Справа № 358/877/26 Провадження № 3/358/372/26
26 травня 2026 року м. Богуслав
Суддя Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С.,
за участю секретаря Шпак К.М.,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
дистанційно - прокурора О. Артимовича
розглянувши у режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Богуслав Київської області, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера, паспорт громадянина України: ID-картка № НОМЕР_1 , видана 10.07.2019, орган, що видав: 3221, РНОКПП: НОМЕР_2 , якіому відповідно до ст.268 КУпАП роз'яснені його права, -
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП,
18.05.2026 від Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на розгляд до Богуславського районного суду Київської області надійшли матеріали про адміністративні правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно протоколу про адміністративне правопорушення № 4807 від 28.04.2026, складеного оперуповноваженим 1-го сектору (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Терновим І.А. вбачається, що ОСОБА_1 , будучи офіцером командування ІНФОРМАЦІЯ_2 , являючись суб'єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень згідно з пп. «г» п.1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VIІ та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія закону № 1700-VIІ, несвоєчасно, 02.04.2026, без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2024 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП
Відповідно протоколу про адміністративне правопорушення № 4806 від 28.04.2026, складеного оперуповноваженим 1-го сектору (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Терновим І.А. вбачається, що ОСОБА_1 , будучи офіцером командування ІНФОРМАЦІЯ_2 , являючись суб'єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень згідно з пп. «г» п.1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VІI та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія закону № 1700-VIІ, несвоєчасно, 04.03.2025, без поважних причин, подав декларацію при звільненні, за період з 01.01.2024 по 31.07.2024, не охоплений раніше поданими деклараціями, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вину у скоєнні адміністративних правопорушень визнав повністю, пояснив, що не знав про необхідність подання вказаних декларацій, щиро розкаявся. Також просив об'єднати справи про притягнення його до адміністративної відповідальності в одне провадження.
Прокурор Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону О. Артимович в судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми «Захищений відеоконференцзв'язок з судом» через систему електронний суд підтримав протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , не заперечував проти об'єднання справ у одне провадження, та враховуючи визнання вини останнім просив накласти на правопорушника адміністративне стягнення у вигляді п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що передбачено санкцією статті.
Суд, заслухавши ОСОБА_1 , який свою провину у вчиненні правопорушень визнав повністю, прокурора, дослідивши матеріали адміністративної справи дійшов наступних висновків.
Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими нате органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
За положеннями ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 наказом КВОК «Північ» № 202 від 05.11.2016 присвоєно звання капітана. Наказом № 40 від 24.02.2022 останній був призначений офіцером командування ВОС-2905003 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військові посадові особи це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством.
Згідно з приміткою до ст. 1726 КУпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону №1700-VII зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до підпункту «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є військові посадові особи Збройних Сил України.
Отже, капітан ОСОБА_1 , офіцер командування ІНФОРМАЦІЯ_3 , обіймаючи штатну посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно господарських обов'язків, являючись військовою посадовою особою є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону №1700-VII тa є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Беручи до уваги витяг із наказу від 31.07.2024 №218 капітана ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та вважати таким, що справи та посаду здав.
Згідно з приміткою до ст. 1726 КУпАП суб'єктами правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин 1 та 2 статті 45 Закону №1700-VII зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Абзацом 1 ч. 2 ст. 45 Закону №1700-VII визначено, що особи, зазначені у п. 1, підпунктах «а» і «в» п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 45 Закону №1700-VII визначено, що які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в»-«г» пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому ч. 1 цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік.
Відповідно до пп. 1 п. 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за №987/36609 щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VI (щороку), абз. 2 ч. 2 ст. 45 (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 год. 00 хв. 01 січня до 00 год. 00 хв. 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Відповідно до підпункту пп. 2 п. 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за №987/36609, декларація при звільненні декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону №1700-VII не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності.
Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб'єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідно до Заокну № 1700-VII, крім декларації кандидата на посаду.
Тобто, у ОСОБА_1 виник обов'язок подати декларацію при звільненні упродовж часу з 00:00 год. 01.08.2024 по 23:59 год. 30.08.2024 (граничний строк). 01.09.2024 в 00:00 год. ОСОБА_1 порушив порядок, передбачений абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону №1700-VII.
Також у ОСОБА_1 виник обов'зок подати щорічну декларацію після звільнення за 2024 рік упродовж часу з 00:00 год. 01.01.2025 по 23:59 год. 31.03.2025 (граничний строк). 01.04.2025 в 00:00 год. ОСОБА_1 порушив порядок, передбачений абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону № 1700-VII.
Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НA3K (https://portal.nazk.gov.ua), декларацію при звільненні, за період (з 01.01.2024 по 31.07.2024) неохоплений раніше поданими деклараціями, ОСОБА_1 подав лише 04.03.2025 о 14 год. 34 хв., тобто несвоєчасно без поважних причин.
Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НA3K (https://portal.nazk.gov.ua), щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування після звільнення за 2024 рік ОСОБА_1 подав лише 02.04.2026 о 09 год. 48 хв., тобто несвоєчасно без поважних причин.
Будучи опитаним, ОСОБА_1 пояснив, що несвоєчасне подання декларацій виникло через незнання про обов'язок необхідності подання таких декларацій.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Абзацом 10 ч. 1 ст. 1 Закону №1700-VII визначено, що правопорушення, пов'язане з корупцією, це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною в ч.1 ст. 3 цього закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону №1700-VII за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Частиною 1 ст.172-6 КУпАП, передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП, слід враховувати об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.
Для розкриття об'єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм.
Так, примітка до ст. 172-6 КУпАП, вміщуючи вказівку на суб'єкт цього правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно - правових актів, що наповнює норму ч.1 ст.172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.
Для кваліфікації діяння за ч.1 ст.172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.
Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.
Предметом правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції: а) за минулий рік; б) за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Події адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП, та вина ОСОБА_1 у їх вчиненні, повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Згідно ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Суд, оцінивши вищезазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік та несвоєчасне подання декларації при звільненні.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Згідно ст. 34 КУпАП обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, є щире розкаяння.
Згідно ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Також суд зазначає, що статтею 36 КУпАП передбачено, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
При призначенні виду адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини в скоєнні правопорушень, відношення до скоєного, вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в межах розміру, передбаченого санкцією частини 1 статті 172-6 КУпАП, а саме у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Також, відповідно до частини 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір», а також статті 40-1 КУпАП у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення особа, на яку накладено таке стягнення, сплачує судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-36, 40-1, ч.1 ст. 172-6, 221, 245, 268, 283, 284, 285, 287-289, 294 КУпАП, суддя
Об'єднати в одне провадження матеріали справи про адміністративне правопорушення №358/877/26 (провадження 3/358/372/26) за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та матеріали справи про адміністративне правопорушення №358/878/26 (провадження 3/358/373/26). Об'єднаній справі присвоїти номер 358/877/26 (провадження 3/358/372/26).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UА308999980313010106000010750, код класифікації доходів бюджету: 21081100).
Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп.
Реквізити для сплати судового збору: стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена порушником, його представником чи захисником, потерпілим або його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Головуючий: суддя К. С. Романенко