Справа № 523/2412/26
Провадження №2/523/3513/26
"11" травня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді- Аліної С.С.
при секретарі- Томілко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів, -
До Пересипського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на повнолітню дитини, яка продовжує навчання, та на утримання неповнолітної дитини.
Обґрунтовує свої вимоги тим, що з відповідачем по справі ОСОБА_2 перебувала в шлюбі з 08.09.2001 року, зареєстрованому, виконкомом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, актовий запис №22.
Від шлюбу у подружжя народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане виконкомом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції, 31 серпня 2015 року.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04.12.2024 року шлюб між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_2 - розірвано.
На даний час діти проживають з позивачкою та знаходяться повністю на її утриманні. Старший син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжує навчання у ВУЗІ (Одеський Державний університет внутрішніх справ) за контрактом, на заочній формі навчання.
Ухвалою Пересипеського районного суду м. Одеси від 05.02.2026 року відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 14.04.2026 року та закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 11.05.2026р..
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином, надала заяву в якій просила позовні вимоги задовольнити та проводити розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином про причини не явки суду не повідомив.
У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, які повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-281 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, є доказаними, тому підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено про те, що рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 04.12.20204р. задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу. Вирішено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 08.09.2001 року відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , яке видане виконкомом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, актовий запис №22 - розірвати (а.с.7).
Під час шлюбу у подружжя народились діти:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане виконкомом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (а.с.9);
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції, 31 серпня 2015 року. (а.с.8)
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб №С3-225688-ф/о виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради на даний час діти проживають з позивачкою за адресою АДРЕСА_1 та знаходяться повністю на її утриманні (а.с.10)
Відповідно довідки №10/2-259 від 05.03.2026р виданої директором інституту права та безпеки Одеського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на 3-ому курсі Одеського Державного університет внутрішніх справ за контрактом, на заочній формі навчання (а.с.32).
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Конвенцією про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
В Декларації прав дитини проголошено, що дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що дитина повинна рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у будь-якому разі в атмосфері матеріальної забезпеченості, що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування, що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримає захист та допомогу.
Законодавцем положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Батьки дитини мають рівні обов'язки з надання утримання дитині, оскільки згідно ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ст.199 СК України, передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється уразі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).
Відповідно до ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182цього Кодексу. а саме:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 201 СК України, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187,189-192 і 194-197цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року № 6-1296цс15.
Суд роз'яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд, допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із ч. 1 ст.17 Закону України" Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За положеннями вищевказаних норм суди мають належним чином обґрунтовувати свої рішення.
Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі "Бочан проти України" від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.
Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітнію дочку, сина, які продовжують навчання (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3)потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Ст. 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2)доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При таких обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментівпідлягають задоволенню.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 13, 16, 141, 263-265, 280-283, 430 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_5 ) на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно по 1/4 частині із всіх видів заробітку ( доходу), починаючи з дати подання позову - з 03.02.2026р. та до досягнення дитиною 23 років - тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_5 ) на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 щомісячно по 1/4 частині із всіх видів заробітку ( доходу), починаючи з дати подання позову - з 03.02.2026р. та до досягнення дитиною повноліття - тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 11.05.2026 року.
Суддя: Аліна С.С.