вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" травня 2026 р. Справа№ 910/7711/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.
та представників сторін: не з'явилися.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2026
у справі №910/7711/25 (суддя - Пукшин Л.Г.)
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк"
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГ-25";
2. ОСОБА_1
про стягнення заборгованості.
Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГ-25" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 978955,62 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.10.2025).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором кредитної лінії №313/2021 від 28.08.2021, а саме в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків, виконання зобов'язань за яким забезпечено укладеним між відповідачем-2 та позивачем договором поруки №600 від 28.08.2021, виникла заборгованість у розмірі 978955,62 грн, що складається з 854981,10 грн основного боргу (кредиту), 123950,76 грн процентів за користування кредитом та 23,76 грн комісії, яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 (повне рішення складене 02.03.2026) у справі №910/7711/25 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині, а саме:
- стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за основним боргом (кредитом) у розмірі 724075,31 грн та комісію у розмірі 23,76 грн;
- відмовити у задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 123950,76 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та порушено приписи процесуального права.
Основні аргументи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- згідно вимог п. 3.11.1 кредитного договору строк повернення кредитних коштів за траншем від 28.08.2021 в сумі 1200000 грн настав 28.08.2022. Відтак, у випадку не повернення позичальником суми кредиту у вказаний строк, на суму кредиту нараховуються проценти, встановлені п. 2.2 договору, виключно за період до 28.08.2022, а з 29.08.2022 до позичальника застосовуються заходи відповідальності у вигляді відсотків, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що нараховуються на суму кредиту (що узгоджується з правовою позицією наведеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16). Отже, позивачем безпідставно нараховано проценти за користування кредитними коштами за період з 29.12.2022 по 31.01.2025 в розмірі 403456,02 грн;
- судом невірно розраховано основну суму заборгованості, оскільки позивач неправомірно зарахував сплачені відповідачем-1 кошти у розмірі 130905,79 грн в рахунок погашення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, а не в рахунок погашення основної суми заборгованості (кредиту). З урахуванням здійсненої відповідачем-1 оплати, заборгованість за основним боргом становить 724075,31 грн.
Окрім цього, до апеляційної скарги додано клопотання, у якому скаржник просив зменшити або розстрочити сплату судового збору за її подання.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 апеляційну скаргу у справі №910/7711/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення або розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано строк на усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 у справі №910/7711/25, справу призначено до розгляду на 26.05.2026, встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.
29.04.2026 до суду від Акціонерного товариства "Ощадбанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач заперечує проти доводів скарги, просить суд залишити без змін оскаржуване рішення суду.
Позивач зауважує, що 27.12.2022 між банком та позичальником укладено додатковий договір про реструктуризацію №1 до договору кредитної лінії №313/2021 від 28.08.2021, яким змінено істотні умови кредитування, зокрема: змінено вид кредитної лінії; встановлено новий графік зменшення ліміту кредитування та уточнено порядок погашення заборгованості (із остаточним терміном повернення не пізніше 27.08.2024). Зазначені зміни були погоджені поручителем, що підтверджується укладенням 27.12.2022 відповідного додаткового договору №1 до договору поруки №600 від 28.08.2021.
Банк наголошує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ним було здійснено перерахунок заборгованості у частині нарахованих процентів за користування кредитом відповідно до ст. 625 ЦК України, з урахуванням положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у зв'язку з чим 06.10.2025 подано заяву про зменшення позовних вимог.
Окрім того позивач наголошує на правомірному зарахуванні сплаченої відповідачем-1 суми у розмірі 130905,79 грн в рахунок сплати за прострочені проценти, що узгоджується з умовами договору та приписами ст. 534 ЦК України.
Товариством з обмеженою відповідальністю "СІГ-25" не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
21.05.2026 до суду від Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого представник позивача адвокат Березюк Є.О. повідомила про неможливість прийняти участі в судовому засіданні, у зв'язку з участю у інших судових засіданнях у Святошинському районному суді м. Києва та Південно-Західному апеляційному господарському суді.
У призначене засідання суду 26.05.2026 представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронного кабінету та поштовими відправленнями.
Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи суд зазначив, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для відкладення розгляду справи. Колегія суддів враховує, що банк висловив свою позицію щодо доводів апеляційної скарги шляхом подання відзиву на апеляційну скаргу, відтак є можливим вирішення спору у даному судовому засіданні за відсутності представника позивача, з огляду на що клопотання позивача про відкладення розгляду справи необхідно залишити без задоволення. Окрім того, позивач відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не довів, що він позбавлений можливості на підставі ст. 56 ГПК України направити для участі в засідання іншого представника.
Як було зазначено вище, відповідачі належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги та, у свою чергу, не повідомили суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання 26.05.2026 представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, оскільки дана постанова приймається за відсутності учасників справи та без її проголошення, датою її ухвалення є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як встановлено матеріалами справи, 28.08.2021 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київські області AT "Ощадбанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІГ-25" був укладений договір кредитної лінії №313/2021 за державною програмою фінансової державної підтримки суб'єктів малого, у тому числі мікропідприємства, та середнього підприємництва "Доступні кредити 5-7-9%", реалізація якої здійснюється на підставі "Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам малого та середнього підприємництва", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 року №28, договору про співробітництво та договору про надання гарантії.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору банк зобов'язався надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в статті 3 цього договору та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з умовами п. п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.8, 3.9 кредитного договору, сума та валюта максимального ліміту кредитування складає 1200000 грн. Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 27.08.2024. Цільовим призначенням кредиту є поповнення оборотного капіталу. Кредитним договором встановлено графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, а саме: до 26.06.2024 ліміт кредитування складає 1200000 грн; із 27.06.2024 по 26.07.2024 ліміт кредитування складає 800000 грн; із 27.07.2024 по 27.08.2024 ліміт кредитування складає 400000 грн.
Відповідно до п. 3.11.1 кредитного договору позичальник зобов'язується здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день із моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з підпунктом 3.3 цього договору.
Згідно з п. 3.5.1 договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою (базова процентна ставка), яка є змінюваною.
Розмір базової процентної ставки на момент укладення договору становить 13,93% процентів річних (п. 3.5.2 кредитного договору).
При цьому, сторони дійшли згоди, що максимальна процентна ставка за користування кредитними коштами не може перевищувати 30% річних (п. 3.5.3 кредитного договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.6 договору).
В подальшому, 27.12.2022 між банком та позичальником укладено додатковий договір про реструктуризацію №1 до договору кредитної лінії №313/2021 від 28.08.2021, за умовами якого сторони дійшли згоди внести зміни в п. 1.1 ст. 1 договору "Терміни та їх тлумачення" та викласти його в наступній редакції: невідновлювана кредитна лінія: надання кредиту в майбутньому окремими частинами (траншами) в межах діючого ліміту кредитування на умовах, що загальний обсяг наданих протягом дії цього договору траншів не повинен перевищувати максимальний ліміт кредитування. Видача кожного траншу здійснюється за умови своєчасної сплати позичальником у повному обсязі всіх платежів та виконання всіх зобов'язань, передбачених цим договором. При отриманні позичальником певної суми кредитних коштів у межах максимального ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичного розміру основної суми боргу протягом строку дії цього договору.
У відповідності до п. 1.2. додаткового договору про реструктуризацію сторони домовилися внести зміни в п. 3.2. кредитного договору "Спосіб надання кредиту та строк кредитування" статті 3 "Умови кредитування" та викласти його в наступній редакції: кредит надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 27.08.2024.
З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за договором кредитної лінії №313/2021 від 28.08.2021, між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", (кредитор) з однієї сторони та ОСОБА_1 (поручитель), з другої сторони був укладений договір поруки №600 від 28.08.2021.
Згідно з п. 2.1 договору поруки поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов'язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.
Пунктами 2.2 та 2.2.1 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання у тому ж обсязі, що і боржник в порядку, визначеному кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі повного чи часткового невиконання боржником зобов'язання, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов'язання за вимогою кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором.
У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов'язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов'язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.п. 3.2.2 договору поруки).
Відповідно до п.п. 3.2.3 договору поруки кредитор має право вимагати виконання зобов'язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.
З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов'язаний пред'явити (направити) поручителю вимогу (п.п. 3.2.4 договору поруки).
У випадку направлення кредитором поручителю вимоги, поручитель зобов'язується здійснити виконання порушеного зобов'язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. Якщо кредитор скористався своїм правом та направив поручителю вимогу, остання є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем зобов'язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов'язання, що підлягає виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором (п. п. 3.2.7 - 3.2.8 договору поруки).
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 10 років з моменту його підписання сторонами (п. 10.1.1 договору поруки).
За повідомленням позивача, для забезпечення співпраці сторін, пов'язаної з наданням державної підтримки, між Міністром фінансів України Марченком С.М., який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375 (гарант) та Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020, за яким гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надав на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (суб'єктами господарювання, яким надано кредит) частини своїх грошових зобов'язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.
У п. 5.1 договору №13010-05/271 визначено, що у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, 12.08.2021 позичальником було подано до банку заяву на отримання забезпечення кредитної операції державною гарантією на портфельній основі.
Згідно п. 3.3. рішення підкомітету з питань здійснення кредитних операцій кредитного комітету ММСБ "Ощадбанк" №2733 від 26.08.2021 кредит надається в рамках Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого Постановою КМУ від 25.11.2020 №1151 та договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020 між КМУ та Акціонерними товариством "Ощадбанк".
Відповідно до п. 3.4. вказаного рішення розмір ставки гарантії за даною кредитною операцією -10% від суми ліміту кредиту.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином та надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 1200000 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку позичальника НОМЕР_1 за період з 28.08.2021 по 26.02.2025.
У свою чергу, позичальник свої зобов'язання за договором в частині повернення суми кредиту належним чином не виконав, грошові кошти згідно умов договору не повернув, внаслідок чого за відповідачем-1 утворилась заборгованість у розмірі 854981,10 грн.
01.04.2024 банк направив позичальнику вимогу про відкликання кредиту та погашення заборгованості у 25-денний строк.
Вказана вимога залишилась відповідачами без задоволення, а відтак, у зв'язку із настанням гарантійного випадку позивач у порядку, передбаченому п.п. 2.7, 5.1 договором про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020, направив на адресу гаранта - Кабінету Міністрів України вимогу на сплату за гарантією №154 від 03.09.2024 за договором про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020.
04.10.2024 гарант перерахував банку суму у розмірі 94997,90 грн для відшкодування за кредитною операцією, які банк спрямував у рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГ-25" за основним боргом.
24.11.2024 банком на адреси позичальника та поручителя направлено повідомлення №55/5.1-02/139683/2024 від 12.11.2024 про наявність боргу та початок вжиття заходів примусового стягнення у разі не врегулювання даного питання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
29.01.2025 банк направив фінансовому поручителю ОСОБА_1 вимогу №55/5.1-02/10321/2025 від 27.01.2025 про виконання зобов'язання, забезпеченого порукою.
Також позивачем на адреси відповідачів направлялись повідомлення №55/5.1-02/10326/2025 від 27.01.2025 та №55/5.1-02/10327/2025 від 27.01.2025 про перехід прав кредитора.
Відповідачі відповіді на вимоги не надали, заборгованість за договором не погасили.
За наведених обставин, оскільки суми гарантійного відшкодування не вистачило для повного погашення заборгованості за кредитним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості по тілу кредиту у розмірі 854981,10 грн, 123950,76 грн процентів за користування кредитом та комісії у розмірі 23,76 грн.
Задовольняючі позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач-1 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №313/2021 від 28.08.2021 щодо своєчасного погашення кредиту, та невиконання ОСОБА_1 , як поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГ-25", зобов'язань за вказаним договором, що забезпечений договором поруки №600 від 28.08.2021.
З такими висновками Господарського суду міста Києва погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як слідує з матеріалів справи, укладений між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством із обмеженою відповідальністю "СІГ-25" договір №313/2021 від 28.08.2021 є кредитним договором.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 4 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи слідує, що між позивачем та відповідачем-1 виникли цивільні права та обов'язки внаслідок укладання кредитного договору №313/2021 від 28.08.2021.
Вказаний договір підписаний та скріплений печатками обох сторін без зауважень. Жодних повідомлень щодо незгоди із умовами надання грошових коштів від відповідача-1 не надходило.
Факт видачі кредиту у розмірі 1200000 грн підтверджується матеріалами справи (банківською випискою позивача) та не заперечується відповідачем-1, що відповідно свідчить про належне виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як встановлено судом, згідно додаткового договору про реструктуризацію сторони домовились внести зміни у п. 3.3. кредитного договору "Графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування" та викласти його в наступній редакції: з 27.12.2022 по 14.01.2023 діючий ліміт кредитування складає 1199980 грн; з 15.01.2023 по 14.02.2023 діючий ліміт кредитування складає 1179980 грн; з 15.02.2023 по 14.03.2023 діючий ліміт кредитування складає 1159980 грн; з 15.03.2023 по 14.04.2023 діючий ліміт кредитування складає 1139980 грн; з 15.04.2023 по 14.05.2023 діючий ліміт кредитування складає 1109980,00 грн; з 15.05.2023 по 14.06.2023 діючий ліміт кредитування складає 1079980,00 грн; з 15.06.2023 по 14.07.2023 діючий ліміт кредитування складає 1049980 грн; з 15.07.2023 по 14.08.2023 діючий ліміт кредитування складає 1019980 грн; з 15.08.2023 по 14.09.2023 діючий ліміт кредитування складає 989980 грн; з 15.09.2023 по 14.10.2023 діючий ліміт кредитування складає 949980 грн; з 15.10.2023 по 14.11.2023 діючий ліміт кредитування складає 909980 грн; з 15.11.2023 по 14.12.2023 діючий ліміт кредитування складає 859980 грн; з 15.12.2023 по 14.01.2024 діючий ліміт кредитування складає 809980 грн; з 15.01.2024 по 14.02.2024 діючий ліміт кредитування складає 714980 грн ;з 15.02.2024 по 14.03.2024 діючий ліміт кредитування складає 619980 грн; з 15.03.2024| по 14.04.2024 діючий ліміт кредитування складає 524980 грн; з 15.04.2024 по 15.05.2024 діючий ліміт кредитування складає 424980 грн; з 15.05.2024 по 14.06.2024 діючий ліміт кредитування складає 324980 грн; з 15.06.2024 по 14.07.2024 діючий ліміт кредитування складає 224980 грн; з 15.07.2024 по 27.08.2024 діючий ліміт кредитування складає 124980 грн.
Отже, за згодою сторін було узгоджено новий графік зменшення ліміту кредитування та уточнено порядок погашення заборгованості, остаточним терміном повернення визначено 27.08.2024. За таких обставин строк повернення кредитних коштів є таким, що настав.
01.04.2024 позивачем на адресу відповідача-1 направлено вимогу про відкликання кредиту та погашення заборгованості у 25-денний строк.
Також позивачем було направлено на адреси відповідачів повідомлення про наявність боргу та початок вжиття заходів примусового стягнення у разі не врегулювання даного питання.
Окрім того позивачем направлено на адресу відповідача-2, як поручителя за кредитним договором, досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, в яких позивач вимагав повернути всю суму заборгованості у розмірі 1162189,56 грн.
Проте, після отримання вимоги відповідач-1 не виконав у повному обсязі свої зобов'язання за договором, будь-яких належних та допустимих доказів повернення позивачу кредиту, відповідачем-1 суду не надано.
Згідно банківської виписки, сформованої 26.02.2025, та наданого позивачем розрахунку заборгованості, непогашена сума кредиту станом на 16.05.2023 становила 854981,10 грн.
Колегія суддів зауважує, що згідно сталої практики суду касаційної інстанції виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 19.02.2020 у справі №910/16143/18, від 26.02.2020 у справі №911/1348/16, від 19.11.2020 у справі №910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі №381/1647/21, від 07.12.2022 у справі №298/825/15-ц).
З огляду на це надані позивачем банківські виписки, згенеровані автоматизованою системою банку, є належним та допустимим доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором (подібний висновок наведено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц, від 22.04.2021 у справі №712/4821/16-ц). При цьому, слід зауважити, що відповідачами не надано жодних доказів в спростування інформації, що міститься в банківських виписках з рахунку відповідача-1, як і не надано доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Північний апеляційний господарський суд здійснивши арифметичну перевірку наданих позивачем розрахунків основної заборгованості по кредиту у розмірі 854981,10 грн, погоджується з висновками місцевого господарського суду про їх обґрунтованість, відтак вимога про їх стягнення з відповідача-1 є такою, що підлягає задоволенню.
Щодо нарахованих позивачем процентів за кредитним договором у розмірі 123950,76 грн, колегія суддів встановила наступне.
Як було зазначено вище, під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог (07.10.2025), зі змісту якої слідує, що банком було здійснено перерахунок заборгованості у частині нарахованих процентів за користування кредитом відповідно до ст. 625 ЦК України, з урахуванням положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
У свою чергу скаржник заперечує щодо такого нарахування вказуючи, що оскільки строк кредитування визначено до 28.08.2022, то і проценти за користування кредитом мають нараховуватися виключно до 28.08.2022, а з 29.08.2022 до позичальника застосовуються заходи відповідальності у вигляді відсотків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, що нараховуються на суму кредиту. У той же час згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України нараховані проценти мають бути списані банком.
З цього приводу суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу ч. 2 ст. 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи ч. ч. 2 та 3 ст. 6 і ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
У ч. 3 ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто ч. 3 ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі ст. 625 ЦК України.
Північний апеляційний господарський суд вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17.
Як була зазначено вище, додатковим договором про реструктуризацію сторони дійшли згоди, що остаточним терміном повернення коштів є 27.08.2024.
Згідно з п. 3.5.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою (базова процентна ставка), яка є змінюваною.
Розмір базової процентної ставки на момент укладення договору становив 13,93% процентів річних (п. 3.5.2 кредитного договору).
Відповідно до п. 3.16.1 договору проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт на основну суму боргу за строк правомірного користування основною сумою боргу, до якої включається день видачі кредиту та перебіг якого припиняється:
- у випадку своєчасного погашення основної суми боргу - в день фактичного повного погашення основної суми боргу, і такий день до розрахунку процентів не включається;
- у випадку прострочення погашення основної суми боргу - у визначений згідно з умовами цього договору останній день, коли основна сума боргу могла бути погашена без порушення встановленого цим договором строку/терміну, і такий день до розрахунку процентів включається.
Згідно з п. 6.5 договору у разі прострочення позичальником повернення основної суми боргу або її частини, в т. ч. після спливу строку, встановленого для дострокового погашення в повному обсязі основної суми боргу у випадках відкликання банком кредиту, передбачених цим договором, на прострочену основну суму боргу або її частину припиняють нараховуватись проценти за користування кредитом, а згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за весь час прострочення нараховуються проценти річних у валюті основної суми боргу в наступному розмірі:
а) що розраховується аналогічно до порядку, вказаного в пп. 3.5.1. цього договору, з додаванням до результату розрахунку 3 (трьох) процентних пунктів - у paзi прострочення повернення основної суми боргу або відповідної її частини, яке позичальник повинен здійснити у зв'язку з відкликанням кредиту в порядку, передбаченому п. 3.13 договору, або у зв'язку з настанням остаточного терміну повернення кредиту, визначеного п. 3.2. договору;
б) що розраховується аналогічно до порядку, вказаного в пп. 3.5.1. цього договору - у paзi прострочення повернення основної суми боргу або відповідної її частини в інших випадках, відмінних від тих, які визначені пп. а) пп. 6.5. цього договору.
З матеріалів справи слідує, що 01.04.2024 позивачем на адресу позичальника направлено вимогу про відкликання кредиту та погашення заборгованості у 25-денний строк.
Відповідно до п. 3.15 кредитного договору, після отримання від банку вимоги про відкликання кредиту, позичальник зобов'язаний не пізніше 25 банківських днів з дати направлення банком вимоги здійснити повне погашення заборгованості за договором.
Отже, в силу приписів п. 3.15 кредитного договору відповідач-1 мав здійснити повне погашення заборгованості за договором до 06.05.2024, а відтак до 06.05.2024 банк мав право нараховувати проценти за користування кредитом. При цьому, згідно з п. 6.5 договору, 06.05.2024 припиняються нараховуватись проценти за користування кредитом та з 07.05.2024 нараховуються проценти річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за весь час прострочення.
Водночас Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу доповнено п. 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості у частині нарахованих процентів за користуванням кредитом (долучений до заяви про зменшення позовних вимог) колегія суддів встановила, що у відповідності до умов договору проценти нараховані позивачем лише до 06.05.2024 (а.с. 201-202, т. 1). Подальше нарахування процентів річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем не здійснювалось, що спростовує твердження скаржника про безпідставність позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом.
За таких обставин, зважаючи на обумовлений сторонами термін повернення кредитних коштів (до 27.08.2024), беручи до уваги направлення позивачем відповідачу-1 вимоги про відкликання кредиту (01.04.2024), а також період нарахованих позивачем процентів за користування кредитом (з 30.12.2022 по 06.05.2024), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог щодо стягнення таких процентів у розмірі 123950,76 грн.
З огляду на викладене вище не знайшли свого підтвердження доводи скаржника стосовно неправомірного, на його думку, зарахування позивачем сплачених відповідачем-1 коштів у розмірі 130905,79 грн в рахунок погашення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, а не в рахунок погашення основної суми заборгованості (кредиту). При цьому умовами договору (п. 3.20) сторонами визначено черговість погашення заборгованості, яка була дотримана позивачем.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач звернувся про солідарне стягнення кредитної заборгованості з відповідачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою та порукою.
Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Як передбачено ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У відповідності до приписів ст. 555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі; якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.
Судом встановлено, що 28.08.2021 для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії №313/2021 від 28.08.2021 між Акціонерним товариством Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 укладено договір поруки №600 від 28.08.2021, за умовами якого поручитель поручилися перед кредитором за виконання усіх зобов'язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.
У відповідності до п. 10.1.1 договору, договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 10 років з моменту його підписання.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, банк 29.01.2025 направив поручителю вимоги про виконання зобов'язань за договором поруки, в якій просив поручителя погасити існуючу заборгованість позичальника та здійснити повне погашення кредиту в загальній сумі 1162189,56 грн.
Відповіді на вимогу банком отримано не було, заборгованість не погашено. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів простроченої заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 978955,62 грн є обґрунтовую та такою, що підлягає задоволенню.
З урахуванням встановлених обставин справи, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 у справі №910/7711/25 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 у справі №910/7711/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов