Справа №296/5922/19
6/295/284/26
25.05.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого судді Перекупки І.Г.,
за участю секретаря судового засідання Черній А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» про заміну стягувача у виконавчому листі,-
19.05.2026 представник ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою, в якій просить замінити стягувача у виконавчому листі Богунського районного суду міста Житомира по справі № 295/5922/19 на його правонаступника.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.05.2026 цивільну справу передано для розгляду головуючому судді Перекупці І.Г.
Ухвалою суду від 21.05.2026 заяву прийнято до провадження та призначено судове засідання на 25 травня 2026 року о 12:00 год.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.
ТОВ «Капіталресурс» звернулось в суд з заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Посилається на те, що заочним рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 28.10.2019 позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Судом було видано виконавчий лист № 296/5922/19 на виконання зазначеного рішення суду. В заяві представник зазначає, що 22.08.2025 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до якого відступлені права вимоги за кредитними договорами, у тому числі й за кредитним договором, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 . Разом з тим вказує, що ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» позбавлено можливості направити на примусове виконання виконавчий лист №296/5922/19, Богунського районного суду м. Житомира, оскільки в ньому стягувачем зазначено попереднього кредитора АТ КБ «ПриватБанк»..
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись, їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
ОСОБА_2 у заяві про заміну сторони виконавчого провадження просить розглядати справу без його участі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Аналогічні положення містяться і в ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Стаття 55 ЦПК України визначає процесуальний порядок правонаступництва та містить положення, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Вбачається, що чинне законодавство передбачає заміну осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону (відступлення права вимоги), що є частковим правонаступництвом (сингулярне правонаступництво), оскільки не передбачає переходу всієї сукупності прав та обов'язків до правонаступника (що має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи), проте є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
ОСОБА_2 в заяві про заміну сторони виконавчого провадження зазначає, що 22.08.2025 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до якого відступлені права вимоги за кредитними договорами, у тому числі й за кредитним договором № SAMDN50000035820343, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .
Однак, в матеріалах заяви відсутні належні та допустимі докази переходу права вимоги від первісного кредитора до заявника, зокрема договору факторингу та додатків до нього, що позбавляє суд можливості встановити факт правонаступництва.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст. 517 ЦК України).
Вказані норми не встановлюють імперативної вимоги щодо передання первісним кредитором новому кредитору оригіналів первинних документів як умови переходу права вимоги, отже, і наявності оригіналів цих документів у нового кредитора. Передання таких документів має на меті перевірку існування у первісного кредитора права вимагати виконання боржником відповідних обов'язків, а також змісту та обсягу таких обов'язків.
Обставина не передання новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються, створює певні ризики для нового кредитора, пов'язані з невиконанням боржником своїх зобов'язань на користь саме нового кредитора. Однак відсутність передання новому кредитору таких документів не може вказувати на відсутність передання права вимоги взагалі.
Водночас вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні відповідно до ст. 517 ЦК не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають із різних правових підстав та не є взаємозалежними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012.
Вбачається, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Заявником на підтвердження оплати за договором факторингу жодних доказів суду не надано.
За таких обставин, заявником не надано суду докази на підтвердження факту набуття прав вимоги за кредитним договором.
З огляду на наведене, у задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 260, 261, 354, 442 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», боржник ОСОБА_1 , заінтересована особа: Акціонерне товариство КБ «Приватбанк», про заміну стягувача відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя І.Г. Перекупка