 1 кВт/год. електроенергії у розмірі 1,47728 грн з ПДВ та змінили ціну договору до 563075, 13 грн.
Додатковою угодою №2 від 26.03.2021 сторони збільшили ціну 1 кВт/год. електричної енергії на 1,98% до 1,50651 грн, зменшили обсяг закупівлі електричної енергії до 194470 кВт*год., змінили загальу вартість електричної енергії (ціну договору) до 361563,68 грн.
Додатковою угодою №3 від 12.05.2021 сторони збільшили ціну 1 кВт/год електричної енергії до 1,65564 грн на 12,07% від ціни погодженої сторонами в момент укладення договору, збільшии обсяг закупівлі електричної енергії до 296086 кВт*год., змінили загальну вартість електричної енергії (ціну договору) до 563073,55 грн;
З урахуванням ціни за 1 кВт/год. електричної енергії, збільшеної на підставі додаткової угоди №3 до договору, за спожиту електричну енергію в обсязі 105967 кВт/год. Виконавчий комітет Монастирищенської міської ради сплатив ТОВ "ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ" 212819,44 грн.
За наслідками виконання Договору та укладення додаткових угод Споживачем фактично спожито та сплачено за постачання електроенергії:
- за період з 17.02.2021 по 28.02.2021 - 110 116 кВт*год за ціною 1,829987 грн за 1 кВт*год з ПДВ та включаючи вартість послуги з передачі електричної енергії, на загальну суму 201 510, 86 грн (за додатковою угодою № 1);
- за період з 01.03.2021 по 31.03.2021 - 80 003 кВт*год за ціною 1,85922 грн за 1 кВт*год з ПДВ та включаючи вартість послуги з передачі електричної енергії, на загальну суму 148 743, 23 грн (за додатковою угодою № 2);
- за період з 01.04.2021 по 30.04.2021 - 75 856 кВт*год за ціною 2,008356 грн за 1 кВт*год з ПДВ та включаючи вартість послуги з передачі електричної енергії, на загальну суму 152 345, 85 грн (за додатковою угодою № 3);
- за період з 01.05.2021 по 31.05.2021 - 30 111 кВт*год за ціною 2,008356 грн за 1 кВт*год з ПДВ та включаючи вартість послуги з передачі електричної енергії, на загальну суму 60 473, 61 грн (за додатковою угодою № 3).
Наведені обставини підтверджуються наданими виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради актами приймання-передачі електричної енергії, ТОВ «Черкасиенергозбут»:
- згідно акту за лютий 2021 року - 110 116 кВт/год на суму 201 510,86 грн з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 206 від 18.03.2021 на суму 201 510,86 грн;
- згідно акту за березень 2021 року - 80003 кВт/год на суму 148 743,23 грн з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №309 від 19.04.2021 на суму 148 743,23 грн;
- згідно акту за квітень 2021 року - 75 856 кВт/год на суму 152 345,83 грн з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 487 від 26.05.2021 на суму 152 345,83 грн.
- згідно акту за травень 2021 року - 30111 кВт/год на суму 60 473,61 грн з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 595 від 22.06.2021 на суму 93 826,33 (в тому числі 60 473,61 грн за актом за травень 2021 року).
Спір у даній справі, на думку прокурора, виник у зв'язку з тим, що спірну додаткову угоду №3 до договору №71151000071 від 17.02.2021 укладено з порушенням умов договору та вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівл».
На підставі додаткової угоди № 3 за період з квітня 2021 року по травень 2021 року спожито 105 967 кВт*год за ціною 1,65564 грн за 1 кВт*год з ПДВ без вартості послуги з передачі електричної енергії, тобто за ціною 2,008356 грн за 1 кВт*год з ПДВ та включаючи вартість послуги з передачі електричної енергії на загальну суму 212 819, 44 грн.
За посилання прокурора за вказаний період підлягало до сплати - 105 967 кВт*год * 1,85922 грн (з ПДВ та включаючи вартість послуги з передачі електричної енергії) = 197 015, 97 грн.
Таким чином, заявлений розмір безпідставно сплачених коштів за додатковою угодою №3 (з урахуванням ПДВ) становить 212 819, 44 грн - 197 015, 97 грн = 15 803,47 грн.
Прокурор звертає увагу, що відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2021-01-11-002694-a, розміщеного в електронній системі публічних закупівель Prozorro, джерелом фінансування за Договором є кошти місцевого бюджету.
Внаслідок укладення виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради з ТОВ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» додаткової угоди до договору про закупівлю штучно створено передумови для подальшого нераціонального та неефективного використання коштів місцевого бюджету, та грубо порушено вимоги, встановлені Законом України «Про публічні закупівлі», насамперед, закріплені в статті 3 Закону принципи максимальної економії та ефективності закупівлі.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону №922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону №922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Закон України «Про публічні закупівлі» не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання.
Проте, Верховний Суд у постановах від 18.03.2021 у справі №924/1240/18, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Крім того Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).
На момент підписання договору №71151000071 від 17.02.2021 сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі».
Поряд з цим матеріалами справи підтверджено факт укладання між позивачем 2 та відповідачем додаткової угоди №3 від 12.05.2021 до договору, якою було збільшено ціну за одиницю товару з 1,47728283 грн до 1,65564 грн (з ПДВ та включаючи вартість послуги з передачі електричної енергії), тобто на 12,07 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору.
Необхідність укладення оспорюваної додаткової угоди до Договору відповідач обґрунтував коливанням ціни на підтвердження чого надано експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 26.04.2021 № О-426, відповідно до якого середньозважена ціна на РДН, ОЕС України, за I декаду квітня (01-10 квітня) 2021 складала 1325,16 грн за МВт*год, а середньозважена ціна на РДН, ОЕС України, за IІ декаду квітня (11-20 квітня) 2021 року складала 1520,96 грн за МВт*год.
Також, постачальником надано інформаційну довідку щодо середньозважених цін на електричну енергію на РДН в торговій зоні - ОЕС України, відповідно до якої середньозважена ціна на РДН, ОЕС України, за I декаду квітня (01-10 квітня) 2021 складала 1325,16 грн за МВт*год, а середньозважена ціна на РДН, ОЕС України, за IІ декаду квітня (11-20 квітня) 2021 року складала 1520,96 грн за МВт*год.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 врахувала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21).
Тобто, сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас на підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом «Про публічні закупівлі» не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №916/747/24).
Спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку варто виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у гл. 5 розд. І ГПК.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що надані відповідачем документи на підтвердження коливанням ціни електричної енергії на ринку не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв'язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі».
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постачальник у цій справі не довів, що у період застосування додаткової угоди №3 останній дійсно змушений був придбавати електричну енергію для її подальшого продажу споживачу на виконання обов'язків за договором за більш вищими цінами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 наголосила на тому, що зміна ціни товару у бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялися, то зміна ціни товару у бік збільшення у випадку збільшення ціни такого товару на ринку можлива лише, якщо це призвело до істотної зміни обставин у порядку статті 652 ЦК України якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали би договір або уклали би його на інших умовах. Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 ЦК України та пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Як наслідок, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Касаційного адміністративного суду щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладеного у постанові від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21, згідно з яким сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
До того ж у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду наголосила на відсутності підстав для відступу від свого попереднього висновку щодо застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Звідси актуальність і сталість зазначеної правової позиції підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що додаткова угода №3 від 12.05.2021 щодо зміни ціни до Договору №71151000071 від 17.02.2021 укладена за відсутності законодавчо визначених підстав для зміни ціни (без дотримання принципу пропорційності коливання ціни на ринку товару, а також без належного підтвердження такого коливання), тому підлягає визнанню недійсними.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оскільки зазначена додаткова угода №3 від 12.05.2021 є недійсною та не породжує правових наслідків, правовідносини між позивачем 2 та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором №71151000071 від 17.02.2021, мала регулюватись Договором про постачання електричної енергії №71151000071 від 17.02.2021, згідно з яким ціна електричної енергії, з урахуванням укладеної до договору додаткової угоди №2 від 26.03.2021 становить 1,50651 грн.
Таким чином, грошові кошти в сумі 15 803, 47 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу 1, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №922/2321/22.
Щодо можливості звернення прокурора в інтересах держави в особі Монастирищенської міської ради та Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради та визначення Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради позивачем, а не відповідачем.
Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що прокурор помилково визначив виконавчий комітет Монастирищенської міської ради позивачем, а суд апеляційної інстанції не встановив належного суб'єктного складу відповідачів у цій справі.
Скаржник вважає, що під час розгляду позову про визнання правочину недійсним відповідачами мають бути всі учасники (сторони) цього правочину).
Суд апеляційної інстанції вважає наведені доводи скаржника безпідставними та неаргументованими виходячи з таких міркувань.
Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі «Про прокуратуру», ч. 3 ст. 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті, крім випадку, визначеного абз.4 цієї частини.
Відповідно до абзаців 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 ГПК України (ч. 4 ст. 53 ГПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.03.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).
У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред'явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб'єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов'язань відповідно до положень Закону «Про публічні закупівлі» (постанова Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №924/524/24).
Закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об'єднана палата) від 18.06.2021 у справі №927/491/19, Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 25.06.2024 у справі №918/760/23, від 01.10.2024 у справі №918/778/23, від 20.02.2025 у справі №910/16372/21).
Суд відхиляє як безпідставні доводи скаржника щодо неналежного суб'єктного складу щодо відповідача та помилкового визначення прокурором у цій справі Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради як позивача. Подібні висновки щодо належного визначення прокурором суб'єктного складу сторін у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
Відповідно до статей 215, 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. У такому разі двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами.
Для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти варто повертати (стягувати) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету (постанова Об'єднаної палати від 15.03.2024 у справі №904/192/22). Тобто, у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду.
Щодо доводів відповідача, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них, тобто виконавчий комітет Монастирищенської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут»
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 04.02.2026 у справі № 927/342/24 за позовом виконуючого обов'язки керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Північного офісу Державної аудиторської служби України, Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 74 986,05 грн зауважив, що така конструкція (пред'явлення позову про визнання правочину недійсним із визначенням відповідачами всіх учасників такого правочину) застосовується тоді, коли відповідний позов заявляється третьою особою, яка вважає, що її права та законні інтереси порушені цим правочином.
Позивачі не були позбавлені можливості звернутися самостійно з відповідним позовом про визнання недійсною додаткової угоди, водночас саме їх усвідомлена пасивна поведінка стала підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала щодо захисту інтересів держави.
Отже, у справі, яка розглядається, позов пред'явлений прокурором в інтересах держави в особі Монастирищенської міської ради, яка є розпорядником коштів місцевого бюджету та виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, який є стороною оспорюваного правочину у спірних правовідносинах, а тому набувають статусу позивача відповідно до вимог абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України.
Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ «Енергетичне партнерство», розглянувши його аналогічні доводи, вважала обґрунтованим звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області, тобто в статусі Управління (як сторони договору про публічні закупівлі) як позивача, а не відповідача.
З урахуванням цього, доводи скаржника щодо неправильного визначення прокурором учасників справи не знайшли свого підтвердження.
Монастирищенська міська рада як орган місцевого самоврядування, є розпорядником бюджетних коштів у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України, що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, водночас, зобов'язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави в бюджетній сфері.
Позиція Верховного Суду щодо правомірності подання прокурором позову в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, відображена в постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №926/1392/20, від 05.08.2021 у справі №911/1236/20, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18.
Як встановлено судом, в обґрунтування підстав для звернення з цим позовом прокурор посилається на укладення між позивачем 2 та відповідачем оспорюваної додаткової угоди всупереч вимог чинного законодавства, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу поставки електричної енергії.
У справі, яка переглядається, судом встановлено, що прокурор звертався 09.12.2024 до позивачів з листами №52/2-896вих-24 та №52/2-897вих-24, у яких повідомив, що за укладеною додатковою угодою №3 до договору від 17.02.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год. з 1,47728 грн до 1,65564 грн, тобто більше ніж на 10%, що суперечить вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Прокурор просив Монастирищенську міську раду надати інформацію у найкоротший строк щодо вжитих заходів, спрямованих на визнання недійсною додаткової угоди до договору поставки електричної енергії від 17.02.2021 №71151000071 та стягнення безпідставно сплачених коштів.
12.12.2024 позивачі повідомили Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури у листах №03-01-31/5598 та №03-01-03/1/5548 про те, що не вживали заходів щодо визнання недійсною додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії від 17.02.2021 №71151000071 та стягнення надмірно сплачених коштів.
23.12.2024 Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури звернувся до позивачів з листами №53/2-923вих-24 та №53/2-924вих-24, у яких повідомив про звернення до суду в інтересах держави з позовом про визнання недійсними додаткової угоди та стягнення надмірно сплачених коштів.
Наведе підтверджує дотримання прокурором порядку звернення до суду в інтересах позивачів, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
З огляду на викладене, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі “Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі “Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції у даній постанові надано вичерпні відповіді на доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, із застосування норм права, які регулюють спірні відносини.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі №925/1628/24 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі №925/1628/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі №925/1628/24 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі №925/1628/24.
4. Судові витрати за апеляційний перегляд покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут».
5. Матеріали справи №925/1628/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 27.05.2026.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська