вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" травня 2026 р. Справа№ 910/11613/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.
та представників сторін:
позивача - Бондар О.О.;
відповідача - Гучка В.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2026
у справі №910/11613/25 (суддя - Капцова Т.П.)
за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго»
до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі»
про стягнення заборгованості.
Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі» про стягнення 115629307,94 грн, з яких: 115100406,51 грн заборгованості та 528901,43 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0533-03041-ПД від 01.01.2024 у частині повної та своєчасної оплати за надані у червні та липні 2025 року послуги, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість, а в позивача виникли підстави для нарахування 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 відкрито провадження у справі №910/11613/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 закрито провадження у справі №910/11613/25 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 115100406,51 грн, в іншій частині позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» 3% річних в розмірі 525921,42 грн. Також вказаним рішенням задоволено заяву Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі» про відстрочення виконання рішення та відстрочено його виконання в частині стягнення 3% річних в розмірі 525921,42 грн та витрат по сплаті судового збору в розмірі 3856,27 грн на один рік з дня ухвалення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Крім того, скаржник просить скасувати рішення в частині задоволення заяви Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі» про відстрочення його виконання та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено за неповного з'ясування обставини, що мають значення для справи.
На думку скаржника, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства “НЕК “Укренерго» неправильно застосував положення статей 254, 530, 625 627, 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та не врахував висновків щодо застосування цих норм права, викладених в постановах Верховного Суду від 29.07.2025 у справі №905/959/24, від 12.08.2025 у справі №925/1160/24.
Зокрема, позивач відмічає, що умовами укладеного між сторонами договору визначений чіткий термін виконання зобов'язання відповідачем - певна календарна дата. При цьому, передбачено здійснення оплат з урахуванням банківського дня лише щодо першої оплати планового платежу. Решта оплат має здійснюватися відповідачем виключно в межах графіків, без прив'язки до банківських, святкових, робочих чи вихідних днів. Суд першої інстанції відмовляючи у стягненні 2980,01 грн 3% річних не дослідив умови укладеного між сторонами договору щодо зазначення в останньому чіткого терміну виконання зобов'язання відповідачем.
Заперечуючи проти відстрочення виконання рішення суду позивач зазначив, що складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не можу бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення. При цьому відповідачем не надано суду беззаперечних доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставами для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання або обумовлюють наявність ускладнень під час виконання судового акту. На переконання скаржника, надання відстрочки виконання рішення суду порушує баланс інтересів сторін та суперечить положенням чинного законодавства, які визначають обов'язковість виконання судових рішень протягом розумних строків.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» у справі №910/11613/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 апеляційну скаргу у справі №910/11613/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі №910/11613/25, справу призначено до розгляду на 26.05.2026 та встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Приватне акціонерне товариство “ДТЕК Київські регіональні електромережі» не скористалося правом наданим ст. 263 ГПК України та відзиву на апеляційну скаргу не подало, що в силу положень зазначеної статті не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.
В судовому засіданні 26.05.2026 представники сторін надали пояснення по суті спору. Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати в оскаржуваній частині. Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, з підстав їх необґрунтованості.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як слідує з матеріалів справи, 01.01.2024 між Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (користувач) та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (оператор системи передачі, ОСП) було укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0533-03041-ПД шляхом направлення користувачем заяви-приєднання до договору та її акцептування ОСП.
За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НKPEKП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється OCП на офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою (п. 3.2 договору).
Згідно з п. 3.5 договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Пунктами 3.6, 3.7 договору визначено, що плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення (п. 13.1 договору).
На виконання умов договору у червні та липні 2025 року позивач надавав відповідачу послугу, що підтверджується актами надання послуги №ДУА-0017205 від 30.06.2025 на суму 54816096,65 грн та №ДУА-0017995 від 31.07.2025 на суму 60284309,86 грн.
З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за надану послугу, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 115100406,51 грн заборгованості та 528901,43 грн 3% річних.
Після подання цього позову до суду відповідачем було здійснено оплату наданої послуги, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні інструкції.
За результатами розгляду спору суд першої інстанції встановивши, що заборгованість з оплати послуг за період червень - липень 2025 року в розмірі 115100406,51 грн була погашена відповідачем під час розгляду спору, закрив провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості за договором.
Водночас місцевий господарський суд вказавши, що відповідач оплатив надані послуги із порушенням встановленого договору строку, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних. Встановивши невірність розрахунків позивача (28.06.2025 припало на вихідний день) господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що правильний розмір 3% річних становить 525921,42 грн.
Задовольняючи заяву відповідача про відстрочення виконання рішення строком на 12 місяців, місцевий господарський суд зазначив, що основним джерелом доходів відповідача є кошти, які надходять від споживачів за послуги з розподілу електричної енергії. Відстрочення виконання рішення суду дасть можливість відповідачу акумулювати грошові кошти, продовжити господарську діяльність в умовах воєнного стану та накопичити кошти для проведення розрахунків із позивачем. Крім того судом враховано, що позивач також здійснює свою діяльність в умовах воєнного стану, однак, останній не надав доказів понесення збитків унаслідок прострочення сплати відповідачем заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0533-03041-ПД від 01.01.2024. На підставі викладеного господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач довів наявність обставин, які ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі. Тому суд, з урахуванням балансу інтересів сторін, зважаючи на те, що основне зобов'язання перед позивачем виконано, виснував про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для відстрочення виконання рішення суду на один рік з дня його ухвалення.
Як слідує зі змісту апеляційної скарги, позивач оскаржує рішення суду лише в частині відмови у стягненні 2980,01 грн 3% річних та в частині відстрочення виконання рішення, а тому, враховуючи межі перегляду справи апеляційним судом, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, рішення суду першої інстанції в даному випадку переглядається лише у відповідних частинах.
При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, а саме в частині закриття провадження у справі та задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 525921,42 грн.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Як встановлено вище, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем нараховано до стягнення з Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі» 3% річних у розмірі 528901,43 грн.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, враховуючи викладені вище висновки суду щодо наявності у відповідача обов'язку зі здійснення оплати поетапної планової вартості послуги у строки, встановлені в п. 3.5 договору, з подальшим перерахунком за фактичний обсяг послуги у строки, встановлені в п. 3.7 договору, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність визначення початку періоду прострочення з урахуванням визначених строків поетапної оплати планових платежів. Проте, за висновком суду першої інстанції розрахунок 3% річних є методологічно неправильним, оскільки позивач неправильно визначив момент з якого грошове зобов'язання з оплати планової вартості послуги, наданої в другій декаді червня 2025 року стало простроченим, адже 28 число розрахункового місяця припало на вихідний день. За перерахунком суду, належний розмір 3% річних становить 525921,42 грн, тоді як вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2980,01 грн є необґрунтованою.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання встановлено статтею 625 ЦК України, згідно з положеннями частини другої якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі ж висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.07.2025 у справі №910/4747/24, від 20.05.2025 у справі №916/2098/24.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення місцевий господарський суд визначив періоди нарахування 3% річних з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Колегія суддів виходить з того, що у ст. 530 ЦК України охарактеризовані поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання». Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого дія чи подія, що має юридичне значення, має відбутись, а термін - це певний момент у часі, із настанням якого існує дія чи подія, що має юридичне значення (ч. ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України).
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).
Тобто «строк» та «термін» це різні поняття, які не є тотожними.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Згідно зі ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч. 1). До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року (ч. 2). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (ч. 3). Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку (ч. 4). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5).
З аналізу змісту ст. 254 ЦК України вбачається, що вказана норма, зокрема, ч. ч. 1-4, регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено ч. ч. 1-4 цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з ч. 5 цієї статті, є перший за ним робочий день.
Водночас правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (ст. 627 ЦК України) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання за договором, з огляду на норми ч. 1 ст. 530 ЦК України, яка визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК України, відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов'язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 12.08.2025 у справі №925/1160/24 (на яку покликається скаржник), від 29.07.2025 у справі №905/959/24, від 26.03.2025 у справі №905/821/24, від 11.03.2024 у справі №922/1813/23, від 16.05.2024 у справі №910/7012/23.
Колегія суддів зауважує, що від правильного визначення, що умовами договору встановлено чи «строк виконання зобов'язання» чи «термін виконання зобов'язання», залежить правильне визначення моменту (початку) прострочення, а відтак правильне застосування ст. ст. 251, 252 ЦК України та ч. 5 ст. 254 ЦК України, оскільки це впливає на правильність обчислення як строку, так і терміну, так і встановлення факту його закінчення, що обумовлює ті чи інші юридичні наслідки, які настають у зв'язку із цим.
Водночас під час застосування у цій справі ч. 5 ст. 254 ЦК України суд першої інстанції не врахував, що поняття «термін виконання зобов'язання» і «строк виконання зобов'язання», які охарактеризовані у ст. 530 ЦК України, як і поняття «строк» і «термін» не є тотожними, а тому не звернув увагу на те, що правило, передбачене ч. 5 ст. 254 ЦК України стосується строку, а умовами договору (п. 3.5) був визначений термін виконання зобов'язання щодо оплати, адже договір містить посилання - до 18 та до 28 числа розрахункового періоду, - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, що відповідає поняттю «термін», викладеному в ч. 2 ст. 252 ЦК України, адже термін визначається або календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Таким чином, є слушними доводи апеляційної скарги стосовно того, що положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, з огляду на умови укладеного між сторонами договору, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Отже, судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що призвело до неправильного визначення моменту закінчення терміну виконання відповідачем зобов'язань, згідно з умовами договору (за послугу надану в другій декаді червня 2025 року), а відтак і моменту початку у нього прострочення (з 01.07.2025, а не з 29.06.2025 як визначено умовами договору), з якого починається нарахування 3% річних.
Апеляційний господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних на загальну суму 528901,43 грн, дійшов висновку, що він відповідає умовам договору, фактичним обставинам справи та є арифметично вірним.
З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду та зазначених положень матеріального і процесуального законодавства колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про порушення окреслених вище норм права судом першої інстанції під час відмови у задоволенні 3% річних у розмірі 2980,01 грн. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 528901,43 грн.
Щодо відстрочення виконання судового рішення.
Під час розгляду справи судом першої інстанції (02.03.2026) відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про відстрочення виконання рішення суду, в якій просив у випадку задоволення позовної заяви, відстрочити виконання рішення суду у цій справі строком на один рік.
В обґрунтування поданої заяви відповідач відмітив, що об'єктивною підставою, що унеможливлює виконання ним рішення суду своєчасно та в повному обсязі є запровадження воєнного стану на території України. Починаючи з 24.02.2022 по території України здійснюються систематичні ракетні обстріли в результаті яких об'єкти Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі» зазнають значних пошкоджень та підлягають відновленню, що потребує значних фінансових витрат. Відтак, кошти, які отримує відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності, а також накопичені резерви, що мають цільове призначення скеровуються в першу чергу на відновлення і ремонт електричних мереж та на підготовку до наступного осінньо-зимового періоду. Негайне виконання рішення суду матиме наслідком арешт рахунків відповідача, що в свою чергу може створити загрозу настання негативних та невідворотних наслідків для енергозбереження Київської області.
Також відповідач стверджував, що сторони спору не знаходяться в рівних умовах, а їх економічні інтереси не є збалансованими, оскільки Приватному акціонерному товариству “НЕК “Укренерго» з 01.01.2023 збільшено тарифи на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Натомість для Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі» такого збільшення тарифу на послуги з розподілу електричної енергії Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не було передбачено.
За результатами розгляду спору суд першої інстанції задовольнив вказану заяву, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на наступне.
Приписами ч. 1 ст. 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Колегія суддів зазначає про те, що розстрочення та відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.
Особа, яка подала заяву про відстрочку / розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі, а також повідомити суд, що така обставина зникне за час на який здійснена відстрочка виконання рішення.
У той же час, відстрочка виконання рішення означає перенесення його виконання на інший час.
Відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідними правовідносинами залишається незмінною. Тобто, відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання.
Натомість, таке відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
Судом першої інстанції при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суду цілком вірно прийнято до уваги наступне:
- загальновідомий факт про те, що більша частина атак Російської Федерації (далі - рф) припадає на об'єкти критичної інфраструктури, зокрема, електропостачання, що в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказуванню;
- на території Київської області відповідач є власником та експлуатує абсолютну більшість електричних мереж, а отже його функціонування має значення для забезпечення нормальної життєдіяльності мешканців населених пунктів в межах області;
- виконання відповідачем основного зобов'язання перед позивачем.
Суд апеляційної інстанції окремо зауважує і на тому, що, як вбачається із офіційного сайту групи ДТЕК, з початку повномасштабного російського вторгнення група ДТЕК виділила близько 800 млн. гривень на підтримку Збройних Сил України та гуманітарну допомогу. Компанія безкоштовно забезпечила електроенергією військових, лікарні та об'єкти критичної інфраструктури в Києві, Дніпропетровській та Донецькій областях на майже 350 млн. гривень; відновила електропостачання для 7,2 мільйонів споживачів у регіонах, постраждалих від бойових дій країни-агресора. При цьому загальновідомим є і те, що компанії групи ДТЕК докладають неймовірних зусиль для відновлення енергозабезпечення населення після ракетних обстрілів та направленість ударів на енергетичні об'єкти.
При вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суду колегія суддів також враховує і ключову роль позивача для забезпечення країни електроенергією, проте зауважує на тому, що:
- Національна енергетична компанія «Укренерго» - приватне акціонерне товариство зі 100% акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України;
- статус Національної енергетичної компанії «Укренерго» дозволяє компанії залучати грантові кошти від Євросоюзу (Євросоюз виділив «Укренерго» 100 млн. євро грантових коштів на відновлення та захист), від урядів інших країни («Укренерго» залучило через KfW 15 млн євро грантових коштів Європейського Союзу для реконструкції підстанцій після масованих російських атак по енергетиці України; «Укренерго» залучило 30,4 млн євро від уряду Німеччини для підвищення надійності роботи української енергетичної інфраструктури тощо).
Натомість група ДТЕК (DTEK Group) найбільший приватний національний інвестор, якому складніше отримувати підтримку як від нашої держави, так і від інших країн.
При вирішенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення слід врахувати обставину повного погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 115100406,51 грн, що свідчить про його наміри виконати рішення суду щодо сплати стягнутих сум 3% річних за прострочення виконання основного зобов'язання за спірним договором. Відтак, при задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення у даній справі на суму 528901,43 грн буде дотримано баланс інтересів сторін, тоді як негайне виконання рішення суду матиме наслідком арешт рахунків відповідача, що в свою чергу може створити загрозу настання негативних наслідків для енергозбереження Київської області. До того ж, слід зауважити, що позивачем не зазначено яким чином відстрочка виконання рішення у даній справі може негативно вплинути на платоспроможність товариства.
Північний апеляційний господарський суд наголошує, що запровадження на території України воєнного стану не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення, при цьому, збройна агресія рф має негативний вплив як на відповідача, так і на позивача, майно якого також піддається постійним ворожим обстрілам та наслідки російської агресії тягнуть за собою завдання великих розмірів збитків обом сторонам у справі, водночас якнайшвидше відновлення зруйнованих та пошкоджених об'єктів як відповідача, так і позивача має соціально важливе значення. Однак, ненадання відстрочки виконання рішення у даній справі може призвести до загрози настання негативних наслідків для кінцевих споживачів, оскільки наразі першочерговим є спрямування коштів на відновлення енергетичної інфраструктури та забезпечення нормальної життєдіяльності населення.
Таким чином, наведені обставини, за висновком апеляційного господарського суду, ускладнюють своєчасне виконання грошових зобов'язань відповідача за рішенням суду, своєю чергою відстрочення виконання рішення суду сприятиме його реальному виконанню у складних економічних умовах. Крім того, відповідач належить до об'єкту критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектора, тому надання відстрочення виконання рішення суду сприятиме здійсненню ним своїх грошових зобов'язань з найменшим ризиком до виконання поточної діяльності забезпечення населення електричною енергією, не заблокує роботу підприємства та дозволить йому отримати дохід, який може бути спрямований на погашення заборгованості, що забезпечить баланс інтересів сторін у справі.
Апеляційний господарський суд зауважує, що енергетична система України є єдиною і в ній є важливим функціонування як об'єктів загальнонаціонального рівня, так і об'єктів на регіональному рівні, тому відстрочення виконання рішення суду у даному випадку сприятиме якнайшвидшому відновленню об'єктів енергосистеми країни. За таких обставин, відстрочення виконання рішення для відповідача не є інструментом ухилення від виконання рішення, відповідач лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості (з оплати процентів річних) перед позивачем.
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у цій справі строк відстрочення виконання рішення на 12 місяців, у тому числі зважаючи на необхідність таких дій задля забезпечення балансу інтересів всіх учасників відносин у сфері енергетики, жодним чином не зумовить порушення гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції позивачу права на суд.
При цьому, передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов'язань та припинення своєї господарської діяльності, а для стягувача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів внаслідок переходу боржника у стан неплатоспроможності.
Також слід зауважити, що затримка в отриманні позивачем коштів за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором не призведе до значних збитків для позивача.
У зв'язку з вищевикладеним, аргументи апеляційної скарги позивача не спростовують правомірності висновків місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду та відстрочення виконання рішення на один рік, тобто до 05.03.2027.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є не з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, зважаючи на те, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 2980,01 грн неправильно застосував норми матеріального права, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі №910/11613/25 слід скасувати в частині відмови у стягненні 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи часткове скасування оскаржуваного судового рішення, у відповідності до ч. 14 ст. 129 ГПК України, суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних (у розмірі 528901,43 грн), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3878,12 грн (судовий збір у розмірі 843961,88 грн підлягає поверненню позивачу з огляду на закриття провадження у справі).
Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн покладається на відповідача.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 06.06.2025 у справі №908/1721/23 виснував, що рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення/задоволення відповідної заяви не підлягають касаційному перегляду (з огляду на те, що ухвала суду першої інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання (п. п. 2-4 ч. 1 ст. 255 ГПК України) після її перегляду в апеляційному порядку не належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки), мають право подати касаційну скаргу).
За наведеного, з огляду на оскарження рішення суду лише в частині відстрочення виконання рішення та стягнення 3% річних, прийнята постанова підлягає касаційному оскарженню лише в частині стягнення 3% річних.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі №910/11613/25 скасувати в частині відмови у стягненні 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі №910/11613/25 викласти в наступній редакції:
« 1. Закрити провадження у справі №910/11613/25 в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» заборгованості в розмірі 115100406,51 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (вул. Стеценка, буд. 1 А, м. Київ, 04136; ідентифікаційний код 23243188) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227) 3% річних в розмірі 528901 (п'ятсот двадцять вісім тисяч дев'ятсот одну) грн 43 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3878 (три тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн 12 коп.
4. Видати наказ.
5. Повернути Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд.25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227) із спеціального фонду Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 843961 (вісімсот сорок три тисячі дев'ятсот шістдесят одна) грн 88 коп., сплаченого відповідно до платіжної інструкції №В-8050 від 23.09.2025.
6. Заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про відстрочення виконання рішення задовольнити.
7. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі №910/11613/25 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних в розмірі 528901,43 грн та витрат по сплаті судового збору в розмірі 3878,12 грн на один рік, до 05.03.2027».
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (вул. Стеценка, буд. 1 А, м. Київ, 04136; ідентифікаційний код 23243188) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227) 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту (лише в частині стягнення 3% річних).
Повна постанова складена 27.05.2026.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко