26 травня 2026 рокусправа № 380/22544/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення,
Новокалинівське виробниче управління житлово-комунального господарства звернулося з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області, в якій просить:
- Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 10.11.2025 № 474/4-1301 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що спірне рішення Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу є протиправним через істотні дефекти його форми та змісту, які призводять до стану юридичної невизначеності. Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні взагалі не вказано конкретну суму податкового боргу, яка підлягає примусовому списанню, а також відсутні будь-які відомості про податкові декларації чи розрахунки, на підставі яких цей борг виник. Оскільки положення абзацу другого пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України дозволяють керівнику податкового органу приймати рішення про стягнення коштів без звернення до суду виключно щодо самостійно визначених платником грошових зобов'язань, які не сплачуються понад 90 календарних днів, відсутність чітких розрахунків і підстав унеможливлює перевірку дотримання цього 90-денного строку. З огляду на те, що таке рішення за своїми правовими наслідками є рівнозначним виконавчому документу та передбачає примусове безспірне списання грошових коштів, воно повинно відповідати мінімальним стандартам процедури й містити чітко визначені межі стягнення, а його винесення щодо «усієї суми податкового боргу» без зазначення цифрового вираження та деталізації джерел виникнення свідчить про недобросовісність, непропорційність і безпідставність дій контролюючого органу. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 17.11.2025 позовну заяву залишено без руху.
20.11.2025 до суду надійшла заява на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою судді від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою від 01.12.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства про забезпечення позову.
Ухвалою від 20.01.2026 закрито підготовче позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№95720 від 02.12.2025 та вх.№97793 від 09.12.2025), в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що позовна заява містить очевидну суперечність, оскільки вся її мотивувальна частина стосується геть іншого рішення від 08.08.2025 № 271/4-1301, яке є предметом спору в іншій судовій справі, тоді як щодо фактично оскаржуваного в прохальній частині рішення від 10.11.2025 № 474/4-1301 позивач не навів жодних правових аргументів. Податковий орган наголошує, що оскаржуване рішення прийнято у повній відповідності до вимог пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, оскільки у підприємства наявний податковий борг із податку на додану вартість, який утворився внаслідок несплати самостійно задекларованих та узгоджених платником сум грошових зобов'язань, що не сплачувалися понад 90 календарних днів. Відповідач зазначає, що на відміну від попередньої практики та ліквідованих недоліків старих бланків, спірне рішення винесене за новою примірною формою, затвердженою наказом ДПС України від 04.09.2025, і містить чітко визначену суму боргу, яка підлягає стягненню (2 054 453,75 грн), вид платежу, а також детальний додаток із розрахунком та зазначенням конкретних декларацій, що спростовує твердження позивача про юридичну невизначеність. Оскільки податковий обов'язок є безумовним, а контролюючий орган діяв виключно в межах своїх повноважень та на підставі чинного законодавства, правові підстави для задоволення позову та скасування правомірного рішення відсутні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від Головного управління ДПС у Львівській області на адресу суду надійшли додаткові пояснення (вх.№39791 від 11.05.2026).
Від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення (вх.№41293 від 15.05.2026).
У судовому засіданні, яке відбулось 19.05.2026 суддя заслухала сторін та поставила на обговорення питання щодо завершення розгляду справи в порядку письмового провадження.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, щодо завершення розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечує.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, щодо завершення розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечує.
Суд на місці ухвалив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження у справі.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Новокалинівське виробниче управління житлово-комунального господарства є комунальним підприємством, яке знаходиться на балансі Новокалинівської міської ради та надає послуги з централізованого опалення, водопостачання та водовідведення, збору та вивозу твердих побутових відходів та послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, а відтак, є платником податку та внесене до ЄДРПОУ.
Відповідно до п.1.1 Статуту, Новокалинівське виробниче управління житлово-комунального господарства є комунальним підприємством, яке засноване на власності Новокалинівської територіальної громади за рішенням 111 сесії 1-го демократичного скликання Новокалинівської селищної ради № 2 від 29.12.2000 року.
Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач) прийнято Рішення від 08.08.2025 № 271/4- 1301 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
Позивач не погодився з Рішенням від 08.08.2025 № 271/4- 1301 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу, та звернувся із цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керувався таким.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється положеннями статей 95 - 99 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.4 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 95.5 статті 95 ПК України вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету або до державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків, а в разі використання платником податків єдиного рахунку - на такий рахунок, а у разі погашення податкового боргу з податку на додану вартість за задекларованими до сплати податковими зобов'язаннями за періоди, починаючи з 1 липня 2015 року, визначеними платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку, такі кошти вносяться на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним контролюючим органом.
Абзацом 2 пункту 95.5 ст.95 ПК України передбачено, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов'язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов'язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов'язання держави.
У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що стягнення коштів за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може мати місце не стосовно будь-якого податкового боргу, а лише того, що супроводжується наявністю додаткових умов, визначених статтею 95 Податкового кодексу України.
Так, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за таких умов:
- виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;
- податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;
- платнику податків направлено податкову вимогу, з дня надіслання якої минуло не менше 30 календарних днів;
- відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
Саме сукупність вказаних обставин обумовлює правомірність рішення контролюючого органу про стягнення коштів платника податків за рахунок готівки або з рахунків, які йому відкриті в банках, на погашення податкового боргу.
Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що у ньому відсутні відомості про наявність податкового боргу із задекларованих зобов'язань, який не сплачено позивачем протягом 90 календарних днів з моменту його виникнення. При цьому, згідно із вказаним рішенням вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу, яка, однак, також не визначена в оскаржуваному рішенні.
Зазначена обставина, не узгоджується з вимогою закону для таких рішень щодо обов'язкового спливу строку 90 календарних днів, протягом яких не сплачено податковий борг.
Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 по справі №440/4736/19 вказав на необхідність чіткого і зрозумілого формулювання такого рішення в частині визначення, зокрема, конкретної суми, яка підлягає стягненню та підстави виникнення цього податкового боргу. Необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов'язана із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.
Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов'язкових умов, про які вже зазначалося, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення, спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов'язань та/або пені.
Аналогічні підходи до правозастосування пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України знайшли відображення у постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №805/1427/17, від 16.01.2025 у справі №280/27/22, від 18.02.2025 року у справі №440/8447/23.
Оскаржуване у цій справі рішення Головного управління ДПС у Львівській області, в якому зазначено про погашення усієї суми податкового боргу, не дає можливості встановити суму податкового боргу, щодо погашення якого його прийнято, та надати докази щодо сплати відповідних податкових зобов'язань.
Відсутність у рішенні Головного управління ДПС у Львівській області вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень і закріплені у частині 2 статті 2 КАС України.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки у даній справі оспорюється дії вчинені відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи вчинені вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що відповідні положення відповідачем на час прийняття спірного рішення дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Щодо судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1.Позов Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства (Львівська обл., м. Новий Калинів, пл. Авіації 24, 81464, ЄДРПОУ 31164710) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, 35, 79003, ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 10.11.2025 № 474/4-1301 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП: 43968090) на користь Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства (код ЄДРПОУ 31164710) судовий збір у сумі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят ) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна