Справа № 420/23126/25
26 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про стягнення неустойки, -
Позивач звернувся до суду із заявою, в якій просить: встановити судову неустойку (астрент) у розмірі одного відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №420/23126/25, починаючи з 22 травня 2026 року та до дня фактичного виконання рішення.
В обґрунтування заяви позивач посилається на невиконання відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі № 420/23126/25.
Розглянувши подану заяву позивача про встановлення неустойки та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі № 420/23126/25, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , та стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 02.06.2025 року по 08.07.2025 року в сумі 35367,19 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
При цьому в положеннях частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Інститут астренту є способом стимулювання належного та своєчасного виконання судового рішення та полягає у покладенні на боржника додаткового майнового обов'язку у разі невиконання або несвоєчасного виконання рішення суду.
Позивач, обґрунтовуючи заяву, посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22.
Разом з тим, суд зазначає, що наведені правові висновки сформовані у межах господарського судочинства та стосуються приватноправового спору, тоді як дана справа розглядається в порядку адміністративного судочинства та пов'язана з виконанням рішення про здійснення виплати за рахунок бюджетних коштів.
Кодекс адміністративного судочинства України містить спеціальний механізм судового контролю за виконанням судових рішень, передбачений статтями 382-1 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, який включає, зокрема, право суду встановлювати строки подання звітів, накладати штраф на керівника суб'єкта владних повноважень, а також вирішувати питання щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення.
При цьому чинним процесуальним законодавством України прямо не передбачено можливості застосування судом у межах адміністративного судочинства астренту як окремого способу забезпечення виконання судового рішення у спорах із суб'єктами владних повноважень.
За таких обставин суд дійшов висновку, що підстав для застосування до відповідача судової неустойки (астренту) у заявленому позивачем розмірі не вбачається.
Крім того, встановлення астренту у розмірі одного відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення фактично призведе до непропорційного збільшення фінансового навантаження на державний бюджет та не забезпечить реального поновлення порушених прав позивача в умовах відсутності відповідного бюджетного фінансування.
Враховуючи викладене, заява ОСОБА_1 про встановлення судової неустойки (астренту) задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про встановлення судової неустойки (астрент) у розмірі одного відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №420/23126/25 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.05.2026.
Суддя Олександр ХУРСА