справа№ 380/26071/24
про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі
26 травня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо незвільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.
Рішенням суду від 07.04.2025 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі № 380/26071/24 визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), яка оформлена листом від 11.11.2024 № 08/81658/24-Вн щодо розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 20.10.2024 № 02.5.1/75892/24-Вн щодо звільнення зі служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи, з урахуванням висновків викладених у цій постанові.
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю, оскільки суб'єктом владних повноважень вказане рішення не виконано.
Обґрунтовуючи клопотання, заявник зазначає, що відповідач ухиляється від належного виконання постанови суду, оскільки під час повторного розгляду рапорту про звільнення від 20.10.2024 безпідставно проігнорував висновки суду апеляційної інстанції та повторно відмовив у звільненні з посиланням на закінчення строку дії висновку ЛКК № 805 від 20.09.2024, який судом уже визнано належним і безстроковим документом.
25.02.2026 Військова частина НОМЕР_1 подала до суду заперечення про встановлення судового контролю в якому зазначила, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2025 виконана в повному обсязі, оскільки рапорт ОСОБА_1 був розглянутий повторно, про що свідчить лист-відповідь № 08/106657_25-Вн від 19.12.2025. Відповідач наголошує, що в задоволенні рапорту відмовлено через виявлення нових обставин, а саме: на момент повторного розгляду рапорту поданий висновок ЛКК № 805 від 20.09.2024 (форма № 080-4/о) втратив чинність 20.09.2025 відповідно до норм наказу МОЗ України № 407, а новий наданий витяг з рішення експертної команди від 20.03.2025 не містить відмітки про потребу в постійному сторонньому догляді. Відтак, на думку відповідача, судове рішення є виконаним, а між сторонами виник новий спір.
При вирішенні заяви суд керувався таким.
Згідно статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Частиною 3 ст.129-1 Конституції України, передбачено, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду викладеними в цьому рішенні.
Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1 ст.382 КАС України. Тобто, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17.
У справі № 800/592/17 Велика Палата Верховного Суду змінила підхід до правил застосування судового контролю, роз'ясненого у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.03.2017 «Про огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства». Вищий адміністративний суд вважав, що суд першої чи апеляційної інстанції може застосовувати судовий контроль за виконанням рішення суб'єкта владних повноважень відповідачем у справі під час прийняття рішення у справі. Натомість, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що клопотання про встановлення судового контролю може бути подане й після ухвалення судового рішення у справі.
Крім того, в Рішенні від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь - яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).
Суд зауважує, що норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Судом встановлено, що згідно з правовими висновками суду апеляційної інстанції, викладеними в постанові від 28.11.2025, поданий позивачем разом із рапортом висновок ЛКК № 805 від 20.09.2024 чітко підтверджував потребу дружини позивача у постійному сторонньому догляді і не містив обмежень строку дії, у зв'язку з чим відмова відповідача в розгляді рапорту з мотивів неналежності цього документа була визнана протиправною.
Як вбачається з матеріалів розгляду заяви, на виконання вказаного судового рішення відповідач надіслав позивачу відповідь від 19.12.2025 № 08/106657_25-Вн, якою знову відмовив у задоволенні рапорту з тих самих підстав - через нібито втрату чинності висновком ЛКК № 805 та відсутність у новому витягу експертної команди від 20.03.2025 відомостей про потребу в догляді.
Суд вважає такі дії відповідача формальним переглядом, який нівелює суть судового захисту. Зобов'язання суду «повторно розглянути» рапорт з урахуванням висновків суду не означає право суб'єкта владних повноважень повторно продублювати відмову за тими ж матеріалами справи, які вже досліджувалися судом і отримали однозначну правову оцінку. Посилання відповідача на самостійне визначення строку дії висновку ЛКК до 20.09.2025 суперечить преюдиційним обставинам, встановленим судом апеляційної інстанції щодо безстроковості та належності вказаного документа для цієї процедури звільнення. Таким чином, фактичного відновлення порушених прав позивача на підставі судового рішення не відбулося.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 свідчать про неналежне та формальне виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2025, суд вбачає очевидну необхідність у застосуванні механізму судового контролю задля забезпечення реального виконання судового рішення та захисту прав військовослужбовця.
З урахуванням наведеного та враховуючи тривалість невиконання відповідачем рішення суду та бездіяльності суб'єкта владних повноважень у проміжках часу між набранням рішенням суду законної сили та часом постановлення цієї ухвали, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 380/26071/24, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень - Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення у справі у 30-денний строк, з дня отримання копії цієї ухвали.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 295, КАС України, суд
1. Заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі № 380/26071/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Встановити судовий контроль за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі № 380/26071/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) протягом тридцяти днів подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі № 380/26071/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Грень Н.М.