1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/11354/25 1-кс/335/1881/2026
19 травня 2026 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025080000000237 від 04.11.2025,
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025080000000237 від 04.11.2025.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що відділом розслідування кримінальних проваджень за участю дітей СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025080000000237 від 04.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Під час розслідування встановлено, що службові особи Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, діючи з метою одержання неправомірної вигоди, організували протиправну схему сприяння громадянам в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації шляхом фіктивного працевлаштування осіб чоловічої статі призовного віку на посади педагогічного складу до підпорядкованих закладів освіти на території м. Запоріжжя, що призвело до безпідставного нарахування та розтрати бюджетних коштів. До вказаної діяльності залучено службових осіб територіальних відділів освіти м. Запоріжжя та директорів підзвітних їм навчальних закладів, які, зловживаючи службовим становищем, оформили на роботу осіб, які фактично трудових обов'язків не виконували. Це створило штучні умови для отримання останніми відстрочки від призову та спричинило розтрату бюджетних коштів у вигляді незаконно виплаченої заробітної плати.
Також виявлені обставини, що свідчать про причетність до вказаної діяльності службових осіб територіальних відділів освіти м. Запоріжжя та директорів підзвітних їм навчальних закладів, які, зловживаючи службовим становищем, оформили на роботу осіб, які фактично трудові обов'язки не виконували, що створило штучні умови для отримання останніми відстрочки від призову та спричинило розтрату бюджетних коштів у вигляді незаконно виплаченої заробітної плати.
З метою перевірки встановлених обставин до УСР в Запорізькій області ДСР НПУ надано доручення в порядку ст. 40 КПК України, відповідно до матеріалів виконання якого встановлено, що директор Запорізької гімназії «Запорізька Січ» Запорізької міської ради ОСОБА_5 фіктивно працевлаштувала до закладу ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та свого племінника (сина рідного брата) - ОСОБА_8 , з метою привласнення бюджетних коштів та сприяння останнім в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації. Крім того, до вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_5 залучила працівників очолюваного нею навчального закладу, до обов'язків яких входить підготовка освітньої документації від імені фіктивно працевлаштованих працівників та внесення інформації до табелів обліку робочого часу підлеглих керівників гуртків.
Також встановлено факт причетності до вказаної злочинної діяльності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого фіктивно працевлаштовано до Запорізької гімназії «Запорізька Січ» на посаду керівника гуртка позашкільного підрозділу вказаного вище навчального закладу.
Встановлені в ході виконання доручення в порядку ст. 40 КПК України обставини, в тому числі, підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: витребуваними відомостями з ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідно до яких встановлені факти одночасного отримання доходів рядом осіб, які нібито є працівниками навчальних закладів на території м. Запоріжжя, проте в той же час отримують заробітну плату від сторонніх суб'єктів господарювання, діяльність яких не пов'язана з наданням освітніх послуг; оглядом інформації, що становить банківську таємницю, встановлено систематичне обготівкування коштів, нарахованих як заробітна плата, сторонніми особами (зовнішні ознаки яких збігаються з керівниками вказаних закладів освіти). Щомісячний характер зняття готівки безпосередньо після зарахування виплат свідчить про передачу банківських карток керівникам закладів як неправомірної вигоди за пособництво в ухиленні від мобілізації та фіктивне працевлаштування.
Під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 слідчим виявлено та вилучено: наказ № 251/к/тр від 05.10.2022 (про прийняття на роботу) на одному аркуші, витяг з наказу № 251/к/тр від 05.10.2022 у 4 примірниках, атестаційний лист від 17.03.2025 на ім'я ОСОБА_6 , довідку № 204 від 02.09.2025, копію свідоцтва про підвищення кваліфікації № 184-24 від 20.06.2024 та Додаток 1 до нього, грошові кошти у сумі 1 000 доларів США (10 купюр по 100 доларів), грошові кошти у загальній сумі 8 590 гривень (17 купюр по 500 грн, 1 купюра 50 грн, 2 купюри по 20 грн), аркуш паперу з чорновими записами, а також мобільний телефон iPhone 11 із сім-карткою НОМЕР_1 (ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ).
Враховуючи те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за фактом фіктивного працевлаштування осіб до навчальних закладів на території м. Запоріжжя, в органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що вилучені грошові кошти могли бути отримані ОСОБА_6 упродовж періоду його фіктивного працевлаштування у вигляді безпідставно нарахованої та виплаченої заробітної плати, що свідчить про розтрату бюджетних коштів службовими особами навчального закладу шляхом їх незаконного нарахування та виплати особі, яка фактично не виконувала покладених на неї трудових обов'язків, і в подальшому накопичувались з метою їх передачі службовим особам як неправомірної вигоди за продовження дії відповідних трудових відносин.
В ході огляду вилученого у ОСОБА_6 мобільного телефону виявлено інформацію щодо його фіктивного працевлаштування до Запорізької гімназії «Запорізька Січ».
На теперішній час, враховуючи недостатність наданого законодавцем часу для проведення оглядів та відповідних судових експертиз зазначених у клопотанні речей і документів, з урахуванням матеріалів кримінального провадження, відповідно до яких виявлено докази причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, а також інші обставини, що свідчать про причетність інших посадових осіб зазначеного навчального закладу, виникла обґрунтована необхідність у накладенні арешту на вищезазначене майно з метою його збереження і можливого використання під час досудового розслідування як доказу.
У судове засідання, призначене для розгляду клопотання про арешт майна, учасники провадження не з'явилися. Слідчий ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просив клопотання про арешт майна розглядати за його відсутності. ОСОБА_6 , повідомлений про час та місце розгляду клопотання слідчого, у судове засідання не з'явився. З огляду на те, що неявка учасників провадження у судове засідання, призначене для розгляду клопотання про арешт майна, не перешкоджає вирішенню питання про арешт, слідчий суддя вирішив клопотання слідчого розглядати за відсутності учасників провадження та без фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
Вивчивши клопотання слідчого, дослідивши додані до нього матеріали досудового розслідування, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Згідно зі статтями 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканність права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України). Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України). Під час застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню (ст. 3 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. З метою забезпечення збереження речових доказів арешт може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України). Арешт на комп'ютерні системи (зокрема мобільні телефони) чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другої цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Отже, Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України під час вирішення питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен: перевіряти наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи; з'ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів; враховувати, що обов'язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора; брати до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ст. 336 КК України, у кримінальному провадженні № 12025080000000237 від 04.11.2025.
Ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 08.05.2026 надано дозвіл на обшук квартири АДРЕСА_2 з метою виявлення, фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання оригіналів та копій документів щодо фіктивного працевлаштування осіб до навчальних закладів м. Запоріжжя, підзвітних Департаменту освіти і науки ЗМР; особових справ працівників призовного віку, працевлаштованих у період з 24.02.2022 по теперішній час; трудових договорів, табелів обліку робочого часу, наказів про призначення на посади та довідок про працевлаштування; листування між відділом освіти та територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки; переліків працівників закладів освіти, підзвітних Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, банківських карток, електронних носіїв інформації, комп'ютерної техніки, засобів мобільного зв'язку та чорнових записів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Аналіз обставин кримінального провадження, викладених у клопотанні слідчого, рапортах оперуповноваженого УСР в Запорізькій області ДСР Національної поліції України, відомостей, наданих ГУ ДПС в Запорізькій області та ІНФОРМАЦІЯ_2 , даних, що містяться в протоколах огляду речей та документів, отриманих під час тимчасового доступу, протоколах огляду мобільних телефонів, дозволяє дійти висновку, що вилучені слідчим під час обшуку мобільний телефон, речі та документи могли зберегти на собі сліди кримінальних правопорушень або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а грошові кошти могли бути набутими кримінально протиправним шляхом в результаті вчинення кримінальних правопорушень, досудове розслідування яких здійснюється у цьому кримінальному провадженні.
Майно, яке має ознаки речового доказу, може бути вилучено та арештовано незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням вищевикладеного слідчий суддя доходить висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим. Арешт майна, вилученого слідчим під час обшуку, з метою забезпечення збереження речових доказів є необхідним на цій стадії кримінального провадження, сприятиме досягненню його дієвості, а потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи його власників або володільців. Незастосування арешту до вищезазначених речей та документів може призвести до їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. За встановлених обставин накладення арешту на вилучене слідчим під час обшуку майно забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються - арешт, та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків (втрати речових доказів). Причетність вилучених речей та документів до кримінального провадження має бути перевірена під час досудового розслідування в розумні строки.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 170, 172, 173, 175, 369, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на наказ № 251/к/тр від 05.10.2022 (про прийняття на роботу) на одному аркуші, витяг з наказу № 251/к/тр від 05.10.2022 у 4 екземплярах на одному аркуші кожен, атестаційний лист від 17.03.2025 на ім'я ОСОБА_6 на одному аркуші, довідку № 204 від 02.09.2025 на одному аркуші, копію свідоцтва про підвищення кваліфікації № 184-24 від 20.06.2024 на одному аркуші, додаток 1 (інформація про підвищення кваліфікації) на одному аркуші; 10 купюр номіналом по 100 доларів США з номерами: QK 62434824A, PF 47761439C, QB 16123035A, LB 03741274K, PF 81727931J, PK 09617832I, PH 23636136C, PK 83209209H, PK 17776173H, LL 65263652H, загальна сума 1000 доларів США; 17 купюр номіналом по 500 гривень з номерами: ЄС 7400799, ГК 3743905, ХЕ 1822934, ЄН 6314728, ЛИ 3563768, КА 4253183, ЗК 6887129, ЛЕ 8148576, КИ 9610767, ЕР 4160518, ЄТ 0953957, МВ 8756220, КЄ 3965046, ЛГ 0541968, ЗК 6887126, ЄА 3547580, КЗ 4935130, 1 купюра номіналом 50 гривень з номером ЕР 9810374, 2 купюри номіналом по 20 гривень з номерами ГП 6196534, АР 6815787, загальна сума 8 590 гривень; аркуш паперу з чорновими записами; мобільний телефон марки iPhone 11 з сім-картою оператора мобільного зв'язку НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , вилучені слідчим 12 травня 2026 року під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_2 , з позбавленням власників (володільців) вищезазначеного майна права на відчуження, розпорядження та користування ним до скасування арешту в установленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1