Справа № 490/4114/26
н/п2-а/490/89/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
27 травня 2026 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №604 від 24.07.2025 року , -
05.05.2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить просить суд ухвалити рішення, яким: визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності щодо адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Одночасно з цим представником позивача до суду подано клопотання про поновлення пропущеного строку, у якому зазначено, що 24.07.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову №604 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Про існування поставнови від дізнався після відкритят виконавчого провадження, адже при ухваленні постанови присутній не був та її копію не отримував. На підставі чого пропущений строк для подання адміністративного позову представник позивача просить вважати поважним та поновити такий строк.
Ухвалою від 08.05.2026 року дана заява залишена без руху та надано заявнику п'ятиденний строк, з дня отримання ухвали, усунути зазначені недоліки в ухвалі суду.
Роз'яснено позивачу, що наслідками невиконання ухвали суду відповідно до частини 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України є повернення позовної заяви.
25.05.2026 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Зачепіло З.Я. надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначено, що з метою виконання вимог ухвали суду до матеріалів справи долучено копію закордонного паспорта ОСОБА_1 , відповідно до якого 30.08.2023 року останній перетнув державний кордон України, відповідно можливості ознайомитися з матеріалами адміністративної постанови не мав та дізнався про її існування лише після накладення арешту на рахунки, у зв'язку з чим був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 3 та 5 частини першої статті 171 КАС суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Розглянувши заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
Процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На підставі частин першої та другої статті 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Таким чином, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Оцінюючи обставини звернення ОСОБА_1 з позовом до суду з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень ч.3 статті 122 КАС України та статтею 289 КУпАП, за якою строк для оскарження постанови про адміністративне правопорушення становить 10 днів з дня винесення постанови, суд зазначає, що вказаними нормами КАС України встановлено скорочений 10-тиденний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який не ставить під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідує легітимну мету щодо поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом 10 днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з'ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (заподіяння збитків).
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року № 340/1019/19).
З урахуванням того, що оскаржувана постанова прийнята 24 липня 2025 року, то позовна заява ОСОБА_1 подана з пропуском 10-денного строку на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Позивач зазначає, що не був присутній при розгляді справи, не був належним чином повідомлений про дату, та місце її розгляду, копію постанови у день винесення або в подальшому поштовим зв'язком не отримував, а тому об'єктивно не мав можливості дізнатися про існування вказаного рішення та реалізувати своє право на своєчасне судове оскарження. Після накладення арешту на банківські рахуник та отримання інформації про відкриття виконавчого провадження позивачу стало відомо про існування постанови №604 від 24.07.2025 року. 03.02.2026 року позивач ознайомився з постановою №604 через автоматизовану систему виконавчого провадження, в матеріалах якої містилася й постанова про відкриття виконавчого провадження. Після отримання зазначеної інформації без зволікань звернувся до суду, але через складнощі в роботі системи Електронний Суд не зміг вчасно надлежно оформити позов.
Проте, як вбачається з постанови №604 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, громадянин ОСОБА_1 був ознайомлений із протоколом про адміністративне правопорушення, йому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, а розгляд справи призначено на 11 год. 00 хв. 24.07.2025 року. Отже, позивач був обізнаний про дату розгляду адімінстартвиної справи, проте не поцікавивсярезультатами її розгляду.
Окрім цього, ОСОБА_1 отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи під час складання протоколу від нього не надходило.
Отже, у ОСОБА_1 право на адміністративний позов виникло тоді, коли він міг дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Дії позивача , а саме його бездіяльність та байдужість до результатау розгляду не можна розцінити як неможливість незнання про порушення своїх прав - адже він мав можливість дізнатися про порушення своїх прав, оскільки йому було достовірно відомо про обставини порушення, на його думку, його прав та ймовірність прийняття оскаржуваного рішення , а також у нього були відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 року по справі №806/2321/16.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Крім того, суд зважає і на тривалість часу, який минув із дати завершення процесуального строку й на те, що позивачем не вживалось жодних заходів для того, щоб реалізувати своє право на звернення у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене в сукупності, суд доходить висновку, що відсутні причини пропуску строку звернення до суду, які можуть вважатися поважними.
Положення ч. 2 ст. 123 КАС України кореспондують приписам п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.
Разом з тим, із долученої копії закордонного паспорта не вбачається відомостей щодо виїзду ОСОБА_1 за межі державного кордону України саме у період складання оскаржуваної постанови, а також неможливості ознайомлення ним із матеріалами адміністративної справив розумний строк після дати розгляду справи, про яку йому було достовірно відомо, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що недоліки, зазначені в ухвалі суду, усунуті не були.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі частини четвертої статті 169 та частини другої статті 123 КАС через пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки скаржник не навів об'єктивних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах установленого частиною другою статті 122 КАС строку.
Відповідно до ч. 6 ст. 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Суд роз'яснює, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Таким чином, враховуючи, що адміністративний позов позивачу повернуто, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачу суми сплаченого ним судового збору у розмірі 1331,20 гривень.
Керуючись ст. 120, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248, 255, 256 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №604 від 24.07.2025 року - повернути особі, яка її подала.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1331,20 грн. який було сплачено відповідно до квитанції ID: 1223-9265-5203-3520 від 06.02.2026 року.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ О. А. ГУДЕНКО