25 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/52/26 пров. № А/857/21818/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Димарчук Т.М.,
суддів - Москаля Р.М., Сала П.І.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 ну ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року про закриття провадження (суддя - Баб'юк П.М., м. Тернопіль, повний текст ухвали складено 30 березня 2026 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №0738132-2407-1918 від 24.05.2025;
визнати протиправними дії службових осіб Головного управління ДПС в Тернопільській області, щодо нараховування суми податкових зобов'язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - будівлю " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", загальною площею 262,1 кв м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за 2022, 2023, 2024 роки;
зобов'язати Головне управління ДПС в Тернопільській області утриматися від вчинення дій щодо таких нарахувань.
Крім того, просив постановити окрему ухвалу суду, якою повідомити Державну податкову службу України про допущені ГУ ДПС у Тернопільській області факти неодноразових порушень у вигляді незаконних нарахувань позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для вжиття відповідних заходів реагування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником об'єкту нежитлової нерухомості, а саме будівлі "Пилорама", загальною площею 262,1 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і складається із самого приміщення пилорами та підвалу. Позивач вказує, що зазначену власність використовує для виробництва дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, виробництва меблів та установлення столярних виробів, а тому, дане нерухоме майно використовується, як виробничий корпус та використовується ним за цільовим призначенням і не здається в оренду іншим особам.
Вказав про те, що незважаючи на наявність рішень судових інстанцій про скасування податкових повідомлень-рішень за платежем податок на нерухоме майно у 2022 та 2023 роках, ГУ ДПС в Тернопільській області повторно провело нарахування податкового зобов'язання з аналогічних підстав за податковий період 2023 року всупереч нормам податкового законодавства.
10.03.2026 представником відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області подано до суду клопотання про закриття провадження у справі.
Клопотання обгрунтоване тим, що відповідно до рішення ДПС України про результати розгляду скарги ОСОБА_1 від 29.12.2025 від 25.02.2026 № 4788/6/99-00-06-01-02-06, ДПС України скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.05.2025 № 0738132-2407-1918 на суму 27913, 65 грн, а скаргу задоволено. Як наслідок, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області було зменшено нарахований в минулих роках податок на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) на суму 27913,65 грн (у зв'язку із надходженням скарги платника до ДПС України щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2025 № 0738132-2407-1918 на суму 27913,65 грн), що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника. Таким чином вважає, що відсутній предмет спору по справі № 500/52/26 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2025 № 0738132-2407-1918 на суму 27913,65 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2025 на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України заяву представника відповідача про закриття провадження у справі задоволено. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Не погодившись з постановленою ухвалою суду першої інстанції її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не надав оцінки доказам, наявним у матеріалах справи та залишив поза увагою частину заявлених позовних вимог, а саме про визнання протиправними дій службових осіб Головного управління ДПС в Тернопільській області щодо нараховування суми податкових зобов'язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - будівлю " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", загальною площею 262,1 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за 2022, 2023, 2024 роки та зобов'язання Головного управління ДПС в Тернопільській області утриматися від вчинення дій щодо таких нарахувань.
Апелянт вважає, що у його випадку, виправлення порушень суб'єктом владних повноважень (скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) не може повністю відновити його законні права та інтереси без визнання протиправними дій службових осіб ГУ ДПС в Тернопільській області, які безпідставно та неодноразово нараховували йому суми податкових зобов'язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Вважає, що відсутній предмет спору по справі № 500/52/26 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2025 № 0738132-2407-1918 на суму 27 913, 65 грн. Вказує на те, що вимога щодо утримання від вчинення дій щодо таких нарахувань спрямована на захист прав та інтересів на майбутнє та є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, а не на запобігання можливим порушенням у майбутньому.
Заслухавши суддю-доповідача, ознайомившись з поясненнями сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що за результатом скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 29.12.2025 на податкове повідомлення-рішення від 24.05.2025 № 0738132-2407-1918, Державною податковою службою України вказано, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та ІКС "Податковий блок" за ОСОБА_1 обліковується об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля, будівля " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", загальною площею 262,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області в автоматизованому режимі обчислено податок з зазначеного об'єкта нерухомого майна за 2024 рік та сформовано ППР від 24.05.2025 № 0738132-2407-1918 на суму 27913,65 гривні.
Згідно з даними інформаційних систем ДПС, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем - платником єдиного податку, з основним видом підприємницької діяльності за КВЕД: 16.23 "Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів".
Згідно з податковою декларацією платника єдиного податку за 2024 рік ОСОБА_1 задекларував здійснення діяльності за КВЕД:
16.23 "Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів";
31.09 "Виробництво інших меблів";
43.32 "Установлення столярних виробів".
Згідно з даними інформаційних систем ДПС, будівля цеху, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визначена ОСОБА_1 , як об'єкт, що використовується у господарській діяльності (будується/готується до введення в експлуатацію), шляхом подання форми 20-ОПГІ "Відомості про об'єкти оподаткування" 11.09.2020.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об'єкт нерухомого майна: будівля " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, віднесений до класу "Будівлі промислові та склади"/"Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора.
Тому, контролюючий орган вищого рівня дійшов висновку, що відповідно до вимог підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, зазначений об'єкт нерухомого майна: будівля "Пилорама", що належить ОСОБА_1 на праві власності, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у зазначеному податковому періоді.
Відтак, рішенням від 25.02.2026 №4788/6/99-00-06-01-02-06, скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 24.05.2025 № 0738132-2407-1918, а скаргу задоволено.
З урахуванням наведеного, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області було зменшено нарахований податок на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) на суму 27913,65 грн, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника. Таким чином, рішення яке є предметом спору у даній справі скасоване, а нарахований згідно такого рішення податок зменшено. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із скасуванням податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 24.05.2025 № 0738132-2407-1918, рішенням Державної податкової служби України від 25.02.2026 №4788/6/99-00-06-01-02-06, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області було зменшено нарахований податок на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) на суму 27913,65 грн, а тому відповідачем повністю усунуто порушення прав та інтересів позивача, які стали підставою для звернення до суду із цим позовом. При цьому, у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення, оскільки нарахований згідно такого рішення податок самостійно зменшено відповідачем на вказану суму. Апеляційний суд вважає такі висновки суду не в повній мірі обґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Тобто для закриття провадження у справі з наведених вище підстав необхідні дві обов'язкові умови: 1) виправлення суб'єктом владних повноважень тих порушень, що є предметом оскарження в суді; 2) відсутність підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 08.05.2024 у справі № 240/17530/23, з огляду на пункт 8 частини першої статті 238 КАС України закриття провадження у справі можливе щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Відтак закриття провадження у справі з цієї підстави можливо за таких умов:
- законні права та інтереси позивача відновлені після виправлення суб'єктом владних повноважень оскаржуваних порушень;
- у суду немає підстав для визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предметом оскарження у справі №500/52/26 є не лише податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області №0738132-2407-1918 від 24.05.2025, а ще дві інші самостійні позовні вимоги, зокрема: про визнання протиправними дій службових осіб Головного управління ДПС в Тернопільській області щодо нараховування суми податкових зобов'язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - будівлю "Пилорама", загальною площею 262,1 кв м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за 2022, 2023, 2024 роки та зобов'язання Головного управління ДПС в Тернопільській області утриматися від вчинення дій щодо таких нарахувань.
Натомість суд першої інстанції, задовольняючи клопотання про закриття провадження у справі з підстав виправлення суб'єктом владних повноважень допущеного порушення у спірних правовідносинах, не врахував тієї обставини, що предмет позову не обмежується лише визнанням протиправним та скасуванням податкового повідомлення рішення №0738132-2407-1918 від 24.05.2025. А відтак невирішеними у даній справі залишились ще дві самостійні позовні вимоги, а саме:
1) про визнання протиправними дій службових осіб Головного управління ДПС в Тернопільській області, щодо нараховування суми податкових зобов'язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - будівлю "Пилорама", загальною площею 262,1 кв м., що знаходиться за адресою: вул.Грушевського, 97 "р", с-ще Великі Бірки, Тернопільського району, Тернопільської області за 2022, 2023, 2024 роки;
2 ) зобов'язання Головного управління ДПС в Тернопільській області утриматися від вчинення дій щодо таких нарахувань у майбутньому.
У вказаному контексті, слід зазначити, що підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Жодних належних й допустимих доказів, які б підтверджували, що у вказаній частині позовних вимог (щодо визнання протиправними дій службових осіб Головного управління ДПС в Тернопільській області та щодо зобов'язання відповідача утриматися від нарахувань у майбутньому) права та інтереси позивача були відновлені після скасування податкового повідомлення-рішення №0738132-2407-1918 від 24.05.2025 матеріали справи не містять.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що передбачені законом умови для закриття провадження у справі в цілому за пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України відсутні.
Апеляційний суд резюмує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що провадження у даній справі в цілому підлягає закриттю на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України. Водночас провадження у вказаній справі правильно закрито в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №0738132-2407-1918 від 24.05.2025.
Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустився помилки в частині застосування норм процесуального права, а тому дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, що є підставою для скасування такого рішення із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині вказаних позовних вимог.
Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року про закриття провадження у справі №500/52/26 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій службових осіб Головного управління ДПС в Тернопільській області щодо нараховування суми податкових зобов'язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - будівлю "Пилорама", загальною площею 262,1 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за 2022, 2023, 2024 роки та зобов'язання Головного управління ДПС в Тернопільській області утриматися від вчинення дій щодо таких нарахувань - скасувати та направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції. В решті ухвалу суду про закриття провадження у справі №500/52/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя Т. М. Димарчук
судді Р. М. Москаль
П. І. Сало