Справа № 420/43149/25
26 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси Стадник Сергія Олександровича в інтересах держави в особі Департамента культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Одеської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Заступник керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради (пл. Біржова, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691), яка полягає у не укладенні охоронного договору з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації на пам'ятку науки і техніки, архітектури місцевого значення - Тягову підстанцію у складі Комплексу Рішельєвського трамвайного депо, розташовану за адресою: м. Одеса, Хаджибейський район, пл. Олексіївська (охоронний номер 951/2-Од).
2. Зобов'язати Одеську міську раду (пл. Біржова, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти охоронний договір з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації на пам'ятку науки і техніки, архітектури місцевого значення Тягову підстанцію у складі Комплексу Рішельєвського трамвайного депо, розташовану за адресою: м. Одеса, Хаджибейський район, пл. Олексіївська (охоронний номер 951/2- Од).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, за результатами опрацювання матеріалів щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді окружною прокуратурою виявлено факт протиправної бездіяльності Одеської міської ради, що полягає у не укладенні охоронного договору з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації з метою збереження об'єкту культурної спадщини національного значення - Тягову підстанцію у складі Комплексу Рішельєвського трамвайного депо, розташовану за адресою: м. Одеса, Хаджибейський район, пл. Олексіївська (охоронний номер 951/2-Од).
У даному випадку Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації є органом, уповноваженим на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, однак жодних дій, направлених на відновлення порушених інтересів держави ним не здійснено. Хаджибейською окружною прокуратурою міста Одеси 05.12.2025 за № 51- 10635вих-25 інформовано Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації (далі - Департамент) про порушення інтересів держави, витребувано інформацію про вжиті у судовому порядку заходи, направлені на усунення вказаних порушень, причини їх невжиття, наміри реалізувати ці повноваження. Листом Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації від 16.12.2025 № 3959/10/01-12/2-25/1994 окружну прокуратуру повідомлено про невжиття заходів позовного характеру. У зв'язку з викладеним, у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним позовом, констатуючи нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах.
Обов'язок укладення охоронного договору покладається саме на власника (користувача) пам'ятки, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від власника (користувача) повинна виходити ініціатива укладення охоронного договору.
Наведене свідчить про порушення інтересів держави через невиконання вимог законодавства у сфері дотримання пам'ятко-охоронного законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/43149/25 за позовом Заступника керівника Хаджибейська окружна прокуратура міста Одеси Стадник Сергій Олександрович в інтересах держави в особі Департамента культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Одеської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 12.03.2026 року у задоволенні клопотання Одеської міської ради про заміну неналежного відповідача у справі №420/43149/25 (№ ЕС/21788/26 від 27.02.2026 року) за адміністративним позовом Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси до Одеської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовлено.
Ухвалою від 30.03.2026 року у задоволенні клопотання Одеської міської ради про залучення співвідповідача у справі №420/43149/25 (№ ЕС/29899/26 від 19.03.2026 року) за адміністративним позовом Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси до Одеської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовлено.
Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що пам'ятка культурної спадщини - тягова підстанція у складі комплексу Рішельєвського трамвайного депо перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси та знаходиться на балансі Комунального підприємства «Одесміськелектротранс». У свою чергу, положеннями чинного законодавства передбачено обов'язок користувача пам'ятки культурної спадщини укласти охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини, що перебуває у його користуванні, проте останній навіть не визначений учасником судового процесу, що є свідченням намагання прокуратури перекласти одноосібну відповідальність на Одеську міську раду, що є недопустимим.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
За результатами опрацювання матеріалів щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді окружною прокуратурою встановлено факт протиправної бездіяльності Одеської міської ради, що полягає у не укладенні охоронного договору з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації з метою збереження пам'ятки науки і техніки, архітектури місцевого значення - Тягової підстанції, яку віднесено до складу Комплексу Рішельєвського трамвайного депо, як самостійний об'єкт культурної спадщини.
Рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради від 27.12.1991 № 580 вказаний об'єкт культурної спадщини взято під державну охорону. Наказом Міністерства культури і туризму України від 05.04.2011 № 207/0/16-11 Тягову підстанцію Рішельєвського трамвайного депо занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення (охоронний номер 951/2-Од), у грудні 2008 року вказаний об'єкт паспортизовано.
З Реєстру прав власності на нерухоме майно прокурором установлено, що нежитлові будівлі і споруди, які утворюють Комплекс Рішельєвського трамвайного депо, розташований за адресою: м. Одеса, Хаджибейський район, площа Олексіївська, будинок 21-А, належать на праві комунальної власності територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради.
Паспортом об'єкта культурної спадщини встановлено, що об'єкт відповідає критеріям, передбаченим п. 11 (об'єкти культурної спадщини місцевого значення) «Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2001 року № 1760. Предметом охорони пам'ятки може бути визначено: композиційну роль тягової підстанції у складі комплексу, що є прикладом традиційного характеру адміністративно-транспортних споруд певного регіону; •розпланувальну та об'ємно-просторову композицію споруди тягової підстанції в існуючих параметрах і габаритах, його конструктивне вирішення та функціональну структуру; композиційне, архітектурно-пластичне, стилістичне та декоративне вирішення чолового та дворових фасадів.
Разом з тим, Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації листом від 07.11.2025 № 3456/10/01-12/2-25/1548 окружну прокуратуру інформовано про відсутність охоронного договору на вказаний об'єкт культурної спадщини. Окрім того, за результатами постійного моніторингу пам'ятки місцевого значення - Тягової підстанції у складі Комплексу Рішельєвського трамвайного депо Департаментом міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради 10.10.2025 складено інформаційну довідку, за змістом якої охоронний договір на об'єкт культурної спадщини відсутній.
Вважаючи бездіяльність щодо не укладення відповідачем охоронного договору з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації щодо об'єкта культурної спадщини - пам'ятки місцевого значення - Тягову підстанцію у складі Комплексу Рішельєвського трамвайного депо, розташовану за адресою: м. Одеса, Хаджибейський район, пл. Олексіївська (охоронний номер 951/2-Од). на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 протиправною, Хаджибейська окружна прокуратура звернулася до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно ч. 3 ст. 13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Такий договір є першочерговим документом, що встановлює гаранти збереження індивідуально визначеного об'єкту культурної спадщини, ідо враховує його цінність, особливості та стан.
Основним завданням охоронного договору є встановлення режиму використання пам'ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована, видів і термінів виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
До охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам'ятки.
Важливим елементом охоронного договору, який підтверджує його публічно-правову природу, є предмет - об'єкт культурної спадщини, правовий режим якого відрізняється від інших матеріальних об'єктів.
Особливий предмет охоронного договору обумовлює спеціальний суб'єктний склад.
Так, охоронний договір є актом за участю суб'єкта владних повноважень (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) та власника (власників) об'єкту культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Укладання такого договору відбувається замість видання органом охорони культурної спадщини індивідуального акта, яким покладається на власника (власників) зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини.
Укладання охоронних договорів має імперативний характер та спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Законом України «Про охорону культурної спадщини» передбачається обов'язкове укладення власником пам'ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.
Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
За змістом ч.1, ч.3 та ч.4 ст.24 Закону № 1805-ІІІ усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору (ч.1 ст.24 Закону № 1805-ІІІ).
Статтею 25 Закону № 1805-ІІІ визначено, що надання об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог.
Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам'ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов'язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини.
Юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечити збереженість пам'яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.
Відповідно до п. 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, щойно виявлені об'єкти культурної спадщини чи їх частини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі Порядок № 1768) власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання об'єкту культурної спадщини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
При цьому охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (п. 1 Порядку №1768).
Водночас, у пункті 5 Порядку №1768 зазначено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'ятко-охоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Суд зауважує, що обов'язок укладення охоронного договору покладається саме на власника щодо об'єкту культурної спадщини, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від власника повинна виходити ініціатива укладення охоронного договору.
Такий висновок підтверджується висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16 та від 25.05.2021 у справі №640/4482/20, а також ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 у справі № 826/10265/14.
Так, Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16 вказав, що п. 5 Порядку № 1768 зафіксовано, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Згідно з п. 6 Порядку № 1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам'ятки.
Таким чином, із аналізу положень Закону № 1805-ІІІ та Порядку № 1768 слідує, що юридичні або фізичні особи у власності або користуванні яких перебувають об'єкти культурної спадщини чи їх частини зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка до якого мають бути додані додаткові документи.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був укласти охоронний договір щодо пам'ятки місцевого значення - Тягову підстанцію у складі Комплексу Рішельєвського трамвайного депо, розташовану за адресою: м. Одеса, Хаджибейський район, пл. Олексіївська (охоронний номер 951/2-Од).
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі № 464/2638/17 триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Отже, на дату звернення прокурора до суду з позовом порушення вимог закону з боку відповідача порушення не припинило існувати, що дає підстави для звернення до суду.
Зважаючи на викладені обставини, а також на те, що правопорушення у вигляді не укладення охоронних договорів, допущене відповідачем, є триваючим, на теперішній час відповідач зобов'язаний укласти охоронний договір з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації щодо належного об'єкта культурної спадщини - пам'ятки місцевого значення - Тягову підстанцію у складі Комплексу Рішельєвського трамвайного депо, розташовану за адресою: м. Одеса, Хаджибейський район, пл. Олексіївська (охоронний номер 951/2-Од) на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.
У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. З Конституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.
У постанові від 15.07.2019 у справі № 420/5625/18 Верховний Суд дійшов висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Право суспільства на збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване ст. 54 Конституції України.
У даному спорі приватне право (інтерес) відповідача протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні історико-культурної спадщини.
Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України "Про охорону культурної спадщини".
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 826/12524/18.
Отже, державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень відповідачем пам'ятко-охоронного законодавства шляхом укладення нею охоронного договору на археологічну пам'ятку Некрополь «Кошари», в частині, що належить відповідачу, з метою встановлення режиму використання пам'ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що пред'явлення прокурором позову зобов'язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Основного Закону, відтак, позовні вимоги належать до часткового задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси Стадники Сергія Олександровича в інтересах держави в особі Департамента культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Одеської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 90, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси Стадник Сергій Олександрович в інтересах держави в особі Департамента культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Одеської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради (пл. Біржова, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691), яка полягає у не укладенні охоронного договору з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації на пам'ятку науки і техніки, архітектури місцевого значення - Тягову підстанцію у складі Комплексу Рішельєвського трамвайного депо, розташовану за адресою: м. Одеса, Хаджибейський район, пл. Олексіївська (охоронний номер 951/2-Од).
Зобов'язати Одеську міську раду (пл. Біржова, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти охоронний договір з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації на пам'ятку науки і техніки, архітектури місцевого значення Тягову підстанцію у складі Комплексу Рішельєвського трамвайного депо, розташовану за адресою: м. Одеса, Хаджибейський район, пл. Олексіївська (охоронний номер 951/2- Од).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Ю.В. Харченко