про закриття провадження у справі
26 травня 2026 року 320/26131/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови йому у виплаті неодержаних його батьком, ОСОБА_2 , за життя сум страхових виплат за період з 01.10.2022 по 30.09.2023 на підставі статті 1227 Цивільного кодексу України;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві невідкладно виплатити йому на підставі статті 1227 Цивільного кодексу України як члену сім'ї неодержаних його батьком, ОСОБА_2 , за життя сум страхових виплат за період з 01.10.2022 по 30.09.2023, які підлягають обов'язковому коригуванню у зв'язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.01.1959, виданого Білоріченською селищною радою Олександрійського району Луганської області.
ОСОБА_2 перебував на обліку в Марганецькому відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі - Марганецьке відділення) як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України, та отримував щомісячні страхові виплати, пов'язані з професійним захворюванням з листопада 2014 року по вересень 2022 року.
Згідно довідки №3005-5002527996/44130 від 23.01.2023 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_2 було АДРЕСА_1 .
Згідно з постановою Марганецького відділення від 07.10.2022 №12023/361949/798/2, яка була направлена ОСОБА_2 листом з повідомленням про припинення виплат та запрошенням звернутись до відділення для її продовження, з 01.10.2022 страхову виплату припинено у зв'язку з відсутністю достовірної інформації про місце перебування потерпілого.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.05.2023 № 0400-010304-8/70425 у відповідь на звернення ОСОБА_2 від 11.04.2023 було надано роз'яснення щодо порядку відновлення щомісячної страхової виплати.
До Головного управління заяви від ОСОБА_2 щодо поновлення страхових виплат не надходило. Оскільки ОСОБА_2 на обліку в органах Пенсійного фонду України як отримувач страхових виплат не перебував, тому надати невиплачені суми за період з 01.10.2022 по 30.09.2023 у Головного управління не має можливості. (згідно листа ГУ ПФУ в м. Києві від 26.04.2024 №16827-14640/Л-02/8-2600/24).
Факт смерті ОСОБА_2 09.09.2023 підтверджено рішенням Оболонського районного суду м. Києва у справі №756/2522/24 від 01.03.2024 та свідоцтвом про смерть Оболонського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві від 05.03.2024 серія НОМЕР_2 .
Позивач як син померлого неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду України із заявами про виплату неотриманих за життя його батьком, ОСОБА_2 , страхових виплат на підставі вимог статті 1227 Цивільного кодексу України.
Листом від 30.05.2024 №22048-27602/Л-03/8-2800/24 Пенсійний фонд України повідомив, що суми щомісячної страхової виплати потерпілого ОСОБА_2 за період з 01.10.2022 по 30.09.2023 не входять до складу спадщини, оскільки не були нараховані за життя спадкодавця.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пунктами 1-2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 7 КАС).
За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, встановленими статтею 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Так, частиною 10 статті 47 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV) належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.
Приписами статті 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Обставини справи свідчать, що позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування страхових сум його померлому батьку.
Суд звертає увагу позивача, що відповідач, хоч і є суб'єктом владних повноважень, проте в цьому випадку він не здійснює відносно позивача публічно-владні управлінські функції, оскільки ці функції відповідач виконував щодо померлого батька.
За цих обставин наявний майновий інтерес позивача щодо включення ненарахованих страхових виплат до спадщини, а вирішення спору в межах справи неможливо без вирішення питань приватноправового характеру про перехід права на спадкування спірних виплат до позивача.
Отже, між сторонами виник спір про цивільне право, предметом якого фактично є майнова вимога позивача як спадкоємця щодо визнання права на отримання грошових коштів. Тому спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.07.2022 у справі №360/3210/18 К/9901/10349/19), які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Крім того суд зазначає, що справи за подібних правовідносин та фактичних обставин розглядалися Верховним Судом та були вирішені за правилами Цивільного процесуального кодексу України (постанова від 26 лютого 2020 року справа № 243/2404/19-ц, постанова від 09 грудня 2020 року справа № 243/9613/19-ц, постанова від 30 червня 2021 року справа № 243/9618/19).
При цьому суд бере до уваги, що правова позиція Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19, на яку посилається позивач, була сформульована результатами розгляду справи саме в порядку цивільного судочинства.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що спір у цій справі не має публічно-правового характеру, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про закриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 238 КАС України, суд
Закрити провадження у справі за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Лапій С.М.