ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без розгляду в частині
"26" травня 2026 р. Справа № 300/5123/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Біньковська Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 відповідно до змісту якого просить: визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 31.12.2024, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021, 2022, 2023, 2024 роки, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023, 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; зобов'язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2024 Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою суду прийнято до провадження адміністративну справу №300/5123/25.
В ході розгляду справи судом встановлено пропущення позивачем строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 28.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу, з дня отримання копії цієї ухвали, п'ятиденний строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою суду від 13.05.2026 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Надано позивачу з дня вручення цієї ухвали п'ятиденний строк для усунення зазначених в ухвалі суду від 28.04.2026 недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2024 року та доказів поважності причин його пропуску.
У встановлений судом строк позивач надав суду заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. На обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду зазначає, що про порушення свого права на виплату всіх сум, що належать при виключенні зі списків частини, позивач дізнався виключно 14.07.2025 з відповіді Військової частини НОМЕР_1 № 816/484/1/2572/пс.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Статтею 2 Закону України “Про оплату праці» передбачено, що до структури заробітної плати належить основна та додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (надалі також - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 (включно) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
Однак, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'' від 01.07.2022 за №2352-IX (надалі також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
З урахуванням пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
В ухвалах про залишення позовної заяви без руху та про продовження строку суд зазначив, що спірний період (з 01.01.2021 по 31.12.2024) умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19 липня 2022 року) та після цього.
Період з 01 січня 2021 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2024 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.02.2025 №41 ОСОБА_1 виключено з 08.02.2025 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . В зазначеному наказі міститься детальна інформація щодо належного позивачу грошового забезпечення, яке підлягало виплаті станом на 08.02.2025.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд дійшов висновку, що із змісту позовної заяви видно, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2024 року.
Позивач у заявах про поновлення строку звернення до суду зазначає, що про порушення своїх прав дізнався із відповіді Військової частини НОМЕР_1 14.07.2025.
Суд зауважує, що такі твердження позивача не відповідають дійсності, оскільки на час подання звернення до Військової частини НОМЕР_1 позивачу вже було відомо про те, що нарахування грошового забезпечення здійснювалося відповідачем у заниженому розмірі.
Так, у заяві від 19.06.2025 позивач зазначив, що у період з 01.01.2020 по 30.04.2023 нарахування грошового забезпечення здійснювалося в заниженому розмірі, виходячи з грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Тобто, станом на дату подання заяви від 19.06.2025 позивачу було достеменно відомо про порушення своїх прав з огляду на те, що у цій заяві він чітко вказував на неправильне обчислення грошового забезпечення без врахування відповідного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
У заявах про поновлення строку позивач все ж наполягає, що про порушення своїх прав дізнався із відповіді відповідача на цю заяву, а саме 14.07.2025. Однак така позиція є суперечливою та не узгоджується із наведеними обставинами, оскільки звернення із заявою від 19.06.2025 про проведення нарахування та виплати грошового забезпечення передбачає обізнаність позивача про ймовірне порушення його прав ще на момент подання такої заяви.
Суд в ухвалах про залишення позову без руху та про продовження строку наголошував на тому, що зазначене твердження не відповідає дійсності. Попри це, позивач так і не навів конкретних обставин про те, коли саме та за яких умов він фактично дізнався про ймовірне порушення своїх прав відповідачем.
Суд вкотре наголошує, що направлення позивачем до відповідача заяви та отримання листа не змінює моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Військовослужбовець після звільнення з військової служби вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період. Таке звернення до відповідача має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду.
Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 30.04.2026 у справі №240/15039/25, суд зауважує, що правовий висновок у вказаній справі сформовано за інших обставин, які не є релевантними до обставин цієї справи. Так, у справі №240/15039/25 суд дійшов висновку, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа відповідача від 30.05.2025. У цій справі, як вже зазначено судом, звертаючись до відповідача із заявою від 19.06.2025, позивач вже знав про порушення своїх прав, адже зазначав про неправильне нарахування грошового забезпечення.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не навів та не надав доказів наявності непереборних обставин, які перешкодили йому своєчасно звернутись до суду із заявленими позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2024 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд зазначає, що законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, позивач звернувшись до суду 20.07.2025 пропустив встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України тримісячний строк звернення до суду з позовними вимогами за період, що передує цьому строку (тобто, за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2024 року).
Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.
Згідно із частиною 15 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Керуючись статями 122, частиною 3 статті 123, пунктом 8 частини 1 статті 240, статтями 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2024 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум і зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2024 Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум, - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.