Постанова від 28.04.2026 по справі 910/10369/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2026 р. м.Київ Справа№ 910/10369/15 (910/15736/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Остапенка О.М.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 28.04.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 (повний текст рішення складено та підписано 17.07.2025)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс"

про банкрутство

у справі № 910/10369/15 (910/15736/24) (суддя Мандичев Д.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова"

до 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс";

4) Арбітражний керуючий Новик Євгеній Миколайович;

5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна універсальна Товарна біржа"

за участю Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

про визнання недійсними договорів, визнання недійсними протоколу та результатів повторного аукціону

у межах справи № 910/10369/15

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, рух справи

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/10369/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс".

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" про:

- визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 45_1/1 від 19.02.2016 за кредитним договором № 247-В/06 від 08.12.2006, укладеного між громадянином російської федерації ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова";

- визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 45_2/1 від 19.02.2016 за договором про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 від 08.12.2006, укладеного між громадянином російської федерації ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова";

- визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 08.12.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. 19 лютого 2016 року, зареєстрованим в реєстрі за № 697, укладений між громадянином російської федерації ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова";

- визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 45_1/1 від 22.06.2018 за кредитним договором за № 247-B/06 від 08.12.2006, укладеним між громадянином російської федерації ОСОБА_2 та громадянином російської федерації ОСОБА_1 ;

- визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 45_2/1 від 22.06.2018 за Договором про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 від 08.12.2006, укладеним між громадянином російської федерації ОСОБА_2 та громадянином російської федерації ОСОБА_1 ;

- визнання недійсним Договору відступлення право вимоги за Іпотечним договором від 08.12.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коба Н.В. 22 червня 2018 року, зареєстрованим в реєстрі № 1053, укладений між громадянами російської федерації ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- визнання недійсними результатів повторного аукціону з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс", а саме: корпус 34 "Б", загальною площею 8883,50 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного через оператора електронного майданчику Товарна біржа "Центральна універсальна товарна біржа", оформленого протоколом електронного аукціону № UA-PS-2020-03-03-000161-2 від 15.03.2020.

- визнання недійсним протоколу №UA-PS-2020-03-03-00016102 від 30.03.2020 з продажу майна банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс" забезпеченому кредитору громадянину російської федерації ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані правочини суперечать ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а позивач їх оскаржує з підстав, обумовлених ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, з урахуванням ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст заперечень проти позову

Арбітражний керуючий Новик Євгеній Миколайович проти позову заперечував, посилаючись на те, що підстави для визнання недійсними оспорюваних правочинів відсутні, а аукціон відбувся у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Господарський суд міста Києва 09.07.2025 ухвалив рішення у справі № 910/10369/15 (910/15736/24), яким відмовив у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс", Арбітражного керуючого Новика Євгенія Миколайовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна універсальна Товарна біржа" про визнання недійсними договорів, визнання недійсними протоколу та результатів повторного аукціону.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту - визнання недійсними послідовних договорів відступлення права вимоги, визнання недійсним результатів повторного аукціону та протоколу з продажу майна банкрута, не є ефективним та не призведе до поновлення тих прав позивача, які останній вважає порушеними, та прагне захистити шляхом подання даного позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

06.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі №910/10369/15(910/15736/24) та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що:

- вимоги про визнання недійсними оспорюваних договорів та аукціону є належним та ефективним способом захисту у відповідних правовідносинах, і позивач наділений правом на їх оскарження в силу ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України;

- внаслідок укладення оскаржуваних договорів спочатку до фізичної особи ОСОБА_2 , а в подальшому до фізичної особи ОСОБА_1 перейшли права за зобов'язаннями, що виникли за кредитними договорами та іпотечним договором, стороною в яких, відповідно до ст. 1054 ЦК України, можуть бути лише банк або інша фінансова установа, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не належить до кола осіб, які можуть бути стороною відповідних договорів;

- набуття ОСОБА_2 та подальшому - ОСОБА_1 прав вимоги за кредитними договорами та іпотечним договором прямо суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, а тому оскаржувані договори мають бути визнані недійсними судом на підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України;

- ОСОБА_1 неправомірно набуто майно за наслідками електронного аукціону;

- враховуючи факт того, що ОСОБА_1 набув статус забезпеченого кредитора внаслідок укладення недійсних оскаржуваних договорів, результати аукціону не можуть бути в такому випадку дійсними, а визнання результатів торгів недійсними в даному випадку є закономірним наслідком визнання недійсними правочинів.

Відзиви на апеляційну скаргу та зміст поданих пояснень

Від інших учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не надходили, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Також, 24.03.2026 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів надійшли письмові пояснення, на виконання вимог ухвал суду, в яких зазначено, що станом на момент підготовки відповідних пояснень ухвал слідчого судді або суду про передачу активу в управління АРМА - відсутні; відповідний актив АРМА не передавався та не приймався; у реєстрах та обліках АРМА відомості щодо такого активу - відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2025 матеріали зазначеної апеляційної скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: головуюча суддя - Ходаківська І. П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С. В.

Під час вирішення питань, статтями 260-261 Господарського процесуального кодексу України за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" у справі №910/10369/15(910/15736/24), колегія суддів у складі: Ходаківська І. П., - головуюча, судді: Демидова А.М., Владимиренко С. В. дійшла до висновку, що не може брати участь у розгляді вказаної справи

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківської І. П. - головуючої, Демидової А. М., Владимиренко С. В. про самовідвід від розгляду справи № 910/10369/15 (910/15736/24) задоволено. Матеріали апеляційної скарги у справі № 910/10369/15 (910/15736/24) передано для повторного автоматизованого розподілу з урахуванням спеціалізації суддів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2025 справу № 910/10369/15 (910/15736/24) передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Остапенко О.М., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 справу № 910/10369/15 (910/15736/24) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді - Сотніков С.В., Остапенко О.М., витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10369/15 (910/15736/24), відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10369/15 (910/15736/24) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025, розгляд справи призначено на 11.11.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 розгляд справи № 910/10369/15 (910/15736/24) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 відкладено до 02 грудня 2025 року о 15 год 00 хв, який відбудеться у приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1-А, зал судових засідань № 09, 2-й поверх.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 залучено до участі у справі Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, запропоновано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів до 27.01.2026 надати пояснення в межах повноважень, передбачених ст. 10 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", зокрема щодо осіб-учасників відповідних правочинів, а також щодо об?єкта нерухомості, розгляд справи відкладено до 27 січня 2026 року о 14 год 30 хв, який відбудеться у приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1-А, зал судових засідань № 09, 2-й поверх.

27.01.2026 розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 розгляд справи № 910/10369/14 (910/15736/24) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 призначено на 10.03.2026 о 13 год 45 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 відкладено розгляд справи № 910/10369/15 (910/15736/24) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 до 24 березня 2026 року о 15 год 00 хв, який відбудеться у приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1-А, зал судових засідань № 09, 2-й поверх. Також, запропоновано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів до 20.03.2026 надати пояснення в межах повноважень, передбачених ст. 10 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", зокрема щодо осіб-учасників правочинів, наведених у мотивувальній частині вказаної ухвали, а також щодо об?єкта нерухомості: належного боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс", місцем державної реєстрації якого зазначено: вул. Руднєва, буд. 41, Гагарінський район, м.Севастополь, 99053; ЄДРПОУ 33765188, розташованого у Автономній Республіці Крим, м.Севастополь, вул. Вакуленчука, 29, корпус 34 "Б", загальною площею 8 883,50 кв.м., відчуженого на користь громадян російської федерації.

У зв'язку з оголошенням сигналу "повітряної тривоги" в місті Києві, судове засідання у справі № 910/10369/15 (910/15736/24), не відбулось, з метою збереження життя, здоров'я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що неодноразово продовжувався зокрема, станом на сьогодні.

Відповідно до розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду №3 від 18.07.2022 у разі оголошення сигналу "повітряна тривога", з метою збереження життя, здоров'я, відвідувачам, суддям та працівникам апарату суду, негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 розгляд справи призначено на 28.04.2026.

Відповідно до статті 64 Конституції України, права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 28.04.2026 з'явились: представник скаржника - ТОВ «Сопрано-Нова», представник арбітражного керуючого Новика Є.М., а також представник АРМА.

Інші учасники справи в судове засідання своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Крім того, у зв?язку з наявними у справі відомостями щодо місцезнаходження відповідачів ОСОБА_1 та Войшвілло Олександра Генріховича на території окупованої Автономної Республіки Крим, відповідні оголошення про розгляд справи опубліковані на сайті Судової влади України.

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом, для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п. 2 - 5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв'язку, у зв'язку з чим відповідно до ч.6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до п. 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Абз. 5 п. 37 гл. 2 р. ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Представник скаржника в судовому засіданні 28.04.2026 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представникарбітражного керуючого в судовому засіданні 28.04.2026 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник АРМА надав пояснення, аналогічні тим, що були подані письмово.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи і що перевірено судом апеляційної інстанції, 08.12.2006 між ЗАТ "БАНК НРБ" (правонаступником якого є ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії") та ТОВ "Чорноморський торговий дім" (правонаступником якого є ТОВ «Кепітал Форс») укладено: Кредитний договір № 247-В/06 (далі - Кредитний договір 1); Договір про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 (далі - Кредитний договір 2).

08.12.2006 у забезпечення зобов'язань за Кредитним договором 1 та Кредитним договором 2, між ЗАТ "БАНК НРБ" " (правонаступником якого є ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії"), як іпотекодержателем, та ТОВ "Чорноморський торговий дім" (правонаступником якого є ТОВ «Кепітал Форс»), як іпотекодавцем, укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Конновим О.Є. зареєстрований в реєстрі за № 4683 (далі - Іпотечний договір), відповідно до положень якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: корпус 34 "Б" літ. (А, А1, підвал) загальною площею 8883,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, буд. 29 (далі - Об'єкт нерухомості).

В подальшому, 25.12.2008 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ «Кепітал Форс», як позичальником, укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору-1, якою погодили нові строки повернення кредиту та нарахування відсотків.

31.03.2009 та 28.05.2009 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ «Кепітал Форс», як позичальником, укладено додаткові угоди № 2 та № 4 до Кредитного договору-1, якою пункт 2.1 Кредитного договору викладено в наступній редакції: належне виконання позичальником зобов?язань по цьому Договору забезпечується іпотекою нерухомого майна: корпус 34 "Б" літ. (А, А1, підвал) загальною площею 8883,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, буд. 29, та належить позичальнику на праві власності; заставою права вимоги повернення депозиту (вкладу) та порукою ВАТ «Севастопольське підприємство «Ера».

Крім того, 31.03.2009, 29.04.2009, 28.05.2009 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ «Кепітал Форс», як позичальником, укладено додаткові угоди № 2, № 3 та № 4 до Кредитного договору-2, якою пункт 2.1 Кредитного договору викладено в наступній редакції: належне виконання позичальником зобов?язань по цьому Договору забезпечується іпотекою нерухомого майна: корпус 34 "Б" літ. (А, А1, підвал) загальною площею 8883,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, буд. 29, та належить позичальнику на праві власності; заставою права вимоги повернення депозиту (вкладу) та порукою ВАТ «Севастопольське підприємство «Ера».

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 16.08.2012 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника до якого, серед інших, включено вимоги Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" з грошовими вимогами до боржника в сумі 56 992 617,74 грн., у тому числі 42 675 617,62 грн. основний борг, 14 276 984,45 грн. штрафні санкції, 40 015,67 грн. судові витрати, які виникли на підставі кредитного договору № 247-В/06 від 08.12.2006, договору про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 від 08.12.2006, та іпотечного договору від 08.12.2006 (реєстровий номер 4682).

21.08.2014 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" укладено: Договір про відступлення права вимоги № 28- 2-14; Договір про відступлення права вимоги №28-2-15; Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором.

ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" перейшло право вимоги до боржника ТОВ "Кепітал Форс" за Кредитними договорами 1, 2 та Іпотечним договором.

04.11.2015 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Сопрано-Нова", за яким ОСОБА_4 став власником 100 % частки у статутному капіталі ТОВ "Сопрано-Нова".

25.12.2015 між ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" та ТОВ "Сопрано - Нова" укладено Договір про відступлення права вимоги № 45_1/1 за Кредитним договором 1, Договір про відступлення права вимоги № 45_2/1 за Кредитним договором 2, Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором.

19.02.2016 між ТОВ "Сопрано-Нова" та ОСОБА_2 укладено Договір про відступлення права вимоги № 45_1/1 за Кредитним договором 1, Договір про відступлення права вимоги №45_2/1 за Кредитним договором 2 та Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору про відступлення права вимоги № 45_1/1 за Кредитним договором, ціна договору складає 2 500,00 грн.

Згідно з п. 4.1. Договору про відступлення права вимоги № 45_2/1 за Кредитним договором, ціна договору складає 2 500,00 грн.

Надалі, 22.06.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір про відступлення право вимоги № 45_1/1 за Кредитним договором 1, Договір про відступлення права вимоги № 45_2/1 за Кредитним договором 2 та Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором.

03.03.2020 ліквідатором ТОВ "Кепітал Форс" Новиком Є.М. організовано та проведено повторний аукціон з продажу Об'єкта нерухомості через оператора електронного майданчика Товарна біржа "Центральна універсальна Товарна біржа". Повторний аукціон не відбувся у зв'язку із відсутністю учасників електронного аукціону, що було оформлено Протоколом електронного аукціону № UA-PS-2020-03-03-000161-2 від 15.03.2020.

30.03.2020 Протоколом № UA-PS-2020-03-03-000161-2 з продажу майна забезпеченому кредитору оформлено продаж Об'єкта нерухомості забезпеченому кредитору ОСОБА_1

01.04.2020 між ТОВ "Кепітал Форс" та ОСОБА_1 укладено Акт про придбання майна ОСОБА_1 на аукціоні № UA-PS-2020-03-03-000161-2.

У подальшому, 08.12.2020 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на Об'єкт нерухомості, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко М.А., зареєстроване в реєстрі за № 2595.

20.01.2022 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/8311/21 визнано недійсним Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Сопрано-Нова" від 05.11.2015, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; визнано недійним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Сопрано-Нова", оформлене протоколом № 4 від 05.11.2015; визначено за ОСОБА_4 розмір частки у статутному капіталі ТОВ "Сопрано-Нова" у розмірі 100 %.

09.09.2022 проведено реєстраційні дії щодо зміни учасника та зміни директора ТОВ "Сопрано-Нова" на ОСОБА_4 .

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Розглянувши вимоги позивача про визнання недійсними оспорюваних правочинів - договорів про відступлення права вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що 08.12.2006 між ЗАТ «БАНК НРБ» (правонаступником якого є ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії») та ТОВ «Чорноморський торговий дім» (правонаступником якого є ТОВ «Кепітал Форс») було укладено Кредитні договори 1, 2 та Іпотечний договір, за яким банк-фінансова установа надала грошові кошти позичальнику.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно щодо права вимоги за Кредитними договорами 1, 2 та Іпотечним договором було укладено договори відступлення права вимоги, а саме:

- 21.08.2014 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" укладено: Договір про відступлення права вимоги № 28- 2-14; Договір про відступлення права вимоги №28-2-15; Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором;

- 25.12.2015 між ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" та ТОВ "Сопрано - Нова" укладено Договір про відступлення права вимоги № 45_1/1 за Кредитним договором 1, Договір про відступлення права вимоги № 45_2/1 за Кредитним договором 2, Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором;

- 19.02.2016 між ТОВ "Сопрано-Нова" та громадянином російської федерації ОСОБА_2 укладено Договір про відступлення права вимоги № 45_1/1 за Кредитним договором 1, Договір про відступлення права вимоги №45_2/1 за Кредитним договором 2 та Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором;

- 22.06.2018 між громадянами російської федерації ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір про відступлення права вимоги № 45_1/1 за Кредитним договором 1, Договір про відступлення права вимоги № 45_2/1 за Кредитним договором 2 та Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором.

Таким чином, внаслідок укладення оспорюваних позивачем договорів відступлення прав вимоги за Кредитними договорами1,2 та Іпотечним договором, до фізичної особи ОСОБА_2 , а в подальшому до фізичної особи ОСОБА_1 перейшли права за зобов'язаннями, що виникли за Кредитними договорами -1, 2 та Іпотечним договором, стороною в яких, відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України можуть бути лише банк або інша фінансова установа, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з обгрунтованими доводами скаржника про те, що оспорювані ним правочини суперечать положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, і що в силу приписів ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання їх недійсними в судовому порядку.

Крім того, слід врахувати і те, що у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №465/646/11 зроблено наступні висновки:

- з наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.

- як вбачається з встановлених судами обставин, з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичних осіб, які не можуть надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права;

- отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 у справі № 206/4841/20 зроблено наступні висновки:

« 6.26. Велика Палата Верховного Суду вкотре наголошує на сформульованій правовій позиції, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

6.27. Це ж саме стосується переуступки права іпотеки, у тому випадку, коли вона забезпечує виконання кредитних зобов'язань.

6.28. У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) Велика Палата Верховного Суду також висловилась, щодо можливості відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ, але й фізичних осіб лише за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації.

8.6. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного цивільного суду наголосила, що, на її думку, є підстава для відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) та від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) шляхом його конкретизації та вказати, що: «в імперативній нормі приватного права відсутня заборона на відступлення (купівлю-продаж, міну, дарування майнових прав) права вимоги, яке виникло на підставі кредитного договору, будь-якій особі; внаслідок відступлення права вимоги, яке виникло на підставі кредитного договору, не відбувається будь- якого порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу боржника, що є необхідним для застосування конструкції оспорювання правочину».

8.7. Однак Велика Палата Верховного Суду, враховуючи, зокрема, інтереси боржників у можливості повернути кредитний борг тій особі, яка за законом має право надавати фінансові послуги та відповідає визначеним у ньому вимогам, не вважає таке твердження колегії суддів Касаційного цивільного суду достатньо обґрунтованим та таким, що дозволяє повністю відступити від попередніх висновків Великої Палати Верховного Суду та сталої практики судів із цього питання.

8.8. Отже, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду, від яких просила відступити колегія суддів Касаційного цивільного суду».

Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги № 45_1/1 від 19.02.2016 за кредитним договором № 247-В/06 від 08.12.2006, укладений між громадянином російської федерації ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" (код ЄДРПОУ 35650831), договору про відступлення права вимоги № 45_2/1 від 19.02.2016 за договором про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 від 08.12.2006, укладений між громадянином російської федерації ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" (код ЄДРПОУ 35650831), договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 08.12.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. 19 лютого 2016 року, зареєстрованим в реєстрі за № 697, укладений між громадянином російської федерації ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" (код ЄДРПОУ 35650831), договору відступлення права вимоги № 45_1/1 від 22.06.2018 за кредитним договором за № 247-B/06 від 08.12.2006, укладений між громадянином російської федерації ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та громадянином російської федерації ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), договору відступлення права вимоги № 45_2/1 від 22.06.2018 за Договором про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 від 08.12.2006, укладений між громадянином російської федерації ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та громадянином російської федерації ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), договору відступлення право вимоги за Іпотечним договором від 08.12.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коба Н.В. 22 червня 2018 року, зареєстрованим в реєстрі № 1053, укладений між громадянами російської федерації ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) - є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, розглянувши вимоги позивача про визнання недійсними результатів повторного аукціону з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс", а саме: корпус 34 "Б", загальною площею 8883,50 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного через оператора електронного майданчику Товарна біржа "Центральна універсальна товарна біржа", оформленого протоколом електронного аукціону № UA-PS-2020-03-03-000161-2 від 15.03.2020 та визнання недійсним протоколу №UA-PS-2020-03-03-00016102 від 30.03.2020 з продажу майна банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс" забезпеченому кредитору громадянину російської федерації ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень статті 650 Цивільного кодексу України (у редакції, що була чинна на дату проведення спірних торгів) особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України (у редакції, що була чинна на дату проведення спірних торгів), до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Торги є способом укладення договору і постають як передбачена законодавством послідовність дій (процедура), вчинених організатором та учасниками торгів з метою укладення цивільно-правового чи господарського договору. Ця послідовність дій (процедура) поділяється на переддоговірну стадію і власне стадію укладення договору.

Правова природа процедури реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - переможця торгів (аукціону), невід'ємною і завершальною стадією якої є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.

Отже, особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у сукупності дій його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому є правочином.

Таким чином, правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.06.2016 у справі № 6-370цс16, від 14.12.2016 у справі № 3-1406гс16 та постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012.

Згідно усталеної практики Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 25.04.2018 у справі № 910/16955/17, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі № 11/19).

Розглядаючи вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, господарський суд має системно застосовувати норми Закону про банкрутство, оцінюючи в цілому правомірність дій ліквідатора з обрання ним певних способів продажу майна боржника, правомірність формування ним складу майна, яке виставляється на продаж (як цілісного майнового комплексу, так і окремих лотів), дотримання ліквідатором вимог ч. 3 ст. 98 Закону про банкрутство щодо добросовісності та розсудливості, забезпечення балансу інтересів боржника та кредиторів. Дані висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 26.02.2019 у справі № 911/3132/17, від 21.11.2019 у справі № 20/5007/1475-Б/12, від 28.11.2019 у справі № 5009/2987/12.

Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, юридичним місцезнаходженням Товариство з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс" (код ЄДРПОУ 33765188) як на момент проведення оспорюваного аукціону, так і на момент розгляду справи судом першої та судом апеляційної інстанції є: 99053, Автономна Республіка Крим, місто Севастополь, вул. Руднєва, буд. 41.

Податковою адресою товариства була та наразі залишається також тимчасово окупована територія Автономної Республіки Крим, м.Севастополь.

15.04.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», який визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Станом на момент проведення оспорюваного позивачем аукціону, наведений Закон передбачав наступне:

- для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій (п.п 1 ч. 1 ст. 3);

- на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина (ч. 1 ст. 4);

- на тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього Закону, інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 5 ст. 11);

- особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначаються законом (ст. 13).

Статтею 1 Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», в редакції на дату звернення позивача з позовом, встановлював, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.

Окремі об'єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» статтю 13 доповнено новою частиною, відповідно до якої положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Відповідно до преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», в редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022, цей Закон має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України.

Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», метою проєкту Закону є забезпечення додержання прав і свобод людини і громадянина, захист інтересів держави, державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах окупації.

Проєктом Закону пропонується визначити тимчасово окуповану територію, врегулювати правові відносини щодо правового режиму тимчасово окупованої території, діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування на цій території, обмежень свободи пересування, гарантій права власності на нерухоме майно, обмежень (заборони) економічної діяльності на тимчасово окупованій території, встановити відповідальність за діяльність, яка є колабораційною.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах міжнародно визнаного державного кордону є цілісною і недоторканною. Україна не визнає тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України та підтверджує невіддільне суверенне право України на відновлення і збереження її територіальної цілісності в межах міжнародно визнаного державного кордону.

Окупація є об'єктивним фактом, що триває у часі і правовий режим окупації не залежить від дати ухвалення конкретних рішень урядом, а статус територій як «тимчасово окупованих» є триваючим станом.

Україна вживає всіх заходів для захисту суверенітету протягом усього періоду окупації, а державна політика базується на тому, що суверенітет України над тимчасово окупованими територіями не переривався, тому закони можуть мати ретроспективну спрямованість, щоб урегулювати правовідносини, які виникли під час окупації.

Статтею 13 Закону № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в редакції, чинній на момент звернення позивача з відповідним позовом до суду, передбачено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції враховує те, що оскільки повторний аукціон з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс" (юридичним місцезнаходженням якого як на момент проведення оспорюваного аукціону, так і на момент розгляду справи судом першої та судом апеляційної інстанції є: 99053, Автономна Республіка Крим, місто Севастополь, вул. Руднєва, буд. 41), а саме: корпус 34 "Б", загальною площею 8883,50 кв. м, яке знаходиться за адресою: м Севастополь, вул. Вакуленчука, 29, проведений через оператора електронного майданчику Товарна біржа "Центральна універсальна товарна біржа", оформлений протоколом електронного аукціону № UA-PS-2020-03-03-000161-2 від 15.03.2020, та протокол №UA-PS-2020-03-03-00016102 від 30.03.2020 з продажу майна банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс" забезпеченому кредитору громадянину російської федерації ОСОБА_1 , відповідно, наявні правові підстави для визнання недійсними цих правочинів на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки вони суперечили ч. 5 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», в редакції, яка була чинною на момент їх вчинення, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню саме з підстав, встановлених судом апеляційної інстанції.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При зверненні до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 19 лютого 2009 року справі "Марченко М. В. проти України", заява № 4063/04) у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо "права" як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; мова повинна йти про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі.

Так, обгрунтовуючи наявність свого порушеного права оспорюваними правочинами, позивач наголошував на тому, що 04.11.2015 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Сопрано-Нова", за яким ОСОБА_4 став власником 100 % частки у статутному капіталі ТОВ "Сопрано-Нова".

01.04.2020 між ТОВ "Кепітал Форс" та ОСОБА_1 укладено Акт про придбання майна ОСОБА_1 на аукціоні № UA-PS-2020-03-03-000161-2.

09.09.2022 проведено реєстраційні дії щодо зміни учасника та зміни директора ТОВ «Сопрано-Нова» на ОСОБА_4 .

Отже, після встановлення операційного контролю над ТОВ «Сопрано- Нова» та проведення аудиту, позивачем було виявлено відчуження єдиного активу підприємства громадянину російської федерації - права вимоги до ТОВ «Кепітал Форс» за Кредитними договорами 1,2 в розмірі 243 212 946,66 грн та Договором іпотеки за ціною 5 000,00 грн. У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими доводи скаржника ТОВ «Сопрано-Нова» щодо звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсними договорів, визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсним протоколу, що узгоджується ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, висновки суду першої інстанції щодо неефективності обраного позивачем способу захисту, судом апеляційної інстанції визнаються помилковими, оскільки обрання способу захисту своїх прав у процедурі банкрутства є прерогативою кредитора та не може безумовно свідчити про неефективність обраного ним способу захисту майнового інтересу у спірних правовідносинах, а вимоги про визнання недійсним правочину та результатів електронного аукціону виступають ефективними способами захисту за наявності визначених законодавством підстав для недійсності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, саме з урахуванням мотивів даної постанови (оскільки скаржник не посилався в апеляційній скарзі на ті норми права, які застосовані судом апеляційної інстанції при ухваленні даної постанови, зокрема в частині підстав оскарження оспорюваного аукціону та його результатів), оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю, за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" слід стягнути 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 75 коп. судового збору за подачу позову та 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн. 20 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги;

- з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" слід стягнути 10 900 (десять тисяч дев?ятсот) грн. 80 коп. судового збору за подачу позову та 16 351 (шістнадцять тисяч триста п?ятдесят одну) грн. 20 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги;

- з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" слід стягнути 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп. судового збору за подачу позову та 5 450 (п?ять тисяч чотириста п?ятдесят) грн. 40 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі № 910/10369/15 (910/15736/24) - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі № 910/10369/15 (910/15736/24) - скасувати.

3. Ухвалити нове рішення:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 45_1/1 від 19.02.2016 за кредитним договором № 247-В/06 від 08.12.2006, укладений між громадянином російської федерації ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" (код ЄДРПОУ 35650831).

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 45_2/1 від 19.02.2016 за договором про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 від 08.12.2006, укладений між громадянином російської федерації ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" (код ЄДРПОУ 35650831).

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 08.12.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. 19 лютого 2016 року, зареєстрованим в реєстрі за № 697, укладений між громадянином російської федерації ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" (код ЄДРПОУ 35650831).

Визнати недійсним Договір відступлення права вимоги № 45_1/1 від 22.06.2018 за кредитним договором за № 247-B/06 від 08.12.2006, укладений між громадянином російської федерації ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та громадянином російської федерації ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Визнати недійсним Договір відступлення права вимоги № 45_2/1 від 22.06.2018 за Договором про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 від 08.12.2006, укладений між громадянином російської федерації ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та громадянином російської федерації ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Визнати недійсним Договір відступлення право вимоги за Іпотечним договором від 08.12.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коба Н.В. 22 червня 2018 року, зареєстрованим в реєстрі № 1053, укладений між громадянами російської федерації ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Визнати недійсними результати повторного аукціону з продажу майна банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Форс» (код ЄДРПОУ 33765188), а саме: корпус 34 «Б», загальною площею 8883,50 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного через оператора електронного майданчику Товарна біржа «Центральна універсальна товарна біржа» (код ЄДРПОУ 38667701), оформленого протоколом електронного аукціону № UA-PS-2020-03- 03-000161-2 від 15.03.2020.

Визнати недійсним протокол №UA-PS-2020-03-03-00016102 від 30.03.2020 з продажу майна банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Форс» а саме: корпус 34 «Б», загальною площею 8883,50 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , забезпеченому кредитору громадянину російської федерації ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс" (код ЄДРПОУ 33765188) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" ((код ЄДРПОУ 35650831; 03150 Україна, м.Київ, вул. Предславинська, буд. 34б) 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 75 коп. судового збору за подачу позову та 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн. 20 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" (код ЄДРПОУ 35650831; 03150 Україна, м.Київ, вул. Предславинська, буд. 34б) 10 900 (десять тисяч дев?ятсот) грн. 80 коп. судового збору за подачу позову та 16 351 (шістнадцять тисяч триста п?ятдесят одну) грн. 20 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" (код ЄДРПОУ 35650831; 03150 Україна, м.Київ, вул. Предславинська, буд. 34б) 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп. судового збору за подачу позову та 5 450 (п?ять тисяч чотириста п?ятдесят) грн. 40 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

7. Матеріали справи № 910/10369/15 (910/15736/24) повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 26.05.2026.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.М. Остапенко

С.В. Сотніков

Попередній документ

136864526

Наступний документ

136864528

Інформація про рішення:

№ рішення:	136864527
№ справи:	910/10369/15
Дата рішення:	28.04.2026
Дата публікації:	28.05.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник; спори про визнання недійсними правочинів, укладених боржником

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (13.03.2026)
Дата надходження:	04.01.2021
Предмет позову:	про банкрутство

Розклад засідань:

Минулі засідання (19)

03.11.2020 10:20	Господарський суд міста Києва
15.12.2020 10:30	Північний апеляційний господарський суд
15.02.2021 11:40	Господарський суд міста Києва
26.10.2022 14:40	Північний апеляційний господарський суд
09.11.2022 13:30	Північний апеляційний господарський суд
16.11.2022 13:20	Північний апеляційний господарський суд
20.03.2023 12:30	Господарський суд міста Києва
24.04.2023 10:15	Господарський суд міста Києва
17.07.2023 14:45	Господарський суд міста Києва
24.05.2024 10:30	Господарський суд міста Києва
12.03.2025 11:00	Господарський суд міста Києва
30.05.2025 12:50	Господарський суд міста Києва
09.07.2025 10:20	Господарський суд міста Києва
11.11.2025 13:45	Північний апеляційний господарський суд
02.12.2025 15:00	Північний апеляційний господарський суд
10.03.2026 13:45	Північний апеляційний господарський суд
24.03.2026 15:00	Північний апеляційний господарський суд
24.04.2026 12:40	Господарський суд міста Києва
28.04.2026 14:00	Північний апеляційний господарський суд