Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 травня 2026 року справа № 520/27458/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у неправильному нарахуванні ОСОБА_1 розміру пенсії по втраті годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківські зробити ОСОБА_1 перерахунок пенсії (з 27.10.2023) по втраті годувальника, виходячи з розміру 50% від пенсії, яку отримував померлий годувальник ОСОБА_2 на час настання смерті.
В обґрунтування позову, позивач зазначив, що ОСОБА_1 після смерті чоловіка звернулася до ГУ ПФУ в Московському районі м.Харкова із заявою про переведення позивача з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. 15.12.2023 рішенням №38807/03-16 Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києва відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зазначивши, що ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку (60 років), передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 10.01.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Московському районі м.Харкова із заявою щодо переходу на пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України "Про пенсії за особові заслуги перед Україною". Рішенням від 16.01.2024 №1383-03-16 Головне управління ПФУ в м.Києві відмовило у зв'язку із тим, що розглянувши надані документи для перерахунку пенсії, встановлено що гр. ОСОБА_2 (годувальник) згідно Указу президіума Верховної Ради СССР від 26.12.1972 №942921 нагородженний орденом "Знак пошани". Оскільки у переліку заслуг зазначений орден відсутній, права на встановлення пенсії померлого годувальника відповідно до Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною", не має. З 09.09.2025 за заявою позивача від 09.09.2025 №12078 ОСОБА_1 було переведено на пенсію по втраті годувальника. Позивач вважає невірним обчислення розміру призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника, що стало підставою її звернення до суду.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 позовну заяву залишено без руху, повідомлено позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви, а саме: надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказати підстави та докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Позивачем 05.11.2025 до суду надано заяву про поновлення строку звернення до суду, згідно якої заявник просив вважати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити позивачу строк звернення до суду в цій справі.
Дослідивши подану заяву, суд вважає доводи позивача стосовно пропуску строку звернення до суду є обґрунтованими.
Таким чином, заява позивача про поновлення строку звернення до суду підлягає задоволенню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Вказану ухвалу суду надіслано відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач 13.02.2026 надіслав пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з недосягненням позивачем пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону було відмовлено у переході на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та в подальшому, в 2025 році здійснено перехід з виду на вид.
Розглянувши усі надані сторонами документи, у тому числі ті, які надійшли до суду через систему "Електронний суд" та наявні у підсистемі "Діловодство спеціалізованого суду" з моменту звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 .
Згідно із довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 12.12.2023, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .
Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 підтверджено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28.10.2023 Серія НОМЕР_3 .
Відповідно до Акту від 05.07.2025, підписаний мешканцями квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 зазначено, що в квартирі АДРЕСА_5 спільно проживали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з квітня 2023 року.
ОСОБА_1 після смерті чоловіка звернулась до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова із заявою про переведення позивача з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Рішенням від 15.12.2023 №38807/03-16 Головне управління ПФУ в м.Києві відмовило позивачу у перерахунку пенсії по заяві від 12.12.2023 №13364 у зв'язку з недосягненням ОСОБА_1 пенсійного віку (60 років), передбаченого статтею 26 Закону.
Позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова із заявою від 10.01.2024 №418 про перехід на пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV та призначення надбавки за особливі заслуги годувальника згідно Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" №1767-III.
Рішенням від 16.01.2024 №1383/03-16 Головне управління ПФУ в м.Києві відмовило позивачу у перерахунку пенсії у зв'язку із тим, що розглянувши надані документи для перерахунку пенсії, встановлено що гр. ОСОБА_2 (годувальник) згідно Указу президіума Верховної Ради СССР від 26.12.1972 №942921 нагородженний орденом "Знак пошани". Оскільки у переліку заслуг зазначений орден відсутній, права на встановлення пенсії померлого годувальника відповідно до Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною", не має.
Відповідно до протоколу про призначення та перерахунку пенсії ОСОБА_1 переведено на пенсію у разі втрати годувальника з 09.09.2025
Позивач вважає невірним обчислення розміру призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника, що стало підставою її звернення до суду.
Розглядаючи спір, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною першою статті 5 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон 1058) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно ч.3 ст.4 Закону №1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 8 вказаного Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058 призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону №1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Тобто, законом встановлено право вибору позивача одного з виду пенсій.
Статтею 36 Закону встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (ч.3 ст.36 Закону №1058).
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.38 Закону №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії (ч.2 ст.38 Закону №1058).
Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв'язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IVє саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 676/6529/15-а, від21.02.2020 року у справі №523/13150/16-а, від 06.04.2021 року у справі №617/724/16-а, від 20.04.2022 року у справі №380/7531/20 та від 01.06.2022 року у справі №620/3519/18.
Отже, відповідачем здійснено розрахунок пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_2 та встановлено, що 50 відсотків від розміру такої пенсії станом на 09.09.2025 становить 3809,19 грн, а станом на 29.10.2025 - 8616,17 грн, що підтверджується протоколами перерахунку пенсії.
Водночас, позивач вважає, що відповідач, при вирішенні питання про призначення спірної пенсії, повинен був враховувати розмір призначеної померлому годувальнику пенсії за вислугу років - 37 665,94 грн (з урахуванням максимального розміру пенсії - 20930,00 грн) та здійснити нарахування, починаючи з 27.10.2023, у розмірі 50 відсотків фактичного розміру пенсії померлого годувальника.
Однак, такі доводи позивача засновані на неправильному розумінні статті 37 Закону №1058-IV, якою, як вже зазначалось вище, передбачено обчислення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходячи саме з розміру пенсії за віком.
В свою чергу, стаття 9 Закону №1058-IV встановлює вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Враховуючи викладене, оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника саме на підставі Закону №1058-IV, розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.
Отже, суд дійшов висновку, що пенсія позивачу обраховується правильно на підставі Закону №1058-IV, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем - не доведено, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ: 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА