Справа № 420/8563/26
26 травня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 27.03.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.12.2024 року по 20.03.2026 року включно;
2. Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.12.2024 року по 20.03.2026 року включно відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він проходив військову службу в ДПСУ. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 02.12.2024 №775-ОС був звільнений з військової служби та в подальшому відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 12.12.2024 №800-ОС був виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення. Позивач звернувся до керівництва військової частини НОМЕР_3 з вимогою виконати Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі №420/1056/25, нарахувати та виплатити середній заробіток у зв'язку з несвоєчасним розрахунком при звільнені. На виконання Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі №420/1056/25, відповідачем 20.03.2026 на картковий рахунок зараховано кошти у сумі 91646,71 грн.. Листом у відповідь відповідач відмовив у виплаті середнього заробітку. Позивач зазначає, що оскільки позивача було виключено зі списків особового складу 12.12.2024, а виплати відповідачем здійснено 20.03.2026, то відповідачем затримано розрахунок при звільнені.
Ухвалою судді від 31.03.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
07.04.2026 від представника відповідача Військової частини НОМЕР_3 надійшов відзив (вх. №ЕС/37637/26) з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог зазначивши, що відсутні підстави вважати грошове забезпечення військовослужбовців оплатою праці, заробітною платою, тощо, а вірним буде висновок що всі спірні відносини, які пов'язані з грошовим забезпеченням військовослужбовців, не регулюються трудовим правом.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає за необхідне витребувати докази за власної ініціативи, з огляду на таке.
Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з приписами частин 1, 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 10.04.2020 у справі №560/1370/19, під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб'єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. В протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб'єктів господарювання, щодо яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров'ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров'ю людей, у зв'язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 807/1410/17.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч.6 ст. 80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 та 2 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.4 ст.77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду по справі №826/3403/16 суди не повинні обмежуватись лише тими доказами, які були надані позивачем під час розгляду справи.
З матеріалів справи встановлено, що з 12 грудня 2024 року ОСОБА_1 звільнено з НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ).
Предметом даного позову є не нарахування та не виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.12.2024 року по 20.03.2026 року включно.
Відтак, з метою з'ясування всіх обставин у справі, а також повного, всебічного та об'єктивного вирішення даної адміністративної справи, суд вважає за необхідне витребувати від НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України належним чином засвідчені копії документів (докази) та інформації (відомості):
- довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за жовтень та листопад 2024 року із усіма складовими грошового забезпечення, які підлягали виплаті позивачу.
Суд звертає увагу, на положення частини 7 статті 80 КАС України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Керуючись ст.ст.73, 74, 77, 79, 80, 236, 248 КАС України, суд
Витребувати від НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України належним чином засвідчені копії документів (докази) та інформації (відомості):
- довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за жовтень та листопад 2024 року із усіма складовими грошового забезпечення, які підлягали виплаті позивачу.
Зазначені відомості надати до суду у 10-денний строк від дати отримання копії даної ухвали.
Попередити НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, що у випадку ненадання витребуваних доказів судом будуть застосовані заходи процесуального примусу, передбачені ст. 149 КАС України.
Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА