вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" квітня 2026 р. Справа№ 910/9849/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
від позивача : Романюк В.В.
від відповідача : Михайлов А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 (Повне рішення складено: 16.12.2025)
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 (Повне додаткове рішення складено: 23.12.2025)
у справі № 910/9849/25 (суддя С.О. Турчин)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпром-Контакт"
до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія «Київміськбуд»
про стягнення 2 028 689, 69 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМ-КОНТРАКТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" про стягнення 2028689,69 грн заборгованості за договором про відступлення права вимоги № 28/03-24 від 28.03.2024 на підставі договору підряду № 1814/КБ від 04.03.2021, з яких: 1455757,19 грн - основний борг, 120829,84 грн - 3% річних, 452102,66 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про відступлення права вимоги № 28/03-24 від 28.03.2024 на підставі договору підряду № 1814/КБ від 04.03.2021.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 по справі № 910/9849/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" (01010, м. Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 4/6, ідентифікаційний код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМ-КОНТРАКТ" (07401, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вулиця Київська, будинок 135 офіс 1, ідентифікаційний код 45061283) заборгованість у сумі 1382969,33 грн, 3% річних у сумі 120829,84 грн, інфляційні втрати у сумі 452102,66 грн та судовий збір 23470,82 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 по справі № 910/9849/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМ-КОНТРАКТ" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерне товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" (01010, м. Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 4/6, ідентифікаційний код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМ-КОНТРАКТ" (07401, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вулиця Київська, будинок 135 офіс 1, ідентифікаційний код 45061283) витрати на правову допомогу у сумі 19 282, 41 грн. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПрАТ "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 по справі № 910/9849/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. При цьому апелянт стверджує про те, що позивачем не було надано акту передачі експлуатуючій організації об'єкту, а тому відсутні підстави для повної оплати вартості виконаних робіт. За твердженням апелянта, після обстеження відповідними державними органами, виявлені дефекти у виконаних роботах. Апелянт стверджує, що договір про відступлення права вимоги не містить умов щодо можливості нарахування штрафних санкцій відповідачу з моменту виникнення заборгованості перед ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІНЖБУДМОНТАЖ", тобто за період, що виник до моменту укладення договору відступлення права вимоги. На думку апелянта договір про відступлення права вимоги укладений 28.03.2024, а тому вимагати виконання зобов'язань позивач мав права з моменту укладення договору та виставлення вимоги відповідачу. Апелянт також наголошує на відсутності правових підстав для нараховування інфляційних втрат та 3 % річних з 16.08.2022 до 14.07.2025, оскільки договір про відступлення права вимоги №28/03-24 був підписаний 28.03.2024 та про відступлення права вимоги відповідача повідомлено лише 02.06.2025 року (день отримання вимоги позивача).
Також, від Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 по справі № 910/9849/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про розподіл судових витрат відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги на додаткове рішення, відповідач посилається на неспівмірність витрат та стверджує про незгоду із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 у справі № 910/9849/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.02.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 по справі № 910/9849/25, об'єднано апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі № 910/9849/25 в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційних скарг призначено до розгляду на 12.02.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 розгляд апеляційних скарг призначено на 25.03.2026. У судовому засіданні 25.03.2026 оголошено перерву до 15.04.2026.
24.03.2026 через систему «Електронний суд» позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу (додаткові пояснення) у якому він просив суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 року без змін, а апеляційні скарги відповідача без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів встановила, що 04.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІНЖБУДМОНТАЖ" (підрядник) та Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" (замовник) укладений договір підряду №1814/КБ на виконання робіт з прокладання зовнішніх інженерних мереж водопроводу В1, господарчо-побутової каналізації К1, дощової каналізації К2 по об'єкту: "Будівництво комплексу житлових будинків та об'єктів соціального, побутового призначення по вул. Бориспільська, 18- 26 у Дарницькому районі м. Києва" (надалі - договір підряду), відповідно до умов якого підрядник зобов'язувалося виконати роботи (визначені в п.1.2. договору) відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації.
У пункті 1.2. договору підряду сторони погодили, що підрядник здійснює роботи з прокладання зовнішніх інженерних мереж водопроводу В1, господарчо-побутової каналізації К1, дощової каналізації К2 по об'єкту: "Будівництво комплексу житлових будинків та об'єктів соціального, побутового призначення по вул. Бориспільська, 18- 26 у Дарницькому районі м. Києва" (надалі - об'єкт).
Пунктом 5.1. договору підряду передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником виконаних робіт на підставі документів по обліку в капітальному будівництві (форма КБ-2в, КБ-3).
У п.5.4. договору підряду сторони погодили порядок розрахунків.
Відповідно до умов п.5.4. договору підряду, оплата виконаних робіт здійснюється замовником у розмірі 95 відсотків від суми кожного оформленого Акту ф. КБ-2в, Довідки ф. КБ-3 з урахуванням авансових платежів до 15 числа місяця наступного за звітним.
Накопичені за період будівництва 5 (п'ять) відсотків відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов'язань підрядника за договором) сплачуються замовником в строк до 90 календарних днiв пiсля оформлення акту передачі експлуатуючій організації, а в разi виявлення дефектів під час прийняття, не пізніше ніж за 15 днів після повного усунення їх підрядником за свій рахунок.
Згідно із п.8.10 договору підряду, у редакції додаткової угоди №1 від 27.12.2022, сторони дійшли згоди, що договір діє до 30.06.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
Між ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІНЖБУДМОНТАЖ" та ПрАТ "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" підписані акти виконаних робіт за липень 2022 року за формою КБ-2в від 29.07.2022 ф. КБ-2в) на суму 637542,30 грн, на суму 307620,02 грн, на суму 242440,98 грн, на суму 755442,70 грн, на суму 1421385,41 грн (всього: 3364461,41 грн) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 від 29.07.2022, згідно із якою вартість будівельних робіт підрядника - 1455757,19 грн.
28.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІНЖБУДМОНТАЖ" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМ-КОНТРАКТ" (новий кредитор) укладений договір № 28/03-24 про відступлення права вимоги (надалі - договір відступлення), відповідно до умов якого, первісний кредитор в порядку та на умовах визначених цим договором, передає (відступає) новому кредиторові, а новий кредитор набуває (приймає) право вимоги та інші права, що належить первісному кредитору або можуть виникнути у майбутньому на підставі договору підряду №1814/КБ від 04.03.2021 (далі - основний договір), укладеного між первісним кредитором та ПрАТ "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД", в тому числі щодо виконання грошових зобов'язань до боржника в розмірі 1455757,19 грн, що належить первісному кредиторові на підставі основного договору.
За цим договором новий кредитор одержує права (замість первісного кредитора) вимагати від боржника за основним договором належного виконання зобов'язань за основним договором в обсязі, визначеному в п.1.1. цього договору (п.1.2. договору відступлення).
У п.3.1. договору відступлення сторони погодили, що підписання новим кредитором цього договору підтверджує отримання документів, які підтверджують право вимоги до боржника за основним договором.
30.05.2025 позивач на адресу відповідача направив вимогу з доданими до неї документами (договір підряду № 1814/КБ; додаткова угода № 1 від 27.12.2022 до договору підряду №1814/КБ; акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2022 року (ф. КБ-2в) від 29.07.2022; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2022 р. (ф.КБ-3) від 29.07.2022) про сплату заборгованості в сумі 1455757,19 грн. Відповідач отримав вимогу 02.06.2025, однак, заборгованість у сумі 1455757,19 грн не сплатив.
Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що позивач вимагає стягнення в судовому порядку з відповідача заборгованості за договором підряду № 1814/КБ від 04.03.2021 у сумі 1455757,19 грн, а також нарахованих на підставі ст.625 ЦК України інфляційних втрат у сумі 452102,66 грн (нараховані за вересень 2022 року по червень 2025 року) та 3% річних у сумі 120829,84 грн (нараховані за період з 16.08.2022 по 14.07.2025).
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.1, 3 ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
На виконання умов договору підряду ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІНЖБУДМОНТАЖ" та ПрАТ "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" підписали без зауважень акти виконаних робіт за липень 2022 року за формою КБ-2в від 29.07.2022 ф. КБ-2в) на суму 637542,30 грн, на суму 307620,02 грн, на суму 242440,98 грн, на суму 755442,70 грн, на суму 1421385,41 грн (всього: 3364461,41 грн) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 від 29.07.2022, згідно із якою вартість будівельних робіт підрядника - 1455757,19 грн.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854 ЦК України).
У п.5.4. договору підряду визначено, що оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем у розмірі 95 відсотків від суми кожного оформленого Акту ф. КБ-2в, Довідки ф. КБ-3 з урахуванням авансових платежів до 15 числа місяця наступного за звітним.
Отже, відповідач мав здійснити оплату 95 відсотків вартості виконаних підрядником у липні 2022 року будівельних робіт до 16.08.2022.
Доказів оплати відповідачем будівельних робіт підрядника на суму 1455757,19 грн матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наданих позивачем доказів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІНЖБУДМОНТАЖ" відступило право вимоги до відповідача за договором підряду №1814/КБ від 04.03.2021, укладеним між ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІНЖБУДМОНТАЖ" та ПрАТ "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМ-КОНТРАКТ" за договором № 28/03-24 від 28.03.2024 про відступлення права вимоги.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем після відступлення права грошової вимоги не здійснено жодного платежу на погашення заборгованості. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначив, що відсутні підстави для повної оплати вартості виконаних робіт, оскільки акту передачі експлуатуючій організації об'єкту позивачем не надано.
Відповідно до умов договору сторони погодили відкладений платіж у розмірі п'яти відсотків, який підлягає сплаті відповідачем у строк до 90 календарних днів з моменту оформлення акту передачі об'єкта експлуатуючій організації.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів оформлення та підписання акту передачі експлуатуючій організації.
Отже, перебіг строку виконання зобов'язання зі сплати п'яти відсотків відкладеного платежу не розпочався, а відтак строк виконання відповідного грошового зобов'язання (відкладеного платежу розмірі п'яти відсотків) не настав.
У відповідача наявне зобов'язання зі сплати 95 відсотків вартості виконаних у липні 2022 року будівельних робіт, а саме у сумі 1382969,33 грн (1455757,19 грн - 5%).
З огляду на те, що судом встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язання за договорами у сумі 1382969,33 грн, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 1382969,33 грн.
Твердження апелянта на те, що позивач повідомив про відступлення права вимоги лише 02.06.2025 шляхом направлення вимоги про сплату заборгованості та вимагати виконання зобов'язань позивач мав право з моменту укладення договору та виставлення вимоги відповідачу, не береться судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до відповідно до ч.2 ст.516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору, і таке виконання є належним (постанова Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 405/20/15-ц).
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості ні первісному кредитору, ні новому кредитору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.12.2023 у справі №916/144/17 зазначила, унаслідок відступлення права вимоги (цесії) первісний кредитор у зобов'язанні замінюється новим кредитором, але зміст зобов'язання не змінюється: новий кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку в тому ж обсязі, в якому мав право вимагати первісний кредитор до вчинення цесії, і на тих самих умовах (стаття 514 ЦК України).
Отже, твердження апелянта про те, що позивач повідомив його про відступлення права вимоги лише 02.06.2025 шляхом направлення вимоги про сплату заборгованості, не впливають на обсяг та зміст зобов'язань відповідача та не можуть бути підставою для звільнення від їх виконання.
Право вимоги за договором виникло у кредитора з моменту укладення відповідного договору та настання передбачених ним умов, а новий кредитор набув це право в повному обсязі внаслідок цесії. Отже, позивач мав право вимагати виконання зобов'язання з моменту його переходу до нього, а направлення відповідачу вимоги 02.06.2025 є способом реалізації такого права, а не моментом його виникнення.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі 452106,66 грн та 3% річних у сумі 120829,84 грн колегія суддів відзначає наступне.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних мг в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 120829,84 грн та інфляційних втрат у сумі 452102,66 грн.
Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення колегія суддів відзначає наступне.
Звертаючись до місцевого господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМ-КОНТРАКТ" просило суд стягнути з Приватного акціонерне товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" витрати на правову допомогу у сумі 20000,00 грн.
На підтвердження заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу позивач додав до позовної заяви: копію договору про надання правової допомоги №27/05-2025 від 27 травня 2025 року, копію додатку №2 від 27 травня 2025 року до договору про надання правової допомоги №27/05-2025 від 27 травня 2025 року.
Також разом із заявою про ухвалення додаткового рішення позивач просить суд долучити до матеріалів справи копію акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 24.10.2025 за договором про надання правової допомоги № 27/05-2025 від 27.05.2025.
Згідно із ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі 910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанови Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18, від 20.04.2023 у справі № 917/527/18).
Частиною 2 статті 126 ГПК України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи копії: копію договору про надання правової допомоги №27/05-2025 від 27 травня 2025 року, копію додатку №2 від 27 травня 2025 року до договору про надання правової допомоги №27/05-2025 від 27 травня 2025 року.
Правову допомогу позивачу у Господарському суді міста Києва надає адвокат Романюк Валерія Василівна згідно із ордером серії АІ №1957786 від 14.07.2025, виданого на підставі договору про надання правової допомоги №27/05-2025 від 27.05.2025. Право на заняття адвокатською діяльністю підтверджене свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №6484/10.
Відповідно до додатку №2 від 27.05.2025 до договору про надання правової допомоги №27/05-2025 від 27.05.2025 сторони погодили, що винагорода (гонорар) адвоката є фіксованою та її вартість не змінюється в залежності від збільшення або зменшення обсягу процесуальних дій адвоката та кількості судових засідань. Вартість надання правової допомоги за додатком включає в себе усі дії, які має вчиняти адвокат для ведення справи у суді першої інстанції, податки та становить 20000,00 грн без ПДВ. В додатку №2 сторони погодили перелік послуг, які адвокат надає позивачу під час надання правової допомоги щодо стягнення боргу з Приватного акціонерне товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" за договором про відступлення права вимоги №28/03-24 від 28.03.2024 та за договором підряду №1814/КБ від 04.03.2021.
Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).
За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, характер спору, те, що справа розглядалася в порядку загального провадження та представник позивача приймала участь в усіх судових засіданнях у справі, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги наведенні вище критерії, суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем до відшкодування витрати на правову допомогу у сумі 20000,00 грн є обґрунтованими, співмірними, доцільними та такими відповідають критерію розумності.
Суд враховує, що послуги адвоката, які обумовлені сторонами у додатку до договору про надання правової допомоги №27/05-2025 від 27.05.2025, реально надані позивачеві і це підтверджується матеріалами справи.
Самі лише посилання іншої сторони на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача про розподіл судових витрат (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19).
Суд також враховує, що положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв; скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст.129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Водночас відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення витрати позивача на оплату правової допомоги пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 19282,41 грн.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі № 910/9849/25 обґрунтовані, відповідають обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для їх скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 у справі № 910/9849/25 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі № 910/9849/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 у справі № 910/9849/25 залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі № 910/9849/25 залишити без змін.
4. Витрати по сплаті судового збору покласти на Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд».
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 27.05.2026
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран