Справа № 445/2118/25
Провадження № 2/452/31/2026
"25" травня 2026 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Бікезіної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,
відповідачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі ТОВ «Бізпозика») 10 вересня 2025 року звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 2 вересня 2021 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 388547-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізпозика» 2 вересня 2021 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 388547-КС-001 про надання кредиту.
2 вересня 2021 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 388547-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «Бізпозика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-1672, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржницею було введено/відправлено.
Таким чином, 2 вересня 2021 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 388547-КС-001 про надання кредиту, який підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізпозика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 12000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,865875 процентів за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
ТОВ «Бізпозика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 12000 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальниці № НОМЕР_2 (котру нею вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у боржника, станом на 08 серпня 2025 року, утворилась заборгованість за Договором № 388547-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 31360 грн. 79 коп., що складається з:
- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 12000 грн. 00 коп.;
- суми прострочених платежів по процентах - 17560 грн. 79 коп.;
- суми прострочених платежів за комісією - 1800 грн. 00 коп.
На підставі викладеного позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Бізпозика» заборгованість за кредитним договором № 388547-КС-001 від 2 вересня 2021 року у розмірі 31360 грн. 79 коп., та судові витрати у розмірі
2422 грн. 40 коп.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1722712 від 1 вересня 2025 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.31).
Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано у АТ «КредоБанк» письмові докази, які становлять банківську таємницю (а.с.39-40).
Витребувані докази до суду надійшли 06.10.2025 року.
Представник позивача ТОВ «Бізпозика», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 не скористалася правом на надання відзиву на позовну заяву. В судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, заперечувала факт укладання договору з ТОВ «Бізнес позика» 02.09.2021 року та отримання кредитних коштів. Вважала, що відносно неї вчинені шахрайській дії з використанням її персональних даних. Втім, підтвердила, що всі її персональні дані, зазначені позивачем є вірними, зокрема підтвердила про наявність в АТ «Кредо банк» рахунку. Відповідачка неодноразово заявляла клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи її вік (65 років), ту обставину, що її син ОСОБА_2 є особою зниклою без вісті за особливих обставин, судом оголошувалися перерви у розгляді справи, зокрема, надання можливості відповідачці звернутися до за наданням правової допомоги та до правоохоронних органів, разом з тим, наданою можливістю остання не скористалася. Окрім заперечень щодо позову жодних доказів на підтвердження своєї позиції суду не надала.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 02 вересня 2021 року між ТОВ «Бізнес позика» (кредитодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено договір № 388547-КС-001 про надання кредиту (далі Договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Укладення Договору підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта, щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 388547-КС-001 від 2 вересня 2021 року.
Відповідно до п. 1 Договору ТОВ «Бізпозика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 12000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами Договору строк, на який надається кредит - 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,0000000%, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом в день 0,865875 %, фіксована; комісія за надання кредиту - 1800,00 грн.; термін дії договору - до 17.02.2022 року; орієнтовна загальна вартість кредиту - загальний розмір наданого кредиту - 26400,00 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3599,19%.
Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявному на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом із врахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які мав здійснювати позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-1672 02.09.2021 року 17:53:21, який був надісланий на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті).
Аналогічні умови викладені в паспорті споживчого кредиту (інформація, обов'язкова для ознайомлення позичальником), який 02 вересня 2021 року був підписаний ОСОБА_1
ТОВ «Бізпозика» 2 вересня 2021 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 388547-КС-001 про надання кредиту.
Пропозиція (оферта) на укладення договору про надання позики договір № 388547-КС-001 підписана ОСОБА_1 2 вересня 2021 року електронним цифровим підписом та прийняла (акцент) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 388547-КС-001 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою.
Відповідно до анкети клієнта ОСОБА_1 для зарахування грощових коштів зазначила номер банківської картки № НОМЕР_2 в АТ «Кредобанк».
На виконання ухвали суду від 17.09.2025 року АТ «КредоБанк» повідомив суд, що банківська картка № НОМЕР_2 була емітована на ім'я ОСОБА_1 (а.с.47).
Згідно руху коштів (виписки) по банківській справі вбачається, що 02 вересня 2021 року на зазначену банківську карту було зараховано переказ на 12000,00 грн. Як вбачається відповідачка активно користувалася даною картою (а.с.48-58).
Згідно з розрахунком, наданим позивачем у зв'ґзку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 8 серпня 2025 року, утворилась заборгованість за Договором в розмірі 31360 грн. 79 коп., що складається з:
- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 12000 грн. 00 коп.;
- суми прострочених платежів по процентах - 17560 грн. 79 коп.;
- суми прострочених платежів за комісією - 1800 грн. 00 коп.
Таким чином між сторонами виникли зобов'язальні цивільно-правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюються нормами ЦК України.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається в письмовій формі.
При цьому, частиною першою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 вказав, що важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі ст.13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Як вбачається з матеріалів справи, договір № 388547-КС-00 від 02 вересня 2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису (G-1672).
Зі змісту Договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема, ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електрону адресу, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону, номер банківської картки, на яку необхідно перерахувати кошти. Дані обставини стверджуються витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи - https:my.bizpozyka.com.
ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав останній за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор, який заявниця використала для підтвердження підписання договору позики.
Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Отже, підписанням договору № 388547-КС-00 від 02 вересня 2021 року ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Без вчинення вказаних вище дій, зокрема, надання особистих даних для оформлення кредитного договору, в тому числі номеру телефону та/або електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.
Також, необхідно зазначити, що ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила, що особисті дані клієнта, зазначені в договорі про надання кредиту, відповідають її персональним даним.
Доказів про те, що договір було укладено іншою особою, а не відповідачкою, чи номер телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор, належить іншій особі, відповідачка суду не надала.
Отже, договір про надання кредиту було укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору про надання кредиту № 388547-КС-001 від 2 вересня 2021 року, що акцептована відповідачкою 2 вересня 2021 року, шляхом підписання електронним підписом, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Вказані обставини підтверджуються: ропозицією укласти договір (оферта)
№ 388547-КС-001 про надання кредиту; прийняття (акцент) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 388547-КС-001 від 2 вересня 2021 року; договором № 388547-КС-001 про надання кредиту від 2 вересня 2021 року; паспортом споживчого кредиту.
Подібні за змістом правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 20 червня 2022 року у справі №757/40396/20, від 04 грудня 2023 року у справі №212/10457/21.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надана АТ «Кредобанк» виписка по банківській картці № НОМЕР_2 , що емітована на ім'я ОСОБА_1 у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, у повному обсязі підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір та спростовує позицію відповідачки щодо неотримання нею грошових коштів в розмірі 12000,00 грн. за договором від 02 вересня 2021 року.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
В порушення вимог закону та умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала.
Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи кредитний договір сторони погодили, що загальна вартість отриманого кредиту, із розрахунку на 24 тижні, зі сплатою 0,865875 процентів в день та комісії за надання кредиту. Згідно з наданим позивачем розрахунком проценти нараховані за період з 02.09.2021 по 17.02.2022 року, що відповідає умовам Договору.
Відповідачкою не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату нею заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Розрахунок заборгованості, наданий ТОВ «Бізнес позика» по кредитному договору відповідає умовам договору та вимогам законодавства, а позовні вимоги щодо стягнення тіла кредиту та нарахованих процентів підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідачкою не надано аргументованого контррозрахунку заборгованості, розмір заборгованості не спростований, тому суд вважає доведеним, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач мав заборгованість перед ТОВ «Бізнес позика» в розмірі 31360 грн. 79 коп., що складається з:
- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 12000 грн. 00 коп.;
- суми прострочених платежів по процентах - 17560 грн. 79 коп.;
- суми прострочених платежів за комісією - 1800 грн. 00 коп.
Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, доки ця презумпція не буде спростована.
Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Спростування презумпції правомірності правочину відбувається у разі: якщо недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо правочин визнаний судом недійсним (тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання оспорюваного правочину недійсним.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату, породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/ набуття/ зміни/ встановлення/припинення прав взагалі).
Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17, в постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі №201/13593/19, від 11 грудня 2024 року у справі №725/5919/19.
У пунктах 19, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року№ 9 судам роз'яснено, що відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Під час розгляду даної справи відповідачка ОСОБА_1 заперечувала факт укладання між ТОВ «Бізпозика» та нею 02 вересня 2021 року Договору № 388547-КС-001 про надання кредиту, проте зустрічних вимог про визнання недійсним зазначеного кредитного договору в ході розгляду справи не заявляла.
Доказів на підтвердження звернення відповідачки до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій суду не надано.
Факт зарахування 02 вересня 2021 року на її банківську картку, емітовану в АТ «Кредобанк» 12000,00 грн. відповідачкою не спростований.
За вказаних обставин Договір № 388547-КС-001 є чинним і підлягає до виконання.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Аналізуючи надані стороною позивача докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з огляду на наведене, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 31360 грн. 79 коп.
Слід також зауважити, що судом не встановлено наявності у ОСОБА_1 права на пільги згідно частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ТОВ «Бізнес Позика» при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Враховуючи, що судом позовні вимоги позивача задоволені у повному обсязі з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 11, 509, 525-527, 530, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 388547-КС-001 про надання кредиту від 2 вересня 2021 року у розмірі 31360 (тридцять одну тисячу триста шістдесят) грн. 79 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» суму судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, ідентифікаційний номер за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст рішення виготовлений 22 травня 2026 року.
Суддя