Справа № 454/3028/23
20 травня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,
за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Белзької міської ради Львівської області треті особи: ТОВ "Парадигма", ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення сільської ради,
Позивач до суду з позовом та просить суд захистити його спадкові права на земельну ділянку площею 0,2500га кадастровий номер 4624882100:20:007:0007 скасувавши рішення Жужулянської сільської ради №696 від 24.09.2019р. та державну реєстрацію на цю земельну ділянку від 02.10.2019р. ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , відновити межі земельної ділянки до стану який існував до порушення шляхом зобов'язання відповідача перенести огорожі на межу встановлену судовим рішенням та в подальшому не чинити перешкод у користуванні.
В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 , яка мала у власності будинковолодіння у АДРЕСА_1 , та земельні ділянки: для обслуговування житлового будинку та споруд площею 0,2500га та ведення особистого селянського господарства площею 0,3000га які передані їй згідно рішення Жужелянської сільської ради №72 від 27.12.1993р. Вказані земельні ділянки знаходяться поруч одна біля одної та постійно перебували у користуванні родини позивача, такі також зазначені у поземельних книгах сільської ради за матір'ю позивача.
На даний час позивач немає можливості належним чином оформити свої спадкові права оскільки земельні ділянки не були внесені у земельний кадастр. Однак виготовити технічну документацію із землеустрою виявилося неможливим, оскільки частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3000га захопили сусіди - ОСОБА_2 , яка проживає через одне господарство та виготовила технічну документацію згідно рішення Жужелянської сільської ради №696 від 24.09.2019р. Однак частина земельної ділянки позивача входить до технічної документації відповідачки, яка зареєструвала за собою право власності на цю земельну ділянку та згодом перегорала цю частину та встановила нову межу металічними стовпцями.
Всі спроби вирішити питання у позасудовому порядку виявилися безуспішними, комісія Белзької міської ради не встановила підстав для поновлення меж земельної ділянки між сторонами, відповідач у добровільному порядку не бажає повертати частину захопленої ділянки а тому позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.
У відзиві на позовну заяву відповідача просив відмовити у задоволенні позову та вирішити питання судових витрат по справі. Зазначає, що мати позивача використовувала земельні ділянки всупереч чинного на той час ЗК України, документів на право власності на землю не оформила, межі на місцевості не встановила тому у позивача не виникає право на користування зазначеною частиною земельної ділянки.
Згідно Декрету КМУ «Про приватизацію земельних ділянок» №15-92 від 26.12.1992р. сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечено передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, садівництва, дачного і гаражного будівництва у межах норм, установлених ЗК України.
Відповідно до ст.56 ЗК України (в редакції на 1993р.) для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням Ради народних депутатів передаються безоплатно у власність земельні ділянки в межах населених пунктів у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безоплатно у власність у розмірі не більше 0,6гектара (для будівництва житлового будинку у сільських населених пунктах - 0,25га, селищах міського типу - 0,15га, а для членів с/г підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25га, у містах - 0,1га).
Таким чином мати позивача отримала рішення Жужелянської сільської ради №72 від 27.12.1993р. яким визначено граничні площі в яких межах може бути відведена земельна ділянка, однак такі межі мала визначити землевпорядна організація після чого можливо було б оформити передачу землі у власність, однак цього зроблено не було. Отже доводи позивача є безпідставними, доказів того яка саме площа земельної ділянки йому не вистачає не вказано і все це зводиться до його незгоди про те, що відповідач отримав у законному порядку та володіє своєю земельною ділянкою.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Брух О.А. надав письмові пояснення на позов у яких зазначає, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0.25 га, у АДРЕСА_1 яку вона отримала для обслуговування житлового будинку, який попередньо придбала згідно договору купівлі продажу від 22.02.2000р. у ОСОБА_3 (остання отримала будинок у дар від ОСОБА_5 у 1992році а той у свою чергу успадкував житло у березні 1989р.). Наведене свідчить про те, що спірна земельна ділянка із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку виділялась вже під існуючу забудову і не могла належати в праві власності матері позивача, позаяк цільове призначення даної землі не було для ведення ОСТ. Наведене також підтверджується тим, що у 1989 році на підставі рішення Сокальської районної ради народних депутатів від 17.08.1989 р. №216 було виготовлено проект забудови вказаної земельної ділянки а згодом видано акт виносу в натуру меж земельної ділянки і розбивки будівель для будівництва на закріпленій земельній ділянці. Отже доводи позивача про те, що спірна земельна ділянка виділялася його матері під ОСГ є спростованими а в судовому порядку позивач намагається забрати належну відповідачці земельну ділянку, хоча перешкод для оформлення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку у нього немає.
У додаткових поясненнях звертає увагу на те, що у Белзькій міській раді відсутня інформація щодо формування (відведення) земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,30гана ОСОБА_6 та відсутня інформація щодо земельних ділянок для ведення ОСГ між будинками сторін. Орієнтовна площа земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку позивача становить 0,39га.
В ході розгляду справи залучено третю особу яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 .
В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Бордюк М.Й. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.
Відповідач та його представник проти позову заперечили, просили відмовити за безпідставністю позовних вимог та підтримали поданий відзив та заперечення у справі.
Представник відповідача Белзької міської ради в судове засідання не прибув, попередньо суду надано клопотання про розгляд справи у відсутності їхнього представника та просить взяти до уваги, що під час розроблення технічної документації на замовлення відповідачки бралися до уваги фактичні межі землекористування які існували в той момент, даних про те що частина землі є у користування позивача не було.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, неодноразово повідомлялася про місце та час судового розгляду, заяв чи клопотань не висловлювала.
Представник третьої особи ТОВ «Парадигма» в судове засідання не з'явився. Про місце, дату та час судового засідання сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Заслухавши пояснення учасників процесу, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 .
Після її смерті ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом бажає прийняти спадщину та звернувся до приватного нотаріуса із відповідною заявою, реєстрація спадкової справи внесена до Спадкового реєстру.
Так на день смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно: житловий будинок у АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 1,47га для ведення товарного с/г виробництва, земельна ділянка площею 0,53га для ведення товарного с/г виробництва.
За життя ОСОБА_4 отримала у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500га у АДРЕСА_1 та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,3000га у с.Цеблів про що свідчить Витяг із ухвали №72 Х111 сесії ХХІ скликання 27.12.1993р. Жужелянської сільської ради Сокальського району.
Із витягу погосподарської книги відомо, що 2016-2020рр. Жужелянської сільської ради за ОСОБА_4 облікувались земельні ділянки площею 0,25га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та площею 0,30га для ведення особистого селянського господарства у с.Цеблів.
Предметом даного спору є право позивача на земельну ділянку, яку отримала його мати згідно ухвали сесії Жужелянської сільської ради від 27.12.1993р. №72 площею 0,25га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, та площею 0,30га для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 які знаходяться одна біля одної, проте частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства зареєстрована за ОСОБА_2 , що підтверджено заявою на ім'я Белзького міського голови щодо вирішення земельного спору.
Однак узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів Белзької міської ради встановила відсутність підстав для поновлення меж земельної ділянки у АДРЕСА_1 у зв'язку із фактичним встановленням меж при передачі у приватну власність ОСОБА_2 , що підтверджено рішенням №2 від 31.05.2023р.
Так із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 22.02.2000р. придбала житловий будинок у АДРЕСА_1 , про що видано реєстраційне посвідчення 11.04.2000р.
30.01.2018 року ХХІ сесія УІІ скликання Жужелянська сільська рада надала ОСОБА_2 , дозвіл на приватизацію землі для обслуговування житлового будинку та дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою ліцензованою організацією.
Вже 18.06.2019р. на сесії Жужелянської сільської ради було затверджено акт земельно-узгоджувальної комісії про те, що при погодження меж між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 немає підпису останньої, оскільки така померла а спадкоємці відмовляються у підписі, проте проект виготовлений ТОВ «Парадигма» порушень технічної документації щодо встановлення меж не містить а у вересні затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку і споруд у АДРЕСА_1 (Рішення №696 від 24.09.2019р.).
Відповідно до пункту "б" частини першої, другої статті 90 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно з пунктами "г" та "е" частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Згідно з частиною другою, пунктом "б" частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 125 Земельного кодексу України(в редакції, чинній на час видачі матері позивачу рішення на право приватної власності на землю) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пп. в, гп. 18 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», з 1 січня 2002 року відповідно до статті 125 ЗК право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 р. у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 р. N 1066-VIправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України), одержані ними до 1 січня 2002 року у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.
26.12.1992 року Декрет КМ України «Про приватизацію земельних ділянок» постановив сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю. Громадяни України мають право продавати або іншими способами відчужувати земельні ділянки, передані їм для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, без зміни їх цільового призначення.
Із Роз'яснення Державного комітету України із земельних ресурсів від 08.10.2009 №844 встановлено, що у громадянина, який продав або іншим способом здійснив відчуження житлового будинку, немає права на виготовлення та видачу йому державного акта на право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, оскільки останній йому вже не належить. У такому випадку на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданий його покупцеві, орган місцевого самоврядування має прийняти рішення про те, що рішення про передачу у приватну власність громадянину згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92 № 15-92 ( 15-92 ) втратило чинність. Право на оформлення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку у власність або у користування має новий власник житлового будинку на загальних підставах.
В ході розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_2 купила житловий будинок у АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 22.02.2000р., який раніше належав ОСОБА_5 . Для обслуговування житлового будинку надавалася земельна ділянка площею 0,25га на ім' ОСОБА_3 , що ухвалено сесією Жужелянської сільської Ради народних депутатів від 27.12.1993р.
В свою чергу мати позивача ОСОБА_4 також отримала у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25га у АДРЕСА_1 та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,30га у с.Цеблів про що свідчить Витяг із ухвали №72 Х111 сесії ХХІ скликання 27.12.1993р. Жужелянської сільської ради Сокальського району.
Судом встановлено, що земельна ділянка під домоволодінням у АДРЕСА_1 належним чином не сформована, тобто межі земельної ділянки не встановлювались, не формувались, державний акт на постійне користування не видавався, тому твердження що частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у с.Цеблів самовільно зайнята відповідачем суду не надано.
Крім того, порушене ОСОБА_1 питання про скасування рішення Жужелянської сільської ради Сокальського району №696 від 24.09.2019р. про затвердження технічної документації із землеустрою АДРЕСА_1 фактично зводиться до припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку.
Проте, порядок припинення права на землю визначений ст. 140 Земельного кодексу України, а саме: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерті власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом а підстави примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку закріплені в ст. 143 ЗК України, якими є: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднень земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановлення режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів; в) конфіскації земельної ділянки; г) викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим кодексом.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Жужелянської сільської ради Сокальського району №696 від 24.09.2019р. прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, а тому суд не знаходить підстав для його скасування.
Суд також приходить до висновку про те, що позивач не довів обставин вчинення відповідачем перешкод у користуванні земельною ділянкою та порушення його прав відповідачем при виготовлені технічної документації із землеустрою про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), складеної ТОВ «Парадигма» (неправильно визначені та не відповідають координати, межі, довжини ліній та дирекційні кути земельної ділянки) а тому позовні вимоги є необґрунтованими.
На підставі ст. 141 ЦПК України понесені судові витрати залишити за позивачем.
Крім цього, згідно статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Представником позивача заявлено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00грн.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, відповідно до ст. 137 ЦПК України, із врахуванням обсягу виконаних адвокатом робіт, часу їх виконання, складності справи, співмірності часу розгляду справи та участі адвоката у її розгляді, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в заявленій сумі.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Белзької міської ради Львівської області треті особи: ТОВ "Парадигма", ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення сільської ради - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч)грн. 00коп.
Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
У разі, якщо рішення не було вручено в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення виготовлено 27.05.2026 року.
Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Белзька міська рада Львівської області місце знаходження: м.Белз, вул. Домініканська 1 Шептицького району Львівської області ЄДРПОУ 04056144.
Третя особа: ТОВ "Парадигма" місце знаходження: м.Харків, проспект науки 5 поверх 1 кімната 4, Код юридичної особи - 36989320.
Третя особа: ОСОБА_3 місце проживання: АДРЕСА_3 .
Головуючий: Л. Ю. Фарина