20 травня 2026 р. № 400/8081/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бульби Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Департаменту праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради, вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001,
проСт. 382 судовий контроль
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 у справі № 400/8081/23 визнано протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком; зобов'язано Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2022 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше виплачених сум..
На виконання вказаного рішення суду 08.09.2023 видано виконавчі листи.
02.06.2025 позивач подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі.
Суд ухвалою від 29.09.2025 встановив судовий контроль, поклавши на Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради зобов'язання подати протягом одного місяця з моменту набрання законної сили цією ухвалою по справі № 400/8081/23 звіт про виконання судового рішення.
08.10.2025 від відповідача надійшов звіт про виконання рішення суду.
Суд ухвалою від 24.11.2025 прийняв звіт Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №400/8081/23.
27.04.2026 позивач подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі.
Дослідивши подану заяву, суд встановив таке.
Згідно з ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження».
Суд звертає увагу позивача на те, що встановлення судового контролю за виконанням рішення є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи.
Як встановлено судом, після набрання рішенням законної сили у цій справі, суд ухвалою від 29.09.2025 встановив судовий контроль, поклавши на відповідача обов'язок подати у встановлений строк звіт про виконання рішення суду. Ухвалою від 24.11.2025 суд прийняв звіт Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №400/8081/23.
Отже, суд дійшов висновку про виконання рішення суду у цій справі.
Водночас, заява про встановлення судового контролю від 27.04.2026 не містить доказів порушення прав позивача, невиконання рішення суду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження" внаслідок невиконання відповідачем рішення у добровільному порядку.
За таких обставин, звернення із заявою в порядку ст. 382 КАС України до суду є передчасним, оскільки доказів виконання рішення суду в порядку Закону України "Про виконавче провадження" не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю та покладення на відповідача обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Керуючись статтями 241, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Н.О. Бульба