про залишення позовної заяви без руху
25 травня 2026 рокусправа № 520/9130/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кедик Марія Василівна, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного центру зайнятості про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити дії та прийняти рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державного центру зайнятості, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ДЦЗ (наказ № 63 від 27.03.2026) щодо відмови ОСОБА_1 ;
- визнати рішення необґрунтованим і таким, що прийняте без дослідження обставин;
- визнати протиправним покладення рішення на результати автоматизованої обробки без перевірки суб'єктом влади;
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання інформації про підстави відмови;
- зобов'язати ДЦЗ повторно розглянути заяву з дотриманням ч. 2 ст. 2 КАС;
- зобов'язати ДЦЗ прийняти нове рішення із зазначенням конкретних критеріїв, числових значень, джерел даних та мотивів;
- альтернативно зобов'язати ДЦЗ прийняти рішення про надання мікрогранту;
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши матеріали позову встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст. ст. 160, 161 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Як видно з позовної заяви позивач не зазначив відомі номери засобів зв'язку, електронну адресу відповідача, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача, не зазначив чи така інформація відома позивачеві.
Згідно з ч. 1 ст. 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову.
Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстави позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 640/7310/19 зазначила: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб'єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Суд зазначає, що адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту конкретного порушеного суб'єктивного права, що належить особі, тому зміст позовних вимог та їх обґрунтування не можуть бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинні формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Однак, у позовній заяві відсутнє належне нормативно-правове обґрунтування позовних вимог та посилання на правові норми, що можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Позивач не навів жодної норми законодавства, опираючись на які позивач вбачає наявність підстав для визнання рішення відповідача протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивачу слід надати до суду позовну заяву, оформлену відповідно до вимог, передбачених статтею 160 КАС України, із наданням до суду примірників позовної заяви у новій редакції відповідно до кількості учасників справи.
Згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У позовній заяві позивач оскаржує, зокрема рішення ДЦЗ (наказ № 63 від 27.03.2026) щодо відмови ОСОБА_1 .
У порушення наведених норм позивач до позовної заяви не надав наказ № 63 від 27.03.2026.
Таким чином, позивач не подав доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та в разі неможливості подання таких доказів, не зазначив доказів, які позивач не може самостійно подати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Також, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон України "Про судовий збір").
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміра прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З 01.01.2026 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328,00 гривень.
Як видно з матеріалів позову, позивач до позовної заяви не додав документ про сплату судового збору.
Позивач подав клопотання у якому просить звільнити або відстрочити сплату судового збору, або зменшити до мінімально можливого.
Клопотання обґрунтоване тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою (ВПО) з м. Харкова (підтверджується довідкою ВПО); не має постійного доходу понад три роки (підтверджено відповіддю ГУ ПФУ від 04.03.2026 № 14131-14217/0-07/8-2000/26: останні нарахування - червень 2021 р.); страждає на хронічне захворювання - виразкова хвороба ДПК (К26.3).
Відповідно до частин 1, 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, законодавством встановлено право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
При цьому, звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Суд враховує практику Європейського Суду з прав людини ( рішення від 19.06.2001 року Справа "Креуз проти Польщі" (CASE OF KREUZ v. POLAND) - заява № 28249/95), де суд дійшов висновку, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Особа, яка звертається із відповідним клопотанням, повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та подати суду відповідні докази (документи про рівень доходу позивача; документи про заборгованість перед іншими особами; документи про стягнення заборгованості з позивача в межах виконавчого провадження; документи про наявність утриманців тощо).
Крім того, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 04.04.2023 у справі № 9901/988/18, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела / суми виплачених доходів та утриманих податків не виключають можливості отримання скаржником інших доходів, зокрема, від Пенсійного фонду України, Управління праці та соціального захисту населення, Державного центру зайнятості.
У позовній заяві позивач заявив 4 самостійні вимоги немайнового характеру про визнання протиправним рішення, дій та бездіяльності та похідні від них вимоги про зобов'язання вчинити дії, а також альтернативно зобов'язати ДЦЗ прийняти рішення про надання мікрогранту.
З урахуванням положень частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір", оскільки у цій справі позивачем позовну заяву подано в електронній формі через підсистему "Електронний суд", звертаючись до суду з даним позовом позивачеві належало сплатити судовий збір в розмірі 4 259,84 грн (1064,96 грн х 4) або надати копії документів на підтвердження наявності пільг щодо сплати судового збору, передбачених статтею 5 Закону "Про судовий збір", або документи на підтвердження майнового стану:
- довідку з Пенсійного фонду України про наявність/відсутність виплат за 2025 рік;
- довідку з Управління праці та соціального захисту населення про наявність / відсутність виплат ОСОБА_1 за 2025 рік;
- довідку з Державного центу зайнятості про наявність / відсутність виплат ОСОБА_1 за 2025 рік;
- відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за 2025 рік.
Суд звертає увагу позивача на те, що реквізити для сплати судового збору за звернення з позовною заявою до Львівського окружного адміністративного суду є наступними: одержувач - ГУК Львів/Залізничний р-н/22030101; ЄДРПОУ 38008294; банк одержувача Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача: UA128999980313101206084013951; код класифікації доходів бюджету 22030101, код банку отримувача (МФО) 899998; призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Львівський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків відповідно до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 171, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного центру зайнятості про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити дії та прийняти рішення - залишити без руху.
Встановити позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити, що у випадку неусунення у встановлений строк недоліків, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Кедик М.В.