26 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/5145/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:
- визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 164150004590 від 28.11.2025 року про відмову у призначення пенсії на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 року № 440/7232/25;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу періоди діяльності ведення підприємницької діяльності з 1994 р. -1996 р., та з 1998 р. по 2003 р. та призначити пенсію за віком враховуючи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 року № 440/7232/25 з 22.11.2024.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу. Не зараховано до страхового стажу період його здійснення підприємницької діяльності, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків за вказаний період.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №164150004590 від 28.11.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.
Зазначено, що до страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 15.05.1991 по 13.12.1993 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки зазначено неповна підстава внесення записів на прийняття та звільнення;
- період роботи згідно з архівною довідкою від 30.09.2024 № 01-19/68, оскільки відсутні документи про звільнення з роботи;
- період роботи згідно з архівною довідкою від 20.06.2024 № 01-28/113, оскільки неможливо ідентифікувати ПІБ з паспортними даними (скорочено по батькові);
- період роботи згідно з архівною довідкою від 30.09.2024 № 01-19/66, оскільки неможливо ідентифікувати ПІБ з паспортними даними (скорочено ім'я та по батькові).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 у справі №440/7232/25 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №164510004590 від 28.11.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22.11.2024 та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 19.10.1987 по 07.05.1991, з 15.05.1991 по 13.12.1993, з 01.01.2024 по 30.09.2024, з урахуванням висновків суду.
Враховуючи вищезазначене, з урахуванням зобов'язань, покладених рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 року №440/7232/25 та повторно розглянувши заяву від 22.11.2024 про призначення пенсії за віком, Головним управління прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи у заявника.
У спірному рішенні зазначено, що відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 року №440/7232/25 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 22.11.2024р. про призначення пенсії за віком та було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 19.10.1987 по 07.05.1991, з 15.05.1991 по 13.12.1993, з 01.01.2024 по 30.09.2024 відповідно.
Додатково повідомлено, що на час опрацювання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 року №440/7232/25 в матеріалах електронної пенсійної справи наявні наступні документи: листи про подані декларації про отримані доходи, як фізичної особи підприємця за №986/3/16-30 від 17.11.2017р, видані Шишацьким відділенням Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, № 2650/АП/16-31 від 30.04.2024р та № 7408/6/16-31-24-11 від 19.03.2025, видані Головним управлінням ДПС у Полтавській області, про перебування на обліку як фізичної особи-підприємця з 02.11.1993р по 31.01.2025р. та систему оподаткування.
Періоди ведення підприємницької діяльності за 1998р по 2003р роки згідно наданих документів містять розбіжності в системі оподаткування. Зважаючи на вищезазначене, для уточнення інформації до Головного управління державної податкової служби у Полтавській області було направлено лист.
Згідно уточнюючої довідки від 08.04.2025р. №5338/5/16-31-24-11 за періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.1999р по 30.11.1999р., з 01.01.2000р по 31.12.2000р, 01.01.2001. по 31.12.2003, Позивач перебував на фіксованому податку. Довідка від 17.11.2017р №986/3/16-30 містить інформацію про суми сплачених за вищезазначені періоди податки.
Згідно службової записки від 13.02.2025р. №606/05-16 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, позивач зареєстрований як підприємець з 05.11.1993. Щодо інформації щодо сплати внесків зазначено наступне: в 1994-1996рр. та в 1998-2003рр. дані про сплату відсутні, а з січня по грудень 1997р він перебував на загальній системі оподаткування.
Відповідно до вищезазначеного, до стажу роботи позивача було зараховано період підприємницької діяльності за 1997 рік.
Підстави для зарахування періодів роботи з 1994 по 1996р та з 1998р по 2003р. відсутні.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) право на отримання пенсії та соціальних виплат мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з матеріалами справи, страховий стаж позивача для призначення пенсії за віком становить 26 років 04 місяці 26 днів. До страхового стажу позивача не зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 1994 по 1996, з 1998 по 2003, оскільки не надано підтвердження сплати страхових внесків до ПФУ за вказаний період.
Досліджуючи правомірність/протиправність незарахування до страхового стажу позивача періодів здійснення ним підприємницької діяльності, суд зазначає наступне.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України №1788-XII.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
За змістом пункту 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 1 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №793 від 03.10.2018 внесено зміни до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, пункт 4 доповнено абзацом наступного змісту: Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
З огляду на таке правове регулювання, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;
з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 додатково лише за умови сплати страхових внесків;
з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).
Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а зазначив: « 39.1. Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 року №13-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.
39.2. Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 06.08.2024 у справі №580/7175/21 (адміністративне провадження №К/990/22056/22) та в ухвалах від 28.10.2024 у справі №120/16168/23 (адміністративне провадження №К/990/40320/24) і від 17.10.2022 у справі №580/7175/21 (адміністративне провадження №К/990/22056/22).
З огляду на викладене, слід прийти висновку, що важливою умовою при зарахуванні до страхового стажу особи періоду ведення нею підприємницької діяльності є з'ясування виду системи оподаткування при здійсненні підприємницької діяльності, оскільки законодавство України, що регулює дані правовідносини, розрізняє види документів, якими підтверджується стаж підприємницької діяльності за спрощеною та загальною системою оподаткування.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 02.11.1993 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи, фізична особа - підприємець.
Наявними в матеріалах справи довідками ГУ ДФС у Полтавській області від 17.11.2017 №986/3/16-30, від 27.03.2026 №4760/5/16-31-24-10 підтверджено, що ОСОБА_1 згідно поданої звітності за період:
з 1993 по 31.03.1998 - перебував на загальній системі оподаткування, сума чистого доходу за січень-грудень 1993 року, за січень-липень, серпень-жовтень, грудень 1994 року та за січень-жовтень, грудень1995 року, січень-лютий, квітень-грудень 1996 року, січень березень 1998 року становить 0, сплачено фіксований податок у серпні, листопаді 1994 року, березні 1995 року;
з 01.04.1998 по 31.12.2000 перебував на фіксованому патенті, фіксованій сплаті прибуткового податку та сплачував відповідні суми податків;
з 01.01.2001 по 31.12.2003 - сплачував єдиний податок.
Дані довідки не містять інформації, що у позивача як фізичної особи-підприємця наявна будь-яка заборгованість зі сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України № від 26.12.1992 «Про прибутковий податок з громадян» громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку.
Громадянин за своїм бажанням може придбати патент на здійснення підприємницької діяльності на всій території України. Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для видачі податковим органом за місцем проживання громадянина патенту, в якому зазначаються: прізвище та ім'я цього громадянина; його ідентифікаційний номер; строк дії патенту; перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, або членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності; місце здійснення підприємницької діяльності; назва органу, що видав патент. Форма патенту встановлюється центральним податковим органом України.
Щодо спрощеної системи оподаткування, то така система запроваджена з 01.01.1999 на підставі Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 за №727/98.
Згідно з статтею 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" дія цього Указу не поширюється на:
суб'єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального торгового патенту;
фізичних осіб, які відповідно до законодавства України сплачують фіксований податок;
довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;
фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю підакцизними товарами (крім сфери громадського харчування).
Відповідно до статті 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, мають право обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за календарний місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи перераховують суми єдиного податку на окремий рахунок відділень Державного казначейства України
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 55 відсотків; до Пенсійного фонду України - 40 відсотків; на обов'язкове соціальне страхування - 5 відсотків.
Статтею 7 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на відрахування до Пенсійного фонду; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів.
Таким чином, згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" платник єдиного податку не є платником збору на відрахування до Пенсійного фонду.
Отже, перебування фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування з 01.01.1999 підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку. Такий підприємець не є платником страхових внесків до Пенсійного Фонду України.
Як випливає із довідки ГУ ДФС у Полтавській області від 17.11.2017 №986/3/16-30 у період з 01.04.1998 по 31.12.2000 мав фіксовані патенти та перебував на фіксованій сплаті прибуткового податку, а з 01.01.2001 по 31.12.2003 сплачував єдиний податок.
Таким чином, спірний період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.04.1998 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2003 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
Втім, в матеріалах відсутні документи, що підтверджують сплату ОСОБА_1 у період з 01.01.1994 по 31.03.1998 страхових внесків.
Проте, відсутність даних про сплату страхових внесків (єдиного внеску) сама по собі не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду зайняття позивачем підприємницькою діяльністю.
Позивач не має відповідати за незбереження відповідачем документів про нарахування страхових внесків/ збору на загальнообов'язкове державне страхування. Доказів наявності заборгованості перед пенсійним органами зі сплати необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності за спірний період, відповідач - пенсійний орган не надав до суду.
З урахуванням законодавства про порядок сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, яке діяло у період здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірному періоді, відомості про страховий стаж за вказаний період можуть бути враховані на підставі довідки за формою, передбаченою додатком №4 до Інструкції №11-1, яка була затверджена постановою правління ПФУ від 06.09.1996 №11, або на підставі облікових даних про сплату страхових внесків, ведення яких віднесено до функцій органів Пенсійного фонду України, а обов'язок щодо перевірки відомостей про сплату внесків до Пенсійного фонду України покладається на пенсійний орган.
Таким чином, суд вважає, що під час вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для врахування до страхового стажу позивача періодів з 01.01.1994 по 31.03.1998, пенсійний орган був зобов'язаний перевірити облікові дані та звітність про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за вказаний період.
Натомість, пенсійний орган таку перевірку не здійснив та не надав доказів, що підтверджують або спростовують сплату позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України у спірний період, зокрема, звіти форми №4-ПФ, передбачені Інструкцією №5-5, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України №5-5 від 10.06.1994, документи, які щокварталу подавалися платниками відповідно до вимог Інструкції №11-1, облікові дані про наявність у позивача недоїмки або інші письмові докази щодо сплати страхових внесків.
Відтак, спірні періоди ведення підприємницької діяльності позивачем з 01.01.1994 по 31.03.1998 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно не було зараховано до страхового стажу позивача періоди здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.1994 по 31.12.1996 та з 01.01.1998 по 31.12.2003, у зв'язку з чим рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 164150004590 від 28.11.2025 є протиправним та підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням вимог законодавства щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду цього питання.
Для захисту прав позивача необхідно задовольнити і похідні позовні вимоги та зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати позивачу вказані періоди до його страхового стажу.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком, суд зазначає наступне.
У межах спірних правовідносин адміністративним судом не здійснюється призначення пенсії, а перевіряється виключно законність рішення органу пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок - зобов'язати вчинити певні дії.
Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону №1058-IV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Таким чином, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Однак, наявні підстави для захисту прав ОСОБА_1 шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 22.11.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.
Таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №164510004590 від 28.11.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди підприємницької діяльності хз 01.01.1994 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.12.2003 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22.11.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва