Справа № 308/17899/25
(заочне)
27 травня 2026 року м.Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Дегтяренко К.С.
секретаря судового засідання Сапронова А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні суду в порядку заочного розгляду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» Усенка Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал»» Усенко М.І. звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №102622820 від 28.01.2023 у розмірі 27953 грн. 01 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. та 8000 грн. 00 коп. витратна професійну правничу допомогу.
Позов мотивовано тим, що 28.01.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про саоживчий кредит №102622820, у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого відповідач отримав 7000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором
Судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі 7000,00 грн. що стверджується копією платіжного доручення 58391908 від 28.01.2023.
30.05.2023 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги 98-МЛ/Т, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 102622820 від 28.01.2023 року.
Згідно долученого розрахунку заборгованості за кредитнми догвором № 102622820 від 28.01.2023 аборгованість ОСОБА_1 станом на 12.11.2025 становить 27953 грн. 10 коп., а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 6510,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 20113,10 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 1330,00 грн..
Відзиву на позовну заяву у встановлений строк не подано.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
Згідно з правилами ч.6 ст.19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
У відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України суд дійшов до висновку про проведення розгляду даної справи за участю сторін.
28 січня 2026 року від представника АТ КБ «Приват банк» надійшла відповідь на запитувану судом інформацію з якої вабчається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку було емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 28.01.2023 здійснено переказ коштів в сумі 7000 грн. 00 коп..
10 лютого 2026 року від представника відповідача до суду надійшла довідка №3-33 від 20.01.2026 командира військової частини НОМЕР_2 , відповідно до якої солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частииі НОМЕР_2 Збройних Сил Укпаїни з 22 грудня 2024 року по теперішній час.
В судове засідання 26 травня 2026 року:
представник позивача не з'явився, при цьому одночасно з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує;
відповідач повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, відзив у встановлений судом строк не подав.
Враховуючи, що відповідачем у встановлений законом строк відзив на позов не подано, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами та в порядку ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення.
Застосування технічних засобів фіксування під час розгляду цивільної справи не здійснювалось відповідно до ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою учасників судового процесу.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи:
28.01.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про саоживчий кредит №102622820, у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого відповідач отримав 7000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором
Судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі 7000,00 грн. що стверджується копією платіжного доручення 58391908 від 28.01.2023.
30.05.2023 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги 98-МЛ/Т, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 102622820 від 28.01.2023 року.
Згідно долученого розрахунку заборгованості за кредитнми догвором № 102622820 від 28.01.2023 аборгованість ОСОБА_1 станом на 12.11.2025 становить 27953 грн. 10 коп., а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 6510,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 20113,10 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 1330,00 грн..
Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.
У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не проводилося погашення кредитної заборгованості ні первісному кредитору, ні ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал».
На підставі наведених доказів, суд дійшов висновку про те, що у встановленому законом порядку первісні кредитори передали ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» право вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, який не проводив погашення кредитної заборгованості ні первісному кредитору, ні новому кредитору - позивачу.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979 цс15.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
За правилами ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а відповідно до ст. 629 ЦК Українидоговір є обов'язковим для виконання сторонами.
Кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як встановлено судом, відповідач після укладання кредитного договору належним чином не виконував свого зобов'язання із здійснення платежів, чим допустив порушення умов повернення кредиту, тобто строків та розмірів внесення щомісячних платежів, а тому допустив порушення виконання своїх зобов'язань. Отже, вимоги позивача в межах суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 6510 грн. 00 коп. та комісією за видачу кредиту в розмірі 1330 грн. 00 коп. є цілком правомірними та обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути відсотки за користування кредитом у розмірі 20113 грн. 10 коп., які суд зазначає наступне.
Судом також встановлено, що відповідач проходить військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується долученою довідкою командира військової частини НОМЕР_2 від 20.01.2026
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям та їх дружинам (чоловікам) з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до підпункту 1 пункту 6-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», Під час врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія, фізичні та юридичні особи, залучені на договірних засадах кредитодавцем, новим кредитором, колекторською компанією до безпосередньої взаємодії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем або майновим поручителем, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, додатково зобов'язані дотримуватися таких вимог щодо етичної поведінки не взаємодіяти за власною ініціативою із споживачем, який у передбачений цим пунктом спосіб повідомив про свою належність до захищеної категорії або щодо належності якого до захищеної категорії у передбачений цим пунктом спосіб повідомили близькі особи такого споживача, його представники, спадкоємці, поручителі, майнові поручителі або треті особи, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію.
Для цілей цього пункту захищеними категоріями є, зокрема, військовослужбовці Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України.
Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.
Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.
Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).
З огляду та це, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, не повинні були нараховуватися проценти за кредитним договором, оскільки на нього поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат між сторонами:
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1-6 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, для підтвердження витрат на правову допомогу позивачем було надано договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, Акт №Д/8727 надання послуг від 12.11.2025, згідно з якого вартість послуг складає 8000 грн., детальний опис наданих послуг від 12.11.2025.
Відповідно до правової позиції, яку сформував Верховний суд в постанові від 23.01.2025 у справі №240/32993/23, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії. При цьому допустимим є обґрунтоване зазначення в акті виконаних адвокатом робіт лише вартості всього обсягу виконаної ним роботи, без прив'язки такої роботи до її погодинної або фіксованої вартості. Відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Враховуючи принцип обґрунтованості та пропорційності, характер та час витрачений на виконання адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп..
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп..
До стягнення з відповідача, позивачем заявлена заборгованість у розмірі 27 953 грн. 10 коп., суд прийшов до переконання про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7 840 грн. 00 коп..
За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 679 грн. 41 коп. (7840,00*2422,40/27953,10).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.509, 526, 610-612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст.10, 12, 76-81, 141, 258, 263, 265, 266, 354 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовну заяву - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» заборгованість за кредитним договором № 102622820 від 28.01.2023 року в розмірі 7840 (сім тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» 679 (шістост сімдесят дев'ять) грн. 41 коп. сплаченого судового збору та 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» , що знаходиться за адресою 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Датою ухвалення рішення є 27 травня 2026 року, а саме дата складання його повного тексту відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суддя Дегтяренко К.С.