ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" травня 2026 р. Справа№ 925/1630/20(925/1130/25)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Сотнікова С.В.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.
представники учасників справи в судове засідання не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 23.03.2026 року
у справі №925/1630/20(925/1130/25) (суддя Хабазня Ю.А.)
за позовом розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В.
до 1.Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого
акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія
"Автомобільні дороги України"
2.
ІНФОРМАЦІЯ_1
3.Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси
про визнання недійсним договору безоплатного користування майном боржника
у межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Тандем"
до Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор"
про банкрутство юридичної особи
Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.03.2026 року у справі №925/1630/20(925/1130/25) заяву розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. задоволено частково, стягнуто з кожного відповідача по 4 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, у решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням місцевого господарського суду, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 23.03.2026 року у даній справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 14.04.2026 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.
Ухвалою суду від 20.04.2026 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 23.03.2026 року у справі №925/1630/20(925/1130/25), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 14.05.2026 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Ярмолінський Ю.В. просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
До дати судового засідання від скаржника надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній, зокрема, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив здійснювати розгляд справи за відсутності апелянта.
Представники сторін в судове засідання 14.05.2026 року не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили.
У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
14.05.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 23.03.2026 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа №925/1630/20 про банкрутство ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", провадження у якій відкрито ухвалою суду від 10.10.2023.
У вересні 2025 року розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Ярмолінський Ю.В. звернувся до Господарського суду Черкаської області в межах справи №925/1630/20 про банкрутство ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з позовом про визнання недійсним договору тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №27 від 19.11.2024 року, укладеного між боржником та ІНФОРМАЦІЯ_2 за погодженням із Квартирно-експлуатаційним відділом м. Черкаси.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.12.2025 року у справі №925/1630/20(925/1130/25) позов задоволено, визнано недійсним договір тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 19.11.2024 №27, укладений між ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ІНФОРМАЦІЯ_2 , за погодженням із Квартирно-експлуатаційним відділом міста Черкаси, присуджено до стягнення з відповідачів на користь розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. по 807,33 грн. судових витрат.
08.12.2025 до Господарського суду Черкаської області від розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. надійшло клопотання про стягнення з відповідачів на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн., понесених у справі №925/1630/20 (925/1130/25).
За наслідками розгляду заявлених вимог додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.03.2026 у справі №925/1630/20 (925/1130/25) клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. задоволено частково, стягнуто з кожного відповідача по 4 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, у решті вимог відмовлено.
Приймаючи дане додаткове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 22 000,00 грн. є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, тому зменшив цю суму на 10 000,00 грн., а відтак розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі суд визнав у розмірі 12 000,00 грн. (22 000,00 грн. - 10 000,00 грн.), які поклав на відповідачів і стягнув з кожного з них у сумі по 4 000,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_2 з додатковим рішенням суду першої інстанції не погоджується та в поданій апеляційній скарзі зазначає, що дане рішення підлягає скасуванню, тому що: дана справа розглядалась судом у позовному провадженні та не є складною, зміст позовної заяви не містить складних норм матеріального або процесуального права, великої кількості доказів, що потребують дослідженню; виклику юридичних труднощів, пов'язаних з тлумаченням норм; участь кількох сторін або третіх осіб; суспільну значущість або унікальність обставин; позивач не надав фінансово-платіжні інструкції або їх копії до суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаного додаткового рішення, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування такого рішення з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та ч. 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 і 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.11.2019 року у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 року у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі №920/39/20, від 01.08.2019 року у справі №915/237/18, від 24.10.2019 року у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 року у справі №904/3583/19, від 05.04.2023 у справі №923/794/21, від 05.04.2023 у справі №916/2513/21, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі №915/237/18).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Питання оцінки співрозмірності суми адвокатських послуг, заявлених до стягнення, пов'язано з оцінкою доказів у справі з урахуванням обставин конкретної справи.
Отже, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).
Колегія суддів зазначає, що стосовно вимог позивача про стягнення з відповідачів у даній справі витрат на оплату послуг адвоката дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини товариства з адвокатом щодо надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг клієнту.
Щодо першого аспекту слід виходити із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Сторона має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Щодо другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою товариства наданих йому послуг з правничої допомоги і в цьому аспекті оцінка вартості послуг товариству не має беззаперечного статусу.
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідачів, від покладення на них обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення товариством та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідачів.
З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2025 між арбітражним керуючим Ярмолінським Ю.В. (надалі - Клієнт) та адвокатом Крупою Р.А. (надалі - Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги №09/09/25, згідно з п.1.1. якого Адвокат зобов'язується надавати Клієнту правничу (правову) допомогу в Господарському суді Черкаської області (та за необхідності в Північному апеляційному господарському суді та Верховному суді) у справах за позовами Клієнта про визнання недійсним Договору тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №26 від 12.11.2024, що укладений між ДП "Черкаський Облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Черкаси і військовою частиною НОМЕР_1 та за позовом клієнта про визнання недійсним Договору тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №27 від 19.11.2024, що укладений між ДП "Черкаський Облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ІНФОРМАЦІЯ_2 із Квартирно-експлуатаційним відділом міста Черкаси (далі - Справи) шляхом захисту, представництва та/або надання інших видів правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору у порядку та строки обумовлені Сторонами.
Відповідно до п.п. 1.2. договору правова допомога полягає в:
- консультацій, зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються Справи (п.п. 1.2.1.);
- наданні усних та письмових консультацій та роз'яснень щодо правових питань, що стосуються Справи; складання необхідних для Справи процемуальних документів, скарг (в т.ч. апеляційних та касаційних), претензій, пояснень, заперечень тощо(п.п. 1.2.2.);
- виконанні окремих доручень Клієнта, що стосується Справи (п.п. 1.2.3.);
- представництві Клієнта в судах (та у виадку необхідності у Верховному суді) (п.п. 1.2.4.);
- діях (самостійно чи разом з Клієнтом) по збиранню доказів, складанні документів в т.ч. шляхом взаємовідносин з відповідними фізичними особами (п.п. 1.2.5.);
- сприянні у відновленні законних прав та інтересів Клієнта, в разі їх порушення (п.п. 1.2.6).
У п. 2.1. договору зазначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Так, у п. 3.1. договору вказано, що за правову допомогу, передбачену в п.п.1.2. договору Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) готівкою або на рахунок в наступному розмірі:
№Найменування роботи (послуг)Вартість, грн.
1Написання позовної заяви про визнання договору недійсним10000,00 за 1 документ
2Написання відповіді на відзив8000,00 за 1 документ
3Написання процесуальних документів у справі в суді першої та апеляційної інстанції2000,00 за 1 документ
4Участь в 1 судовому засіданні в суді першої інстанції3000,00 за 1 засідання
5Участь в 1 судовому засіданні в суді першої інстанції5000,00 за 1 засідання
6Участь в 1 судовому засіданні в суді першої інстанції10000,00 за 1 документ
Інші послуги або роботиЗгідно домовленості
Детальний опис вчинених дій по представництву та/або надання інших видів правничої допомоги, понесених витрат, що підлягають відшкодуванню окремо, зазначається Сторонами в Акті приймання-передачі вчинених дій по представництву та/або надання інших видів правничої допомоги, понесених витрат, що підлягають відшкодуванню по Договору (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки проводяться в готівковій або безготівковій формі за вибором Адвоката:
- за написані процесуальні документи: протягом 40 днів з дня написання і подання до суду відповідного процесуального документу (п.п. 5.1.1. договору);
- за участь в судовому засіданні: протягом 10 днів з дня участі адвоката у судовому засіданні (п.п. 5.1.2. договору).
Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.12.2025 року, ухваленим за результатами розгляду поданої у межах справи №925/1630/20 про банкрутство ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" позовної заяви розпорядника майна боржника, арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В.: визнано недійсним договір тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 19.11.2024 №27, укладений між ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ІНФОРМАЦІЯ_2 , за погодженням із Квартирно-експлуатаційним відділом міста Черкаси, та стягнуто з кожного з відповідачів по 807,33 грн.. судових витрат. Повне судове рішення складено і підписано 17.02.2026.
04.12.2025 сторонами договору про надання правничої допомоги від 09.09.2025 №09/09/25 складено "Акт приймання-передачі вчинених дій по представництву та/або надання інших видів правничої допомоги, понесених витрат, що підлягають відшкодуванню до Договору про надання правничої (правової) допомоги №09/09/25 від 09.09.2025 року", а також "Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатам Крупою Р.А., та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у судовій справі за №925/1630/20(925/1130/25), що перебувала на розгляді Господарського суду Черкаської області", згідно з якими Виконавцем (адвокатом Крупою Р.А.) було надано, а Замовником (арбітражним керуючим Ярмолінським Ю.В.) прийнято обумовлені договором послуги та роботи, а вартість роботи Виконавця за виконаний ним обсяг становить:
- підготовка до розгляду справи: (ознайомлення з наявними матеріалами, які стосуються правовідносин, охоплених цим договором; надання консультацій і роз'яснень законодавства і способів захисту права Клієнта, ймовірності позитивного результату; попередня оцінка наявних доказів на їх достатність) - 2 000,00 грн.;
- аналіз судової практики у зв'язку із складністю справи у спорах, що виникли у справі про банкрутство в період розпорядження майном Боржника - згідно КУзПБ, в період військового стану в Україні, у зв'язку з укладанням оскаржуваного Договору тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №27 від 19.11.2024р. Боржником - ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ІНФОРМАЦІЯ_2 за погодженням із Квартирно-експлуатаційним відділом міста Черкаси - 2 000,00 грн.;
- складання проекту позовної заяви про визнання недійсним Договору тимчасового безоплатного користування нерухомим майцном №27 від 19.11.2024р., що укладений між ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ІНФОРМАЦІЯ_2 за погодженням із Квартирно-експлуатаційним відділом міста Черкаси - 10 000,00 грн.;
- підготовка та написання клопотання про витребування доказів - 1 000,00 грн.;
- участь у судовому засіданні, що відбулось 19.11.2025 у справі №925/1630/20(925/1130/25) - 2 000,00 грн.;
- складання проекту заяви про усунення недоліків на виконання вимог суду - 1 000,00 грн.;
- складання проекту заперечення на заяву про закриття провадження у справі №925/1630/20(925/1130/25), поданою КЕВ м. Черкаси - 1 000,00 грн.;
- складання проекту заперечення на заяву про закриття провадження у справі №925/1630/20(925/1130/25), поданою ІНФОРМАЦІЯ_2 - 1 000,00 грн.;
- аналіз судової практики та складання проекту заперечення на клопотання про долучення доказів, а саме: постанову Верховного суду від 29.01.2025 у справі за №924/1014/23 - 1 000,00 грн.;
- складання проекту клопотання про долучення доказів на підтвердження правової позиції, викладеної в позовній заяві про заподіяння шкоди користувачем майна - незаконному використанні електроенергії від імені Боржника - 1 000,00 грн.
Відповідно до договору від 09.09.2025 №09/09/2025 Виконавець (Крупа Р.А.) 14.10.2025 виставив Замовнику (Ярмолінському Ю.В.) рахунок-фактуру №11/25 на загальну суму 20 000,00 грн.
Згідно з платіжною інструкцією №10 від 16.10.2025 Ярмолінський Ю.В. через АБ "Укргазбанк" сплатив на користь Крупи Р.А. 20 000,00 грн. із зазначенням у призначенні платежу: "оплата згідно рах №11/25 від 14.10.2025 р.; Договору №09/09/2025 від 09.09.2025 р. Без ПДВ".
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Згідно із ч.2 ст.126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді (...) визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Отже для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не має значення, чи сплачені фактично ці кошти адвокату на час вирішення по них питання судом.
Водночас за змістом ч.4 і 5 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).
У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Так, у позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. У разі понесення позивачем додаткових судових витрат, про це буде заявлене відповідне клопотання.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що розмір витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, відповідають умовам договору про надання правничої допомоги від 09.09.2025 №09/09/25 частково, з огляду на наступне.
Так, оплата правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн. підтверджена платіжною інструкцією №1870 від 17.11.2025. Заявник у заяві просить стягнути з відповідачів на його користь 22 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
На підтвердження понесених цих витрат заявник надав договір про надання правничої допомоги від 09.09.2025 №09/09/25, Акт приймання-передачі вчинених дій по представництву та/або надання інших видів правничої допомоги, понесених витрат, що підлягають відшкодуванню до Договору про надання правничої (правової) допомоги №09/09/25 від 09.09.2025 року (далі - Акт), Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатам Крупою Р.А., та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у судовій справі за №925/1630/20(925/1130/25), що перебувала на розгляді Господарського суду Черкаської області, рахунок-фактуру від 14.10.2025 №11/25 та платіжну інструкцію від 16.10.2025 №10.
Однак, написання проекту позовної заяви включає у себе певні види робіт, а саме: юридична консультація, збір інформації; правовий аналіз і формулювання вимог; підготовка доказової бази тощо Останні не вказані у договорі як окремий вид робіт і розцінки за їх виконання ним не передбачені. Тому місцевий господарський суд вірно зазначив, що підготовка справи до розгляду (п.1,2 Акту) та аналіз судової практики (п.2 Акту) є складовими процесу підготовки позовної заяви, тому не мають обліковуватися (й відповідно оплачуватися) окремо.
У справі було призначено (відкладено) три судові засідання (06.11.2025, 19.11.2025 та 03.12.2025).
06.11.2025 судове засідання проведено не було у зв'язку з повідомленням про повітряну тривогу на території Черкаської області та необхідністю забезпечення збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату, учасників судових засідань. У судове засідання з'явились розпорядник майна боржника, представники ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" Дігтяр А.С., а також представники Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси Івангородська О.Ю. та Сидоренко О.В., про що у справі наявна розписка від 06.11.2025 у повідомлення цих осіб про дату і час наступного судового засідання;
19.11.2025 судове засідання не відбулося у зв'язку з плановим відключенням електроенергії ПАТ "Черкасиобленерго" згідно з графіком погодинних відключень (ГПВ). У судове засідання з'явились розпорядник майна боржника та його представник, адвокат Крупа Р.А., представники ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" Потокі А.А., представники Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси Івангородська О.Ю. та Сидоренко О.В., про що у справі наявна розписка від 19.11.2025 у повідомлення цих осіб про дату і час наступного судового засідання;
03.12.2025 судове засідання відбулося за участю розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В., представників ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" Потокі А.А., Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси Сидоренка О.В., Івангородської О.Ю. , ІНФОРМАЦІЯ_1 Липовського Д.В.
Колегією суддів встановлено, що адвокат Крупа Р.А. з'явився лише в одне судове засідання 19.11.2025, проте фактично участі у ньому не брав. Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що реально послугу надано не було, тому зазначена у п.4 Акту її вартість у розмірі 2 000,00 грн. є необґрунтованою.
Поряд зі принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).
Суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Суд у цій справі, виходячи з відсутності у нього зобов'язання присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, дійшов висновку про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 22000,00 грн. є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, тому зменшив цю суму на 10 000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи та витраченого адвокатом часу на участь у справі, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, а також виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви розпорядника майна боржника про ухвалення додаткового рішення та покладення на відповідачів витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн. (22 000,00 грн. - 10 000,00 грн.), по 4000 з кожного з відповідачів.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що виконані та надані послуги підтверджуються актами виконаних робіт між позивачем і адвокатом та фінансовими документами про внесення коштів, такими як: надання банківської виписки або виписаний адвокатом прибутково-касовий ордер про те, що ним отримано кошти, однак вказаних документів та/або їх копій позивачем до заяви долучено не було.
До того ж, у договорі про надання правничої (правової допомоги) №09/09/25 від 09.09.2025 року зазначено, що розрахунки проводяться: за написані процесуальні документи - протягом 40 днів з дня написання і подання до суду відповідного процесуального документа (п. 5.1.1. договору); за участь в судовому засіданні - протягом 10 днів з дня участі адвоката в судовому засіданні (п. 5.1.2. договору), а тому, на думку скаржника, вищевказані терміни сплили, а тому враховуючи вищенаведене, без наявності належних доказів, а саме відповідних фінансово-платіжних документів у ІНФОРМАЦІЯ_3 є сумніви щодо сплати позивачем адвокату зазначених коштів зазначених у клопотанні.
Оцінивши вищевказані доводи скаржника, колегія суддів відхиляє їх, як безпідставні, з огляду на сталу і послідовну практику Верховного Суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена, а тому відсутність документів про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чека) не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу. (Правові висновки, викладені у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.11.2019 року у справі №910/906/18, а також у постанові Верховного суду від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19).
Більш того, як було зазначено вище, згідно платіжної інструкції №10 від 16.10.2025 Ярмолінським Ю.В. сплачено на користь Крупи Р.А. 20 000,00 грн. у якості часткової оплати за договором про надання правничої допомоги №09/09/2025 від 09.09.2025, що спростовує відповідні твердження апелянта.
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм процесуального права і неповноти з'ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що додаткове рішення місцевого господарського суду про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивачем у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України, тобто до закінчення судових дебатів, зроблено заяву про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, докази понесення яких та їх розміру останній зобов'язався подати протягом п'яти днів після ухвалення відповідного судового рішення по суті спору.
Отже, питання розподілу судових витрат сторін, пов'язаних з наданням правової допомоги, буде вирішено судом у додатковому рішенні після надання відповідних доказів.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 23.03.2026 у справі №925/1630/20(925/1130/25) залишити без задоволення.
2.Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 23.03.2026 року у справі №925/1630/20(925/1130/25) залишити без змін.
3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4.Матеріали справи повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови підписано 26.05.2026 року після виходу судді Сотнікова С.В. з відпустки.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді С.В. Сотніков
Б.В. Отрюх