Справа № 461/3432/26
Провадження № 2/461/2583/26
про передачу справи на розгляд іншому суду
27.05.2026 суддя Галицького районного суду м. Львова Павлюк О. В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до Галицького районного суду м. Львова з цим позовом до Відповідачки про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя та зобов'язання вчинити дії
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 для розгляду цієї справи визначений суддя Юрків О. Р.
Суддя Юрків О. Р. ухвалою від 12.05.2026 залишив цю позовну заяву без руху, встановивши Позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 25.05.2026 суддя Юрків О. Р. задовольнив заяву ОСОБА_1 про відвід судді Юрківа О. Р. та відвівся від розгляду цієї справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 для розгляду цієї справи визначена суддя Павлюк О. В.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддя з'ясувала, що вказана цивільна справа не підсудна Галицькому районному суду м. Львова.
Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (абзац перший пункту 41, пункт 42), перелік позовів, для яких визначена виключна підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність встановлена для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364,367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності у цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладені у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №404/3167/18, у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
З матеріалів справи та зі змісту позовної заяви вбачається, що Позивач пред'явив позов про визнання спільною сумісною власністю подружжя земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Тобто, нерухоме майно, з приводу якого виник спір, відноситься до території Личаківського району м. Львова.
Зважаючи на викладене, вказана цивільна справа підсудна Личаківському районному суду м. Львова.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За таких обставин, суд дійшов до висновку передати справу на розгляд до Личаківського районного суду м. Львова.
У ст.32 ЦПК України зазначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст.ст.27,31,32, 258-261 ЦПК України, суддя -
1. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя та зобов'язання вчинити дії, передати на розгляд до Личаківського районного суду м. Львова, що знаходиться за адресою: вулиця Богдана Лепкого, 16, Львів.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
2. Передачу справи на розгляд іншого суду здійснити не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя Ольга ПАВЛЮК