Справа № 420/29716/23
25 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю
У проваджені Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року - скасовано, в частині висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168. Зобов'язано НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) перерахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168. В решті, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року - залишено без змін.
Від позивача надійшла заява, в якій просить:
встановити судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року за справою № 420/29716/23 з урахуванням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 420/29716/23;
зобов'язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) подати до Суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року за справою № 420/29716/23 з урахуванням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 420/29716/23, а саме про: виплату ОСОБА_1 185129,05 грн. доплати компенсації за невикористані дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток.
В обґрунтування заяви представник ОСОБА_1 зазначає, що згідно архівної відомості № 5 в вересні 2023 року (місяць звільнення та місяць набуття права на грошову компенсацію за невикористані дні відпусток) Позивачу нараховано 75483,88 грн. додаткової винагороди. Тобто саме в такому розмірі додаткову винагороду належить враховувати в складі грошового забезпечення, з якого обчислено грошову компенсацію за невикористані дні відпусток. Грошове забезпечення (без додаткової винагороди) у вересні 2023 року (місяць звільнення та місяць набуття права на грошову компенсацію за невикористані дні відпусток) складало 34529,00 грн. Відповідач нарахував та виплатив Позивачу грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток за 42 дні щорічної основної відпустки та за 28 днів щорічної додаткової відпустки, виходячи із місячного грошового забезпечення без додаткової винагороди у розмірі: 34529,00 грн. / 30 д. * 42 д. = 48340,60 грн. (основна відпустка); 34529,00 грн. / 30 д. * 28 д. = 23227,07 грн. (додаткова відпустка). Всього 71567,67 грн. грошової компенсації за невикористані дні відпусток із розрахунку: 48340,60 грн. + 23227,07 грн. = 71567,67 грн. Водночас розмір місячного грошового забезпечення Позивача у вересні 2023 року (місяць звільнення та місяць набуття права на грошову компенсацію за невикористані дні відпусток) з урахуванням додаткової винагороди складає 110012,88 грн. із розрахунку: 34529,00 грн. + 75483,88 грн. = 110012,88 грн. При цьому на виконання судового рішення Позивачу належить грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток за 42 дні щорічної основної відпустки та за 28 днів щорічної додаткової відпустки, виходячи із місячного грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди у розмірі: 110012,88 грн. / 30 д. * 42 д. = 154018,03 грн. (основна відпустка); 110012,88 грн. / 30 д. * 28 д. = 102678,69 грн. (додаткова відпустка). Всього 256696,72 грн. грошової компенсації за невикористані дні відпусток із розрахунку: 154018,03 грн. + 102678,69 грн. = 256696,72 грн. Враховуючи, що Відповідач виплатив Позивачу 71567,67 грн. Позивачу грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток за 42 дні щорічної основної відпустки та за 28 днів щорічної додаткової відпустки, виходячи із місячного грошового забезпечення без додаткової винагороди, розмір доплати грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток за 42 дні щорічної основної відпустки та за 28 днів щорічної додаткової відпустки, виходячи із місячного грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди складає 185129,05 грн. із розрахунку: 256696,72 грн. - 71567,67 грн. = 185129,05 грн. Однак Відповідач умисно та безпідставно обчислив таку доплату в розмірі 0 грн. - а тому відповідач не виконав судове рішення та умисно уникає виконання судового рішення.
Від НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) надійшли заперечення щодо заяви позивача про встановлення судового контролю, в яких представник військової частини зазначив, що за результатами перерахунку даної компенсації з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою № 168, сума до сплати вийшла 0 гривень 0 копійок.
Відповідно до картки на грошове забезпечення ОСОБА_1 на 2023 рік вбачається, що в останній місяць, позивач отримав додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях з розрахунку 100 000 грн в розмірі - 48387 гривень 10 копійок, та з розрахунку 30 000 тис - 27096 гривень 78 копійок за липень та серпень місяці, що підтверджується витягами з наказів від 15.09.2023 № 229-ОС та 22.09.2023 № 236-ОС (витяги з наказів додано до листа). Витягами з наказів підтверджено фактичну участь у виконанні бойових завдань передбачених ОСОБА_1 за липень та серпень місяць із зазначенням дат. Згідно даних наказів військовослужбовцю було виплачено додаткову винагороду, на яку мав право військовослужбовець за липень та серпень місяці пропорційно часу виконанню бойових завдань. В даних витягах з наказів чітко зазначено за який період відбувається виплата (серпень місяць з 04-18 серпня з розрахунку 100 000 грн. 01-03 та з 19-28 серпня з розрахунку 30 000 грн. згідно наказу 236-ОС, 17-31 липня з розрахунку 30 000 грн. згідно наказу № 229-ОС). Суми зазначені в картці на грошове забезпечення та ті які вказані в наказах співпадають. З розрахунку 100 000 грн - 48387 гривень 10 копійок, та з розрахунку 30 000 тис - 27096 гривень 78 копійок( сума 12 580,64 згідно наказу 236-ОС та 14 516,13 згідно наказу 229-ОС). Отже, ОСОБА_1 не мав права на отримання грошової винагороди передбаченою постановою № 168 за останній місяць служби, оскільки в той місяць не виконував бойові та спеціальні завдання, які зазначені в пункті 1 постанови № 168, виконання яких дає право на отримання відповідної додаткової винагороди. Таким чином НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін для перерахунку компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток застосував суму у 0 гривень 0 копійок, оскільки права на отримання додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ № 168 у ОСОБА_1 за місяць в якому його було виключено зі списків особового складу не було.
Представник відповідача стверджує, що НОМЕР_1 мобільним прикордонним загоном рішення П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 по справі № 420/29716/23 виконано в повному обсязі, а саме враховано суму додаткової винагороди передбаченої постановою № 168 у перерахунку компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, перерахувавши її чинним порядком встановленим наказом МВС № 558.
Розглянувши заяву представника позивача, суд дійшов такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами частин 2, 3 статті 14 КАС України, згідно яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення щодо обов'язковості судових рішень містять норми статті 370 КАС України.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 382-1 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.
Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, вказаними положеннями КАС України регламентовано право суду зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови, а саме - невиконання рішення суду.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, від 20липня 2004року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.
Фактичне (не у повному обсязі) не виконання рішення суду, що набрало законної сили, є достатньою правовою обставиною для застосування судом заходів судового контролю.
Разом з тим, згідно з ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Рішенням суду по даній справі зобов'язано НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) перерахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.
На виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №420/29716/23 відповідачем здійснено перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток обчисливши суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Проте, відповідач у вказаному розрахунку зазначив значення « 0» в графі додаткова винагорода.
Обґрунтовуючи такі дії, відповідач послався на приписи Інструкції № 558 та Особливостей № 726, зазначивши, що для розрахунку враховується додаткова винагорода, отримана військовослужбовцем безпосередньо перед звільненням зі служби.
Разом з тим, відповідно до пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558, грошова компенсація за невикористані дні відпустки обчислюється виходячи з місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець на день виключення зі списків особового складу, з урахуванням усіх складових такого забезпечення, включаючи щомісячні додаткові види грошового забезпечення.
Отже, наведена норма передбачає врахування усіх складових грошового забезпечення, які належать військовослужбовцю за останньою займаною посадою, і не обмежує їх лише тими виплатами, що фактично нараховувалися безпосередньо у місяці звільнення.
Крім того, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23 та від 02.12.2024 у справі № 200/6708/24, додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168, входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця як розрахункова величина та підлягає врахуванню при обчисленні компенсації за невикористані дні відпустки.
За таких обставин суд дійшов висновку, що визначення відповідачем у розрахунку компенсації значення додаткової винагороди у розмірі « 0» свідчить про неврахування обов'язкової складової грошового забезпечення та є неналежним виконанням рішення суду, оскільки фактично змінює його зміст та не забезпечує досягнення мети судового захисту.
Разом з тим, розрахунок компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток належить до повноважень НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону, а тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 в обраний спосіб з зазначенням конкретної суми, яка підлягає виплаті.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №420/29716/23.
Згідно з частинами другою, третьою, шостою статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає.
За правилами частини десятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Згідно з до ч.5 ст.382-3 КАС України суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
На підставі викладеного, беручи до уваги не повне виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 420/29716/23, керуючись ст.382-382№ КАС України, суд
Заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 420/29716/23 задовольнити частково.
Зобов'язати НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) подати протягом одного місяця з дати отримання копії даної ухвали звіт про виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 420/29716/23.
Попередити НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя П.П.Марин