вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" травня 2026 р. Справа№ 910/8819/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Лукінчук І.А.,
представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Гурська А.С. (в залі суду),
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп»
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 (повний текст складено 07.10.2025)
у справі № 910/8819/25 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Департаменту охорони здоров'я Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп»
про визнання договору недійсним в частині та стягнення 1 012 710,27 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У липні 2025 року Департамент охорони здоров'я Одеської міської ради (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просив визнати недійсним договір № 1333 від 08.11.2023, укладений між Департаментом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» (далі - Товариство) та Комунальною установою «Одеський міський Центр здоров'я» (далі - Установа), в частині включення до загальної договірної ціни податку на додану вартість в розмірі 1 012 710,27 грн; стягнути з Товариства на користь Департаменту 1 012 710,27 грн безпідставно отриманих коштів у вигляді податку на додану вартість за договором №1333 від 08.11.2023.
На обґрунтування заявлених вимог Департамент вказує на неправомірне включення Товариством до вартості закупленого за договором №1333 від 08.11.2023 товару податку на додану вартість, оскільки включення такого до вартості товару та подальша його сплата Товариству не відповідають вимогам пп. 2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1447.
Позиції учасників справи.
Товариство надало відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечило та просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що оголошення про проведення процедури закупівлі, тендерна документація та проект договору не містили і не містять жодної інформації про спеціальне цільове призначення товару, яке надає право сторонам на звільнення від сплати податку на додану вартість, а отримувач товару не є закладом охорони здоров'я.
Департамент у відповіді на відзив зазначив, що медичне обладнання було закуплено ним саме для можливості отримання та здійснення Установою його розподілу між підпорядкованими Департаменту закладами охорони здоров'я з метою надання останніми медичної допомоги, у т. ч. фізичним особам, які у період запровадження воєнного стану та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я.
Товариство надало заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначило, що в тендерній документації та в протоколі уповноваженої особи замовника від 16.10.2023 №52 було вказано мету та цілі, не передбачені підп. 2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 позовні вимоги Департаменту задоволено. Визнано недійсним договір №1333 від 08.11.2023, укладений між Департаментом, Товариством та Установою, в частині включення до загальної договірної ціни податку на додану вартість в розмірі 1 012 710,27 грн. Стягнуто з Товариства на користь Департаменту 1 012 710,27 грн безпідставно отриманих коштів у вигляді податку на додану вартість за договором №1333 від 08.11.2023 та 14 574,92 грн судового збору.
Суд дійшов висновку, що господарські операції з постачання відповідачем товару за договором №1333 від 08.11.2023 станом на момент здійснення поставки не обкладались ПДВ відповідно до чинного законодавства, а включення такої суми ПДВ до умов договору є нікчемною умовою. Крім того, суд спростував доводи відповідача про те, що позивач не відноситься до медичних закладів, які надають медичні послуги військовослужбовцям, які стримують збройну агресію Російської Федерацій.
За висновком суду, відповідач як одна із сторін зобов'язання набув кошти, що є предметом спору, за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, які є нікчемними в частині включення суми ПДВ до ціни товару, який звільняється від оподаткування ПДВ, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад ціну товару, який було поставлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2025, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Департаменту до Товариства про визнання договору недійсним в частині та стягнення 1 012 710,27 грн в повному обсязі.
Скаржник вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
На думку апелянта, суд повністю проігнорував той факт, що в ціну було включено ПДВ саме позивачем як замовником, що підтверджується тендерною документацією та проектом договору від замовника.
Товариство зазначає, що ані під час проведення закупівлі, ані під час виконання договору мета закупівлі товару не була йому (Товариству) відома, а також не вказувалась позивачем у договорі.
На думку скаржника, у цьому випадку для встановлення факту протиправного включення відповідачем ПДВ до вартості товару, поставленого на підставі договору, необхідним є доведення позивачем існування умови про призначення його для використання у відповідних заходах, зокрема, визначених у підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, натомість обставини щодо мети використання на момент укладення договору Товариству відомі не були.
Також з додатковими поясненнями Товариство надало індивідуальну податкову консультацію №5416/ІПК/99-00-04-02-03 від 10.10.2025 та постанову Верховного Суду від 18.11.2025 у справі №910/4313/25 у подібних правовідносинах щодо застосування податкової пільги на підставі підп. 2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та Переліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1447. Товариство просить поновити строки для подання долучених доказів з урахуванням того, що на дату ухвалення рішення (24.09.2025) не було ні постанови Верховного Суду від 18.11.2025, ні індивідуальної податкової консультації від 10.10.2025.
Позиції учасників справи.
Департамент надав додаткові пояснення, у яких вважає, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України закупленого Департаментом товару підлягали звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з підп. 2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Також Департамент вказав на те, що у позовній заяві та відповіді на відзив він зазначав, що закуплений ним у Товариства товар входить до затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку медичних виробів, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, а відповідна закупівля була здійснена саме для потреб Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1 Одеської міської ради та Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №10» Одеської міської ради з метою оснащення цих лікарень для забезпечення високого рівня діагностичного і лікувального процесу усіх пацієнтів, у т. ч. постраждалих внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, військовослужбовців, внутрішньо-переміщених осіб тощо.
Товариство надало додаткові пояснення, у яких наголосило на тому, що з жодного документа, який був оприлюднений Позивачем у системі Prozorro, а також із договору, специфікації, проекту договору, технічної документації, листування сторін до укладення договору або під час його виконання, з протоколу уповноваженої особи та програми фінансування медичних закладів не вбачається, що предмет закупівлі придбавався саме для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Владимиренко С.В., Алданова С.О.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О. (у зв'язку з відпусткою судді Владимиренко С.В.)
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8819/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 до надходження матеріалів справи №910/8819/25.
06.11.2025 матеріали справи №910/8819/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/8819/25. Розгляд справи призначено на 08.12.2025.
Судове засідання призначене на 08.12.2025 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 призначено судове засідання на 02.02.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/8819/25. Відкладено судове засідання до 09.03.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 повідомлено Департамент, що наступне судове засідання у справі відбудеться 06.04.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкладено судове засідання до 13.05.2026. Зобов'язано представників сторін надати суду до 06.05.2026 додаткові письмові пояснення з урахуванням правової позиції, висловленої Верховним Судом у справі №910/4313/25.
Судове засідання призначене на 13.05.2026 не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги по місту Києву з 11:52 до 12:08 та з 12:26 до 13:57.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 призначено судове засідання на 20.05.2026.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Щодо наданої Товариством з додатковими поясненнями податкової консультації №5416/ІПК/99-00-04-02-03 від 10.10.2025 колегія суддів зауважує, що ця консультація станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення не існувала (24.09.2025), про що також зазначає Товариство у цих же поясненнях, що виключає можливість її прийняття.
Суд зазначає, що апеляційний перегляд рішення місцевого суду з урахуванням документів, які не існували станом на час ухвалення оскаржуваного рішення та, відповідно, не могли бути подані суду першої інстанції, фактично призвів би до перегляду справи по суті на основі зовсім інших фактичних та правових підстав, що є недопустимим на стадії апеляційного провадження відповідно до вимог ГПК України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
Листами КУ «ОМЦЗ» від 11.10.2023 №№ 150 та 151/1, КНП «Міська клінічна лікарня № 1 Одеської міської ради від 09.10.2023 №2748/1 та КНП «Міська клінічна лікарня №10 Одеської міської ради від 09.10.2023 №1744 зазначені заклади звернулись до Департаменту з питанням щодо можливості здійснення закупівлі необхідного медичного обладнання (в т. ч. Системи флюороскопічної рентгенівської загального призначення пересувної цифрової типу С-дуга) для оснащення відповідних лікарень з метою забезпечення високого рівня діагностичного та лікувального процесу усіх пацієнтів, у т. ч. постраждалих внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, військовослужбовців, внутрішньо-переміщених осіб тощо.
Рішенням №1472-VІІІ від 27.09.2023 «Про внесення змін до Міської цільової програми «Здоров'я» на 2021-2023 роки, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 24.12.2020 №21-VІІІ» з метою уточнення обсягів фінансування заходів Міської цільової програми «Здоров'я» на 2021-2023 роки, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 24.12.2020 №21-VІІІ, Одеська міська рада внесла зміни до Міської цільової програми «Здоров'я» на 2021-2023 роки.
Зокрема, п. 6 додатку 3 до рішення Одеської міської ради №1472-VІІІ від 27.09.2023 визначено напрям діяльності «Покращення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я комунальної власності територіальної громади м. Одеси» та п. 6.1 визначено заходи: капітальний ремонт та оснащення закладів охорони здоров'я міста Одеси сучасним медичним обладнанням, виробами медичного призначення, меблями та технікою; очікуваний результат - підвищення якості надання медичної допомоги.
Згідно з протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою (план та оголошення закупівлі) замовника (Департаменту) від 16.10.2023 №52 закупівля відбувається в рамках реалізації заходів, передбачених саме п. 6.1 "Капітальний ремонт та оснащення закладів охорони здоров'я міста Одеси сучасним медичним обладнанням, виробами медичного призначення, меблями та технікою" за Міською цільовою програмою "Здоров'я" на 2021-2023 роки, затвердженою рішенням Одеської міської ради від 24.12.2020 №21-VІІІ, з метою організації закупівлі ЄЗС ДК 021:2015-33110000-4 Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини (33111800-9 - Рентгенодіагностичні системи) (НК 024:2023 - 37646 - Система флюороскопічна рентгенівська загального призначення пересувна цифрова) Система флюороскопічна рентгенівська загального призначення пересувна цифрова типу С-дуга.
Департамент оголосив про проведення відкритих торгів UA-2023-10-16-014785-a з предметом закупівлі: за кодом класифікатора НК України ЄЗС ДК 021:2015-33110000-4 Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини (33111800-9 - Рентгенодіагностичні системи) (НК 024:2023 - 37646 - Система флюороскопічна рентгенівська загального призначення пересувна цифрова) Система флюороскопічна рентгенівська загального призначення пересувна цифрова типу С-дуга; код за єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015-33110000-4 Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини у кількості 3 комплекти; очікувана вартість предмета закупівлі: 15 510 000,00 грн. Кінцевий строк подання пропозицій: 24.10.2023; дата розкриття тендерних пропозицій: 24.10.2023. Дата проведення електронного аукціону: 25.10.2023.
08.11.2023 Департамент (замовник), Товариство (постачальник) та Установа (отримувач) відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт i пocлyг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення a6o скасування» та від 09.06.2021 № 590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» уклали договір №1333 від 08.11.2023 (далі - договір).
За умовами п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у 2023 році поставити отримувачеві товар, зазначений у специфікації на поставку товару (додаток 1), яка є невід'ємною частиною договору, отримувач - прийняти, а замовник - оплатити товар.
Найменування товару відповідно до коду класифікатора НК України ЄЗС ДК 021:2015-33110000-4 Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини (33111800-9 - Рентгенодіагностичні системи) (НК 024:2023 - 37646 - Система флюороскопічна рентгенівська загального призначення пересувна цифрова) Система флюороскопічна рентгенівська загального призначення пересувна цифрова типу С-дуга (далі - товар). Кількість та конкретна назва товару зазначена у специфікації на поставку товару (додаток 1), яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 3.1 загальна сума договору становить 15 480 000,03 грн, у т.ч. ПДВ 1 012 710,27 грн.
Згідно зі специфікацією до договору (додаток 1) товар - 3 комплекти обладнання рентгенівського для діагностики XPLUS 35 загальною вартістю 15 480 000,03 грн (у т.ч. ПДВ 1 012 710,27 грн).
19.12.2023 на виконання умов договору за видатковою накладною №94 Товариство поставило обумовлений договором товар вартістю 15 480 000,03 грн, в т.ч. ПДВ у розмірі 1 012 710,27 грн.
20.12.2023 Департамент платіжною інструкцією від №15 сплатив Товариству 15 480 000,03 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 1 012 710,27 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із безпідставним, на думку позивача, включенням відповідачем до вартості товару податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати недійсним договір №1333 від 08.11.2023 в частині включення до загальної договірної ціни податку на додану вартість та стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у розмірі 1 012 710,27 грн.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
1) Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2) Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3) Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4) Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5) Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6) Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
У разі звернення до суду з вимогами про визнання договору недійсним позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а також наявність порушеного права.
Департамент посилається на укладення договору у спірній частині з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки закупівля поставленого відповідачем товару, який віднесено до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1447, не підлягала оподаткуванню ПДВ, як передбачено пп. 2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Всупереч зазначеній нормі до ціни договору був включений ПДВ, що зумовлює існування підстав для визнання такого договору недійсним у частині включення ПДВ до загальної ціни договору та, як наслідок, для повернення продавцем на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно набутих коштів у сумі ПДВ.
За своєю правовою природою договір, укладений між Департаментом, Товариством та Установою, є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ ПК України.
За змістом пп. а) і б) п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).
Пунктами 30.1-30.2, 30.9 ст. 30 ПК України визначено, що податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
Відповідно до пп. 2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Аналіз вказаної норми свідчить, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з пп. 2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України за наявності одночасно таких трьох умов:
1) медичні вироби постачаються для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації;
2) медичні вироби призначені для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я;
3) медичні вироби входять до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України, а саме - Переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1447 (далі - Перелік).
У разі відсутності однієї із зазначених умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.
При цьому суд зауважує, що визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб'єкт отримувача таких товарів, а й призначення товарів - надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я.
Верховний Суд у п. 51 постанови від 18.11.2025 у справі № 910/4313/25 виснував, що, враховуючи положення пп. 2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, встановлення такої обставини, як призначення медичних засобів саме для надання медичної допомоги фізичним особам, які у зв'язку із здійсненням заходів із надання відсічі збройної агресії Російської Федерації зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, є обов'язковим для звільнення від оподаткування податком на додану вартість на підставі цієї норми.
Суд встановив, що товар за договором (Рентгенівська установка із С-аркою) включений до Переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1447, та закуплений для використання закладами охорони здоров'я.
Водночас у матеріалах справи відсутні документи, які свідчили би про те, що товар, який був предметом закупівлі за договором, призначений саме для надання медичної допомоги фізичним особам, які у зв'язку із здійсненням заходів із надання відсічі збройної агресії РФ зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, що є обов'язковою умовою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість на підставі цієї норми.
Крім того, Департамент не довів, що він (як замовник) оприлюднював на сайті Prozorro, надавав під час укладення та виконання договору або в будь-який інший спосіб повідомлення про закупівлю у цьому конкретному випадку товару саме для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я.
Відповідної умови не містять ані рішення уповноваженої особи (план та оголошення закупівлі) замовника (Департаменту) від 16.10.2023 №52, ані умови тендерної закупівлі, ані договір.
Колегія суддів також відзначає слушність доводів апеляційної скарги в частині, що стосується п. 14 Міської цільової програми «Здоров'я» на 2021-2023 роки.
Так, згідно з додатком до рішення Одеської міської ради №1472-VІІІ від 27.09.2023, яким внесено зміни до Міської цільової програми «Здоров'я» на 2021-2023 роки, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 24.12.2020 № 21-VIII, у п. 14 за напрямом діяльності «Забезпечення надання медичної допомоги військовослужбовцям, які захищають територіальну цілісність України і беруть безпосередньо участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони у період воєнної агресії Російської Федерації проти України» визначено такий перелік заходів: п. 14.1. Забезпечення харчування військовослужбовців, які постраждали внаслідок воєнної агресії Російської Федерації проти України та знаходяться на лікуванні у стаціонарних закладах охорони здоров'я міста Одеси (очікуваний результат: покращення харчування військовослужбовців, які знаходяться на лікуванні у міських лікарнях, з метою швидкої реабілітації та відновлення); п. 14.2. Створення та оснащення відділень реабілітації у закладах охорони здоров'я (очікуваний результат: забезпечення реабілітаційною допомогою військовослужбовців, які постраждали внаслідок воєнної агресії Російської Федерації проти України, та створення умов для відкриття нових відділень для реабілітації у закладах охорони здоров'я); п. 14.3. Забезпечення стоматологічною допомогою військовослужбовців, які є мешканцями міста Одеси, та військовослужбовців, які проходять службу у бригадах територіальної оборони міста Одеси (очікуваний результат: покращення фізіологічного стану здоров'я та якості життя військовослужбовців).
Однак заходи, визначені п. 14.1 та 14.3, не стосуються цього спору, а визначене п. 14.2 обладнання не є тим, що придбане за спірним у цій справі договором, оскільки закуплене Департаментом обладнання (предмет закупівлі: за кодом класифікатора НК України ЄЗС ДК 021:2015-33110000-4 Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини (33111800-9 - Рентгенодіагностичні системи) (НК 024:2023 - 37646 - Система флюороскопічна рентгенівська загального призначення пересувна цифрова) Система флюороскопічна рентгенівська загального призначення пересувна цифрова типу С-дуга; код за єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015-33110000-4 Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини) не є реабілітаційним.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що Департамент не довів наявності одночасно трьох умов, за яких операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з пп. 2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.
За таких обставин вимоги Департаменту про визнання недійсним договору № 1333 від 08.11.2023, укладеного між ним (Департаментом), Товариством та Установою в частині включення до загальної договірної ціни податку на додану вартість в розмірі 1 012 710,27 грн задоволенню не підлягаю.
Також не підлягає задоволенню похідна від вказаної вище основної вимоги вимога про стягнення з Товариства на користь Департаменту 1 012 710,27 грн безпідставно отриманих коштів у вигляді податку на додану вартість за договором №1333 від 08.11.2023.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зважаючи на всі встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в позові.
Судові витрати.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/8819/25 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/8819/25 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
3. Стягнути з Департаменту охорони здоров'я Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, ЄДРПОУ 02013082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17, корпус 1А, нежитлове приміщення 417, ЄДРПОУ 38606078) 21 862,38 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
5. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.05.2026.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак