вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про закриття апеляційного провадження
"11" травня 2026 р. Справа№ 910/14046/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від апелянта - представник не прибув,
від позивача - представник не прибув,
від відповідача - представник не прибув,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/14046/25 (суддя Балац С.В., повний текст складено - 20.01.2026) за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНАР ЕКСПРЕСС" про припинення трудових правовідносин.
ВСТАНОВИВ наступне.
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МІНАР ЕКСПРЕСС" (далі - відповідач/Товариство) про припинення трудових правовідносин.
Позовні вимоги мотивовані неможливістю звільнення позивача з посади директора внаслідок ігнорування заяви останнього загальними зборами відповідача, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про припинення трудових правовідносин з відповідачем.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/14046/25 позов задоволено повністю; припинено трудові відносини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з товариством з обмеженою відповідальністю "МІНАР ЕКСПРЕСС" (Україна, 02140, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВИШНЯКІВСЬКА, будинок 13, квартира 96, ідентифікаційний код: 36558164); стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "МІНАР ЕКСПРЕСС" (Україна, 02140, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВИШНЯКІВСЬКА, будинок 13, квартира 96, ідентифікаційний код: 36558164) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 3.028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Так, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про припинення трудових відносин з Товариством у зв'язку з звільненням позивача із займаної посади директора Товариства за власним бажанням є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю, оскільки відсутність вирішення загальними зборами Товариства питання про звільнення з посади директора є порушенням права позивача на вільний вибір праці.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/14046/25; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/14046/25 призначено на 13 квітня 2026 року о 12:20.
У судовому засіданні 13.04.2026 оголошено перерву до 11.05.2026 о 13:00.
Сторони та апелянт правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу (ухвали суду від 13.04.2026) до електронних кабінетів представників позивача та скаржника.
В свою чергу, кореспонденція суду, направлена відповідачу, повернулася з відміткою органу поштового зв'язку про закінчення терміну зберігання.
Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/14046/25, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Відповідно до приписів пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, Держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону у статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France) ЄСПЛ у рішенні від 04.12.1995 зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).
ОСОБА_1 не є учасником цієї справи та подала апеляційну скаргу як особа, на думку якої, суд першої інстанції, вирішивши питання щодо звільнення ОСОБА_2 з посади директора, порушив права та законні інтереси скаржниці, яка є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНАР ЕКСПРЕСС" із часткою у розмірі 50 % статутного капіталу.
Також, скаржниця вказує про те, що місцевий господарський суд зробив висновок про порушення ОСОБА_1 , як учасником товариства, її обов'язків, визначених Статутом Товариства.
Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Тобто частиною першою статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема, розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи із предмета та підстав позову.
Також указана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Така правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі №914/1643/19, від 05.11.2020 у справі № 912/837/19, від 20.09.2021 у справі №910/6681/20, від 19.01.2023 та від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 04.10.2023 у справі № 910/1005/23, від 16.10.2023 у справі №914/794/21, від 12.03.2024 у справі №910/6180/20, від 17.05.2024 у справі № 910/5094/23, від 22.05.2024 у справі №910/4552/23.
Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов'язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та/або обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи із зазначеного вище, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.
Особа повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та/або обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та/або обов'язки, та про які саме.
Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та/або обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та/або обов'язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та/або обов'язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, незалучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №916/4093/21 (пункт 108).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та/або обов'язки скаржника і які конкретно.
Тобто чинний ГПК України передбачає необхідність дослідження апеляційним господарським судом наявності правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та/або обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.
Відтак особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та/або обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Тобто скаржник повинен підтвердити безпосередність його правового зв'язку з оскаржуваним судовим рішення, а саме: чітко зазначити в апеляційній скарзі, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та/або обов'язки, та про які саме. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3.
При цьому суд апеляційної інстанції насамперед має з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права, інтереси та/або обов'язки скаржника та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення скаржника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та, як наслідок, скасувати судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо ж судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та/або обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та/або обов'язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд вправі закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, а також у постановах Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16, від 05.11.2020 у справі № 912/837/19, від 17.05.2024 у справі № 910/5094/23, від 22.05.2024 у справі № 910/4552/23.
Так, скаржниця є учасником Товариства відповідача з часткою у розмірі 50 % статутного капіталу.
Спір у даній справі виник між позивачем, як директором Товариства, та безпосередньо Товариством, в якому позивач займав посаду директора.
Позовні вимоги мотивовані неможливістю звільнення позивача з посади директора внаслідок ігнорування заяви останнього загальними зборами відповідача.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).
За змістом статей 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
За положеннями статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Відповідно до частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
За змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 Цивільного кодексу України, частини першої статті 89 Господарського кодексу України, пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" орган юридичної особи має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов'язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 (провадження № 12-45гс19, пункт 6.18).
Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов'язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України).
Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.
Отже, питання щодо прийняття рішення загальними зборами учасників товариства про звільнення керівника цього товариства стосується лише прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки виконавчий орган діє саме від імені товариства, а не його учасників.
Повноваження органу управління товариства, який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які за загальним правилом діяти від імені товариства не мають права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц (провадження 12-13гс22) також вказала, що бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20 травня 1998 року у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки" (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95, пункти 46-52; рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28 - 30; рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов'янський" проти України", заява №42758/05, пункт 30). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, ЄСПЛ розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участі у справі в особі своїх органів (рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов'янський" проти України", заява № 42758/05).
Подібні правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження №12-77гс19), від 15 жовтня 2019 року у справі № 905/2559/17 (провадження № 12-264гс18), від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 (провадження № 12-90гс19), від 07 квітня 2020 року у справі № 904/3657/18 (провадження № 12-159гс19), від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19).
Таким чином, належним заявником є той, хто звертається за захистом саме свого права.
З оскаржуваного рішення вбачається, що судом не вирішувалось питання щодо прав та обов'язків ОСОБА_1 , а лише з'ясовувалась наявність підстав для припинення трудових відносин між позивачем, як директором, та відповідачем, як юридичною особою.
Посилання скаржниці на те, що місцевий господарський суд зробив висновок про порушення ОСОБА_1, як учасником товариства, її обов'язків, визначених Статутом Товариства, спростовуються рішенням суду.
Так, в оскаржуваному рішенні не містяться судження про права, інтереси та (або) та обов'язки ОСОБА_1 у правовідносинах, що виникли між учасниками цієї справи (позивачем та відповідачем), а в мотивувальній та резолютивній частинах оскаржуваного рішення не наведено висновків про права, інтереси та (або) обов'язки вказаної особи.
Суд наголошує, що зв'язок між оскаржуваним судовим рішенням та правами, інтересами та/або обов'язками ОСОБА_1 має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи те, що в оскаржуваному рішенні не міститься суджень про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 (як учасника товариства відповідача), так само як в мотивувальній або резолютивній частинах не вказано висновків також про наведене, тобто судом не було вирішено питання про права, інтереси та (або) обов'язки вказаної особи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/14046/25 підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 17, 234, 235, 254, 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/14046/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної ухвали.
Повна ухвала (враховуючи перебування судді Барсук М.А. у відрядженні 22.05.2026, та судді Руденко М.А. у відпустці - 25.05.2026 по 26.05.2026) складена: 27.05.2026.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук