вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"26" травня 2026 р. Справа№ 910/8947/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
без виклику представників сторін,
розглядаючи заяву представника Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України Андрієської О.В. про ухвалення додаткового рішення
при розгляді апеляційної скарги Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 (повний текст складено 15.12.2025)
у справі № 910/8947/25 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України
про стягнення 73 000,00 грн,
Короткий зміст і підстави заявлених вимог.
14.05.2026 представник Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України (далі - Підприємство) Андрієвська О.В. сформувала у системі «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення (далі - заява), у якій просить ухвалити у справі №910/8947/25 додаткову постанову про стягнення з Департаменту промисловості виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) на користь Підприємства понесених Підприємством судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 75 000,00 грн.
За текстом заяви Підприємство зазначило, що при поданні відзиву на апеляційну скаргу Департаменту заявило, що несе витрати на професійну правничу допомогу на суму 75 000,00 грн у справі №910/8947/25, на підтвердження чого подало всі необхідні документи. Однак, ухвалюючи постанову від 14.05.2026 у справі № 910/8947/25, апеляційний суд не вирішив питання щодо судових витрат.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви по суті.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 15.05.2026 заяву Підприємства про ухвалення додаткового рішення у справі №910/8947/25 передано колегїї у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 прийнято до розгляду заяву Підприємства про ухвалення додаткового рішення у справі №910/8947/25. Розгляд заяви постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи. Запропоновано позивачу надати свої заперечення щодо Підприємства про ухвалення додаткового рішення у справі №910/8947/25.
Позиції учасників справи.
Від Департаменту надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у якому заявник просить зменшити розмір таких витрат у справі №910/8947/25.
Департамент відзначає, що справа №910/8947/25 відноситься до незначної складності та має спрощений порядок розгляду, а тому сума заявлених Підприємством витрат у суді апеляційної інстанції розмірі 75 000 грн є штучно завищеною, такий розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та несправедливим.
Позивач зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Департамент зауважує на тому, що вартість послуг правового характеру в суді апеляційної інстанції у розмірі 75 000,00 грн є необґрунтованою та неспівмірною з обсягом наданих послуг. Так, відзив на апеляційну скаргу здебільшого містить ті самі аргументи, що й відзив на позовну заяву, що подавався до суду першої інстанції. Оскільки значна частина тексту є повтором раніше підготовленого документа, фактичний обсяг нової роботи адвоката є мінімальним та не потребував підготовки аргументації «з нуля». Стягнення 75 000,00 грн за відзив на апеляційну скаргу, який має переважно аналогічний зміст, що і відзив на позовну заяву є невиправданим. Зазвичай, витрати на складання відзиву на апеляційну скаргу є нижчими за витрати на первинну підготовку відзиву на позовну заяву, однак аж ніяк не можуть перевищувати їх. Крім того, не існувало об'єктивної необхідності для професійного адвоката вивчати додаткові джерела права, оскільки такий представник був уже обізнаний із законодавством, яким регулюється спір у справі. Отже, підготовка відзиву на апеляційну скаргу не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи.
Департамент вважає, що відповідач штучно завищив обсяги та час, витрачені на надання певних послуг, а також що заявлені витрати не можна вважати ані неминучими, ані обґрунтованими. Отже, гонорар представника відповідача за надану правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 75 000,00 грн є штучно завищеним, становить надмірний тягар для позивача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності та співмірності.
Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.
У липні 2025 року Департамент звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Підприємства 73 000,00 грн заборгованості за договором фінансової допомоги №21 від 14.09.1998.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2025, Департамент звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача 73 000,00 грн; стягнути з відповідача на користь апелянта судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанції.
Підприємство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог департаменту заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване; покласти на позивача витрати відповідача у справі № 910/8947/25 на професійну правничу допомогу в Північному апеляційному господарському суді у розмірі 75 000,00 грн.
За текстом відзиву Підприємство зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які воно понесло і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи № 910/8947/25 в Північному апеляційному господарському суді, складає 75 000,00 грн. На підтвердження зазначеного Підприємство надало витяг з договору про надання правничої допомоги, додаткову угоду, акт приймання-передачі, а також повідомило, що у разі розгляду справи з викликом (повідомленням сторін), додатково понесе витрати за кожне судове засідання згідно з доданою додатковою угодою.
З наданих Підприємством документів суд встановив таке.
14.02.2026 Підприємство (клієнт) уклало з адвокатом Андрієвською О.В. (адвокат) договір №14/02/2019-1 про надання правової (правничої) допомоги (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат протягом дії договору приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правову (правничу) допомогу, з питань, що цікавлять клієнта, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Вартість наданих адвокатом клієнту послуг з правової допомоги визначається додатковою угодою (додатковими угодами) до даного договору (п. 5.2 договору).
Згідно з п. 5.3 договору за результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт, що підписується представниками сторін.
Відповідно до п. 8.1 договору останній укладений на строк до 14.02.2020 та набирає чинності з моменту його підписання.
Як погоджено в п. 8.2 договору, після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновленим на невизначений термін. В такому випадку кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону за два місяці.
24.07.2025 сторони уклали додаткову угоду №02/2025 до договору, у п. 3.3 якої погодили, що за надання правничої допомоги у справі №910/8947/25 в суді апеляційної інстанції клієнт оплачує адвокату гонорар у розмірі 75 000,00 грн.
04.03.2026 сторони підписали акт приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги), згідно з яким адвокат надала клієнту правничу допомогу на загальну суму 75 000,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 апеляційну скаргу Департаменту на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі №910/8947/25 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі №910/8947/25 залишено без змін.
Від Департаменту заяв, клопотань, заперечень, тощо щодо поданої Підприємством заяви не надійшло.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в т.ч. якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Суд виходить з того, що в силу приписів ст. 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, для надання якої в Україні діє адвокатура, а ст. 16 ГПК України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Суд, вирішуючи питання про судові витрати зробив, зокрема, такі висновки щодо застосування норм процесуального права:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (п. 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі №910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №917/304/21).
- відшкодування судових витрат, у т.ч., на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі (додаткова постанова Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17).
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд виходить з того, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).
Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і, навпаки, підставою для виплати гонорару, визначеного у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 130, 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Колегія суддів також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також ч. 4-6, 7, 9 ст. 129 ГПК України, визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Отже, процесуальним законом передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст. 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи».
Таким чином, вирішуючи заяву / клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядає конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення
Надані докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. 75-79 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що надані заявником докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в цілому у сукупності відповідають вимогам ст. 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд не вбачає підстав для покладення на позивача повністю витрат відповідача на оплату виконаних його адвокатом робіт, зазначених у акті.
Суд зазначає, що відповідач фактично подав під час апеляційного перегляду справи лише одну заяву по суті - відзив на апеляційну скаргу. Обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у суді апеляційної інстанції не у повній мірі відповідає критерію обґрунтованості, реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та витраченому адвокатом часу, оскільки інтереси відповідача у суді першої інстанції представляв той самий адвокат, який у відзиві на апеляційну скаргу відобразив незмінну правову позицію позивача у суді першої інстанції.
Суд відзначає, що поданий представником відповідача відзив на апеляційну скаргу за своїм змістом є переробленим відзивом на позовну заяву, який подавався ним до суду першої інстанції; деякі частини відзиву на апеляційну скаргу взагалі є ідентичними з частинами відзиву на позовну заяву. Відповідно, визначення вартості послуги з підготовки відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 75 000,00 грн є необгрунтованим.
Доказів надання будь-якої іншої правничої допомоги Підприємству у суді апеляційної інстанції до матеріалів справи не надано.
З огляду на викладене заявлений відповідачем до стягнення з позивача в порядку розподілу витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції розмір правничої допомоги (75 000,00 грн) не відповідає критерію співмірності (є неспівмірним зі складністю справи (яка розглядалася без виклику представників сторін) та обсягу і складності виконаних адвокатом робіт, про що зазначено вище, а також критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору (тут суд відзначає, що предметом спору було стягнення з відповідача 73 000,00 грн, тобто суми меншої, ніж Підприємство заявило до стягнення як витрати на правничу допомогу), реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. А отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що до стягнення з Департаменту на користь Підприємства підлягають 7 500,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву представника Державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» Національної академії наук України Андрієської О.В. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01024, м. Київ, вул. Басейна, 1/2А, код 24250279) на користь Державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» Національної академії наук України (02121, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3, код 14308827) 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак