справа №380/10196/26
з питань забезпечення позову
25 травня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши у порядку письмового провадження питання забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради в особі голови Дружик Ірини Степанівни про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним додаткової угоди,
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради в особі Голови Дружик Ірини Степанівни, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №49-к від 31.03.2026 «Про продовження контракту з ОСОБА_2 »;
- визнати недійсною додаткову угоду №6 від 04.03.2026 до контракту №118 від 28.12.2020.
Ухвалою від 25.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
25.05.2026 від позивача за вх. №43902 надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Голови Шевченківської районної адміністрації № 49-к від 31.03.2026 «Про продовження контракту з ОСОБА_2 » до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії від імені ЛКП «Варшавське-407» (ЄДРПОУ 22333469), підписувати документи та представляти інтереси підприємства у будь-яких судових справах (зокрема у справі № 466/2363/26) до вирішення спору по суті.
В обґрунтування поданої заяви покликається на те, що оскаржуваним розпорядженням № 49-к "продовжено" контракт ОСОБА_2 , який припинився ще 31.12.2021. Протягом 4 років ОСОБА_2 керувала ЛКП «Варшавське-407» без законних підстав. Видання розпорядження у 2026 році про "продовження" акта 2020 року є актом самовільного присвоєння владних повноважень (ст. 353 КК України) та зловживання владою (ст. 364 КК України). Незаконне представництво та шкода інтересам громади. На даний час ОСОБА_2 , не маючи легітимного статусу, представляє інтереси підприємства у судах, зокрема у справі № 466/2363/26. В рамках цієї справи ЛКП вже визнало чисельні "технічні помилки" у розрахунках, що свідчить про реальну загрозу майновим правам територіальної громади через некомпетентне управління неповноважною особою. Зазначає, що ОСОБА_2 продовжує розпоряджатися бюджетними коштами та майном громади. Тому, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист прав позивача як члена громади та призведе до подальшого розкрадання ресурсів ЛКП. Просить суд заяву про забезпечення позову задовольнити.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з такого.
Приписами п. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 153 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору є визнання протиправним та скасувати розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №49-к від 31.03.2026 «Про продовження контракту з ОСОБА_2 », а також визнання недійсною додаткову угоду №6 від 04.03.2026 до контракту №118 від 28.12.2020.
Виходячи з наведених норм в їх сукупності, забезпечення позову має на меті гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу та осіб, що не є учасниками судового процесу.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має встановити зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, а також встановити, що певний захід забезпечення позову відповідає обраному способу судового захисту, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З оглянутої заяви про забезпечення адміністративного позову, судом не встановлено, станом на час розгляду вказаної заяви, наявності доказів існування перелічених у ст. 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
У матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Судом враховується правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №826/13306/18, згідно якої суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо "очевидності" ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З огляду на правову позицією Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.
Враховуючи викладене, у даному випадку відсутні підстави для забезпечення позову, у зв'язку з чим у задоволенні заяви позивача належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 294, 295, 297 КАС України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради в особі голови Дружик Ірини Степанівни про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним додаткової угоди відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя Потабенко В.А.