Справа №293/456/26
Провадження № 4-с/293/10/2026
25 травня 2026 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Збаражського О.М.
за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів скаргу ОСОБА_1 , за участю стягувача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на бездіяльність в.о. начальника Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шатило А.М. та зобов'язання вчинити певні дії,-
02.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність в.о. начальника Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шатило А.М., за змістом якої просить визнати бездіяльність в.о. начальника Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шатило A.M. щодо незняття арешту та припинення обтяження, відомості про яке внесені до Державного реєстру речових прав, номер запису про обтяження 16948713 (спеціальний розділ) неправомірною; зобов'язати посадових осіб Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт та припинити обтяження, відомості про яке внесені до Державного реєстру речових прав, номер запису про обтяження: 16948713 (спеціальний розділ); дата та час державної реєстрації: 18.10.2016 року 14:36:03; вид обтяження: арешт нерухомого майна; Відомості про суб'єктів обтяження: ОСОБА_2 (обтяжувач), ОСОБА_1 (особа, майно/права якої обтяжуються); документи, подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: 51916978, видавник Черняхівський районний відділ державної виконавчої служби; опис предмета обтяження: все майно; підстави внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31911975 від 18.10.2016 року.
Вимоги скарги мотивовані, тим, що рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 22.12.2015 року у справі № 293/1831/14-ц з нього та ОСОБА_3 стягнуто в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0917/74/126103 від 05.12.2007 року, у розмірі 24875,83 дол. США, що становить 322213,70 грн.
Постановою державного виконавця Черняхівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 11.08.2016 року накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження (номер запису про обтяження 16948713 (спеціальний розділ).
На підставі договору відступлення права вимоги №24-12/19/10 від 24.12.2019 року право вимоги за кредитним договором №014/0917/74/126103 від 05.12.2007 року відступлено ОСОБА_1 .
Скаржник вважає, що внаслідок відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/0917/74/126103 від 05.12.2007 року відбулося поєднання боржника і кредитора (стягувана) в одній особі.
Звернувшись до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про зняття арешту та припинення обтяження, відомості про яке внесені до Державного реєстру речових прав, номер запису про обтяження 16948713 (спеціальний розділ) ОСОБА_1 отримав лист, згідно якого йому було відмовлено у задоволенні його заяви у зв'язку з відсутністю правових підстав для зняття арешту.
25.05.2026 у судове засідання скаржник ОСОБА_1 не прибув, про розгляд справи повідомлявся встановленим порядком. Згідно заяви поданої до суду 25.05.2026 просив розглянути скаргу без його участі, скаргу підтримав в повному обсязі.
Представник стягувача в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлявся встановленим порядком. Згідно заяви поданої до суду 16.04.2026 представник АТ «Райффайзен Банк» Собчук О.В. просив розглянути скаргу без участі представника АТ «Райффайзен Банк».
Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України представника в судове засідання не направив.
13.04.2026 до суду надійшов відзив на скаргу ОСОБА_1 , в якому в.о. начальника Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зазначає, що з вказаною скаргою не погоджується з наступних підстав. Поєднання в одній особі боржника та кредитора відповідно до положень ст. 606 Цивільного кодексу України підлягає застосуванню у випадку невиконання саме договірних зобов'язань поза процедурою виконавчого провадження, зокрема у разі ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (ч.1, 2 ст. 442 ЦПК України). З огляду на обставини викладені у скарзі, питання щодо правонаступництва та набуття правового статусу стягувача, на користь якого має бути здійснено виконання, наразі не вирішено. Боржником сплачено лише основну суму боргу на користь стягувача, однак не сплачено виконавчий збір за вказаним виконавчим провадженням.
Пунктом 2 ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
Як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки. З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом.
Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.
Також законодавець передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження, а лише означає відсутність можливості виконання зобов'язання в конкретний часовий період. Окрім того, на підставі ч. 5 ст. 37 Закону, у такому випадку, стягувач (або його правонаступник) має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Крім того представник Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звернув увагу на те, що матеріали виконавчого провадження №51916978 передані до архіву виконавчих проваджень та знищені у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності сторін виконавчого провадження та державного виконавця.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку із неявкою в судове засідання сторін виконавчого провадження та державного виконавця фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення скарги, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Оскільки питання про скасування арешту, накладеного в рамках виконавчого провадження, порушує сторона провадження, то застосовуються положення розділу VII ЦПК, який передбачає звернення до суду зі скаргою на дії виконавця.
Статтями 447, 447-1 ЦПК України в редакції Закону № 4094-IX від 21.11.2024 передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Судом встановлено, що рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 22.12.2015 у справі №293/1831/14-ц з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Житомирської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто заборгованість за кредитним договором №014/0917/74/126103 від 05.12.2007, яка станом на 13.10.2014 становить 24875,83 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 322213,70 грн. в солідарному порядку.
На виконання цього судового рішення Черняхівським районним судом Житомирської області було видано виконавчий лист №1 від 15.02.2016.
На підставі вказаного виконавчого документу Черняхівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області відкрито виконавче провадження №51916978. Постановою державного виконавця від 11.08.2016 накладено арешт на все майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження (номер запису про обтяження 16948713 (спеціальний розділ).
Постановою від 16.02.2018 державний виконавець повернув виконавчий документ стягувану на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Право вимоги за кредитним договором № 014/0917/74/126103 від 05.12.2007 АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступлено на користь АТ «Оксі банк» на підставі договору відступлення права вимоги від 24.12.2019 року, а АТ «Оксі банк» цього ж дня відступило це право вимоги на користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп». В свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» на підставі договору відступлення права вимоги №24-12/19/10 від 24.12.2019 відступило право вимоги ОСОБА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо суб'єкта - ОСОБА_3 міститься інформація про державну реєстрацію обтяження - арешту на все нерухоме майно боржника (номер запису про обтяження: 16948713 (спеціальний розділ); дата та час державної реєстрації: 18.10.2016 року 14:36:03; вид обтяження: арешт нерухомого майна; Відомості про суб'єктів обтяження: ОСОБА_2 (обтяжувач), ОСОБА_1 (особа, майно/права якої обтяжуються); документи, подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: 51916978, видавник Черняхівський районний відділ державної виконавчої служби; опис предмета обтяження: все майно; підстави внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31911975 від 18.10.2016 року.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону №606-ХІV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Частиною першою статті 6 Закону №606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з положеннями статті 11 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до частини 5 статті 59 Закону № 1404 - VIII, арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно з ч.ч.1,2,4 ст.40 Закону №1404-VІІІ, встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Повторно виконавчий документ до виконання не пред'являвся.
Виконавча служба повідомила про відсутність відкритого виконавчого провадження та знищення матеріалів виконавчого провадження за терміном зберігання.
У постановах Верховного Суду від 12.08.2020 року у справі № 569/17603/18 та від 22.12.2021 року у справі № 634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.
Разом з тим, спір виник не у зв'язку з оскарженням бездіяльності державного виконавця у вигляді не зняття арешту державним виконавцем, який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні № 51916978 на стадії його завершення під час повернення виконавчого документа стягувачу у 2018 році. Спір виник у зв'язку з тим, що на заяву скаржника ОСОБА_1 від 11.03.2026 року про зняття арешту у зв'язку з поєднання боржника і кредитора (стягувача) в одній особі, Житомирський відділ ДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовився зняти арешт на все майно та припинити обтяження, відомості про яке внесені до Державного реєстру речових прав, номер запису про обтяження: 16948713 (спеціальний розділ).
Отже, виходячи із норм діючого на момент виникнення правовідносин законодавства, а саме на момент повернення виконавчого документа стягувачу, арешт з майна боржника знятий не був. У передбачені ст.ст. 22, 23 Закону №606-ХІV строки для повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання сплили та питання щодо їх поновлення стягувачем не ініціювалось. Виконавче провадження знищене за спливом строку зберігання.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 року у справі № 2/0301/806/11 зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Таким чином, застосування арешту майна боржника, як обмежувального заходу, доцільне лише для забезпечення реального виконання рішення і не повинно призводити до порушення статті 1 Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що порушене право підлягає захисту шляхом зобов'язання державного виконавця зняти арешт з майна заявника.
Суд вважає, що оскільки виконавчий документ щодо боржника був повернутий стягувачу, строк пред'явлення його до примусового виконання сплив, виконавче провадження на час звернення зі скаргою закінчене та знищене, то подальша дія накладеного арешту у виконавчому провадженні є безпідставною і недоцільною, а незняття арешту з майна боржника протягом тривалого часу за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, при тому що на даний час відбулося поєднання боржника і кредитора в одній особі, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Повернення стягувачу виконавчого документа, зокрема з підстав не виявлення майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, має наслідком винесення відповідної постанови, в якій має бути вирішено питання про скасування арешту. Однак такі дії вчинені не були, в постанові не було вказано про зняття арешту з нерухомого майна боржника, у зв'язку з чим обтяження такого майна досі зберігається.
З моменту закінчення виконавчого провадження минуло 8 років, виконавче провадження вже знищене, у зв'язку із закінченням строку його зберігання. Тому подальше накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння своїм майном та обмежує права, позбавляє його можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності майном.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.07.2022 у справі № 2/0301/806/11, у постанові від 10.01.2024 у справі № 569/6234/22. Верховний суд вважає, що незняття державною виконавчою службою арешту з майна боржника за умови виконання ним рішення суду поза межами виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право боржника підлягає захисту шляхом зобов'язання ДВС зняти арешт з майна боржника.
У відповідності до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відтак, вимога скарги ОСОБА_1 про зобов'язання органу державної виконавчої служби скасувати арешт, накладений на його майно, за встановлених судом обставин є ефективним способом, здатним відновити право власника, і підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 258-261, 447-453 ЦПК України,
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати бездіяльність в.о. начальника Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шатило А.М. щодо не зняття арешту та припинення обтяження, відомості про яке внесені до Державного реєстру речових прав, номер запису про обтяження 16948713 (спеціальний розділ) - неправомірною.
Зобов'язати посадових осіб Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт та припинити обтяження, відомості про яке внесені до Державного реєстру речових прав, номер запису про обтяження: 16948713 (спеціальний розділ); дата та час державної реєстрації: 18.10.2016 року 14:36:03; вид обтяження: арешт нерухомого майна; відомості про суб'єктів обтяження: ОСОБА_2 (обтяжувач), ОСОБА_1 (особа, майно/права якої обтяжуються); документи, подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: 51916978, видавник Черняхівський районний відділ державної виконавчої служби; опис предмета обтяження: все майно; підстави внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31911975 від 18.10.2016 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ