Справа № 126/2195/25
Провадження № 22-ц/801/1072/2026
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Рудь О. Г.
Доповідач:Копаничук С. Г.
26 травня 2026 рокуСправа № 126/2195/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Голоти Л.О., Рибчинського В.П.,
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 09.02.2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,-
Встановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з позовом до батька ОСОБА_2 про стягнення аліментів на його утримання, як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Вказав, що відповідач є працездатним і працює у Державному центрі зайнятості, має постійні доходи, проте має заборгованість по сплаті аліментів на його утримання до досягнення ним повноліття, так як платив аліменти за рішенням суду не із власних заробітків, а по середньому заробітку по району (Бершадський, Гайсинський). Він, ОСОБА_1 , є студентом денної форми навчання 1 курсу Національного університету «Одеська політехніка», куди зарахований відповідно до наказу №746-С від 10.08.2024 року, закінчення навчання передбачене 30.06.2028 року. Мати ОСОБА_1 надає йому мізерні кошти, яких йому не вистачає, змоги заробляти самостійно він не має, оскільки так як навчається на денній формі навчання. Оскільки він має право на утримання від свого батька ОСОБА_2 на час навчання , просив суд стягувати з відповідача ОСОБА_2 щомісяця аліменти на його користь в розмірі доходу (заробітку), починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до закінчення його навчання до 30.08.2028 року, але не більше як до досягнення ОСОБА_1 23 років.
Рішенням Бершадського районного суду від 09.02.2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено повністю. Вирішено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання, як повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи стягнення з 23.09.2025 і до закінчення ним навчання, але не більше ніж досягнення двадцяти трьох річного віку. Стягнуто з ОСОБА_2 1211,20 грн. судового збору на користь держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення змінити, зменшивши розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 , який продовжує навчання з до 1/6 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 23.09.2025 року і до закінчення ним навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_1 23 років. Вказав, що суд не врахував відсутність у справі доказів того, чи зверталася мати ОСОБА_1 до відповідача за отриманням допомоги на утримання сина на період його навчання. Крім того , суду не надано доказів того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку на місяць до закінчення навчання ОСОБА_1 , оскільки відповідач має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та допомагає своїй матері ОСОБА_4 , яка є пенсіонером та отримує невелику пенсію.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання, не має можливості працювати та заробляти кошти на своє утримання. Відповідач є працездатним та має можливість надавати матеріальну допомогу, що підтверджується довідкою ПФУ форми ОК-5, а тому суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання повнолітнього сина в розмірі 1/4 частини його заробітку.
Колегія суддів вважає, що із вказаними висновками погодитись не можна, оскільки суд дійшов до них ,неправильно застосувавши норми матеріального і порушивши норми процесуального права щодо оцінки доказів та встановлення обставин справи, чим дійшов необгрунтованого висновку про можливість відповідача сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача.
Апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_1 .
Згідно довідки Національного університету "Одеська політехніка" № 1994/07-06 від 11.12.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчається в Національному університеті "Одеська політехніка", зарахований з 02.09.2024 студентом першого курсу для здобуття ступеня бакалавра денної форми навчання за державним замовленням за спеціальністю "126 Комп'ютерні науки" наказом № 746-с від 10.08.2024. На даний час є студентом 2 курсу денної форми навчання. (а.с.29)
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів справи, рішення суду було ухвалено за відсутності сторін у судовому засіданні . При цьому на момент розгляду судом справи у відповідача вже народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і хоча відповідні докази суду надані не були , це не спростовує факту народження у відповідача сина . За таких обставин апеляційний суд вважає необхідним прийняти і дослідити докази щодо цього факту , подані ОСОБА_2 разом з апеляційною скаргою, оскільки вони мають істотне значення для всебічного, повного та об'єктивного вирішення справи.
Враховуючи наведене, апеляційним судом досліджено свідоцтво про народження, серії НОМЕР_2 від 09.10.2025 року, згідно якого ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .(а.с.69)
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 08.08.1977 року вбачається, що батьками відповідача ОСОБА_2 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.74)
З виписки з рішення народного суду Бершадського району від 19.09.1980 року вбачається, що між батьками відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 шлюб було розірвано, та присвоєно ОСОБА_7 дошлюбне призвіще «Доманішевська».(а.с.73)
З довідки Пенсійного фонду України №421/02-40-10 від 19.02.2009 року вбачається, що ОСОБА_8 перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду України у Бершадському районі і отримує пенсію за віком, відповідно до ЗУ «Про загальнодержавне пенсійне страхування» в сумі 596,66 грн.(а.с.72)
З довідки Пенсійного фонду України №0200-0204-07/1025 від 27.10.2025 року вбачається, що ОСОБА_8 перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком згідно ЗУ «Про загальнодержавне пенсійне страхування» та отримала пенсію у розмірі 44 863,61 грн за 10 місяців (з 01.2025 року по 10.2025 року). (а.с.75)
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував відсутності доказів того, чи зверталася мати ОСОБА_1 до відповідача за отриманням допомоги на утримання сина на період його навчання ,а також не надано доказів того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку, заслуговують на увагу лише частково, виходячи з наступного.
Доводи щодо необхідності утримання матері не заслуговують на увагу, оскільки надані довідки з Пенсійного фонду про розмір її пенсії у 2009 році лише підтверджують факт отримання нею пенсії та не містять жодних доказів актуального її розміру на час вирішення справи і не містять жодних відомостей про її доходи в цілому і про те, що вона знаходиться на його , ОСОБА_2 , утриманні чи потребує надання ним фінансової допомоги. Крім того, факт розірвання шлюбу батьками відповідача ОСОБА_2 правового значення у даній справі не має , оскільки надана виписка із рішення суду про розірвання шлюбу сама по собі не є належним підтвердженням факту розірвання шлюбу, адже відсутній актовий запис про розірвання шлюбу, що є необхідним для підтвердження цього факту .
Разом із тим, надане свідоцтво про народження у відповідача неповнолітньої дитини та безумовна необхідність утримання останньої ,є тими фактами які мають значення для розгляду справи і підлягають оцінці судом при вирішенні питання про можливість відповідача сплачувати аліменти на повнолітню дитину ,що продовжує навчання у розмірі частини доходу.
Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судом) при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 Постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, у якому зазначено, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Народження обумовлює зміну матеріального стану платника аліментів, оскільки зазначена обставина очевидно потребує додаткових фінансових витрат.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Враховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_2 народився ще один син - ОСОБА_3 , який є малолітній і якого відповідач ОСОБА_2 зобовязаний утримувати, виходячи з інтересів та потреб усіх дітей, рівності обов'язку батьків по її утриманню, колегія суддів вважає, що справедливим буде стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання, як повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи стягнення з 23.09.2025 і до закінчення ним навчання, але не більше ніж досягнення двадцяти трьох річного віку. На думку колегії суддів такий розмір аліментів відповідатиме ст. 183 СУ України та забезпечить баланс учасників сімейних відносин, що склались у цій справі. Окрім того, позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 має змогу сплачувати на його користь аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку ( доходу) за наявності у нього на утриманні малолітньої дитини , а відповідач зміг достатніми доказами підтвердити неспроможність сплати аліментів на утримання повнолітнього ОСОБА_1 у розмірі частини , оскільки підтвердив наявність інших осіб, неповнолітнього сина , який також перебуває на його утриманні. Отже, обставини на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі заслуговують на увагу , як на підставу зміни судового рішення в частині розміру стягуваних на користь позивача аліментів для забезпечення дотримання інтересів обох дітей та процесуальної економії .
Колегія суддів вважає такими, що заслуговують частково на увагу аргументи апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягуваних на користь позивача аліментів.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково (66,7% %), рішення суду першої інстанції змінено судом апеляційної інстанції, відтак, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині позовних вимог в сумі 1177,9 грн.
Відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1816,80 грн, оскільки апеляційна скарга задоволена на 33,3%, відповідачу підлягає компенсації судовий збір в розмірі 604,99 грн.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).
Зважаючи на викладене, з урахуванням положень частини десятої статті 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави різницю судових витрат, що становить 572,91 грн (1177,9 - 604,99 = 572,91 грн).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 09.02.2026 року змінити.
Викласти мотивувальну частину рішення в тексті цієї постанови.
У резолютивній частині рішення замість слів « 1/4 » вказати слова « 1/6 ».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у сумі 572,91 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: С. Г. Копаничук
судді: Л.О. Голота
В.П. Рибчинський