Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 травня 2026 року справа №160/4315/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
та Комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду з Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач-1), Комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту - відповідач-2), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач-3), Кропивницької районної військової адміністрації (далі по тексту - відповідач-4), в якій позивач просить:
- визнати протиправним рішення Комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 викладене (оформлене) у повідомленні від 06.02.2026 №255 про відмову наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- зобов'язати Комісію з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 10.02.2023 позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 . Позивач з дружоною мають двох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Крім того дружина позивача має дітей від попередніх шлюбів - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , які проживають однією сім'єю з позивачем та перебуває на повному утриманні останнього. Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. 09.02.2026 відповідач-1 повідомив, що комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також повідомила, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Позивач вважаючи такі дії відповідача-1 протиправними, звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 адміністративну справу №160/4315/26 передано за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою суду від 19.03.2026 позовну заяву залишено без руху, повідомлено позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви, які позивач усунув.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 через систему "Електронний суд" 07.04.2026 надійшов відзив, в якому відповідач просив, зокрема, замінити сторону відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_11 , Комісія для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 на ІНФОРМАЦІЯ_1 та Кропивницьку районну військову адміністрацію.
Позивач 07.04.2026 подав до суду відповідь на відзив, у якому заперечив проти доводів відповідача-1 та підтримав свою правову позицію.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 постановлено клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про заміну сторони у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково, залучити до участі у даній справі №160/4315/26 в якості другого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) та Кропивницьку районну військову адміністрацію (вул.Дарвіна, 25, м.Кропивницький, Кіровоградська обл., 25014, код ЄДРПОУ: 04055067).
Кропивницька районна військова адміністрація 22.04.2026 через систему "Електронний суд" надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Позивачем 24.04.2026 подано відповідь на відзив, у якій він повторно наполягає на наявності у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
Розглянувши усі надані сторонами документи, у тому числі ті, які надійшли до суду через систему "Електронний суд" та наявні у комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" з моменту звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач 25.11.2025 звернувся через центр надання адміністративних послуг з заявою №20251125-191999 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно наданих до заяви №20251125-191999 від 25.11.2025 року документів, вбачається, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданого повторно Дружківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 04.07.2023 року, та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 18.04.2025 року.
Також згідно наданих до заяви №20251125-191999 від 25.11.2025 року копій інших свідоцтв про народження ОСОБА_1 не являється батьком ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
За період проживання родиною позивач забезпечує родину: дружину, ОСОБА_2 , дітей - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Дружина не працює, оскільки знаходиться в відпустці по догляду за дитиною до трьох років.
На утримання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дружина позивача повинна була отримувати аліменти від батька дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , але відповідно розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, зі сплати аліментів виданої Краматорським відділом державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.10.2025 року за № 22.12-69582/21 у останнього наявний борг в розмірі 131511,10 грн. за весь період стягнення.
Згідно з матеріалами справи, що підтвердженням, що на утриманні позивача знаходиться семеро дітей до 18 років, є посвідчення багатодітної родини видане Управлінням з гуманітарних питань Краматорської міської ради від 31.10.2023 року серія НОМЕР_3 .
Відповідно до витягу з протоколу №10 засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з відсутністю законних підстав відмовлено у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", про що було сповіщено заявника повідомленням від 27.11.2025 року №11.
Вважаючи, вказане рішення про відмову у наданні відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації, на особливий період протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За правилами статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно частини другої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Перелік підстав за наявності яких надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації наведено в статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
З 18.05.2024 набрав чинності "Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560, зі змінами).
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідно до Переліку документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який є додатком 5 до Порядку №560, документи, що підтверджують право на відстрочку, за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону є зокрема:
- свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності),
та один з таких документів:
свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше);
рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;
свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду;
рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька;
інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) стягнення аліментів з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Як встановлено судом, що заяву позивача та додані до неї документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розглянуто та протоколом від №10 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, через відсутність документів про встановлення батьківства відносно двох неповнолітніх дітей.
Попри те, позивач наводить аргументи про те, що на час прийнято оспорюваного рішення комісією не враховано та не надано оцінки доданим до заяви документам, що на переконання позивача підтверджують його права на відстрочку у відповідності до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З матеріалів справи вбачається, 10.02.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , Слов'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складений відповідний актовий запис № 69 та видано повторно свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_4 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_3 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_4 , батьками яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Разом із тим, ОСОБА_2 є матір'ю п'ятьох дітей від попередніх шлюбних відносин. Відповідно до копій інших свідоцтв про народження, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 не являється батьком ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
На утримання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дружина позивача повинна була отримувати аліменти від батька дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , але відповідно розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, зі сплати аліментів виданої Краматорським відділом державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.10.2025 року за № 22.12-69582/21 у останнього наявний борг в розмірі 131511,10 грн. за весь період стягнення.
Стосовно наявності у сім'ї позивача статусу багатодітної сім'ї, членом якої він теж є, що підтверджено посвідченням від 31.10.2023 серії НОМЕР_3 , суд зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 07.11.2024 у справі №340/2502/23) наявність такого статусу не надає права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за відсутності встановленого факту утримання саме військовозобов'язаним трьох і більше дітей віком до 18 років.
Разом з тим зазначені обставини самі по собі не є безумовною підставою для висновку про перебування дітей на утриманні позивача у розумінні вимог законодавства.
Щодо аргументів позивача про те, що на його утримані перебувають діти дружини від попередніх шлюбів, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 260 Сімейного кодексу України визначено, що якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Натомість правове регулювання обов'язку мачухи, вітчима щодо утримання падчерки, пасинка визначено статтею 268 Сімейного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов'язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема у разі: 1) нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком; 2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини (частина друга статті 268 Сімейного кодексу України).
Таким чином, на відміну від батьків, обов'язок вітчима щодо утримання падчерки та пасинка не є безумовним, а виникає виключно за наявності визначених законом обставин, тоді як право вітчима брати участь у вихованні падчерки та пасинка реалізується за умови їх спільного проживання однією сім'єю.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.12.2023 у справі № 160/11228/23, у якій, хоча спір і виник щодо звільнення військовослужбовця зі служби, суд касаційної інстанції, застосовуючи норми сімейного законодавства у подібних правовідносинах, зазначив, що особа, перебуваючи у шлюбі з матір'ю дітей, має право на участь у їх вихованні за умови спільного проживання однією сім'єю, однак обов'язок щодо їх утримання як вітчима виникає лише у разі відсутності матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або якщо такі особи з поважних причин не можуть надавати належного утримання, що є релевантним і для вирішення даного спору щодо надання відстрочки.
У постанові від 04.10.2024 у справі №160/17962/23 Верховний Суд зазначив про те, що та обставина, що між батьками неповнолітньої дитини розірвано шлюб, не звільняє біологічного батька від виконання обов'язку по вихованню своєї дитини та не зменшує обсяг його прав та обов'язків. Оскільки приписами Сімейного кодексу України обов'язок по вихованню дитини покладений на її батька, а відповідно до частини першої статті 260 Сімейного кодексу України вітчим реалізує таке право на добровільних засадах, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що на відчима розповсюджуються положення частини першої статті 23 Закону України № 2232-ХІІ.
Також суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів відсутності інших осіб, які відповідно до закону можуть бути зобов'язані утримувати дітей (діда, баби) або доказів того, що такі особи з поважних причин не можуть надавати належного утримання.
Крім того, позивач не є усиновлювачем, опікуном чи піклувальником дітей, а відтак не набув передбаченого законом статусу особи, на яку покладено обов'язок їх утримання.
Суд звертає увагу, що відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ключовою умовою для надання відстрочки є саме перебування трьох і більше дітей на утриманні військовозобов'язаного. Така обставина має бути підтверджена належними та допустимими доказами, які свідчать про існування у особи відповідного юридичного обов'язку, а не лише фактичної участі у забезпеченні дітей.
Надані позивачем докази (свідоцтво про шлюб, посвідчення багатодітної родини) свідчать про фактичні сімейні відносини, однак не підтверджують виникнення у нього юридичного обов'язку щодо утримання дітей у розумінні норм сімейного законодавства.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що у протоколі відповідачем не надана належна оцінка вказаним обставинам, не досліджене питання фактичного здійснення саме заявником, а не будь-ким іншим обов'язків щодо утримання цих дітей, які не є йому рідними.
Натомість підставою для відмови відповідач визначив необхідність подання документів, що підтверджують встановлення батьківства відносно дітей, які не є рідними позивачу та не надавши оцінки вже поданим доказам стосовно фактичного утримання таких дійте позивачем.
Суд зазначає, що такий підхід суперечить вимогам пункту 58 Порядку №560, яким передбачено обов'язок комісії не лише формально перевірити наявність документів, а й здійснити їх оцінку, за потреби витребувати додаткову інформацію та всебічно дослідити обставини, що підтверджують право особи на відстрочку.
Відповідно до витягу з протоколу №10 засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з відсутністю законних підстав відмовлено у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", про що було сповіщено заявника повідомленням від 27.11.2025 року №11.
За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача-3, оформлене витягом із протоколу №10 від 27.11.2025, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо належності та ефективності способу захисту порушеного права, суд зазнача наступне.
Позивач просить суд зобов'язати Комісію з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частиною другою цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень Кодеску адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, оскільки рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" було прийнято комісією для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача-3 повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України № 3543-ХІІ, з урахуванням висновків суду.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи висновки щодо застосування норм права у подібних відносинах, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної заяви.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ), Комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) та Кропивницької районної військової адміністрації (вул. Дарвіна, 25, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25014, код ЄДРПОУ: 04055067) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке оформлено протоколом від 27.11.2025 №11 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.11.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду.
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА