Справа № 462/2455/26
27 травня 2026 року м.Львів
Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої судді Палюх Н.М., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь ТДВ «Страхова група «Оберіг» грошові кошти у розмірі 8004,83 грн, що складаються із 6250,00 грн - сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, 195.93 грн - інфляційні втрати, 1420,72 грн - пеня, 138,18 грн - 3% річних та судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 8022,50 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 07.09.2024 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Dacia Logan» номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля марки «Peugeot 301» номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, вказані автомобілі отримали механічні ушкодження. Постановою суду відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу «Dacia Logan» номерний знак НОМЕР_1 , станом на дату настання ДТП, була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-221071897. При укладенні Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-221071897 щодо транспортного засобу «Dacia Logan» номерний знак НОМЕР_1 було застосовано пільгу 50 відсотків від вартості страхового платежу, оскільки страхувальником за Полісом є особа, яка має статус пенсіонера та відноситься до пільгової категорії у відповідності до п. 13.2. ст. 13 Закону № 1961-IV. Відповідно до п. 13.2. ст. 13 Закону № 1961-IV зазначена пільга надається виключно за умови особистого керування страхувальником таким транспортним засобом. Однак відповідно до матеріалів страхової справи, під час настання вищевказаної ДТП транспортним засобом «Dacia Logan» номерний знак НОМЕР_1 керував Відповідач, який не є страхувальником за Полісом №EP-221071897 що було укладено на пільгових умовах. Позивач, на виконання полісу страхування №EP-221071897, на підставі згоди потерпілої особи з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу «Peugeot 301» державний номер НОМЕР_2 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 12500,00 грн. Враховуючи винність Відповідача у настанні ДТП, порушення ним обов'язків, встановлених п. 13.2. ст. 13 Закону № 1961-IV, а також здійснення виплати страхового відшкодування, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до Відповідача за компенсацією 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в розмірі: 12500,00 грн. - 50% = 6250,00 грн. Окрім цього, 06.06.2025 відповідачу було направлено досудову вимогу про виплату грошових коштів, яка відповідачем отримана 11.06.2025, однак у зв'язку з тим, що станом на дату подання даної позовної заяви до суду відповідач не сплатив кошти позивачу, останнім було також нараховано за період з 17.06.2025 по 12.03.2026 штрафні санкції у виді інфляційних втрат, пені та 3% річних. У зв'язку з наведеним, просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23 березня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 07.09.2024 о 15 год 32 хв. за адресою: м. Львів, вул.Любінська, 89, керуючи транспортним засобом марки «DACIA LOGAN», державний номерний знак НОМЕР_3 , рухаючись заднім ходом по вул. Любінська, у дворі будинку №89 не переконався в безпечності маневру, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «PEUGEOT 301», державний номерний знак НОМЕР_4 , котрий рухався позаду.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків. Таким чином, ОСОБА_1 , порушив вимоги п.10.9 ПДР України та ст. 124 КУпАП.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 08.11.2024 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 КУпАП та застосовано до нього стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн /а.с.9 зворотна сторона-11/.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до Поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-221071897 /а.с.11 зворотна сторона), транспортний засіб марки «Dacia Logan» номерний знак НОМЕР_1 , було застраховано у позивача, страхувальником за яким був ОСОБА_2 , який віднесений до пільгової категорії громадян та у зв'язку з наданням ним пенсійного посвідчення поліс був укладений із застосуванням знижки вартості послуги зі страхування цивільно-правової відповідальності (страхового платежу) у розмірі 50%.
Так, згідно з умовами зазначеного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-221071897 передбачено страхову суму на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну у розмірі 160000 грн 00 коп. та за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю у розмірі 320000 грн 00 коп., а також франшизу у розмірі 0 грн 00 коп.
Відповідно до Протоколу №2370/24 від 12.09.2024 огляду транспортного засобу «Peugeot 301» державний номер НОМЕР_2 , на такому наявні пошкодження: двері передні праві деформовані, двері задні праві деформовані /а.с.17/.
Згідно з рахунком №16/09/24/01 від 16.09.2024, складеного ФОП ОСОБА_3 , вартість виконаних робіт та складових частин автомобіля «Peugeot 301» державний номер НОМЕР_2 становить 13813,00 грн /а.с.18 зворотна сторона/.
Відповідно до страхового акту №52159/1 від 15.10.2024, розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті складає 12500,00 грн /а.с.19/.
Згідно з платіжною інструкцією №32132 від 15.10.2024, ТДВ «СГ«Оберіг» сплатило ОСОБА_3 12500,00 грн, призначення платежу: страхове відшкодування згідно страхового акту №52159/1 від 15.10.2024 Без ПДВ /а.с.19/.
05.06.2025 позивачем відповідачу було направлено досудову вимогу про виплату грошових коштів, однак у зв'язку з тим, що станом на дату подання даної позовної заяви до суду відповідач не сплатив кошти позивачу, останній був вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За змістом ст. ст. 1166,1187 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Так, уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Згідно п. 35.1 та п. 35.2ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», доказів проведення оплати ремонту автомобіля або доказів того, що на момент виплати відшкодування потерпілим вже виконано відновлювальний ремонт його автомобіля від потерпілого не вимагається для отримання страхового відшкодування.
У п. 36.2ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик i потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування i не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відповідно до п. 13.2ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності.
Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.
Відповідно до ст.ст.993,1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», право страховика на подання регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, виникає у разі: а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; г) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1статті 33 цього Закону; д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).
Згідно п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
Таким чином, зважаючи на те, що страхувальник, а саме ОСОБА_2 , є особою віднесеною до пільгової категорії громадян, позаяк ним було пред'явлено пенсійне посвідчення ААЛ 700202, у зв'язку з чим поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-221071897, відповідно до положень п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», був укладений із застосуванням знижки в розмірі 50%, тоді як відповідач керував забезпеченим транспортним засобом з порушенням умов договору страхування, а саме з порушенням п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позаяк на нього не розповсюджуються пільгові умови страхування, суд уважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 50% від виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6250 грн 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд зазначає, що положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, ст.625ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, з моменту виконання позивачем своїх зобов'язань за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, направлення відповідачу досудової вимоги про виплату грошових коштів та її невиконання, триває порушення виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу.
Так, суд погоджується з визначенням розміру сум, нарахованих позивачем за прострочення виконання зобов'язань на підставі ст. 625 ЦК України, які не спростовані відповідачем, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за період з 17.06.2025 по 12.03.2026 інфляційні втрати у розмірі 195,93 грн та 3% річних у розмірі 138,18 грн.
Разом з тим, позивачем також ставиться питання про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 1420,72 грн, яка також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з огляду на те, що пеня це неустойка, яка розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем було надано до суду копію договору №04/26 про надання професійної правничої допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт прийому-передачі наданих послуг №52159/1, згідно яких витрати за правничу допомогу становлять 8022,50 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючу категорію справи, обсяг наданих адвокатом послуг, результат розгляду справи в суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 4000 грн, що відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та пропорційності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригодизадовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» 8044 (вісім тисяч сорок чотири) гривні 83 копійки шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»2662,40 гривень судового збору та 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 6662,40 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ 39433769, юридична адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, будинок 14).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: