ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
19 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1169/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Курінна К.В.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури - Капустін М.В.,
від Ради - Каланжова А.О,,
від ТОВ «Пульс-2021» - Григор'єв В.В.,
від Департаменту архітектури - Мельничук М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульс-2021»
на рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026, ухвалене суддею Литвиновою В.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 12.02.2026
у справі № 916/1169/25
за позовом: Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульс-2021»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради
про: усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,
У березні 2025 року заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі Рада) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульс-2021» (далі ТОВ «Пульс-2021»), в якому просив суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси в особі Ради земельною ділянкою, що розташована по вул. Академіка Заболотного, 57/59 у місті Одесі (далі земельна ділянка), шляхом:
- скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 27.10.2023 №ОД101231025222, зареєстрованої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі декларація про готовність до експлуатації об'єкта);
- припинення володіння ТОВ «Пульс-2021» правом приватної власності на торгівельний павільйон площею 128,9 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 57/59 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 222124351101) (далі об'єкт нерухомого майна);
- зобов'язання ТОВ «Пульс-2021» за власний рахунок привести її до попереднього стану шляхом приведення самочинного реконструйованого об'єкту до попередньої конфігурації та площі у відповідності до технічного паспорту, виготовленого 08.09.2007 Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації, шляхом знесення адміністративної прибудови літ. «а», що складається з коридору та основного приміщення по вул. Академіка Заболотного, 57/59 у м. Одесі, яка відображена у технічному паспорті від 21.10.2021, виготовленого ТОВ «Архбуд інжиніринг».
Позов мотивований незаконним здійсненням відповідачем у 2021 році будівництва належного йому об'єкту нерухомості, а саме збільшення його площі на 48,8 кв.м. за відсутності документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Прокурор зазначив, що внаслідок цього з комунальної власності територіальної громади м. Одеси вибула земельна ділянка орієнтовною площею 48,8 кв.м. (площа по першому поверху об'єкта). При цьому, прокурор також зазначав, що Радою, станом на час реконструкції об'єкту нерухомості у 2021 році зі зміною його геометричних розмірів у фундаменті на земельній ділянці, не приймалось жодного рішення про надання її у власність/користування ТОВ «Пульс-2021».
Ухвалою Господарського суду Одеської області вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 916/1169/25.
В подальшому, ухвалою суду від 16.06.2025 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, залучено Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (далі Департамент архітектури).
У відзиві на позовну заяву ТОВ «Пульс-2021» заперечувало проти її задоволення, зазначаючи, що не здійснювало самочинного будівництва та не порушувало прав територіальної громади м. Одеси в особі Ради шляхом самовільного захоплення земельної ділянки. Зокрема, за твердженням відповідача, об'єкт нерухомого майна ще з 2007 року займав земельну ділянку площею саме 127,5 кв.м., а зміна загальної площі об'єкта з 80,1 кв.м. на 128,9 кв.м. відбулась лише у зв'язку з необхідністю виправлення відомостей, які містяться в правоустановчих документах на об'єкт.
Рада та Департамент архітектури підтримали доводи та вимоги Прокурора.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 у справі № 916/1169/25 позов Прокурора задоволено повністю, а саме усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси в особі Ради земельною ділянкою шляхом скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта, припинення володіння ТОВ «Пульс-2021» правом приватної власності на об'єкт нерухомого майна та зобов'язання ТОВ «Пульс-2021» за власний рахунок привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом приведення самочинного реконструйованого об'єкту до попередньої конфігурації та площі у відповідності до технічного паспорту, виготовленого 08.09.2007 Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації, шляхом знесення адміністративної прибудови літ. а, що складається з коридору та основного приміщення по вул. Академіка Заболотного, 57/59 у м. Одесі, яка відображена у технічному паспорті від 21.10.2021, виготовленого ТОВ Архбуд інжиніринг. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що:
- порівнянням технічного паспорту, виготовленого Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації від 08.09.2007 на замовлення ОСОБА_1 , з технічним паспортом, виготовленим ТОВ «АРХБУД ІНЖИНІРИНГ» від 27.10.2021 на замовлення ТОВ «Пульс-2021», установлено, що ТОВ «Пульс-2021» фактично змінено конфігурацію будівлі по першому поверху, збільшено загальну площу будівлі на 48,8 кв.м. (з 80,1 кв.м. до 128,9 кв.м.), а саме здійснено часткове будівництво прибудови літ. «а» (у технічному паспорті від 27.10.2021 літ. «а» складається з коридору та основного приміщення);
- суд зазначив, що здійснена ТОВ «Пульс-2021» реконструкція будівлі відбулась за відсутності документів дозвільного/декларативного характеру щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту;
- в результаті цього, з комунальної власності територіальної громади м. Одеси вибула земельна ділянка, орієнтовною площею 48,8 кв.м. (площа по першому поверху). Оскільки Радою, на час реконструкції об'єкту нерухомого майна із зміною геометричних розмірів у фундаменті на земельній ділянці, не приймалось рішення щодо надання її у власність/користування ТОВ «Пульс-2021», останнє не мало законного права проводити будівельні роботи та реєструвати за собою право власності на самочинно реконструйований спірний об'єкт нерухомого майна;
Не погодившись з рішеннями суду, ТОВ «Пульс-2021» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, наголошуючи, що відповідач не здійснював самочинного будівництва та не порушував прав територіальної громади м. Одеси в особі Ради шляхом самовільного захоплення земельної ділянки, оскільки об'єкт нерухомого майна ще з 2007 року займав земельну ділянку площею саме 127,5 кв.м., а зміна загальної площі об'єкта з 80,1 кв.м. на 128,9 кв.м. відбулась у зв'язку з необхідністю виправлення відомостей, які містяться в правоустановчих документах на об'єкт.
Окремо скаржник наголошує, що суд безпідставно та необґрунтовано відмовив у долученні до матеріалів цієї справи та залишив без розгляду наданий відповідачем висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи № 49/25 від 09.10.2025.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
13.03.2026 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Пульс-2021» залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України як таку, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України та встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання суду доказів сплати судового збору у розмірі 10900,80 грн (за належними реквізитами).
02.04.2026 від ТОВ «Пульс-2021» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію від 01.04.2026 № 333 на суму 10900,80 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 за апеляційною скаргою ТОВ «Пульс-2021» на рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 у справі № 916/1169/25 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 17.04.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз'яснено учасникам справи про їх право в цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу № 916/1169/25 до розгляду на 28.04.2026 о 13:45 год.
17.04.2026 від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що скаржником не спростовані висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, а щодо висновку експерта, Прокурор зазначає, вказаний доказ був долучений відповідачем з пропуском встановленого процесуальним законом строку, на стадії розгляду справи по суті.
Відзиви на апеляційну скаргу від Ради та Департаменту не надходили.
07.04.2026 від ТОВ «Пульс-2021» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване неможливістю його представника 28.04.2026 приймати участь у справі у зв'язку з відрядженням до Головного слідчого управління Служби Безпеки України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 розгляд справи № 916/1169/25 відкладено на 19.05.2026 о 13:45 год.
В судове засідання 19.05.2026 з'явилися представники учасників справи.
Представник ТОВ «Пульс-2021» просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 у справі № 916/1169/25, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Прокурора.
Прокурор, представники Ради та Департаменту архітектури заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Щодо наявності у Прокурора підстав для представництва інтересів держави.
Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 суд касаційної інстанції зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
Із змісту позовної заяви вбачається, що прокурор в обґрунтування наявності підстав для представництва посилається на те, що на земельній ділянці комунальної власності відповідачем здійснено самочинне будівництво.
Так, судом встановлено, що спірний об'єкт нерухомості знаходиться за адресою: вул. Академіка Заболотного, 57/59 у місті Одесі. Земельна ділянка під спірним об'єктом нерухомості не сформована.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що із уведенням у дію 01.01.2002 нового Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 Земельного кодексу України.
Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях Земельного кодексу України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді.
Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у Земельному кодексі України.
Таким чином, у комунальній власності територіальної громади м. Одеси перебувають усі землі в межах м. Одеси, крім земельних ділянок приватної та державної власності, незалежно від стану формування земельної ділянки (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 19.09.2023 у справі № 902/639/22).
Розташування земельної ділянки на території відповідного міста свідчить про те, що така земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в силу закону через її територіальне розташування в межах населеного пункту, а тому право власності на таку земельну ділянку та право розпорядження нею шляхом прийняття відповідного рішення належить органу місцевого самоврядування, який діє у відповідних правовідносинах від імені територіальної громади міста, - міській раді.
Тобто, право власності територіальної громади виникає на відповідні землі комунальної власності в силу їх територіального розташування в межах населеного пункту (постанова Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/6317/18).
Отже у даному випадку право комунальної власності на спірну земельну ділянку, що розташована за адресою: вул. Академіка Заболотного, 57/59 у місті Одесі., підтверджено розташуванням цієї земельної ділянки у межах м. Одеси.
З матеріалів цієї справи вбачається, що Прокурор надсилав на адресу Ради лист № 53-320ВИХ-25 від 17.01.2025, в якому повідомляв про виявлені порушення та просив надати інформацію щодо вжиття заходів для усунення порушень.
Проте, Радою, як органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, дій, спрямованих на здійснення захисту територіальної громади м. Одеси, вжито не було.
19.03.2025 Прокурор в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направив Раді відповідне повідомлення та 24.03.2025 звернувся до суду із цим позовом.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що у даному випадку Прокурором підтверджені підстави для представництва інтересів держави особі Ради і дотримано передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок реалізації такого захисту.
Щодо суті спору.
З матеріалів цієї справи вбачається, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05.03.2002 у справі № 2-346/02, яке набрало законної сили, визнано дійсним укладений між МПП «Крижановка» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) договір купівлі-продажу торгівельного павільйона, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 47,7 кв.м. та обладнання до нього (а.с.60-61 т.1).
Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.07.2007 у справі № 2-а-390/07 задоволено позов ОСОБА_1 та зобов'язано Крижанівську сільську раду Комінтернівського району в Одеській області видати на ім'я ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на торгівельний павільйон, розташований в АДРЕСА_1 , та зобов'язано КП Комінтернівське РБТІ зареєструвати право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 (а.с.39 т.1).
В матеріалах цієї справи міститься виготовлений 08.09.2007 Комінтернівським районним БТІ технічний паспорт на торгівельний павільйон, розташований по АДРЕСА_1 (а.с.137-142 т.1), відповідно до якого цей об'єкт складається з:
- літ. «А» - торгівельний павільйон площею 53,3 кв.м.;
- літ. «А1» - прибудова площею 35,5 кв.м.
- І - брукування (асфальтобетон);
- ІІ - відкрита площадка площею 38,7 кв.м.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.11.2007 у справі № 2-3658/07р, яке набрало законної сили, за ОСОБА_1 визнано право приватної власності на торгівельний павільйон, розташований на території Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області по АДРЕСА_1 , який згідно з технічного паспорту складається з: літ «А» - торгівельного павільйону; літ «А1» - прибудови; І - брукування; ІІ - відкрита площадка, а також зобов'язано КП Комінтернівське БТІ зареєструвати право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 (а.с.42-43 т.1).
Відповідно до довідки з Адресного реєстру м. Одеси про відповідність адреси об'єкта нерухомого майна від 07.02.2013 № 347385/2, наданої Юридичним департаментом Одеської міської ради, адреса об'єкта нерухомого майна (торгівельний павільйон, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , передбачена рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.11.2007 у справі № 2-3658/07) відповідає наступній адресі, зареєстрованій в Адресному реєстрі м. Одеси: АДРЕСА_1 на підставі рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 № 4858-ІV.
25.11.2013 Тарлєву В.П. видано свідоцтво про право власності (індексний номер 13393204) на об'єкт нерухомого майна - торгівельний павільйон загальною площею 80,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.45 т.1).
25.11.2013 за Тарлєвим В.П. зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - торгівельний павільйон загальною площею 80,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , із зазначенням, що об'єкт в цілому складається з: торгівельного павільйону літ «А» з прибудовою літ «А1», І - брукування; ІІ - відкритої площадки, згідно технічного паспорту.
Рішенням Ради від 16.04.2015 № 6533-VI (а.с.66-67 т.1) ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування торгівельного павільйону. Підставою для відмови зазначено: невідповідність ст.ст. 123, 124 ЗК України, а саме: відсутні графічні матеріали, на яких зображене бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.
20.09.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Пульс-2021» складено та підписано Акт приймання-передачі майна, відповідно до якого ОСОБА_1 передано до статутного фонду ТОВ «Пульс-2021» вищевказаний торгівельний павільйон площею 80,1 кв.м.
Акт посвідчено нотаріально та 20.09.2021 за ТОВ «Пульс-2021» зареєстровано право приватної власності на вищевказаний торгівельний павільйон площею 80,1 кв.м.
В подальшому, 01.11.2021 державним реєстратором Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Хохичем Р.В. прийнято рішення (індексний номер 61266925), яким змінено загальну площу вказаного об'єкта нерухомості з 80,1 кв.м на 128,9 кв.м.
Підставою для таких змін стали:
- довідка (без дати та номера), видана ТОВ «Архбуд інжиніринг»;
- технічний паспорт, виданий 27.10.2021 ТОВ «Архбуд інжиніринг» на замовлення ТОВ «Пульс-2021».
Жодних інших документів, які б могли бути підставою для реєстрації вказаних змін, у реєстрі відсутні, як і матеріали цієї справи не містять.
Так, у вказаній довідці ТОВ «Архбуд інжиніринг» (а.с.51 т.1) зазначено, що під час проведення технічної інвентаризації від 26.09.2021 зазначеного об'єкта встановлено, що загальна площа торгового павільйону збільшилася (до 128, 9 кв.м.), що згідно «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, не є самочинним будівництвом та не потребує введення в експлуатацію.
В матеріалах цієї справи міститься виготовлений 27.10.2021 ТОВ «Архбуд інжиніринг» на замовлення ТОВ «Пульс-2021» технічний паспорт на торгівельний павільйон, розташований по вул. Академіка Заболотного 57/59 (а.с.52-53 т.1), відповідно до якого об'єкт має загальну площу 128,9 кв.м. та складається з:
- літ. «А» (загальна площа 45,3 кв.м.);
- літ. «А1» (загальна площа 33,4 кв.м.);
- лі. «а» (складається з коридору та основного приміщення, загальна площа 50,2 кв.м.);
В Реєстрі будівельної діяльності наявна інформація щодо реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 16.02.2023 № ОД051230215458 та декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 27.10.2023 № ОД101231025222, найменування - «Реконструкція об'єкту нерухомості торгівельного павільйону без зміни його цільового та функціонального призначення, зовнішньої конфігурації та зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані, з дообладнанням об'єкта засобами безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, а саме з улаштуванням вхідних груп доступних для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення за адресою: м. Одеса, вул. Заболотного академіка, будинок 57/59», замовник - ТОВ «Пульс-2021».
Водночас, станом на момент внесення змін до реєстру 01.11.2021 (зміна загальної площі об'єкта з 80,1 кв.м. на 128,9 кв.м.) жодних документів дозвільного / декларативного характеру щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (торгівельного павільйону, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Заболотного Академіка, будинок 57/59) матеріали цієї справи не містять.
Також матеріали цієї справи містять наданий відповідачем висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи № 49/25 від 09.10.2025.
Предметом позову у даній справі є вимоги Прокурора усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси в особі Ради земельною ділянкою, розташованої по вул. Академіка Заболотного, 57/59 у місті Одесі шляхом скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 27.10.2023 №ОД101231025222, припинення володіння ТОВ «Пульс-2021» правом приватної власності на торгівельний павільйон площею 128,9 кв.м. та зобов'язання ТОВ «Пульс-2021» за власний рахунок привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом приведення самочинного реконструйованого об'єкту до попередньої конфігурації та площі у відповідності до технічного паспорту, виготовленого 08.09.2007 Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації, шляхом знесення адміністративної прибудови літ. «а», що складається з коридору та основного приміщення по вул. Академіка Заболотного, 57/59 у м. Одесі, яка відображена у технічному паспорті від 21.10.2021, виготовленого ТОВ «Архбуд інжиніринг».
Підставою позову зазначено здійснення ТОВ «Пульс-2021» на земельній ділянці комунальної власності самочинного будівництва шляхом збільшення площі першого поверху об'єкта нерухомості на 48,8 кв.м. (з 80,1 кв.м. на 128,9 кв.м.) - добудови частини приміщення (літ. «а», що складається з коридору та основного приміщення).
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду з огляду на наступне.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 373 ЦК України).
Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно із ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Згідно із ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 ЦК України).
Статтею 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У силу спеціального застереження, наведеного в ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, також прямо визначені статтею 376 ЦК України.
Частинами третьою - п'ятою статті 376 ЦК України, відповідно, встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо ж власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Отже, знесення самочинно побудованого спірного об'єкта нерухомості відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.
Формулювання положень ст. 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Ураховуючи наведене, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).
Висновки щодо способу захисту прав власника земельної ділянки у разі зведення на ній самочинного будівництва шляхом задоволення вимоги про знесення самочинно побудованого нерухомого майна є усталеними в судовій практиці Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22, від 20.07.2022 у справі №923/196/20, Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19).
За змістом ч. 7 ст. 376 ЦК України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.
У цих випадках з позовом про зобов'язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, ст. 376 ЦК України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК України).
В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18.
Як вбачається з матеріалів цієї справи та зазначалося раніше, попередній власник ОСОБА_1 володів на праві приватної власності об'єктом нерухомого майна - торгівельним павільйоном, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 площею 80,1 кв.м.
20.09.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Пульс-2021» складено та підписано Акт приймання-передачі майна, відповідно до якого ОСОБА_1 передано до статутного фонду ТОВ «Пульс-2021» вказаний торгівельний павільйон площею 80,1 кв.м.
Акт посвідчено нотаріально та 20.09.2021 за ТОВ «Пульс-2021» зареєстровано право приватної власності на вищевказаний торгівельний павільйон площею саме 80,1 кв.м.
Разом з тим, в подальшому, ТОВ «Пульс-2021» здійснено реконструкцію вищевказаного торгівельного павільйону, внаслідок чого його площа по першому поверху збільшилася на 48,8 кв.м. (з 80,1 кв.м. на 128,9 кв.м.).
Згідно з п. 3.21. ДБН А.2.2.-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко- економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.
Порівнянням технічного паспорту, виготовленого Комінтернівським районним БТІ від 08.09.2007 на замовлення ОСОБА_1 , з технічним паспортом, виготовленим ТОВ «Архбуд інжиніринг» від 27.10.2021 на замовлення ТОВ «Пульс-2021», вбачається, що ТОВ «Пульс-2021» фактично змінено конфігурацію будівлі по першому поверху - збільшено загальну площу будівлі шляхом будівництва прибудови літ. «а» (у технічному паспорті від 27.10.2021 літ. «а» складається з коридору та основного приміщення).
При цьому, ні станом на момент реєстрації за ТОВ «Пульс-2021» права приватної власності на вищевказаний торгівельний павільйон, ні станом на момент внесення змін до реєстру, пов'язаних зі зміною площі вказаного об'єкта нерухомості (з 80,1 кв.м на 128,9 кв.м.), у ТОВ «Пульс-2021» не було жодного речового права користування земельною ділянкою під цим реконструйованим об'єктом нерухомого майна.
Жодного документа дозвільного характеру, що дає право на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, ТОВ «Пульс-2021» у 2021 році отримано не було, як і не було отримано жодних документів дозвільного / декларативного характеру щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Колегія суддів звертає увагу, що не допускається набуття права власності на споруджені об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці.
Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності на об'єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).
Оскільки Рада, як власник земельної ділянки, не надавала згоди на визнання права власності на самочинно реконструйоване майно і заперечує проти його перебування на комунальній землі, то задоволення вимоги про знесення такого майна та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав власника, узгоджується із наведеними приписами ст. 152 Земельного кодексу України та положеннями ч. 4 ст. 376 ЦК України.
Фактично, доводи скаржника зводяться лише до того, що об'єкт нерухомого майна ще з 2007 року займав земельну ділянку площею саме 127,5 кв.м., а зміна загальної площі об'єкта з 80,1 кв.м. на 128,9 кв.м. відбулась лише у зв'язку з необхідністю виправлення відомостей, які містяться в правоустановчих документах на об'єкт.
Жодних інших доводів апеляційна скарга ТОВ «Пульс-2021» не містить.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи оцінку вказаним доводам скаржника колегія суддів зазначає наступне.
Дійсно, обов'язок знести об'єкт самочинного будівництва має розглядатися в контексті правового захисту права власності на земельну ділянку.
Як вже зазначалося, відповідно до виготовленого 08.09.2007 Комінтернівським районним БТІ технічного паспорту на торгівельний павільйон, він складається з:
- літ. «А» - торгівельний павільйон площею 53,3 кв.м.;
- літ. «А1» - прибудова площею 35,5 кв.м.
- І - брукування (асфальтобетон);
- ІІ - відкрита площадка площею 38,7 кв.м.
Так, рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.11.2007 у справі № 2-3658/07р за ОСОБА_1 визнано право приватної власності на торгівельний павільйон, із зазначенням в резолютивній частині цього рішення про те, що цей торгівельний павільйон згідно з технічного паспорту складається у тому числі і з «брукування» (І) та «відкритої площадки» (ІІ).
В своєю чергу, як вже зазначалося, ТОВ «Пульс-2021» змінено конфігурацію будівлі по першому поверху, а саме збільшено загальну площу будівлі на 48,8 кв.м. (з 80,1 кв.м. до 128,9 кв.м.), шляхом будівництва прибудови літ. «а» (коридору та основного приміщення).
Колегією суддів встановлено, що вказане будівництво прибудови літ. «а» (коридору та основного приміщення) відбулося на місці, де раніше (з технічного паспорту від 08.09.2007) було брукування (асфальтобетон) та відкрита площадка (площею 38,7 кв.м.).
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що зведені ОСОБА_1 на земельній ділянці комунальної власності об'єкти (брукування та відкрита площадка) не вважаються, як і не можуть вважатися об'єктами нерухомості та відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України (в редакції станом на момент визнання за ОСОБА_1 права приватної власності на торгівельний павільйон) до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України (в редакції станом на момент визнання за ОСОБА_1 права приватної власності на торгівельний павільйон) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
У статті 184 ЦК України (в редакції станом на момент визнання за ОСОБА_1 права приватної власності на торгівельний павільйон) унормовано, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (в редакції станом на момент визнання за ОСОБА_1 права приватної власності на торгівельний павільйон) елементами (частинами) об'єктів благоустрою є: покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів.
Згідно з підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 «Покриття» розділу 9 «Вимоги до проектування елементів благоустрою» ДБН Б.2.2.-5:2011 «Благоустрій територій», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.10.2011 № 259, для благоустрою треба використовувати такі види покриття: тверді (капітальні) - монолітні або збірні, що виконуються з асфальтобетону, цементобетону, природного або штучного каменю тощо; «м'які» (некапітальні) - такі, що виконуються з природних або штучних сипучих матеріалів (пісок, щебінь, гранітні висівки, керамзит, гумова крихта тощо), що знаходяться у природному стані або у сухих сумішах, ущільнених або укріплених в?яжучим; газонні - такі, що виконуються за спеціальними технологіями підготовки та посадки трав'яного покрову; комбіновані - сполучення покриттів, вказаних вище (наприклад, плитка, утоплена в газон тощо). Покриття дитячих та спортивних майданчиків треба виконувати із природних сипучих матеріалів (пісок, щебінь, гранітні висівки тощо), газону.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що зазначені в технічному паспорті від 08.09.2007 брукування (асфальтобетон) та відкрита площадка (площею 38,7 кв.м.), хоч за певних обставин і можуть вважатися індивідуально визначеними речами у виді майна, які можуть кваліфікуватися як окремий предмети цивільного обороту, однак у будь-якому випадку вони не є та не можуть бути об'єктами нерухомості, оскільки вони є лише елементами (частинами) об'єктів благоустрою.
Матеріали ж цієї справи свідчать про те, що належний Тарлєву В.П., а в подальшому ТОВ «Пульс-2021» об'єкт нерухомості (торгівельний павільйон) був площею саме 80,1 кв.м. та складався виключно з літ. «А» (площею 53,3 кв.м.) та літ. «А1» (площею 35,5 кв.м.).
Брукування та відкрита площадка не є ні самостійним об'єктами нерухомості, ні частиною спірно торгівельного павільйону.
Власником земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомого майна (торгівельний павільйон), а також тієї частини, де Тарлєвим В.П. було облаштовано брукування та відкриту площадку була і є саме Одеська міська рада.
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи ТОВ «Пульс-2021» про те, що об'єкт нерухомого майна ще з 2007 року займав земельну ділянку площею саме 127,5 кв.м.
За таких обставин, неспростованим є висновок суду першої інстанції про те, що наслідок здійснення ТОВ «Пульс-2021» реконструкції об'єкту у вигляді будівництва прибудови літ. «а» (коридору та основного приміщення) з комунальної власності територіальної громади м. Одеси фактично вибула земельна ділянка орієнтовною площею 48,8 кв.м (площа по першому поверху самочинно реконструйованого об'єкту нерухомого майна).
Оскільки Радою на час реконструкції об'єкту нерухомого майна із зміною геометричних розмірів у фундаменті на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , не приймалось рішення щодо надання її у власність/користування відповідачу, останній не мав законного права проводити будівельні роботи та реєструвати за собою право власності на самочинно реконструйований об'єкт нерухомого майна.
Щодо критерію пропорційності.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до чітких та зрозумілих вимог чинного законодавства обов'язковою умовою використання земельної ділянки під забудову є наявність в особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів свідчить про самовільне її зайняття.
Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для повернення самовільно зайнятої земельної ділянки є доступними, чіткими та передбачуваними.
Отже ТОВ «Пульс-2021», перед проведенням реконструкції у 2021 році, могло та повинно було знати про те, що реконструкція об'єкта нерухомості відбулось за рахунок здійснення забудови земельної ділянки комунальної власності, не відведеної для цієї мети, відповідно, про незаконність проведення такого виду будівництва та про можливі негативні наслідки та ризики у разі набуття права власності на таке майно.
Натомість, проігнорувавши вимоги чинного законодавства, відповідач фактично взяв на себе ризики, пов'язані, у тому числі, із можливим знесенням самочинно збудованого об'єкта.
У відповідача не було жодних законних підстав вважати, що реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно без дотримання визначеного ст. 376 ЦК порядку підміняє цей порядок та здатна легітимізувати об'єкт, самочинно збудований на земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Одеси.
Крім того, колегія суддів враховує, що у даному випадку взагалі відсутнє втручання у мирне володіння майном відповідача, оскільки, як було встановлено вище, він не міг набути права власності на об'єкт самовільного будівництва, тому знесення такого об'єкту жодним чином не впливає на його право мирного володіння.
Доводи скаржника з приводу того, що суд безпідставно та необґрунтовано відмовив у долученні до матеріалів цієї справи та залишив без розгляду наданий відповідачем висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи № 49/25 від 09.10.2025, колегія суддів відхиляє, адже як вбачається з матеріалів цієї справи, вказаний доказ був долучений відповідачем з пропуском встановленого процесуальним законом строку (лише на стадії розгляду справи по суті) і заявником не надано жодних доказів неможливості своєчасного його подання до суду з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У будь-якому випадку, вказаний доказ жодним чином не спростовує висновки суду.
В силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульс-2021» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області 11.02.2026 у справі № 916/1169/25 залишити без змін.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена 25.05.2026.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
Судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська