справа№380/21154/25
25 травня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерство освіти і науки України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерство освіти і науки України (далі - МОН України, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ «Про освіту»» вказати «Так, не порушує».
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що у 2018 році завершив навчання у Спеціалізованій середній загальноосвітній школі № 93 з поглибленим вивченням англійської мови (яку в майбутньому реорганізовано у Ліцей № 93 Львівської міської ради), де здобув базову середню загальну освіту. У 2020 році позивач завершив навчання у Ліцеї № 93 Львівської міської ради, де здобув повну загальну середню освіту. З 01.09.2020 позивач був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Національного університету “Львівська політехніка» за спеціальністю 126 «Інформаційні системи та технології». Однак, відповідно до наказу Національного університету “Львівська політехніка» від 14.07.2021 № 2038-4-10 був відрахований з Національного університету “Львівська політехніка» за власним бажанням. З 01.09.2021 позивач був зарахований на навчання за освітнім рівнем фахового молодшого бакалавра до Фахового коледжу Львівського університету бізнесу та права за спеціальністю 123 “Комп'ютерна інженерія». Позивач завершив здобуття зазначеного рівня освіти у 2024 році та отримав диплом фахового молодшого бакалавра серії НОМЕР_2 . Станом на сьогодні позивач є студентом другого курсу Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, спеціальність 017 “Фізична культура і спорт», денної форми, де здобуває освітній рівень бакалавра з 2024 року. В серпні 2025 року Львівським державним університетом фізичної культури імені Івана Боберського сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 681153 від 04.08.2025 року, в якій в графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту»» зазначено «Ні, порушує». Позивач звертався до відповідача, а також до ЛДУФК ім. І. Боберського стосовно внесення коректних даних до ЄДЕБО та видачі нової довідки з відповідним записом про відсутність порушення з боку позивача послідовності здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України “Про освіту». У своїй відповіді від 03.09.2025 № 3/7294-25, МОН України зазначило про відсутність підстав для внесення змін до ЄДЕБО в частині формування відповідної довідки, акцентуючи на тому, що послідовність здобуття освіти була порушена внаслідок повторного зарахування на здобуття вищої освіти за освітнім рівнем бакалавра до ЛДУФК ім. І. Боберського. В той же час, ЛДУФК ім. І. Боберського у відповіді від 29.08.2025 № 995 зазначає, що коригування інформації про порушення/непорушення послідовності здобуття освіти не належить до компетенції Університету, а уповноважений адміністратор з ведення ЄДЕБО в Університеті не має делегованого права формувати висновок про поточне порушення послідовності здобуття освіти або про його відсутність в ЄДЕБО. Однак, позивач не погоджується з таким висновком щодо порушення ним послідовності здобуття освіти та вважає такі дії Міністерства освіти і науки України як розпорядника Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) протиправними, що порушують його права на отримання довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти з коректними даними.
Ухвалою суду від 27.11.2025 було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
05.11.2025 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 10.11.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
13.11.2025 від відповідача за вх. №90828 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що алгоритм визначення послідовності здобуття освіти в ЄДЕБО чітко регламентований дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 та роз'яснений листом від 03.06.2024 №1/9758-24. Відповідно до закладеного в систему алгоритму, якщо в історії навчання особи наявний запис про її зарахування на освітній рівень, що є вищим або таким самим, як рівень поточного навчання, система автоматично фіксує це як порушення послідовності. При цьому, факт отримання чи неотримання документа про освіту (диплома) до уваги не береться. Представник відповідача зазначає, що повторне зарахування на навчання на такий же самий освітній рівень означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності, що в термінах визначення послідовності здобуття освіти свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 05.09.2020 був зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК 6) до Національного університету «Львівська політехніка» та був відрахований з цього закладу освіти 14.07.2021; 09.08.2024 повторно зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК 6) до Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського. Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує». Представник звернув увагу, що не вважається порушенням послідовності здобуття освіти у разі, якщо здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти, а попереднє навчання було за таким же рівнем, що й поточне навчання. Таким чином вважаємо що Міністерство діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
ОСОБА_1 у 2018 році завершив навчання у Спеціалізованій середній загальноосвітній школі № 93 з поглибленим вивченням англійської мови (яку в майбутньому реорганізовано у Ліцей № 93 Львівської міської ради), де здобув базову середню загальну освіту, що стверджується свідоцтвом про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_3 від 13.06.2018.
Відповідно до свідоцтво про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_4 від 08.07.2020, позивач у 2020 році завершив навчання у Ліцеї № 93 Львівської міської ради, де здобув повну загальну середню освіту.
З 01.09.2020 позивач був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Національного університету “Львівська політехніка» за спеціальністю 126 «Інформаційні системи та технології».
Однак, відповідно до наказу Національного університету “Львівська політехніка» від 14.07.2021 № 2038-4-10 був відрахований з Національного університету “Львівська політехніка» за власним бажанням.
З 01.09.2021 позивач був зарахований на навчання за освітнім рівнем фахового молодшого бакалавра до Фахового коледжу Львівського університету бізнесу та права за спеціальністю 123 “Комп'ютерна інженерія». Позивач завершив здобуття зазначеного рівня освіти у 2024 році та отримав диплом фахового молодшого бакалавра серії НОМЕР_2 .
Станом на сьогодні позивач є студентом другого курсу Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, спеціальність 017 “Фізична культура і спорт», денної форми, де здобуває освітній рівень бакалавра з 2024 року, що стверджується наказом про зарахування на навчання від 09.08.2024 № 177-с.
В серпні 2025 року Львівським державним університетом фізичної культури імені Івана Боберського сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 681153 від 04.08.2025, в якій в графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту»» зазначено «Ні, порушує».
У зв'язку із цим, позивач звертався до МОН України, а також до Львівського державного університету фізичної культури імені І. Боберського стосовно внесення коректних даних до ЄДЕБО та видачі нової довідки з відповідним записом про відсутність порушення з боку позивача послідовності здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України “Про освіту».
У своїй відповіді від 03.09.2025 № 3/7294-25 МОН України зазначило про відсутність підстав для внесення змін до ЄДЕБО в частині формування відповідної довідки, акцентуючи на тому, що послідовність здобуття освіти була порушена внаслідок повторного зарахування на здобуття вищої освіти за освітнім рівнем бакалавра до Львівського державного університету фізичної культури імені І. Боберського.
При цьому, Львівський державний університет фізичної культури імені І. Боберського у відповіді від 29.08.2025 № 995 зазначив, що коригування інформації про порушення/непорушення послідовності здобуття освіти не належить до компетенції Університету, а уповноважений адміністратор з ведення ЄДЕБО в Університеті не має делегованого права формувати висновок про поточне порушення послідовності здобуття освіти або про його відсутність в ЄДЕБО.
Вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що суперечать нормам чинного законодавства України, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 53 Основного Закону України кожен має право на освіту. Це фундаментальне право включає можливість вільного вибору форм та рівнів навчання з метою всебічного розвитку особистості, задоволення її освітніх та духовних потреб. Держава, у свою чергу, зобов'язана забезпечувати доступність і безоплатність повної загальної середньої освіти, а також доступність професійно-технічної та вищої освіти.
Спірні відносини у цій справі врегульовані положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII, Закону України «Про освіту» № 2145-VIII та Закону України «Про вищу освіту» № 1556-VII.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» чітко визначено ієрархію та послідовність рівнів освіти в Україні: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Ключовим питанням, що підлягає вирішенню у цій справі, є правильне юридичне тлумачення поняття «здобутий рівень освіти», застосованого законодавцем у ст. 23 Закону № 3543-XII.
Системний аналіз профільного законодавства дає однозначну відповідь на це питання.
Так, згідно з п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту», рівень освіти це завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Наведене визначення вказує на те, що ключовою ознакою здобутого рівня освіти є його завершеність.
Цей висновок підкріплюється ч. ч. 1, 3 ст. 40 Закону України «Про освіту», якими передбачено, що саме після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти отримують відповідний документ про освіту.
Деталізуючи цю норму, ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про вищу освіту» встановлюють, що документ про вищу освіту (науковий ступінь) видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Суд наголошує, що законодавець чітко розмежовує поняття «здобуття освіти» (як триваючий процес) та «здобутий рівень освіти» (як юридичний факт, результат, що підтверджується відповідним документом). Відрахування особи за невиконання навчального плану, як це мало місце у випадку позивача, констатує юридичний факт «незавершення» відповідного етапу освіти. За відсутності факту успішного проходження державної атестації та отримання відповідного документа (диплома бакалавра), особа не може вважатися в розумінні закону такою, що здобула перший (бакалаврський) рівень вищої освіти.
Застосовуючи наведені норми до фактичних обставин справи, суд констатує: оскільки позивач не завершив навчання та не має здобутого першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, його найвищим здобутим (завершеним) рівнем освіти де-юре залишається повна загальна середня освіта.
Відповідно, його теперішній вступ до закладу фахової передвищої освіти для здобуття освітньо-професійного ступеня «фаховий молодший бакалавр» є здобуттям рівня освіти, що є безперечно вищим за повну загальну середню освіту.
Відтак, поточне здобуття освіти позивачем не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».
Щодо посилань відповідача на закладені внутрішні алгоритми ЄДЕБО, доручення Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 та роз'яснювальний лист МОН України від 03.06.2024 № 1/9758-24, суд зазначає наступне.
Листи міністерств, внутрішні доручення та технічні алгоритми функціонування баз даних не є нормативно-правовими актами в розумінні законодавства України. Вони носять виключно роз'яснювальний, інформаційний або організаційно-розпорядчий характер.
Такі документи та технічні налаштування не можуть звужувати обсяг конституційних та законних прав громадян, гарантованих актами вищої юридичної сили (законами України), або по-іншому, розширено чи звужено, тлумачити норми закону.
Автоматизована система ЄДЕБО є лише технічним інструментом обліку і повинна функціонувати у суворій відповідності до приписів чинного законодавства, а не навпаки.
Недоліки програмного забезпечення або невірно закладені в нього алгоритми (які ототожнюють факт відрахованого навчання із завершеним здобуттям рівня) не можуть слугувати виправданням для порушення прав та законних інтересів позивача.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оцінюючи доводи відповідача про те, що він є неналежним суб'єктом у цій справі, оскільки внесення даних до ЄДЕБО є виключною компетенцією самих закладів освіти, а МОН України здійснює лише організаційні функції, суд вважає їх безпідставними з таких міркувань.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 74 Закону України «Про освіту» держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки (Міністерство освіти і науки України), який здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази. Суб'єктами ведення є держатель, адміністратор (ДП «Інфоресурс») та суб'єкти освітньої діяльності.
Суд погоджується з аргументами позивача про те, що саме МОН України, як держатель та розпорядник ЄДЕБО, затверджує технічне завдання та встановлює вимоги до алгоритмів функціонування системи (що прямо підтверджується фактом видання доручення Міністра від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 щодо розробки цих самих алгоритмів).
Помилковий висновок у довідці «Ні, порушує» генерується не вручну працівником коледжу, а автоматично, саме через алгоритм, встановлений та затверджений МОН України.
Звичайний заклад освіти не має технічної чи юридичної можливості обійти або змінити алгоритм загальнодержавної системи, щоб видати позивачу довідку з коректною відміткою.
Таким чином, оскільки порушення прав позивача виникло безпосередньо внаслідок застосування некоректного програмного алгоритму, розробленого та впровадженого за вказівкою МОН, саме Міністерство освіти і науки України, як суб'єкт владних повноважень та держатель ЄДЕБО, зобов'язане вжити організаційних та розпорядчих заходів (у тому числі шляхом надання відповідних обов'язкових вказівок технічному адміністратору ДП «Інфоресурс») для індивідуального виправлення ситуації, забезпечення внесення достовірної інформації до системи та формування коректної довідки щодо Позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач у цій справі не довів суду правомірності своєї відмови, оформленої листом від 03.09.2025 №3/7294-25, як і не довів законності застосованого до позивача автоматичного алгоритму ЄДЕБО у світлі імперативних норм Закону України «Про освіту».
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Захист порушених прав повинен бути ефективним, тобто таким, що реально відновлює становище особи, яке існувало до порушення.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З огляду на необхідність ефективного та повного захисту прав Позивача, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Належним, ефективним та співмірним способом захисту у цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», а також зобов'язати відповідача вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» щодо ОСОБА_1 , а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про освіту»» вказати «Так, не порушує».
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, адреса місця знаходження: 01135, м. Київ, пр. Берестейський, 10) вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту»» вказати «Так, не порушує».
Стягнути за рахунок бюджетний асигнувань Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, адреса місця знаходження: 01135, м. Київ, пр. Берестейський, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 25.05.2026.
Суддя Потабенко В.А.