Справа № 276/382/26
Провадження по справі №2/276/470/26
26 травня 2026 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Семенюка А.С.,
за участю секретаря судового засідання Процюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1441-4244 від 30.08.2024 р. в розмірі 43484,78 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 10808,36 гривень, заборгованість за нарахованими процентами - 29246,42 гривень, заборгованість по штрафам - 3430,00 гривень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 30.08.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту №1441-4244 (далі - кредитний договір). Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяло на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 11600,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період (проміжки часу в останні дні яких у позичальника настає обов'язок сплати відсотків за користування кредитом) - 14 днів; стандартна % ставка: 1,00 % в день; знижена % ставка: 0,9 % в день; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту.
Позивач стверджує, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору. Натомість відповідач свої зобов'язання за договором у повному обсязі не виконав та своєчасно не повернув кредитні кошти, у зв'язку з чим станом на 13.01.2026 року виникла заборгованість в загальному розмірі 43484,78 грн., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 10808,36 грн., заборгованості за нарахованими процентами в сумі 29246,42 грн., заборгованості по штрафам в сумі 3430,00 грн.
Ухвалою судді Хорошівського районного суду від 23.03.2026 року відкрито провадження у справі за даним позовом, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав клопотання, в якому просить розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином шляхом направлення судової за адресою реєстрації місця проживання, яке відповідач отримала 06.05.2026, що підтверджується відповідними відомостями Укрпошти.
Відповідач повідомлялася судом про розгляд справи шляхом направлення повідомлення за зареєстрованим місцем проживання, що згідно ст.128 ЦПК України є належним повідомленням особи про розгляд справи.
Відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомила, заяв про поважність неявки в судове засідання на подавала. Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило. Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористалася, заперечень на позовну заяву не надала.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи..
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 30.08.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено у вигляді електронного договору Договір про надання кредиту №1441-4244, який підписано позичальником за допомогою його електронного підпису одноразовим ідентифікатором А8689.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 11600,00 грн., строк кредитування - 300 днів; дата видачі кредиту: 30.08.2024; дата повернення (виплати) кредиту: 25.06.2025.
За видачу кредиту передбачена плата у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту. Тип процентної ставки - фіксована. Базовий період (проміжки часу в останні дні яких у позичальника настає обов'язок сплати відсотків за користування кредитом) складає 14 календарних днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за стандартною процентною ставкою 1,00 % в день. Комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту. Знижена процентна ставка становить 0,90 % за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору. Позичальник здійснює сплату процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою з першого дня користування Кредитом протягом усього періоду дії Договору за умови, якщо Позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує проценти за користування Кредитом, комісію за видачу Кредиту та повертає Кредитодавцю отриманий Кредит згідно Графіка платежів за зниженою ставкою.
13.12.2024, 16.01.2025, 13.02.2025 та 12.03.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та позичальником ОСОБА_1 укладено додаткові угоди до договору про відкриття кредитної лінії №1441-4244 від 30.08.2024, згідно п.2.1 яких кредитодавець зобов'язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірах 4100 грн, 2800,00 грн, 1400,00 грн, 1300,00 грн за кожною відповідною додатковою угодою; строк кредитування становить 494 дні (п.2.7 додаткової угоди від 12.03.2025); денна процентна ставка складає 0,865% (п. 4 додаткової угоди).
30.08.2024, 13.12.2024, 16.01.2025, 13.02.2025 та 12.03.2025 року за допомогою системи LiqPay та EasyPay на виконання договору №1441-4244 від 30.08.2024 року ОСОБА_1 на платіжні картки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 перераховано кошти в сумі 11600,00 грн, 4100,00 грн, 2800,00 грн, 1400,00 грн, 1300,00 грн, що підтверджується відповідними довідками про перерахування суми кредиту та квитанціями. Номери платіжних карток, на які перераховано кредитні кошти, співпадають з номерами карток, вказаними відповідачем в підписаному ним Кредитному договорі №1441-4244 від 30.08.2024 та додаткових угодах до договору.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №1441-4244 від 30.08.2024 року, наданим позивачем, станом на 13.01.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором становить 43484,78 грн., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 10808,36 грн., заборгованості за нарахованими процентами в сумі 29246,42 грн., заборгованості по штрафам в сумі 3430,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.
Таким чином, з досліджених матеріалів справи судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було укладено кредитний №1441-4244 від 30.08.2024.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов'язання за кредитними договорами виконало, перерахувавши відповідачу через сервіс онлайн платежів LiqPay та EasyPay кредитні кошти в загальній сумі 21200 грн (11600,00 грн початкова сума кредиту + 9600,00 грн сума докредитування за кредитом), про що свідчать відповідні копії довідок про перерахування коштів.
Жодних інших доказів для спростування факту отримання грошових коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за вищезазначеним кредитним договором та розміру заборгованості відповідачем суду не надано.
Як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачем платежі в рахунок погашення за кредитним договором №1441-4244 від 30.08.2024 здійснювалися лише частково.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повного повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів зі сплатою в повному обсязі відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань та спростування суми заборгованості перед позивачем.
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими статтями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надав до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.
З огляду на загальні правила доказування негативних фактів, враховуючи неспростування відповідачем твердження позивача про неповернення кредиту, беручи до уваги встановлені судом обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку про невиконання у повному обсязі відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг кредитних коштів, та наявності в нього боргових зобов'язань за вказаним кредитним договором, а тому суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором №1441-4244 від 30.08.2024 року за основною сумою боргу в розмірі 10808,36 грн. обґрунтованими.
Крім того, позивачем в межах строку дії кредитного договору нараховано проценти за користування кредитними коштами, за процентними ставками, визначеними умовами кредитного договору, розмір яких згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1441-4244 від 30.08.2024 року складає 29246,42 грн., які позивач просить стягнути з відповідача. Оскільки судом встановлено, що кредитор виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит у обумовленому договором розмірі, а також знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, а тому щодо нарахування процентів за користування кредитом в розмірі 29246,42 грн., суд приходить до висновку, що така частина позовних вимог також підлягає задоволенню.
Що стосується нарахування позивачем штрафу в розмірі 3430,00 грн, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, а положення Цивільного кодексу покращують становище споживача та є пріоритетним у застосуванні у правовідносинах споживчого кредитування.
Крім того, Закон України «Про правотворчу діяльність», який набрав чинності 20.09.2023, визначає правові та організаційні засади правотворчої діяльності, принципи і порядок її здійснення, учасників правотворчої діяльності, правила техніки нормопроектування, порядок здійснення обліку нормативно-правових актів, а також правила дії нормативно-правових актів, усунення прогалин, подолання колізій у нормативно-правових актах та здійснення контролю за реалізацією нормативно-правових актів.
Так, ч.2 ст. 66 вказаного Закону передбачено, що у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом.
Частиною 3 ст. 66 вказаного закону визначено, що у разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами рівної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають:
1) норми, що містяться в нормативно-правових актах спеціального законодавства України (крім випадку, визначеного частиною другою цієї статті);
2) норми, що містяться у нормативно-правових актах, що вступили в дію пізніше.
Нормами пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України не передбачено винятків щодо його застосування, зокрема, у сфері споживчого кредитування.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України (пункти 17-18 постанови).
Таким чином, оскільки кредитний договір №1441-4244 був укладений сторонами 30.08.2024 року та діяв в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована Товариством неустойка (пеня, штраф) у розмірі 3430,00 грн. не може бути стягнута із відповідача, оскільки відповідач нормою ЦК України звільнений від обов'язку такої сплати. Нарахована неустойка підлягає списанню позивачем.
Враховуючи викладене, позов у частині стягнення з відповідача штрафу, нарахованого за кредитним договором №1441-4244 від 30.08.2024 року, задоволенню не підлягає.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з мотивів, що викладені вище.
Відтак, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №1441-4244 від 30.08.2024 року в розмірі 40054,78 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 10808,36 гривень, заборгованість за нарахованими процентами - 29246,42 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн., то, враховуючи часткове задоволення позову (92,11%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2452,33 грн (2662,40 х 92,11%) судового збору.
Керуючись ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 247, 274-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1441-4244 від 30.08.2024 року в загальному розмірі 40054,78 гривень (сорок тисяч п'ятдесят чотири гривні 78 копійок), з яких: 10808,36 гривень - заборгованість за кредитом, 29246,42 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2452,33 гривень (дві тисячі чотириста п'ятдесят дві гривні 33 копійки).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», ЄДРПОУ 38548598, адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 407;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя: А.С. Семенюк