Справа № 474/1134/25
Провадження № 2/474/184/26
про залишення позову без розгляду
21.05.26р. с-ще Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Сокола Ф.Г.
за участю секретаря судового засідання Лисейко Т.А.
розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
21.11.2025р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики № 76782588 укладеного ним з ТОВ “1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ “1БАНК») у розмірі 36 250 грн. 00 коп., з яких: 10 000 грн. 00 коп. - сума основного боргу; 26 250 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Ухвалою суду від 26.11.2025р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 16.02.2026р., яке в подальшому було відкладено на 24.03.2026р. та 21.05.2026р.
Цією ухвалою від 26.11.2025р. було витребувано докази від позивача:
1) первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження факту та сум отриманих і повернутих відповідачем грошових коштів та розрахунку позовних вимог за весь період існування кредитних відносин з відповідачем щодо кредитного договору № 76782588 від 13.08.2023р., а саме: за період з 13.08.2023р. по 21.11.2025р. (дату, подання позову);
2) докази видачі відповідачу коштів згідно кредитного договору № 76782588 від 13.08.2023р. відповідно до п.1 договору.
Строк виконання ухвали від 26.11.2025р. було встановлено невідкладно після отримання ухвали, але не пізніше 16.02.2026р.
Ухвалою також роз'яснено позивачу та його представнику Грибанову Д.В., що у разі неможливості виконати вимоги ухвали необхідно надати письмові пояснення з підтверджуючими це доказами, в тому числі шляхом направлення вказаної інформації на електрону адресу суду: е-mail: inbox@vr.mk.court.gov.ua.
Також роз'яснено, що з метою ідентифікації учасника справи для проведення канцелярією суду реєстрації вхідної кореспонденції по справі, направленні до суду за допомогою електронної пошти заяви, клопотання, тощо мають бути підписані електронно-цифровим підписом.
У вказаній ухвалі судом роз'яснено позивачу та його представнику Грибанову Д.В. наслідки невиконання вимог ухвали суду в частині витребування доказів, передбачені п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Ухвала та судова повістка направлялися позивачу та його представнику Грибанову Д.В. в їх електронні кабінети в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, отримані адресатами, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
04.12.2025р. на виконання ухвали суду від 26.11.2025р. представник позивача Ільїн А.Є. надав заяву, в додатки до якої надав лише детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 76782588 за підписом директора ТОВ “1БАНК» станом на 27.02.2024р. (а.с. 50), аналогічний розрахунку наявному в матеріалах справи (поданому разом з позовною заявою на а.с. 18). В цій же заяві послався, що відповідач заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані на підтвердження своїх доводів. Позивач надати виписку з особового рахунку останнього можливості не має, так як не є банком України. Перерахування коштів на платіжну картку відповідача за договором було здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операції з готівковими коштами, а здійснює їх переказ безготівковим шляхом, тому видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.
В судове засідання 16.02.2026р. представники позивача Грибанов Д.В. та Ільїн А.Є. не з'явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлені про час, дату і місце судового розгляду. Водночас у позовній заяві ОСОБА_2 та у заяві від 04.12.2025р. ОСОБА_3 просили розглядати позовну заяву за відсутності представника позивача, у випадку неявки відповідача ухвалити заочне рішення.
Ними ж ухвала суду від 26.11.2025р. в частині витребування доказів, згідно наведеного у ній переліку: 1) первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження факту та сум отриманих і повернутих відповідачем грошових коштів та розрахунку позовних вимог саме за увесь період існування кредитних відносин з відповідачем щодо кредитного договору № 76782588 від 13.08.2023р. з 13.08.2023р. по 21.11.2025р. (дату, подання позову), що були витребувані на підтвердження (спростування) обставин виконання (невиконання) зобов'язань за договором первісному чи новому кредитору станом на дату подання позову, а не станом на лютий 2024р.; 2) докази видачі відповідачу коштів згідно кредитного договору № 76782588 від 13.08.2023р. відповідно до п. 1 договору, виконана не була, клопотання, у т.ч. про витребування доказів, не заявлялися.
Відповідач судове засідання 16.02.2026р. не з'явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час та місце судового розгляду шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання рекомендованим поштовим відправлення. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, а також не подав до суду відзив на позовну заяву та заяви про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи.
Судове засідання призначене на 16.02.2026р. відкладено на 24.03.2026р.
Судова повістка з прикріпленими до неї файлами 22.02.2026р. направлені позивачу та його представнику Грибанову Д.В. в їх електронні кабінети в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, отримані адресатами, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
24.02.2026р. на виконання ухвали суду від 26.11.2025р. представник позивача Ільїн А.Є. подав заяву, в додатки до якої надав лише детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 76782588 за підписом директора ТОВ “1БАНК» станом на 27.02.2024р. (а.с. 63), аналогічний розрахункам наявним в матеріалах справи (а.с. 18 та а.с. 50).
Судове засідання призначене на 24.03.2026р. не відбулося, згідно довідки за підписом секретаря судового засідання на а.с. 68, та наказу № 31-о/с на а.с. 69, та було відкладено на 21.05.2026р.
Судова повістка з прикріпленими до неї файлами 03.04.2026р. направлені позивачу та його представнику Грибанову Д.В. в їх електронні кабінети в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, отримані адресатами, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
В судове засідання призначене на 21.05.2026р. представники позивача Грибанов Д.В. та Ільїн А.Є. не з'явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлені про час, дату і місце судового розгляду. Водночас у позовній заяві ОСОБА_2 та у заяві від 04.12.2025р., 24.02.2026р. ОСОБА_3 просили розглядати позовну заяву за відсутності представника позивача, у випадку неявки відповідача ухвалити заочне рішення.
Ними ж ухвала суду від 26.11.2025р. в частині витребування доказів, згідно наведеного у ній переліку: 1) первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження факту та сум отриманих і повернутих відповідачем грошових коштів та розрахунку позовних вимог саме за увесь період існування кредитних відносин з відповідачем щодо кредитного договору № 76782588 від 13.08.2023р. з 13.08.2023р. по 21.11.2025р. (дату, подання позову), що були витребувані на підтвердження (спростування) обставин виконання (невиконання) зобов'язань за договором первісному чи новому кредитору станом на дату подання позову, а не станом на лютий 2024р.; 2) докази видачі відповідачу коштів згідно кредитного договору № 76782588 від 13.08.2023р. відповідно до п. 1 договору, виконана не була, клопотання, у т.ч. про витребування доказів, не заявлялися.
Відповідач судове засідання 21.05.2026р. не з'явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час та місце судового розгляду шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання рекомендованим поштовим відправлення, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик відповідача до суду. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, а також не подав до суду відзив на позовну заяву та заяви про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними у справі доказами.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до такого висновку.
21.11.2025р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики № 76782588 укладеного ним з ТОВ “1БАНК» у розмірі 36 250 грн. 00 коп., з яких: 10 000 грн. 00 коп. - сума основного боргу; 26 250 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наступне:
13.08.2023р між ТОВ “1БАНК» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір позики № 76782588, підписаний позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, за умовами якого позичальнику були надані кошти у безготівковій формі шляхом їх перерахування за банківський картковий рахунок позичальника.
14.06.2021р. між ТОВ “1БАНК» та позивачем укладено договір факторингу № 14/06/21 (з наступним підписанням сторонами додаткової угоди до нього № 7 від 13.06.2022р.) за умовами якого ТОВ “1БАНК» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги позивачу, а останній прийняв їх, згідно реєстру боржників № 17 від 27.02.2024р., у тому числі і до відповідача за договором позики № 76782588 у розмірі 36 250 грн. 00 коп., з яких: 10 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26 250 грн. 00 коп. - сума заборгованості за процентами.
Відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем у вказаному розмірі.
Як на підставу позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором надав, зокрема: договір позики № 76782588 з додатком Таблицею обчислення загальної вартості кредиту; договір факторингу між позивачем та ТОВ “1БАНК» № 14/06/21 від 14.06.2021р. з додатковими угодами до нього №№ 2, 7, 20, Актом приймання- передачі реєстру боржників № 17 від 27.02.2024р., платіжною інструкцією № 20903 на підтвердження оплати за відступлення права вимоги, реєстром боржників № 17 від 27.02.2024р.; розрахунок боргу за договором № 76782588 за підписом директора ТОВ “1БАНК» станом на 27.02.2024р., в якому містяться дані щодо тіла кредиту залишок якого 10 000 грн. та та процентів залишок яких 26 250 грн. 00 коп.
04.12.2025р. та 24.02.2026р. на виконання ухвали суду від 26.11.2025р. представник позивача Ільїн А.Є. у підсистемі “Електронний суд» подав заяви на виконання ухвали суду, в додатки до якої надав лише детальні розрахунки заборгованості за кредитним договором № 76782588 за підписом директора ТОВ “1БАНК» станом на 27.02.2024р., аналогічні розрахунку наявному в матеріалах справи (а.с. 18).
Верховний Суд у постанові від 30.11.2022р. у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з рахунків позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України “Про платіжні послуги», “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України. Продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (ст. 13 Закону України “Про електронну комерцію» №675-VIII в редакції станом на день виникнення спірних правідносин).
Суд повинен належним чином дослідити поданий стороною доказ (в цьому випадку - розрахунки заборгованості за кредитним договором виконані первісним кредитором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Такі правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 205/4176/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18.
Долучені позивачем до позовної заяви докази не дають змогу встановити факт видачі коштів відповідачу на належну саме йому картку (картковий рахунок) чи перерахування їх на платіжну картку відповідача оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, як і дійсний розмір заборгованості відповідача перед позивачем (вчинені ним оплати первісному чи новому кредитору за період після лютого 2024р. і саме до дати подання позову у листопаді 2025р., вид заборгованості на яку вони зараховані, тощо), а тому суд позбавлений можливості перевірити наявність та розмір заборгованості із зазначенням її складових.
До того ж, слід звернути увагу, що у постанові Верховного Суду у справі № 266/4900/21 від 09.08.2023р. останній зробив наступні висновки - по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій.
Тож, позивач та його представники не виконали вимоги ухвали суду від 26.11.2025р. в частині витребування доказів, згідно наведеного у ній переліку. Вони ж не повідомили про причини неможливості надання таких доказів, та з клопотаннями про їх витребування від третіх осіб не зверталися.
А тому суд вважає, що, в даному випадку, позивач не подав витребувані докази без поважних причин.
Вищевказане перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтями 79 та 80 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
З огляду на вищевикладене слід також зазначити, що у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У справі “Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, оскільки позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, які необхідні для вирішення спору, а саме встановлення наявності або відсутності обставин справи, які входять до предмета доказування, а тому позов підлягає залишенню без розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-84, 257, 259-263 ЦПК України, суд, -
постановив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали складений та підписаний “27» травня 2026 року.
Суддя Ф.Г. Сокол