Іменем України
Справа № 285/1909/26
провадження у справі № 2/0285/1664/26
26 травня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
у складі: головуючого судді Коцюби О.М.,
при секретарі Лук'янця Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
01.04.2026 року ТОВ "Споживчий центр" звернулося до суду з цим позовом до ОСОБА_1 , зазначаючи, що 09.08.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр" був укладений кредитний договір № 09.08.2025-100002182, шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до його умов ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачеві кредит у розмірі 8000,00 грн. строком на 98 днів. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка становить 30159,46 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 7481,52 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 6037,94 грн., комісії - 1040,00 грн., відсотки, нараховані по 625 ЦК України - 15520,00 грн.
Враховуючи викладене, ТОВ "Споживчий центр" просить стягнути на їхню користь з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості за кредитом і судові витрати у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в поданій на адресу суду позовній заяві просив розглядати справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася. Надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги визнала частково, а саме в частині заборгованості за тілом кредиту. У свою чергу, позовні вимоги в частині стягнення іншої частини заборгованості не визнала, оскільки являється дружиною учасника бойових дій.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 09.08.2025 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 09.08.2025-100002182 шляхом підписання Заявки та пропозиції про укладання кредитного договору (оферти), що є невід'ємними частинами цього Договору.
Відповідно до його умов ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачеві кредит у розмірі 8000,00 грн., зі сплатою відсотків терміном на 98 календарних днів.
Пропозиція, Заявка, Паспорт споживчого кредиту були підписані НіменкоЛ.О. одноразовими ідентифікаторами Е162.
Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону).
ОСОБА_1 вказані грошові кошти у розмір 8000,00 грн. отримала, про що свідчить долучена до матеріалів копія довідки. Факт отримання коштів не заперечила і сама відповідач, яка частково здійснювала погашення заборгованості.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 30159,46 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 7481,52 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 6037,94 грн., комісії - 1040,00 грн., відсотки, нараховані по 625 ЦК України - 15520,00 грн.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконала належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернула, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7481,52 грн. та комісію, пов'язану з наданням кредиту у розмірі 1040,00 грн.
У свою чергу, що стосується стягнення заборгованості за процентами у розмірі 6037,94 грн., суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію'визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.
В Україні особливий період розпочався 18.03.2014 року і триває до тепер.
Починаючи з 24.02.2022 року, відповідно до Указу Президента України Зеленського В.О. № 64/2022, в Україні введено воєнний стан.
ОСОБА_1 являється дружиною військовослужбовця, учасника бойових дій, який брав участь в АТО на території Донецької та Харківської областей та на даний час продовжує військову службу, що підтверджується наданими відповідачем довідками.
Таким чином на спірні правовідносини, щодо стягнення із відповідача відсотків за користування кредитом поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому стягненню вони не підлягають.
Що стосується відсотків , нарахованих по ст. 625 ЦК України, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Однак, відповідно п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором за основною сумою боргу у розмірі 7481,52 грн. та комісією за надання кредиту у розмірі 1040,00 грн.. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості за відсотками у розмірі 6037,94 грн. та відсотками, нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України, необхідно відмовити, адже вони не підлягають стягненню з дружини військовослужбовця під час дії особливого періоду.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог (28,25 %), з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 752,14 грн. (2662,40/100*28,25%), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 3, 12, 141, 223, 258, 259, 265, 273, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-а, код ЄДРПОУ: 37356833, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 09.08.2025-100002182 від 09.08.2025 року у розмірі 8521,52 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-а, код ЄДРПОУ: 37356833, р/р НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 752,14 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий: О.М. Коцюба