Справа № 932/832/24
Провадження №2/932/408/24
«25» вересня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді: Цитульського В.І.
за участю секретаря: Дубовик К.В.
відповідача: ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищезазначена цивільна справа.
Відповідач у судовому засіданні заявив клопотання про надання строку на примирення, оскільки вважає, що необхідно вжити всіх заходів для примирення та збереження родини.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позові заявляв клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника.
Суд, заслухавши думку відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи прийшов до такого висновку.
Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч.5 ст.55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із ст.111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком. Такого висновку дійшов Верховний Суд справа №442/6319/16-ц, постанова від 30.05.2019р.
Беручи до уваги, що строк на примирення вже надавався сторонам ухвалою від 05.04.2024, проте стосунки між сторонами не поліпшилися, а навпаки погіршилися, про що зазначено предстанем позивача у його заяві. При цьому, суд застосовує положення ст.24 Сімейного кодексу України, яке закріплює вільну згоду жінки та чоловіка на шлюб та заборону примушування жінки та чоловіка до шлюбу. Отже, при незгоді позивача на примирення, суд вважає що надання повторного строку на примирення буде суперечити ст.24 Сімейного кодексу України.
Керуючись ст.ст.24, 55, 56, 11 СК України, ст.ст.258, 259, 260, 268, 353, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про надання строку для примирення сторін відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються в апеляційну скаргу на рішення суду.
Повний текст ухвали складено 25.09.2024 року.
Суддя В.І. Цитульський