Справа № 214/6009/26
1-кс/214/429/26
25 травня 2026 року слідчий суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4 ( в режимі відеоконференції)
підозрюваного - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі клопотання слідчої СВ ВП№4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного в вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч. 4 ст. 185 КК України:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, офіційно не працюючого, маючого професійно-технічну освіту, неодруженого, на утриманні малолітніх дітей не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
?25.12.2008 року Дзержинськимрайонним судом м. Кривого Рогу за ч.2 ст.307, ст.69 КК України до 3 років 6 місяцівпозбавленняволі з конфіскацією майна. На підставі ст.71 ч.1 КК Україничастковоприєднаненевідбутепокарання за вирокомДовгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14.06.2005 року у вигляді 6 місяцівпозбавленняволі та остаточно до відбуттявизначено 4 роки позбавленняволі. Звільнився 20.07.2011 з Синельниківської ВК (№94) на підставіухвалиСинельниківськогоміського суду Дніпропетровськоїобластівід 15.07.2011, ст.81 КК України, умовно-достроково на невідбутий строк 10 місяців 21 день;
?29.05.2012 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу за ч.2 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання за вчинення даного кримінального правопорушення частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25.12.2008 року до відбуття остаточно визначено 2 роки 3 місяці позбавлення волі;
?03.04.2014 року Синельниківським міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.309 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання за вчинення даного кримінального правопорушення частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05.07.2012 року до відбуття остаточно визначено 1 рік 1 місяць позбавлення волі. Звільнився 02.01.2015 року з Коростенської ВК Житомирської області (№71) по відбуттю строку покарання;
?21.07.2017 року Оболонськимрайонним судом м. Києва за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до 3 роківпозбавленняволі. Звільнився 12.12.2018 з Дніпропетровської ВК (№89) на підставіухвалиЛенінського районного суду м. Дніпропетровськавід 04.12.2018, ст.81 КК України, умовно-достроково на невідбутий строк 8 місяців 3 дні;
?04.04.2025 року Дзержинськийрайонним судом м. Кривого Рогу за ч.1 ст.309 КК України до 1 року пробаційногонагляду (08.04.2026 поставлений на облік до Покровської РВ ФДУ «Центр Пробації» в Дніпропетровській області,-
встановив:
25 травня 2026 року до слідчого судді надійшло вищевказане клопотання.
Відповідно до клопотання, що в провадженні слідчого відділення відділення поліції № 4 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12026041750000461 від 12.05.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , 09.05.2026 року, у період часу з 09:30 год. по 12:00 год. (більш точного часу під час досудового розслідування встановити не надалося за можливе), зайшов до гастро-бару «Серотонін», розташованого за адресою: пр-т. 200-річчя Кривого Рогу, 24А, в Саксаганському районі міста Кривого Рогу, та з корисливих мотивів скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, відсутністю свідків, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, через відкриті двері зайшов до підсобного приміщення наведеного вище гастро-бару, в якому викрав рюкзак, належний потерпілій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з особистими речами останньої, також в якому містилась банківська картка АТ «АКЦЕНТ-БАНК» № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого у ОСОБА_5 виник умисел на заволодіння грошовими коштами з вищевказаної банківської карти АТ «АКЦЕНТ-БАНК».
Після чого ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, утримуючи при собі вищевказаний офіційний документ та розпорядився ним на власний розсуд.
Умисні дії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ч.1 ст.357 КК України за ознаками: викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.
Крім цього, ОСОБА_5 , діючи повторно, в період дії воєнного стану, 09.05.2026 в період часу з 12:12 год. по 12:42 год., будучи особою, схильною до отримання доходів злочинним шляхом, раніше судимою за вчинення злочинів проти власності, не маючи офіційних джерел доходу, керуючись єдиним злочинним умислом на викрадення майна, знаходячись в різних магазинах, розташованих на території Саксаганського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, реалізовуючи свій намір на таємне викрадення чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що на викраденій ним банківській карті можуть знаходитись грошові кошти, які є чужим майном, а також те, що за допомогою вказаної картки можливе здійснення торгівельних операцій без підтвердження PIN-коду, діючи умисно, шляхом вільного доступу, за допомогою терміналів розрахувався за товари, списавши з вищевказаної картки грошові кошти потерпілої гр. ОСОБА_7 в загальній сумі 6104,64 гривень.
Так, ОСОБА_5 ,09.05.2026 о 12.12 год., перебуваючи в магазині «Іриска», який розташований за адресою: м. Кривий Ріг, проспект 200-річчя Кривого Рогу, 5В, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи раніше викрадену банківську карту АТ «АКЦЕНТ-БАНК» № НОМЕР_1 , достовірно знаючи, що він діє поза волею її держателя ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через банківську мережу безконтактного обслуговування без введення пін-коду, використав її для оплати вартості товарів на суму319,04 грн.
Після чого, ОСОБА_5 , в той же день, 09.05.2026 о 12.14 год., перебуваючи в магазині «Салтівський м'ясокомбінат», який розташований за адресою: м. Кривий Ріг, проспект 200-річчя Кривого Рогу, 5У, продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи раніше викрадену банківську карту АТ «АКЦЕНТ-БАНК» № НОМЕР_1 , достовірно знаючи, що він діє поза волею її держателя ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через банківську мережу безконтактного обслуговування без введення пін-коду, використав її для оплати вартості товарів на суму 340,50 грн.
Після чого, ОСОБА_5 , в той же день, 09.05.2026 в період часу з 12.19 год. до 12.22 год.,перебуваючи в магазині «Продукти», який розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Олексія Різниченка, 68а, продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи раніше привласнену банківську карту АТ «АКЦЕНТ-БАНК» № НОМЕР_1 , достовірно знаючи, що він діє поза волею її держателя ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через банківську мережу безконтактного обслуговування без введення пін-коду, використав її для оплати вартості товарів на суму 525,00 грн., 840.00 грн., 364,00 грн. та 288,00 грн.
Після чого, ОСОБА_5 , в той же день, 09.05.2026 в період часу з 12.25 год. до 12.28 год.,перебуваючи в магазині «Алкомаркет», який розташований за адресою: м. Кривий Ріг. 200-річчя Кривого Рогу, 5Б, продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи раніше привласнену банківську карту АТ «АКЦЕНТ-БАНК» № НОМЕР_1 , достовірно знаючи, що він діє поза волею її держателя ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через банківську мережу безконтактного обслуговування без введення пін-коду, використав її для оплати вартості товарів на суму 567,00 грн., 407,00 грн., 384,00 грн.
Після чого, ОСОБА_5 , в той же день, 09.05.2026 о з 12.31 год.,перебуваючи в магазині «HopHey», який розташований за адресою: м. Кривий Ріг. 200-річчя Кривого Рогу, 5Д, продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи раніше привласнену банківську карту АТ «АКЦЕНТ-БАНК» № НОМЕР_1 , достовірно знаючи, що він діє поза волею її держателя ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через банківську мережу безконтактного обслуговування без введення пін-коду, використав її для оплати вартості товарів на суму 532,00 грн.
Після чого, ОСОБА_5 , в той же день, 09.05.2026 в період часу з 12.40 год. до 12.42 год.,перебуваючи в магазині «Аврора», який розташований за адресою: м. Кривий Ріг. 200-річчя Кривого Рогу, 5, продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи раніше привласнену банківську карту АТ «АКЦЕНТ-БАНК» № НОМЕР_1 , достовірно знаючи, що він діє поза волею її держателя ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через банківську мережу безконтактного обслуговування без введення пін-коду, використав її для оплати вартості товарів на суму 889,00 грн., 649.00 грн.
Внаслідок умисних дій ОСОБА_5 потерпілій гр. ОСОБА_7 спричинений матеріальний збиток на загальну суму 6104 гривень 64 копійок.
Умисні дії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України за ознаками: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, вчиненого в умовах воєнного стану.
Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила суд його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід. Зазначив, що немає ризиків вказаних прокурором: він має кошти на рахунку, сприяє розкриттю злочину, виконує вимоги органу пробації, куди направлений у зв'язку зі звільненням по дикриміналізації, після проходження військової служби, має поранення, потребує проходження медичної комісії. Наразі він проживає в м. Кривому Розі, в квартири рідної сестри, яка виїхали закордон, перебуває в пошуку роботи.
Захисник ОСОБА_4 підтримав думку підозрюваного, просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 в скоєному злочині є докази, зібрані в ході досудового розслідування, а саме:
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 13.05.2026 року;
-протоколом огляду предмета від 13.05.2026 року;
-протоколом огляду предмету від 16.05.2026 року;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 15.05.2026 року;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_8 від 15.05.2026 року;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 12.05.2026 року;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_9 від 17.05.2026 року;
-протоколом огляду предмету від 16.05.2026 року;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 14.05.2026 року;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_10 від 14.05.2026 року;
-протоколом огляду предмету від 16.05.2026 року;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 14.05.2026 року;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_11 від 14.05.2026року;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 13.05.2026 року;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_12 від 13.05.2026року;
-протоколом огляду предмету від 16.05.2026 року;
-протоколом огляду предмету від 16.05.2026 року;
-протоколом огляду предмету від 22.05.2026 року;
-протоколом огляду предмету від 22.05.2026 року;
-протоколом огляду предмету від 22.05.2026 року;
-протоколом огляду предмету від 22.05.2026 року;
-протоколом огляду предмету від 22.05.2026 року;
-протоколом огляду предмету від 22.05.2026 року.
Досудовим слідством встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1)Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Зазначений ризик підтверджується тим, що: ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, тобто не має законних, належних та достатніх засобів для існування;
? ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий (5 разів), останній раз 04.04.2025 Дзержинський районним судом м. Кривого Рогу за ч.1 ст.309 КК України до 1 року пробаційного нагляду (08.04.2026 поставлений на облік до Покровської РВ ФДУ «Центр Пробації» в Дніпропетровській області.
Тобто, виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_5 , який, будучи неодноразово судимим, знову інкриміноване вчинення кримінального правопорушення з корисливих мотивів та останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, тим самим перешкоджати об'єктивному розслідуванню та встановленню істини у кримінальному провадженні, виконанню процесуальних рішень, з метою уникнення відповідальності.
2)Вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зазначений ризик підтверджується тим, що:підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований;
?не має постійного джерела одержання прибутку;
Вищенаведене обґрунтовано свідчить про наявність ризику того, що перебуваючи на волі, ОСОБА_5 буде продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення саме з корисливих мотивів.
Вищевказані факти в своїй сукупності характеризують ОСОБА_5 , як особу, котра перебуваючи на свободі здатна до вчинення інших кримінальних правопорушень, зокрема і тяжких.
При обранні запобіжного заходу повинні враховуватись одночасно його мета (ч.1 ст.177 КПК), підстави (ч.2 ст.177 КПК) та інші передбачені законом обставини (ст.178 КПК).
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
22.05.2026 ОСОБА_5 повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України, за ознаками: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, вчиненого в умовах воєнного стану, а також у викраденні офіційних документів, вчиненому з корисливих мотивів
Слідчий суддя, при наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих кримінальних правопорушень за ознаками ч.1 ст. 357, ч.4 ст. 185 КК України, враховує положення ст.ст. 368, 369, 371, 374 КПК України, змістом яких передбачено, що надання оцінки доказів у справі відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення ухвали. Зазначене свідчить про те, що суд на стадії проведення підготовчого судового засідання не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин"(рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, n. 34).
На думку суду, сукупність матеріалів досудового розслідування, які долучені до клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого їй кримінального правопорушення. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів. Таким чином, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність підозрюваної до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу з огляду потреб досудового розслідування.
Як зазначено в ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги і п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Суд бере до уваги те, що підозрюваний звільнений з місць позбавлення воді у зв'язку з декриміналізацією кримінальної відповідальності, перебуває під контролем органу пробації, має постійне місце проживання, грошові заощадження, під час проходження військової служби отримав поранення та потребує медичного контролю.
Крім того, слідчий суддя бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", а саме: «При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших альтернативних запобіжних заходів»; у рішенні від 28.05.2020 у справі «Распряхін проти України», в якому Європейський суд констатував порушення п.3 ст. 5 Конвенції, у зв'язку з тим, що орган державної влади, не оцінивши конкретні факти або не розглянувши можливість застосування інших запобіжних заходів як альтернативу тримання під вартою під час досудового слідства, та по суті постійно посилаючись на тяжкість обвинувачень і ризик ухилення або перешкоджання слідству, продовжували строк тримання під вартою на підставах, які не можуть вважатися «достатніми» та «відповідними».
Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Калашник проти Росії» тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Таким чином, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного слідчий суддя враховує не лише тяжкість обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання винним у кримінальних правопорушеннях, а також те, що підозрюваний має визначене місце проживання по АДРЕСА_2 , а тому фактично вказані обставини не позбавляють можливості здійснення контролю за нею з боку слідчого та прокурора у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Слідчий суддя констатує, що незважаючи на те, що ризик можливих спроб вчинити інше кримінальне правопорушення повністю не виключається, але він є настільки мінімізованим, що не переважає над принципом поваги до особистої свободи, і дає підстави для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, як альтернативу триманню під вартою. При цьому, відмічає, що сам по собі факт наявності підозри у вчинені кримінального правопорушення та ймовірність призначення підозрюваному суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, на що посилався слідчий у клопотанні, не свідчить про неефективність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Твердження ж прокурора про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не є достатніми для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. У справі «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
При цьому, суд враховує, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення Європейського суду з прав людини від 23.02.2012 року у справі «Клішин проти України», № 30671/04).
У відповідності ж до вимог ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.1 та 2 ч.1 ст.194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим, прокурором, при доведеності обставин, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.194 КПК України, не доведено, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України не зможуть забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, та відповідно до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та водночас про обрання більш м'якого запобіжного заходу, а саме: домашнього арешту. На думку слідчого судді, домашній арешт стане надійною запорукою дотримання підозрюваною своїх процесуальних обов'язків, а покладення на неї додаткових обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України, забезпечить дотримання вимог ст.2 та ч.2 ст.28 КПК України щодо проведення досудового розслідування у розумні строки.
Крім того, слідчий суддя відмічає, що при виявленні обставин, які будуть свідчити про фактичну неефективність домашнього арешту прокурор разом зі слідчим не позбавлений процесуальної можливості звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді щодо зміни запобіжного заходу на більш тяжкий.
Керуючись ст.ст.132, 176, 177, 178, 181,182,183, 184, 186, 193, 194, 196, 205, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчої СВ ВП№4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч. 4 ст. 185 КК України - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 57 днів, тобто до 20 липня 2026 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 57 днів тобто до 20 липня 2026 року наступні обов'язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:
- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора чи суду за межі м. Кривого Рогу;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за викликом.
- не залишати приміщення за адресою АДРЕСА_2 з 22-00 години до 05-00 години.
По закінченню цього строку та за відсутністю клопотання прокурора в межах строку досудового розслідування, в порядку ст. 199 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та заборона залишати житло припинять свою дію і запобіжний захід, заборона та обов'язок вважаються скасованими.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, який повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчого.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 26 травня 2026 року о 10 годині 00 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1