про залишення позовної заяви без руху
25 травня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3298/26
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО, перевіривши матеріали у справі
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 )
до відповідача-1: Державної міграційної служби України (вул. Володимирська, буд.9, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 37508470),
та відповідача-2: Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України (вул. Ігоря Замоцького, 25-А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25015, ЄДРПОУ 45200774)
про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати незаконним та скасувати в повному обсязі рішення відповідних Державних органів України (про надання громадянства України, та про оформлення належності до громадянства України на особу: ОСОБА_2 на прізвище « ОСОБА_3 » (так як до 08.06.2021 року повне ім'я особи « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » - є фантом, тобто такої особи з таким іменем і такою-вищевказаною датою народження взагалі в природі не існувало)) - як прийняте щодо неіснуючого об'єкта права, а тому незаконно, а тому таке рішення є незаконним з моменту його прийняття;
- визнати той факт, що я ніколи не являвся громадянином України, і в теперішній час я не є громадянином України тому, що особі « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 18.06.1974 року (з моменту народження) до моменту юридично законної зміни прізвища ІНФОРМАЦІЯ_2 ніхто і ніколи не надавав громадянство України, а особі « ОСОБА_1 » з моменту отримання прізвища « ОСОБА_3 » тобто з 08.06.2021 року до теперішнього часу також ніхто і ніколи не надавав громадянство України;
- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідачів щодо ненадання відповіді на звернення;
- стягнути з відповідачів-солідарно заподіяну мені моральну шкоду у сумі 3 000 000 (три мільйона) гривень 00 копійок.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
В силу вимог частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
З огляду на вимоги статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу, як об'єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об'єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Згідно частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За змістом частини другої статті 94 КАС України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчені копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Суд наголошує, що позивачем не надано суду рішення відповідного органу, яке він просить скасувати, що в свою чергу унеможливлює встановити порушене право позивача.
Отже, позивачу необхідно подати до суду рішення відповідного органу, яке він просить скасувати.
Відповідно до вимог п.п.4, 5, 8 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
При цьому, обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
Повноваження адміністративного суду у разі задоволення адміністративного позову визначені частиною 2 ст.245 КАС України, згідно якої суд може прийняти рішення, зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Вищевказаним способам повинні відповідати і позовні вимоги особи, яка звертається до адміністративного суду.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення. Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.
Суд зазначає, що прохальна частина позовних вимог не містить конкретики, а саме, відсутня інформація, на який саме запит та хто з відповідачів не надав на нього відповіді. Також не зрозуміло, до кого саме звернута вимога про визнання факту, що позивач не є громадянином України.
Крім того, у тексті позовної заяви позивач зазначає й інших суб'єктів владних повноважень, зокрема, ГУ ДМС в Одеській області, який є правонаступником органу, що видав позивачу паспорт громадянина України, а також орган ДМС в Миколаївській області, який, зі змісту позову, ставив штамп про набуття громадянства України.
Водночас, зазначені органи не вказані відповідачем у якості відповідачів.
В даному випадку, позивачу необхідно визначити суб'єктний склад відповідачів та подати уточнену позовну заяву в частині заявлених позовних вимог з урахуванням приписів ч.1 ст.5 КАС України, та у відповідності до ст.ст.160, 161 КАС України, щодо кожного з відповідачів, а також, докази направлення її відповідачам (відповідачу).
Крім цього, згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, за змістом наведеної вище процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Стаббігс на інші протии Великобританії», «Девеер протии Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковим для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (справа «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
У даній справі позивач оскаржує дії щодо надання йому громадянства України, які фактично відбулися у 1992 році при проставленні у паспорт громадянина СРСР штампу - напису "громадянин України", а також, у період часу 1994-1997 рр. при отриманні позивачем паспорта громадянина України.
Отже, позивач повинен був дізнатись про надання йому громадянства України ще у 1992 році, оскільки увесь час до моменту звернення до суду - близько 34 років, він фізично мав в своєму розпорядженні відповідні паспорти, користувався ними, набував передбачені законодавством України права та обов'язки саме як громадянин України, при цьому жодних питань щодо обґрунтованості зазначення у цих паспортах прізвища " ОСОБА_3 ", як і належності до громадянства України, у позивача за незрозумілих суду підстав не виникало.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду із даним позовом.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд враховує, що поважними причинами пропуску такого строку можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При зверненні до суду позивачем не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
З огляду на викладене, позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху, з встановленням строку для усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 243, 248, 256, 287 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Повідомити особу, що подала позовну заяву, про необхідність виправити вказані в описовій частині ухвали недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити особі, що подала позовну заяву, що у разі не усунення вказаних недоліків позовної заяви у встановлений строк, позовна заява в частині позовних вимог буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає..
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО