Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/95/26
Провадження № 2/935/665/26
Іменем України
25 травня 2026 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Рибнікової М. М.,
за участю секретаря Бондаренко Н. С.
розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
встановив:
Позивач 19.01.2026 звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути із відповідача на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі 6500 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до закінчення і до досягнення ним 23 років за умови продовження навчання.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що з 01.07.2006 сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Коростишівського районного управління юстиції Житомирської області, актовий запис № 89. Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 та який продовжує навчання, є студентом денної форми навчання Державного університету «Житомирська політехніка» (довідка від 30.12.2025 № 264). Термін навчання становить по 30.06.2029. Син самостійного заробітку не має, перебуває на утриманні позивача. Щомісячні витрати на сина позивач оцінює у 8000 грн: засоби для навчання (оргтехніки, підручників, посібників, тощо), харчування, одяг, транспортні витрати, засоби гігієни та інші витрати. Позивач зазначає, що для неї є вкрай важким забезпечувати сина усім необхідним для нормального навчання. Таким чином, у зв'язку з продовженням навчання, відсутністю можливості отримувати доходи та необхідністю нести додаткові витрати на придбання усього необхідного для навчання син сторін потребує додаткової матеріальної допомоги. Разом з тим, зазначає, що відповідач має офіційний , постійний та достатній дохід для утримання сина, проте, не надає такої допомоги, а тому вона була змушена звернутись до суду.
Ухвалою суду від 21.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
Позивач в судове засідання не з'явилась, направила до суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала повністю.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановлений законом спосіб. Своїм правом на подання відзиву та доказів на спростування заявлених позовних вимог не скористався. Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не подавав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками повнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 14.11.2007.
Сторони перебувають у шлюбі, що підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Як убачається з довідки №264 від 30.12.2025, видану деканом факультету компютерно-інтегрованих технологій, мехатроніки і роботехніки Державного університету «Житомирська політехніка», ОСОБА_3 є студентом 1 курсу факультету компютерно-інтегрованих технологій, мехатроніки і робо техніки, денної форми навчання, бюджетної основи фінансування (наказ №279 від 11.08.08.2025).
Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами (ст. 185 СК України).
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).
Відповідач ОСОБА_2 є працездатним, як зазначає позивач має офіційний, постійний та достатній дохід, а доказів протилежного відповідачем не було надано суду.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Суд враховує положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі. Навчання дитини має бути її основним заняттям, отже якщо дитина навчається на заочному відділенні і має можливість працювати та заробляти собі на життя, обов'язку батьків утримувати таку дитину не виникає; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Тобто, батьки мають бути працездатними, щоб утримувати дитину.
Суд зазначає, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання ним коштів, необхідних для його життєдіяльності, оскільки на період навчання він не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батька, зокрема, на витрати, пов'язані з проїздом до навчального закладу, витратами на навчання (канцелярські товари), харчуванням, одягом та взуттям, оздоровленням, відповідач зобов'язаний утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчатися, до досягнення нею двадцяти трьох років. За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісяця.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батько або інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження (постанова ВС від 13.04.2021 у справі №308/4214/18).
При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.
Згідно з ч.3 ст.12, ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Незважаючи на те, що представником позивачки не надано конкретних доказів на підтвердження витрат, пов'язаних з навчанням сина ОСОБА_3 , суд вважає доведеним той факт, що для навчання останнього необхідно придбавати посібники, книги, все необхідне для навчання, оплачувати проїзд до навчального закладу та дому, оплачувати інші витрати (засоби гігієни, харчування тощо). При цьому розмір таких витрат позивачем не обґрунтований та для суду є невідомим.
Крім того, позивач не надала суду доказів стосовно того яке матеріальне становище має вона.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з'явився, особисті пояснення відсутні.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн. щомісяця.
Саме така сума, на думку суду, буде справедливою, реальною та відповідатиме потребам повнолітнього сина, який продовжує навчання, а також можливостям відповідача.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, суд роз'яснює сторонам, що відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Згідно ч.1 ст.191 СК України передбачено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тому стягнення аліментів слід рахувати з 19.01.2026.
Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України).
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Ураховуючи викладене, Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст. 180-182, 191, 192, 199, 200 СК України, ст.ст.12, 13, 81, 223, 258-259, 263-265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень щомісячно , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 19.01.2026 і до закінчення навчання, тобто до 30.06.2029, без врахування канікулярного періоду, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М. М. Рибнікова