26 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/3053/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Автотранс Плюс" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Автотранс Плюс" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Лідер Автотранс Плюс") до Державної податкової служби України (надалі по тексту - відповідач1), Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач2), відповідно до якої просить:
- визнати протиправним та скасування рішення ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації - №13571598/44794834 від 16.01.2026, яким ТОВ «Лідер Автотранс Плюс» відмовлено у врахуванні Таблиці даних платника податку на додану вартість;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової службу України в Полтавській області зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних Таблицю даних платника податку на додану вартість від 08.01.2026, в строки визначені нормами діючого законодавства /відповідно до уточнених позовних вимог, а.с. 46-49/.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що ТОВ "Лідер Автотранс Плюс" є суб'єктом господарювання реального сектору економіки, здійснює свою господарську діяльність в межах правового поля з дотриманням норм чинного законодавства та є сумлінним платником податків. 08.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер Автотранс Плюс" подано до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області таблицю даних платника податку за встановленою формою в Додатку 5 до Постанови КМУ від 11 грудня 2019 р. N 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних». За результатами її розгляду прийнято рішення Комісії ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації - №13571598/44794834 від 16.01.2026 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, чим порушено права позивача.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду надійшов відзив на позовну заяву представника Головного управління ДПС у Полтавській області, відповідно до якої просив відмовити у задоволенні позову. Зазначав, що ТОВ «Лідер Автотранс Плюс» (44794834) було подано Таблицю даних платника податку від 08.01.2026 № 9000641179 по КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт по коду ДКПП 49.41.1 на реалізацію послуг перевезення вантажів, за результатами розгляду якої Комісією ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної було прийнято рішення від 13.01.202 № 13559674/44794834 про її врахування. В подальшому відповідно до пункту 19 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165, комісією центрального рівня прийнято рішення про неврахувания таблиці даних платника податку від 08.01.2026 за № 9000641179, зареєстрованої у контролюючому органі, врахованої згідно з рішенням комісії від 13.01.2026 № 13559674/44794834 з формулюванням: отримано податкову інформацію, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: придбання товарів (робіт, послуг) у ризикових контрагентів за період 2024-2025 років; виявлення відсутності інформації про діяльність підприємства, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку у поясненні поданого до таблиці даних платника податку: недотримання п. 14 Порядку /а.с.55-61/.
Також, представником Головного управління ДПС у Полтавській області подана заява про визнання вимоги позивача про зобов'язання ГУ ДПС у Полтавській області зареєструвати таблицю даних платника податку на додану вартість від 08.01.2026 № 9000641179 неналежним способом захисту, в обґрунтування якої зазначено, що відповідно до п. 22 Порядку № 1165 таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили. Відтак, враховуючи, що кожне судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню, ГУ ДПС у Полтавській області звертає увагу суду, що відомості з рішення суду буде внесено саме ДПС України до інформаційно-комунікаційних баз ДПС України, так як у судовому порядку скасовується саме рішення ДПС України від 16.01.2026 № 13571598/44794834 /а.с. 66-69/.
У запереченні на відзив ГУ ДПС у Полтавській області представник позивача, наполягаючи на раніше наведених аргументах, просив задовольнити позов /а.с. 74-75/.
Відповідач1 своїм правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За відсутності невирішених клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ТОВ "Лідер Автотранс Плюс" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 44794834 та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області як платник податків. Основний вид діяльності підприємства відповідає КВЕД 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт». Також, з метою здійснення своєї діяльності використовуються додаткові відповідні КВЕДи: 45.20 «Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів», 52.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту» /а.с. 5/.
ТОВ «Лідер Автотранс Плюс» (44794834) подано Таблицю даних платника податку від 08.01.2026 № 9000641179 по КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт по коду ДКПП 49.41.1 на реалізацію послуг перевезення вантажів /а.с. 41/, за результатами розгляду якої Комісією ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної було прийнято рішення від 13.01.2026 № 13559674/44794834 про її врахування /а.с. 42-43/.
В подальшому комісією центрального рівня прийнято рішення про неврахувания таблиці даних платника податку від 08.01.2026 за № 9000641179, зареєстрованої у контролюючому органі, врахованої згідно з рішенням комісії від 13.01.2026 № 13559674/44794834 з формулюванням: отримано податкову інформацію, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: придбання товарів (робіт, послуг) у ризикових контрагентів за період 2024-2025 років; виявлення відсутності інформації про діяльність підприємства, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку у поясненні поданого до таблиці даних платника податку: недотримання п. 14 Порядку /зв.а.с. 39-40/.
Вважаючи свої права порушеними таким рішенням, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Розділ V ПК України регулює порядок нарахування та сплати податку платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів визначає Порядок N 1165.
Таблиця даних платника податку - це зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі - Державний класифікатор), що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України (пункт 2 Порядку N 1165).
Пунктом 12 Порядку N 1165 встановлено, що платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5).
Згідно з пунктом 13 Порядку N 1165 у таблиці даних платника податку зазначаються:
види економічної діяльності відповідно до КВЕД;
коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України;
коди послуг згідно з Державним класифікатором, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.
Таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку (пункт 14 Порядку N 1165).
Таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів після її отримання (пункт 15 Порядку N 1165).
Відповідно до пункту 16 Порядку N 1165 Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в електронний кабінет засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу, Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги (додаток 6).
На підставі пункту 17 Порядку N 1165 у рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку зазначається причина такого неврахування.
У разі прийняття рішення про неврахування таблиці даних платника у відповідних полях рішення зазначається детальна інформація, що стала підставою для неврахування таблиці даних платник податку, а саме: тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/ДКПП/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Згідно з пунктом 19 Порядку N 1165 Комісії контролюючих органів приймають рішення про неврахування таблиці даних платника податку (додаток 7), врахованої відповідно до пунктів 16 та/або 18 цього Порядку, комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, врахованої відповідно до рішення про задоволення скарги щодо рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, що надсилається платнику податку в електронний кабінет за допомогою електронних комунікацій в електронній формі, з дотриманням вимог Кодексу, Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги, якщо:
стосовно платника податку прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку (додаток 4), визначених у пунктах 1-5 додатка 1;
контролюючим органом виявлено/отримано податкову інформацію податкова інформація щодо невідповідності інформації, зазначеної в таблиці даних платника податку, видам економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності, кодам товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодам послуг згідно з Державним класифікатором, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України, яка свідчить про надання платником податку недостовірної інформації в таблиці даних платника податку.
У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку комісія контролюючого органу обов'язково зазначає підстави такого неврахування.
У разі коли однією з підстав для прийняття рішення про неврахування таблиці даних платника податку визначено наявність у контролюючих органів податкової інформації, яка свідчить, що платник податку здійснив ризикові операції, у відповідних полях рішення зазначаються тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/Державним класифікатором/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Рішення про неврахування таблиці даних платника податку може бути оскаржено:
в адміністративному або судовому порядку у разі прийняття рішення комісією регіонального рівня;
у судовому порядку у разі прийняття рішення комісією центрального рівня.
Таблиця даних платника податку подається платником податку в електронній формі за допомогою електронних комунікацій з урахуванням вимог Законів України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном (пункт 23 Порядку N 1165).
Абзацом 1 пункту 25 Порядку N 1165 передбачено, що Комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, скарги на рішення комісій регіонального рівня про неврахування таблиці даних платника податку та скарги на рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
З системного аналізу наведених норм слідує, що рішення про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку повинно містити чітку підставу для такого неврахування.
При цьому, загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Таким чином, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом в складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 14.05.2019 у справі N 1940/1306/18, від 12.04.2019 N 822/1878/18.
Відповідно до оскаржуваного рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість в рядку «інше» зазначено причину прийняття: отримано податкову інформацію, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій? придбання товарів (робіт, послуг) у ризикових контрагентів за період 20242025 років? виявлення відсутності інформації про діяльність підприємства, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку у поясненні поданого до таблиці даних платника податку? недотримання п. 14 Порядку.
Таке загальне формулювання не дає розуміння конкретних причин їх прийняття у кожному випадку. При цьому і у відзиві не наведено більш конкретизованих причин.
За змістом пунктів 74.1, 74.3 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.
Між тим, на переконання суду, податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні КАС України. Така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, а всі сумніви контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності повинні досліджуватися шляхом проведення перевірок такого платника податків, за умови наявності підстав для її проведення, визначених ПК України.
Не заперечуючи повноважень комісії центрального рівня на прийняття рішень про неврахування таблиці даних платника податку, суд зазначає, що виконання суб'єктом владних повноважень завдань та функцій, покладених чинним законодавством, має відбуватися у чіткій відповідності до приписів нормативно-правових актів, якими така діяльність унормована, що відповідає закріпленому у частині другій статті 19 Конституції України обов'язку діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Тут суд вважає за доцільне зазначити, що за приписами пунктів 40, 44, 45 Порядку №1165 засідання комісії контролюючого органу є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин її затвердженого персонального складу.
Засідання комісії контролюючого органу проводиться у разі наявності матеріалів для розгляду.
Рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування.
Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення. Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови, секретарем та членами комісії, які брали участь у засіданні.
Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).
Розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Відповідач не надав суду доказів того, що ним дотримано наведених вище приписів Порядку №1165 під час прийняття оспорюваного рішення (протоколу засідання комісії, використаних джерел інформації для перевірки поданих позивачем разом із таблицями даних документів).
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб'єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими.
В контексті спірних правовідносин про обґрунтованість прийнятого рішення йдеться у пунктах 17, 19 Порядку №1165, які обумовлюють у разі прийняття рішення про неврахування таблиці даних платника зазначати детальну інформацію: тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/ДКПП/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Наявність у формі рішення рядка «інше» також зобов'язує комісію контролюючого органу у доступній формі викласти чіткі і конкретні мотиви неврахування таблиці даних платника податку.
Тож якщо контролюючий орган і вважав, що є обставини, які унеможливлювали врахування таблиці даних платника податків, то відповідні обставини повинні бути чітко зазначені у рішенні (як-от, наявність рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості; яка податкова інформація свідчить про невідповідність інформації, зазначеної в таблиці даних платника податку, видам економічної діяльності, чи про надання платником податку недостовірної інформації в таблиці даних платника податку).
На необхідність зазначення в рішенні про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість конкретної податкової інформації та доведення її наявності під час судового розгляду справи неодноразово вказував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20 квітня 2023 року у справі №380/4746/22, від 31 травня 2023 року у справі №280/1255/20.
В межах розгляду даної справи рішення відповідача взагалі не містить жодних вказівок на конкретні порушення чинного законодавства. Оскаржуване рішення не містять посилань на операції, які на думку відповідача1 є ризиковими, а також контрагентів, яких визначено ризиковими, та на підстави, за яких такі операції визнані ризиковими, що свідчить про формальність прийнятого рішення.
Комісія відповідача1, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органів наявна податкова інформація, повинна обґрунтувати, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.
Суд звертає увагу, що приписами Порядку N 1165, віднесення контрагентів позивача до платників, які відповідають критеріям ризиковості не визначено у якості підстави для неврахування таблиці даних платника податку.
У той же час, вказана інформація сама по собі не може свідчити про вчинення позивачем порушень та не підтверджує ризиковість платника податків або його діяльності, а зі спірних рішень також не вбачається, на підставі яких документів відповідач1 встановив вказані обставини.
Суд наголошує, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його не прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його не прийняття.
Відтак, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Суд зауважує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, і повинні містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.
На необхідність зазначення в рішенні про неврахування таблиці даних платника ПДВ конкретної податкової інформації та доведення її наявності під час судового розгляду справи неодноразово вказував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20.04.2023 у справі N 380/4746/22, від 31.05.2023 у справі N 280/1255/20, від 20.04.2023 у справі N 380/4746/22 та ін.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності.
Висновки та рішення суб'єкта владних повноважень мають ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Якщо контролюючий орган і вважав, що є обставини, які унеможливлювали врахування таблиці даних платника податків, поданої позивачем, то відповідні обставини повинні бути чітко зазначені у рішенні.
Виходячи з викладеного суд вважає, що при прийнятті оскарженого рішення про неврахування таблиці даних платника податку, зареєстрованого у контролюючому органі, відповідач1 мав обґрунтувати підстави щодо необхідності прийняття саме такого рішення з посиланням на конкретні обставини, що в даному випадку зроблено не було.
Частиною другою статті 77 КАС України установлено правило, згідно з яким в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач у спірному рішенні не вказав обставин для його прийняття, джерела інформації та не надав суду доказів, які підтверджують його висновки та добросовісність намірів відповідача при виконанні наданих повноважень.
ДПС України мало можливість подати до суду докази, які б підтверджували наявність податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій, однак цього зроблено не було.
Невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Відхиляючи довід ДПС України про те, що рішення про неврахування таблиці даних платника податку за своїм правовим змістом не звужує права та інтереси позивача, які існували до прийняття такого рішення, та не створює інших негативних наслідків для платника податку, суд зазначає, що можливість оскаржити в судовому порядку таке рішення прямо передбачена пунктом 19 Порядку №1165, а платник податку не може бути позбавлений такої можливості, якщо вважає, що рішення про неврахування таблиці даних є протиправним.
Прийняте Комісією ДПС України рішення порушує права позивача, оскільки встановлене Порядком №1165 право подати таблицю даних платника податку на додану вартість та її врахування забезпечує безумовну реєстрацію податкових накладних.
Враховуючи наведене, рішення відповідача від 16.01.2026 №13571598/44794834 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління Державної податкової службу України в Полтавській області зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних Таблицю даних платника податку на додану вартість від 08.01.2026, в строки визначені нормами діючого законодавства, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тобто, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Пунктом 22 Порядку №1165 встановлено, що таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.
Суд наголошує, що позивачем не наведено норм, в силу яких при скасуванні судом рішення комісії центрального рівня про неврахування таблиці даних платника податку, виникали б підстави для зобов'язання саме контролюючого органу регіонального рівня зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних Таблицю даних платника податку на додану вартість.
Натомість в межах даної справи ще не набрало законної силу рішення, яким скасовано рішення про неврахування таблиці даних платника, відтак у суду під час розгляду цієї справи відсутні докази про неврахування останньої у відповідності до п.22 Порядку №1165.
Також, окремо суд зауважує, що Комісією ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної було прийнято рішення від 13.01.2026 № 13559674/44794834 про врахування таблиці даних платника податку на додану вартість, відомості про скасування чи визнання нечинним якого у матеріалах справи відсутні.
З огляду на це, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині вказаних позовних вимог, як передчасних.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3328,00 грн /а.с.4/.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд бере до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо перерахунку пенсії, відтак суд вважає за можливе на підставі частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України покласти на відповідача судові витрати позивача повністю.
З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про часткове задоволення позовних вимог, а також оскільки у спірних відносинах права позивача порушені прийняттям протиправного рішення ДПС України в особі створеної нею Комісії, суд дійшов висновку, що судовий збір належить стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України у розмірі 3328,00 грн.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Автотранс Плюс" (вул. Перспективна, буд, 11, кв.71, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751, ідентифікаційний код 44794834) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393), Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП:44057192) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації - №13571598/44794834 від 16.01.2026, яким ТОВ «Лідер Автотранс Плюс» відмовлено у врахуванні Таблиці даних платника податку на додану вартість.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Автотранс Плюс" (вул. Перспективна, буд, 11, кв.71, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751, ідентифікаційний код 44794834) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України.
Головуючий суддя І.Г. Ясиновський