Справа 303/8173/20
№ 1-кп/303/298/21
Іменем України
27 травня 2026 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі:головуючого - судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Мукачеві кримінальне провадження № 12018070040002504 внесене в ЄРДР 10.09.2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, з вищою освітою, працюючої лікарем-інфекціоністом інфекційного відділення обласної дитячої лікарні м. Мукачева, раніше не судимої,
- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.140 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
сторони обвинувачення: прокурора - ОСОБА_4
сторони захисту: обвинуваченої - ОСОБА_3 захисника - адвоката ОСОБА_5
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6
Обвинувачена ОСОБА_3 , будучи лікарем-інфекціоністом інфекційного відділення обласної дитячої лікарні м. Мукачева, 27 жовтня 2018 року о 07 годині 35 хвилин до приймального відділення ОДЛ м. Мукачево звернувся малолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_2 , зі скаргами на підвищену температуру тіла, висипку, нудоту, блювання, рідкий стілець. В цей же час, лікарем приймального відділення ОСОБА_8 хворий ОСОБА_7 був оглянутий під час чого встановлений діагноз: «Кір період висипання, інтоксикаційний синдром» та призначено обстеження (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімія крові, рентгенографія органів грудної клітки, УЗД органів черевної порожнини), що згідно висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» № 234/19 від 18.05.2020 в цілому було правильним та призначено ОСОБА_7 антибактеріальну, ін-фузійну та симптоматичну терапію та відразу госпіталізовано до інфекційного відділення ОДЛ.
В подальшому, після переведення малолітнього ОСОБА_7 з приймального відділення до інфекційного відділення, біля 09:00 години, останнього було оглянуто лікарем-інфекціоністом ОСОБА_3 , і на момент огляду малолітній ОСОБА_7 перебував у важкому стані з вираженим інтоксикаційним синдромом та наднирковою недостатністю, протягом декількох годин (до 11:00 год.), і при надходженні у такому стані лікарю ОСОБА_3 давало підстави відразу ініціювати переведення його до відділення анестезіології та інтенсивної терапії (надалі - ВАІТ), де надання медичної допомоги мало здійснюватися згідно «Протоколу надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і до шпитальному етапах», затвердженому МОЗ України від 31.08.2004 року №437 ( далі - Протокол ), або ж розпочати лікування згідно вказаного протоколу в умовах інфекційного відділення до переведення у ВАІТ. Невиконання вказаних вимог, згідно висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи, є лікування дитини в порушення Протоколу, а переведення ОСОБА_7 до відділення ВАІТ лише об 11 годині, є несвоєчасним, та є недоліком надання медичної допомоги.
Разом з тим, під час перебування у інфекційному відділенні згідно висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи, лікуючим лікарем ОСОБА_3 , було змінено тактику лікування призначеного лікарем приймального відділення та не велися щоденникові записи з відображенням стану на момент надходження до інфекційного відділення (з вимірюванням рівня артеріального тиску, температури, частоти пульсу, дихання, сатурації кисню, діурезу, результатів перкусії грудей, аускультації легень тощо), так і послідовності зміни стану хворого протягом всього періоду його перебування в цьому відділенні із зазначенням відповідної лікувальної тактики. Також на хворого не був заведений «Листок лікарських призначень». Відсутність цих даних не дозволяє встановити, коли саме, та у зв'язку з чим хворому вводилися препарати, відмічені у «Перевідному епікризі», що був заповнений в інфекційному відділенні (дексаметазон 1,0, преднізолон 1,0, анальгін 1,0, дімедрол 1,0, папаверін 1,5, реополіглюкін 200,0), а також з якої причини йому не проводилося лікування, призначене у приймальному відділенні (цефтріаксон по 1г.х2р/д, лінекс, реосорбілакт 150мл. вв, фіз. розчин 100мл. + метоклопрамід вв, глюкоза 5% 100мл. + рибоксин 2,0 вв, анальгін + дімедрол + папаверін по 1,2 вм, ніфуроксазид). При цьому застосування реополіглюкіну було неадекватним, оскільки для інфузії слід використовувати кристалоїди, а також те, що при високій температурі замість анальгіну застосовуються інші жарознижуючі препарати, наприклад парацетамол вв.
Після переведення дитини 27.10.2018 об 11:00 год. з інфекційного відділення у ВАІТ о 16 годині 30 хвилин була констатована біологічна смерть ОСОБА_7 .
Отже, Лікарем-інфекціоністом ОСОБА_3 , 27.10.2018 в період часу з 09:00 год. по 11:00 год., перебуваючи в інфекційному відділенні Обласної дитячої лікарні за адресою м. Мукачево, вул. І.Франка, 39, згідно висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи, не переведенням малолітнього ОСОБА_7 у BAIT за наявності показів відразу після надходження до інфекційного відділення, відсутністю у інфекційному відділенні динамічного спостереження за перебігом стану хворого, неадекватністю медикаментозної терапії, недотриманням вимог наказу МОЗ України від 31.08.2004р. №437, яким затверджений «Протокол надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і до шпитальному етапах», в комплексі призвело до настання смерті ОСОБА_7 та перебуває у причинному зв'язку із настанням смерті.
За наведених обставин, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.140 КК України - тобто неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітнього.
Обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України не визнала та показала, що в 2018 році вона працювала лікарем інфекційного відділення ОДЛ м. Мукачева. У суботу, 27.10.2018 року, вона офіційно була вихідна, до лікарні її не викликали. У журналі виклику чергових/ургентних спеціалістів її не зазначено. Того дня вона прийшла до лікарні, тобто до інфекційного відділення ОДЛ м. Мукачева, щоб оглянути хворих діток, лікуючим лікарем яких вона була призначена. Лікуючим лікарем конкретного хворого, усно призначає завідуюча інфекційним відділенням ОСОБА_9 - саме вона визначає, який лікар буде лікувати конкретну хвору дитину, що поступила до інфекційного відділення. Жодної вказівки завідоючої інфекційним відділенням про призначення її лікуючим лікарем хворого ОСОБА_7 2006 р. н., вона не отримувала. Того дня, 27.10.2018 року, близько 09:00 год., вона прийшла провідати хворих діток, яких вона лікувала. У коридорі інфекційного відділення зустріла медсестру ОСОБА_10 , вони зайшли до маніпуляційної. Там, остання повідомила їй, що постипив хворий на кір ОСОБА_11 цей момент прийшла бабуся хворого хлопчика та попросила: «щось робіть, бо у дитини синіють губи». Вона та ОСОБА_12 пішли за бабусею в палату до хворого ОСОБА_13 .. Вона об'єктивно оглянула пацієнта (запитала у медсестри яка тмепература у хворого, запитала дитину, як почувається, хлопчик поскаржився на біль в ногах, йому було зябко та був збуджений), тіло хворого було вкрите висипами, які покривали синюшні плами. Вона зробила для себе висновок, що це атиповий перебіг кору, початок токсичного шоку. Бабуся з сестрою хворого хлопчика повідомили про догоспітальний перебіг хвороби дитини. Після огляду дитини, вона з медсестрою пішли до маніпуляційної. Там вона подивилася історію хвороби пацієнта ОСОБА_14 історії хвороби був запис лікаря приймального відділення та зазначено стан хворого, як «середній» ступень важкості. Вона попросила медсестру викликати лікарку приймально відділення ОСОБА_15 , яка на її думку, у вихідний день вважалася лікуючим лікарем хворого ОСОБА_13 .. Сама вона, почала телефонувати завідуючій інфекційним відділенням ОСОБА_9 , однак та не брала слухавку. Тоді вона зателефонувала до лікаря реанімаційного відділення ОСОБА_16 , він повідомив, що його зміна закінчилась. Вона коротко описала йому ситуацію, що склалася з хворим ОСОБА_17 та попросила прислати лікаря реаніматолого до інфекційного відділення для огляду дитини. У цей момент, вона почула у коридорі голос ОСОБА_18 - це лікар інфекціоність із значним стажем, дуже авторитетна лікар інфекційного відділення, та голос лікаря приймального відділення ОСОБА_15 . Після чого, вона разом з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 пішли в палату до хворого ОСОБА_13 .. Їм назустріч йшли бабуся та дядько хворого хлопчика. Дядько хлопчика впізнав лікарку ОСОБА_20 та сказав, що це хороший лікар. Родичі хворого ОСОБА_17 розмовляли з ОСОБА_18 . Після чого, ОСОБА_21 (Драга) також оглянула хворого ОСОБА_22 і наказала викликати реаніматолога та повідомила, що дитину треба «капати» і призначила препарат «реополіглюкін». Медсестри ОСОБА_23 та ОСОБА_24 були поряд і це чули. Після чого, близько 09:10 год. прийшов лікар реаніматолог ОСОБА_25 , та запитав, що сталося. У цей момент медсестри ОСОБА_23 та ОСОБА_24 прийшли в палату з крапельницею «реополіглюкіна» для хворого ОСОБА_13 .. Реаніматолог ОСОБА_26 запитав у медсестри, що це за препарат, та відповіда «реополіглюкін» та запитала у нього чи ставити. Лікар ОСОБА_26 сказав: «підключайте», і хворому ОСОБА_17 поставили крапелькицю. Збоку стояла ОСОБА_18 та розмовляля з бабусею хлопчика. Лікар ОСОБА_26 також оглянув хворого ОСОБА_13 .. Після чого, вона, ОСОБА_18 та ОСОБА_26 пішли до маніпуляційної. Там почали обговорювати питання, про найшвидше переведення хворого ОСОБА_17 до реанімаційного відділення. ОСОБА_26 повідомив, що переведення можливе тільки з дозволу начмеда ОСОБА_27 .. ОСОБА_18 почала телефонувати ОСОБА_28 , а лікар ОСОБА_26 сказав писати перевідний екіприз на хворого ОСОБА_29 , бо він забирає його до реанімації. ОСОБА_18 дала їй - ОСОБА_30 наказ писати перевідний екіприз на хворого ОСОБА_13 . Лікар ОСОБА_26 пробув у інфекційному відділенні близько 40 хвилин, наказав докапати «реоплліглюкін» і везти дитину до реанімації (це інший корпус за кількасот метрів), та пішов до своїх хворих. Поки докапувала крапельниця хворому ОСОБА_17 , вони всі періодично заходили в палату до хворого, дитина була у стабільно «важкому» стані. На запитання учасників судового розгляду ОСОБА_30 відповіла, що особисто вона призначила хворому ОСОБА_17 лиш препарат «преднізилон», для зняття токсичного шоку, ще до того, як його оглянула лікар інфекціоніст ОСОБА_18 .. Вона, як лікар, яка давала клятву Гіппократа, не мала морального права не підійти та не оглянути хворого ОСОБА_31 , який поступив у інфекційне відділення у вихідний день. Хоч і не була призначена його лікуючим лікарем.
Потерпілий ОСОБА_7 , показав, що він є батьком малолітнього потерпілого ОСОБА_7 2006 р. н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в ОСОБА_32 . Вони з дружиною народили сина ОСОБА_33 , який ріс здоровим, як всі діти інколи хворів на ОРВ. У перший рік народження дитині було зроблено першу дозу вакцини від кору, а другу дозу (після року) не зробили, бо кожного разу, коли йшли до лікаря на прививку у сина піднімалася температура. Хлопчик ріс, здоровим, займався, спортом. Від народження дитини вони зварталися тільки до їхнього знайомого педіатра, - ОСОБА_34 , якому повністю довіряли, він вів дитину з народження. У селі, за місцем проживання, у них був лікар педіатр - ОСОБА_35 , але до неї вони ніколи не зверталися. Того, 2018 року вони з дружиною були на заробітках за кордоном, а син залишився вдома під наглядом тещі та їх повнолітньої доньки - студентки медичного факультету університету. Так, в один з днів наприкінці жовтня 2018 року, їм з дружиною зателефонувала теща та повідомила, що ОСОБА_36 захворів: у нього висока температура та нежить. Вони зразу зателефонували ОСОБА_37 та попросили оглянути дитину. Домовились про зустріч і бабуся повела малого до лікаря. Той оглянув дитину, поставив діагноз «грип» та призначив лікування вдома. Вони з дружиною просили ОСОБА_38 призначити сину аналізи та обстеження, однак останій сказав, що не треба. Як повідомляла їм теща, стан дитини з кожним днем погіршувся: трималася висока температура і почалися висипання. Вони з дружиною знову зателефонували лікарю ОСОБА_39 щоб той оглянув сина. Після огляду в лікаря ОСОБА_40 , теща зателефонувала та розповіла, що лікар оглянув дитину в коридорі лікарні, де працює, сказав, що у малого кір, призначив лікування, та наказав їхати додому. Після розповіді тещі, він з дружиною знову залелефонували лікарю ОСОБА_39 , щоб той призначив аналізи та обстеження сину, бо у нього тільки одна прививка від кору, однак той відповів, що не потрібно. Вдома син приймав ліки та уколи, які виписав ОСОБА_41 .. Однак, звечора 26.10.2018 року сину кожну годину ставало гірше, трималася дуже висока тепература, була задишка, а під ранок він почав блювати і проносити, тому ними, тобто батьками спільно з бабусею та дорослою донькою медиком, було прийнято рішення терміново іхати до лікарні. Ранком зателефонували ОСОБА_42 та повідомили про своє рішення іхати до лікарні, однак лікар сказав їм, що у тому нема потреби, а такий стан дитини є нормальнім для перебігу кору. Ранком 27.10.2018 року, теща з донькою привезли сина до приймального відділення ОДЛ м. Мукачево. Зі слів тещі, син був дуже слабкий, тому вони з дружиною зразу вирушили із-за кордону в Україну, додому. Дорогою додому тримали зв'язок з тещею, донькою та братом. Ті, нічого не казали про стан дитини тільки просили щасливо приїхати. Дорогою додому телефонували ОСОБА_42 , який їх заспокоював, що все під його контролем. А 27.10.2018 р. після обіду брат повідомив, що син помер від кору. Прибули у лікарню ранком 28.10.2018 року разом з адвокатом. Тіло сина довгий час не показували і не видавали. Вони телфонували ОСОБА_42 , однак той трубку не піднімав. Ним було заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненою кримінальним правопорушенням, який він підтримує повністю та просить задоволити. Разом з цим, потерпілий не виявив бажання бути присутнім у судових засіданнях про що подав відповідну заяву, покарання залишив на розсуд суду.
Представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_7 до обвинуваченої ОСОБА_3 про стягнення з останньої суми 67 551,00 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 2 000 000,00 гривень морального відшкодування. Мотивуючи тим, що втрата життя дитини з вини лікарів, які покликані його рятувати, - є неприпустимою та завдала нестерпних душевних та психологічних страждань йому, дружині та всім рідним дитини та є непоправимою втратою. Крім того подав письмові докази на підтвердження витрат на поховання дитини. Просив позов задоволити, та стягнути з обвинуваченої зазначену у позові суму на відшкодування шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням (злочином).
Свідок ОСОБА_43 показала, що вона доводиться рідною сестрою померлого неповнолітнього ОСОБА_7 .. Вчиться на медичному. Ввечері 22.10.2018 року від бабусі вона дізналася, що її брату ОСОБА_44 стало погано, в нього в школі піднялася температура і бабуся відвела його до лікаря Ольчедаівського Аркадія в ОДЛ в м. Мукачеві. Лікар діагнозтував ангіну та призначив лікування. Вдома вони з бабусею доглядали за малим та давали призначені ОСОБА_45 ліки. Температура трималася 37 градусів, всі наступні дні стан дитини був без змін. 25.10.2018 року самопочуття дитини різко погіршилося (боліла голова, з'явилася ломота в тілі, підвищилася температура). Від початку хвороби брата вони з бабусею зв'язувалися з лікарем ОСОБА_46 по телефону. Ранком, 25.10.2018 року вона домовилась про зустріч з лікарем ОСОБА_45 і вони повезли малого на огляд до лікаря ОСОБА_40 в лікарню. Він оглянув ОСОБА_47 та поставив діагноз КІР, після чого наказав іхати додому мотивуючи тим, що КІР лікується вдома. 26 жовтня 2018 року, тобто наступного дня, вона не пішла на навчання, а залишилась вдома доглядати за братом. ОСОБА_36 був дуже слабкий, боліла голова, температура трималася 38-39 градусів, боліло горло, на тілі, зокрема на животі були червоні плями. Вона знову зателефонувала ОСОБА_48 , він порадив гуляти з малим, давати багато питии, якщо температура підніматиметься вколоти «анальгін з димедролом». Близько 22:00 год. 26.10.2018 року вона вколола брату те, що наказав ОСОБА_49 і вони з бабусею надіялися, що температура спаде. Однак температура не спадала, вона цілу ніч малому ставила мокрі пов'язки на чоло. Близько 02:00-03:00 годи ночі у брата почалася блювота. Вони з бабусею не хотіли туртувати вночі ОСОБА_50 .. Близько 06:00 год ранку вона зателефонувала ОСОБА_48 і він наказав везти малого до лікарні. Близько 07:00 год ранку 27.10.2018 року іх дядько привіз її, бабусю та ОСОБА_47 до приймального відділення Мукачівської ОДЛ. ОСОБА_51 був слабкий і мав температуру. Зайшли у приймальне відділення там були дві медичні працівниці, певно медсестра та лікарка. Вони повідомили у приймальному відділенні, що прийшли за порадою лікаря ОСОБА_50 .. Сіли на кушетку, через кілька хвилин прийшов ОСОБА_49 і сказав лікарці приймального відділення, що в дитини КІР, та попросив, щоб хворого оглянули та поклали в бокс інфекційного відділення. Після чого пішов геть. Лікар приймального та ще одна медпрацівниця оглянули ОСОБА_47 (поміряли температуру, зважили, оглянули тіло, завели амбулаторну карточку. У приймальному вони провели близько 15-20 хвилин, за цей короткий час стан брата значно погіршився (малий ще більше ослаб). Медсестра привела їх всіх в інфекційне відділення. Брата положили в палату де був ще хворий хлопчик. Вона з братом залишилася в палаті (боксі), а бабуся з дядьком чекали в коридорі. Через 10 хвилин прийшла медсестра та зробила брату три уколи повідомивши назву препаратів (цитріаксон, анальгін з димедролом та гормони), хто зробив ці призначення не повідомила. Спазмолітиків серед них не було. Стан дитини після уколів значно погіршився, ОСОБА_36 пожалівся, що в нього почали німіти пальці на ногах і оніміння піднімалося вище по ногам. Вони з бабусею почали масажувати малому пальці ніг, однак це недопомагало. Через 20 хвилин в палату (бокс) зайшла молода жінка - медпрацівник (вона не представилася) огялнула хворого ОСОБА_47 . Вони з бабусею повідомили лікарці, яка оглядала брата, що у малого терпнуть ноги, на що вона сказала що скоро поставлять ліки від яких стан покращиться та пішла. Через 10 хвилин прийшла медсестра та зробила брату два уколи (що саме вколола не сказала), повідомила, що від уколів має пройти оніміння та пішла геть. Черех 40 хвилин прийшли двоє лікарів - жінок, серед них була і лікар ОСОБА_3 , лікарки повідомили що поставлять брату капельницю «Регідрон» та пішли. Через кілька хвилин прийшла медсестра і поставила крапельницю з ліками «Регідрон». На той час, стан брата погіршився порівняно з тим, коли вони тільки поступили в інфекційне відділення. Крапельниця капала близько 20 хвилин, за цей час ніхто з медперсоналу в палату (бокс) не заходив. Коли залишилося десь 1/3 пляшки ліків у крапельниці, зайшов лікар, який назвався реаніматологом ОСОБА_25 , оглянув брата та вийшов нічого їм не повідомивши про стан хворого. Потім бабуся їі сказала, що брата переводять до реанімаційного відділення. Крапельницю зняли, а через 40 хвилин прийшла медсестра та повідомила, що реанімобіль вже готовий везти брата до реанімаціного відділення в інший корпус лікарні, але буде краще для малого, якщо він поїде на атомобілі з ними, тобто з дядьком. Так і зробили, коли вони приїхали в інший корпус ОДЛ м. Мукачева, дядько в супроволі лікаряреаніматолога ОСОБА_25 поніс брата до реанімаційного відділення, бо малий вже не мав сили йти своїми ногами. Брат розумів, що йде у реанімацію але не плакав. Хвилин через 20-30 до них вийшов лікар ОСОБА_25 з амбулаторною карткою брата і почав їх з бабусею опитувати щодо початку та перебігу хвороби брата, які ліки давали та писати щось в карточку, потім дав бабусі підписатися. Потім повідомив, що їх скоро пустять до малого. Через 30 хвилин їх пустили до брата в палату. Вона зайшла і побачила ОСОБА_47 під крапельницею та у кисневій масці, там був лікар ОСОБА_25 . На її погляд стан брата погіршився, брат хотів щось сказати але його язик плутався, сам був дуже блідий. Лікар сказав їй що брат у важкому стані. Це було десь близько 12:00 годин на її погляд. Лікар сказав принести дитині води. Після чого вона, бабуся та дядько поїхали додому. Через дві години повернулися до брата у реанімацію, це було близько 14:30 год. ОСОБА_52 їм повідомив, що брату зробили рентген, легені чисті, але стан дитини погіршився і його перевели на ШВЛ. Коли вона зайшла в палату до брата, там був ОСОБА_25 , ОСОБА_49 та лікар ОСОБА_53 . ОСОБА_49 пояснив, що легені чисті, однак пішли ускладнення на мозок та наднирники. Брат був без свідомості, його шкіра була покрита синьо-червоними плямами. Вона зрозуміла, що це все - брат помирає. Ій запам'яталося, як лікар ОСОБА_49 сказав, що вони - тобто вона і бабуся, самі виннні, що так сталося. Вони вийшли з палати та чекали біля реанімації. Через годину лікар ОСОБА_26 повідомив, що брат помер. Наступного дня вони з мамою пішли в морг лікарні, щоб забрати брата. При цьому, свідок повідомила, що лікар ОСОБА_49 з самого народження спостерігав за її братом та лікував його за потреби, тому вони йому безмежно довіряли ОСОБА_48 та виконували всі його рекомендації. В інфекційному відділенні ОСОБА_36 перебував з 07:30 по 11:30 години, а потім його перевели в реанімаційне відділення. Вона знає, що її брат мав тільки одну дозу вакцини від КОРУ, а другу дозу йому не вкололи, бо завжди піднімалася температури, коли йли на прийом до лікаря, щоб зробити другу прививку. При повторному допиті свідок ОСОБА_54 показала, що вніч з 26 на 27 жовтня 2018 року її менший брат почав блювати, в нього піднялася температура тіла, тому лікар ОСОБА_55 , який лікував малого наказав їхати до лікарні. Зранку 27.10.2018 року вони з бабусею та дядьком, привезли ОСОБА_47 до приймального відділення ОДЛ м. Мукачева. Вперше лікарку інфекційного відділення ОСОБА_3 вона побачила в компанії лікарки інфекційного відділення ОСОБА_56 , яка була значно старша за віком. У палаті, де лежав її брат, лікарі між собою обговорювали стан хворого брата, жодних маніпуляцій не робили, там також був їх дядько ОСОБА_57 . З нею лікарки також спілкувалися, але котра саме вже не пам'ятає. Після того, як її брату замінили крапельницю, в палату заходила тільки лікар ОСОБА_3 .. Бабуся повідоми лікарці, що брату стало гірше.
Свідок ОСОБА_58 показала, що вона доводиться бабусею ОСОБА_59 . Вона доглядала за онуком у період, коли його батьки працювали за кордоном. Так, у понеділок, 22.10.2018 року, її онук ОСОБА_36 , як звичайно пішов до школи. Близько 10:00 год. ОСОБА_36 прийшов додому та повідомив, що його відпустили з занять, бо в нього температура 38,3 градуси, повідомив, що в нього болить голова. Вона зразу зателефонувала лікарю ОСОБА_60 , бо вони завжди зверталися тільки до нього з 2007 року. Лікар сказав приїхати до нього в лікарню. Вона з онуком приїхали до нього у ОДЛ в м. Мукачеві, де у коридорі ОСОБА_55 оглянув малого і сказав що підозра на ангіну. Виписав ліки (жаропонижаючі парацетамол та нурофен, та антибіотик азитросиндоз), мовляв щоб ангіна не дала ускладнення. Вона придбала все, що прописав ОСОБА_49 та старанно виконувала його призначення., фіксуючи температуру у зошит кожну годину. Наступного дня, у вівторок - 23.10.2018 року онуку покращало, він приготував уроки та хотів наступного дня йти до школи. Однак, в середу - 24.10.2018 року ранком йому стало гірше (знову піднялася температура) ОСОБА_36 цілий день провів вдома, лежав, був млявий. Вона телефонувала ОСОБА_48 цілий день, але він не брав слухавку. Ввечері ОСОБА_55 зняв слухавку і сказав прийти до нього на 09:00 год.25.10 2018 року у четвер на огляд у лікарню. Вона з онуком так і зробили - прийши на визначений час, ОСОБА_49 знову прийняв їх у коридорі лікарні і констатував КІР (живіт дитини був у червоних плямах), нічого нового не призначив і наказав йти додому. Вона сказала, ОСОБА_61 , що у малого нема повної прививкм від КОРІ, а тому можливо треба здати аналізи. Однак, ОСОБА_49 відповів, що не треба ніякі аналізи здавати - це зайве. Лікувати, так, як він призначив. Вона поїхала з ОСОБА_62 додому, але повідомила про КІР до школи та до сільської амбулаторіїї. 26.10.2018 року, у п'ятницю, стан ОСОБА_47 значно погіршився, температура не падала, був поганий аппетит, червоні плями по тілу збільшилися. Онучка телефонувала до ОСОБА_63 і той сказав погуляти з ОСОБА_62 , давати ті самі ліки, що призначив від ангіни. Потім сказав вколоти ОСОБА_64 з димедролом, якщо температура не спаде від таблетованих препаратів. Ввечері 26 жовтня 2018 року, онучка ОСОБА_65 (вчиться на лікаря) вколола ОСОБА_66 з димедролом, як наказав ОСОБА_67 . Потім вони чекали, що укол подіє, однак він не подіяв, в ОСОБА_47 температура трималася всю ніч. Проте, вона не турбувала ОСОБА_68 вночі з поваги. Стан дитини всю ніч був тривожний, він блював, трималася висока температура. Над ранком о 06:00 год. 27 жовтня 2018 року, вона зателефонувала ОСОБА_48 , розповіла про стан онука і він наказав їхати в приймальне відділення лікарні, мовляв він їх там буде чекати. Вона так переживала за онука, що в будьт-якому випадку повезла б його до лікарні. У приймальне відділення лікарні вони приїхали без 15 хвилин 07:00 год.. У приймальному відділенні була чергова медичний працівник, прийшов ОСОБА_49 та повідомив лікарці приймального відділення, що у дитини КІР і на нього треба завести медичну карточку, оглянути та покласти в бокс інфекційного відділення. У приймальному відділенні вони перебували близько 20 хвилин, після чого медсестра повела їх до інфекційного відділення та положила в палату де вже була якась хвора дитина. ОСОБА_69 допомагав йому йти, бо малий був слабий. Через годину в палату, де лежав ОСОБА_36 прийла медичний працівник і зробила ОСОБА_44 три уколи. Після чого, через 20 хвилин поставила онуку крапельницю з ліками «Регідрон». Капельницю зняли, бо у дитини почали терпнути ноги. Потім зайшов лікар ОСОБА_70 і сказав, що ОСОБА_47 переводять до реанімаційного відділення. Потім вони на машині дядька повезли ОСОБА_47 в інший корпус лікарні, до реанімайного відділення. Це було близько 11:00 год. Лікар ОСОБА_26 сказав, що треба купити для малого. ОСОБА_71 у супроволі лікаря поніс його на руках до реанімації, бом алий вже не мав сили йти своїми ногами. Через 30-40 хвилин вийшов ОСОБА_26 і повідомив, що стан онука важкий і пустив їх до малого. Вона побачила, що ОСОБА_36 під крапельницею та у кисневій масці. ОСОБА_36 був при свідомості, але дуже слабкий - розумів все і хотів відповісти, але язик плутався, дихав важко. Потім вона чекала у коридорі реанімації, а через годину сказали що ОСОБА_36 помер. При цьому свідок повідомила суду, що коли ОСОБА_36 знаходився в інфекційному відділенні, то до неї підійшла лікар ОСОБА_30 і спитала скільки разів вони давали дитині парацетамол, вона відповіла три рази. Жодних ліків крім призначених лікарем ОСОБА_45 вона онуку не давала, температуру вимірювала кожну годину і записувала в зошит. Коли вже ОСОБА_44 , вночі з 26 на 27 жовтня слало дуже зле, вони з його батьками вирішили у будь-якому разі ранком везти його до лікарні, незалежно від того що сказав би ОСОБА_67 . Оскільки ОСОБА_47 з 2007 року оглядав та лікував тільки ОСОБА_49 то в медичну карточку дитини жодних записів він не робив. До участкового дитячого лікаря вони жодного разу не зверталися, бо повністю довіряли ОСОБА_72 ..
Свідок ОСОБА_73 показав, що доводиться рідним дядьком ОСОБА_74 . Він має автомобіль, тому 25 жовтня 2018 року він відвозив ОСОБА_47 з бабусею до лікаря ОСОБА_68 в лікарню. Знає, що ОСОБА_49 поставив діагноз ОСОБА_75 27.10.2018 року він разом з бабусею та сестрою ОСОБА_47 , відвозив племінника до приймального відділення Мукачівської ОДЛ. Там вони були без 5 хвилин 7:00 година ранку. В інфекційне відділення він вів ОСОБА_47 за руку, бо той був вже сильно слабий. В інфекційному відділенні до малого довго ніхто з медичних працівників не приходив, бачив, як на коридорі сварилися медсестра з прибиральницею. Більше нічого повідомити не може.
Свідок ОСОБА_8 показала, що працює лікарем приймального відділення Мукачівської ОДЛ, категорії як лікар «педіатр» вона на той час не мала, бо тільки закінчила інтернатуру і стаж роботи на той час складав тільки 3 (три) роки. У субботу, 27.10.2018 року, близько 07:00-07:30 год. до приймального відділення ОДЛ м. Мукачево, звернувся малолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_2 , у супроводі бабусі, старшої сестри та дядька, зі скаргами на підвищену температуру тіла, висипку Кір, нудоту, блювання, рідкий стілець. Бабуся повідомила, що дитина хворіє вже тиждень. Вона оглянула дитину, та за ознаками: загальна слабкість і підвищена температура 37-38 градусів - оцінила стан дитини, як «середнього» ступеня важкості, заповнила медичну картку на пацієнта. На момент огляду дитини, хлопчик вільно спілкувався. Рідні дитини повідомили, що дитину протягом хвороби спостерігав лікар ОСОБА_55 , якому вони безмежно довіряють і він діагностував у хлопчика Кір та скзав іхати до лікарні зняти інтоксикацію. У приймальному відділенні хлопчик перебував всього 20-30 хвилин. Лакарів інфекційного відділення вона не повідомляла про дитину і не просила оглянути. Зазвичай ургентний лікар працює з 16:00 год до 09:00 год у робочі дні. Після чого, вона перевела дитину до інфекційного відділення, а медсестра Фещинець супроводила хворого та його рідних до інфекційного відділення. За кілька хвилин до переведення дитини прийшов лікар ОСОБА_55 , який їй повідомив, що ОСОБА_76 його пацієнт, вона з ним поспілкувалася щодо стану дитини. Коли дитина була у інфекційному відділенні і поміщена у палату (бокс), вона зателефонувала до інфекційного відділення, хто саме з медперсоналу підняв трубку точно не пам'ятає. Вона в телефонному режимі наказала виконувати її призначення (антибіотики, жаропонижаючі, інтоксикаційну групу, цитрі аксон, пробіотик, трійчатку, реосорбілакт). При призначенні лікування ОСОБА_77 вона керувалася протоколом лікування Корі.. Після чого, через 30 хвилин знову зателефонувала до інфекційного відділення та поцікавилася про стан дитини. Медичкна сестра ОСОБА_78 повідомила їй, що дитина не блювала, температура тіла не висока. Близько 09:00 год. ій зателефонувала ОСОБА_79 і повідомила, що вколола ОСОБА_77 тільки анальгін з демидролом, бо папаверину у відділенні нема. Після чого, вона піднялася до інфекційного відділення оглянути дитину, оскільки вона офіційно рахувалася лікуючим лікарем дитини до 09:00 год.. При огляді хлопчик повідомив, що у нього німіють ноги. Вона перевірила чутливість кінцівок, - чутливість була збережена, кінцівки холодні, висипання на тілі дитини стало більш інтенсивним. Там вона побачила лікаря ОСОБА_80 , якій повідомила про стан дитини та звернула увагу лікаря ОСОБА_81 на те, що під час огляду пацієнта ОСОБА_17 вона помітила на спині дитини в обасті нирок багато дрібних крововиливів. На момент огляду стан дитини був ближчим до «важкого», інтоксикаційні препарати з 08:00 до 09:00: год так і не вводилися дитині, бо це було протипоказано при високій температурі тіла, яка трималася у хлопчика. Після огляду дитини, вона передала дитину лікарю інфекціоністу ОСОБА_3 . Під час додаткового допиту свідок ОСОБА_8 показала, що хвора дитина у суботу (вихідний день) прибула до приймального відділення у супроводі бабусі, дитина була активна, реанімаційних заходів не потребував. Вона прийняла дитину, оглянула, призначила лікування, оформила медичну документацію на хворого і перевела в інфекційне відділення з ознаками корі. Лікаря інфекційного відділення для консультації вона не викликала. Медична сестра супроводила дитину до інфекційного відділення разом мед документами. Після чого, вона здала зміну о 09:00 години лікарю приймального відділення ОСОБА_82 .. При цьому словесно повідомила лікарці ОСОБА_83 про стан дитини, що поступила. Лікарку інфекційного відділення ОСОБА_18 вона того дня не бачила.
Свідок ОСОБА_84 показала, що працює медсестрою приймального відділення Мукачівської ОДЛ. Того дня, 27.10.2018 року, близько 07:00-07:30 год., вона знаходилася в приймальному відділенні збирала зведення по відділеннях. У приймальному відділення ОДЛ м. Мукачево, на кушетці сидів хлопчик, з ним була бабуся, сестра та дядько. Лікар приймального відділення ОСОБА_15 , оглядала дитину (дивилася горло, слухала, оглядала тіло, міряла температуру, важила), а вона заповнювала карточку на дитину. У карточку (історію хвороби) записала діагноз ОСОБА_85 , як сказала їй лікар. У приймальному відділенні хлопчик перебував не більше 30 хвилин. Лікаря ОСОБА_86 у приймальному відділенні вона не бачила, бо відлучалася. Більше дитину вона не бачила.
Свідок ОСОБА_10 показала, що більше 30 років працює палатною медсестрою в інфекційному відділенні Мукачівськї ОДЛ. Того дня, 27.10.2018 року, вона чергувала в інфекційному відділенні на першому поверсі, ще не здала зміну, тобто десь близько 08:00 год. З приймального відділення поступив хворий ОСОБА_76 з діагнозом ОСОБА_85 , його у супроводі батьків привела санітарка з приймального відділення. Вона зразу помістила дитину в окрему палату (бокс). А сама взяла історію хвороби та пішла в маніпуляційну подивитися, на призначення лікаря. Побачивши запис лікаря в історії хвороби про стан дитини, як «середньої» важкості була дуже здивована, бо стан дитини був «важкий» у призначенні не було зазначено «терміново». Вона набрала у шприци препарати анальгін і димедрол, бо папаверина у відділенні не було. Після чого пішла в бокс та вколола дитину, зробила також інєкцію цитріаксона. Там була старша сестра хлопчика. При поступлені в інфекційне відділення у ОСОБА_17 була температура 38,4, що унеможливлювало почати вводити дитині інтоксикаційні припарати. Через 30 хвилин стан дитини не покращився, температура не спадала. Вона пішла викликати чергово лікаря приймального відділення, бо це було ще до 09:00 годин. Вийшла від хлопчика, і в коридорі зустріла лікаря-інфекціоніста, ОСОБА_87 , яка якраз прийшла у відділення до своїх пацієнтів. Вона зразу повідомила ОСОБА_88 , що поступила дитина ОСОБА_76 з діагнозом кір та повідомила про стан дитини. Потім зразу повідомила і лікаря приймально відділення про стан дитини. Лікар ОСОБА_30 разом з лікарем приймального відділення ОСОБА_19 та ще одним лікарем інфекціоністом ОСОБА_89 , яка має стаж роботи понад 30 років, і вона, зайшли в бокс до ОСОБА_13 .. Лікар ОСОБА_30 оглянула дитину та призначила гормон «преднізилон» і сказал, що дитину треба негайно переводити в реанімацію. Лікар прийимального принесла папаверин і вона при лікарях вколола його хлопчику. На момент огляду ОСОБА_90 лікарями стан шкіри дитини змінився на синюшній, хлопчик скаржився на оніміння ніг. Вона точно не пам'ятає хто з двох присутніх лікарів сказав, що треба вколоти ще один гормон «диксаметазон», який вона вже не колола, бо здала зміну ОСОБА_91 . Вона була свідком того, як лікар ОСОБА_30 телефонувала до реанімації та повідомляла про стан хворого ОСОБА_13 .
Свідок ОСОБА_23 показала, що працює медичною сестрою інфекційного відділення ОДЛ в м. Мукачеві. У суботу 27.10.2018 року, о 09:00 год., вона заступила на чергування у відділення разом з постовою медсестрою цього ж відділення ОСОБА_24 . Ще не встигла переодягтися, як прибігли санітарки зі зміни, що здавалася і сказали негайно спускатися в ізолятор, бо там поступила «важка» дитина. Вона спустилась на перший поверх інфекційного відділення. Там зустріла медсестру, яка здавала їй зміну ОСОБА_10 і вони близько 09:10 год. разом зайшли в палату (бокс) до хворого ОСОБА_22 . Там були: родичі хлопчика (бабуся та сестра), лікарі інфекційного відділення ОСОБА_18 та ОСОБА_3 .. Медсестра ОСОБА_10 повідомила їй про стан дитини, які ін'єнції зробила (цитриаксон, анальгін з димедролом, папаверин та преднізелон). Повідомила, що температура в дитини падає і потрібно буде зробити внутріцвенно інфузію. У цей час лікар ОСОБА_18 ніжки дитини, після чого весь медичний персонав вийшов з боксу. Лікарі порадилися і ОСОБА_18 дала їй вказівку підключитися в вену ОСОБА_17 крапельницю з «реополіглюкіном» 200 мл та вколоти «дексаметазон» 1 куб., що покращити кровопостачання дитини. Після чого, ОСОБА_24 заправила крапельницю з «реополіглюкіном» 200 мл та набрала у шприц «дексаметазон» 1 куб. і вони вдвох пішли в бокс до ОСОБА_13 .. Вона допомагала ОСОБА_24 робити ін'єкцію і підключати крапельницю (тримала руку хлопчика) це було близько 09:20 год. Після чого, вона пішла до інших хворих. За кілька хвилин, десь о 09:30 год. у коридорі інфекційного відділення побачила лікаря реаніматолога ОСОБА_25 . Вона з ОСОБА_25 зразу пішла в палату (бокс) до хворого ОСОБА_22 . Лікар оглянув дитину (послухав, оглянув тіло, дитина поскаржилася на більу ногах), розпитав родичів про перебіг хвороби вдома, побачив, що капає крапельниця запитав, що капає. Вона повідомила, що капає «реополіглюкін» 200 мл. Після чого, вони пішли у сестринську, там були лікарі інфекційного відділення ОСОБА_18 та ОСОБА_3 , вона чула, як лікарі радилися з приводу стану дитини і вирішили телефонувати начмеду ОСОБА_27 , щоб вирішити питання про переведення дитини з інфекційного в реанімаційне відділення. Близько 10:20 год. вона з реаніматологом ОСОБА_25 знову пішли в бокс до хворого ОСОБА_92 знову поскаржилася на біль в ногах, на що лікар сказав їй, що коли докапає «Реополіглюкін» хай зателефонує і чекала дзвінка від нього. Близько 10:45 год санітарка повідомила, що крапельниця ОСОБА_17 докапала. Вона відключила крапельницю, стан дитини був без змін, «стабільно важкий». Після чого, вона десь об 11:00 год. зателефонувала у реанімацію і повідомила, що капельниця докапала. Бабуся хлопчика почала її просити, щоб дитину не переводили до реанімації. Через 10 хвилин передзвонили з реанімації, щоб дитину перевозити. Однак, родичі вирішили дитину везти на своєму автомобілі, а вона взявши історію хвороби дитини, також поїхала. Прибули у реанімацію (інший корпус ОДЛ м. Мукачева) за 5-8 хвилин. Їх зустріла чергова медсестра і хлопчика помістили у реанімаціє в (бокс). У цей час ОСОБА_36 взяв її за руку та запитав: «то я тут буду сам?» Лікар ОСОБА_25 оглядав дитину, а вона речі хлопчика відділа родичам та поїхала на своє робоче місце в інфекційне відділення. При цьому свідок повідомила, що лікар приймального відділення ОСОБА_8 у неї особисто станом хлопчика в інфекційному не цікавилася, у відділенні вона її не бачила. Вона особисто жодних лікарських препаратів дитині не вводила, від родичів дитини дізналася, що хлопчика вдома лікував ОСОБА_49 , вона його знає - це лікар реаніматолог. У інфекційному відділенні у той день ОСОБА_40 вона не бачила. Лікар реаніматолог ОСОБА_25 пробув у інфекційному відділенні з 09:30 год., близько 40 хвилин, стан дитини за час перебування в інфекційному відділенні був «стабільно важкий», дитину перевели в реанімацію, коли крапельниця з «реополіглюкіном» докапала повністю, за період перебування дитини ОСОБА_17 в інфекційному відділенні, «лікуючого» лікаря не було, за дитину відповідала черговий лікар приймального відділення ОСОБА_19 , ініціатором переведення ОСОБА_17 до реанімації були лікарі інфекційного відділення ОСОБА_93 та ОСОБА_3 , перевідний екіприз писала лікар інфекційного відділення ОСОБА_3 , яка не значилася «лікуючим» лікарем дитини. При повторному допиті свідок ОСОБА_23 підтвердила свої покази, що в маніпуляційній кімнаті інфекційного відділення, старша за віком лікар інфекційного відділення ОСОБА_94 , в усній формі дала вказівку маніпуляційній сестрі відділення ОСОБА_24 ставити крапельницю з препаратом «реополіглюкін», щоб покращити стан дитини. Ій було відомо, що призначила лікар приймального відділення, однак після огляду «вузького» спеціаліста, у даному випадку інфекціоніста, призначення виконуються ті, що призначив вузький спеціаліст, який оглядав дитину - це вже стала практика. При цьому свідок повідомила, що першою хвору дитину оглянула лікар ОСОБА_94 , а після неї оглядала ОСОБА_3 .. На запитання прокурора чому вона не повідомила слідчому про обставини, які зараз повідомляє суду, свідок відповіла, що певно на той час вона зрозуміла, що лікуючим лікарем дитини була лікар інфекційного ОСОБА_95 тому слідчому так і повідомила.
Свідок ОСОБА_24 , показала, що вона працює постовою медсестрою інфекційного відділення ОДЛ в м. Мукачеві. У суботу, 27.10.2018 року, близько 09:00 годин вона заступила на зміну. Медсестра ОСОБА_10 повідомила їй, що поступила «важка» дитина ОСОБА_17 і потрібно поставити крапельниці. Вона подивилася в історію хвороби, там лікарем приймального відділення ОСОБА_19 було призначено «реосорбілак» 200 мл. Однак, вона за вказівкою когось з лікарів інфекційного відділення чи то ОСОБА_18 , чи то ОСОБА_3 поставила крапельницю з «реополіглюкіном» 200 мл. До палати ОСОБА_17 вона прийшла разом з медсестрою ОСОБА_23 там були бабуся та сестра хлопчика і лікарі інфекційного відділення ОСОБА_18 і ОСОБА_3 .. Поставила дитині крапельницю, вколола «дексаметазон» 1 куб. і пішла. На момент, коли вона ставила крапельницю хлопчик, плакав і скаржився на біль в ногах, руки дитини були холодні, а шкіра рук синюшня. Чула розмову лікарів про переведення дитини у реанімацію, за чутками, дитину на догоспітальному етапі лікував лікар ОСОБА_55 , його вона біля дитини у той день не бачила, як і лікаря приймального відділення ОСОБА_96 . Свідок ОСОБА_24 при повторному допиті за клопотанням сторонни захисту, показала, що вона, як маніпуляційна медсестра інфекційного відділення особисто виконала пряму вказівку головного лікаря інфекційного відділення ОСОБА_18 про заміну препарата «реосорбілакт» призначеного лікарем приймального відділення, на препарат «реополіглюкін», крапельницю з яким, особисто поставила хворому ОСОБА_77 . Свідок також підтвердила, що огляд дитини ОСОБА_22 , спільно провдили лікар ОСОБА_18 та лікар ОСОБА_97 . При крапельному введенні припарату «реополіглюкін» хворому ОСОБА_17 була присутня також постова сесра ОСОБА_23 . Вона вже точно не памтає чи було письмове призначення ОСОБА_93 про заміну препарату з «реосорбілакт» призначеного лікарем приймального відділення, на препарат «реополіглюкін», однак вона виконала б навіть усну вказівку лікаря ОСОБА_18 , бо та була «авторитетним» лікарем інфекційного відділення. На момент перебувчання у інфекційному відділенні дитина ОСОБА_98 , перебував у важкому стані це вона сама бачила і це констатували лікарі ОСОБА_99 та ОСОБА_97 . Свідок ОСОБА_24 при повторному допиті за клопотанням сторони обвинувачення, підтвердила дані нею покази про те, що особисто поставила хворому ОСОБА_77 крапельницю з «реополіглюкіном» 200 мл, виконавши пряму вказівку головного лікаря інфекційного відділення ОСОБА_18 про заміну препарата «реосорбілакт» призначеного лікарем приймального відділення, на препарат «реополіглюкін».
Свідок ОСОБА_100 , показала що обіймає посаду завідуючої інфекційного відділення ОДЛ м. Мукачево. Оскільки в інфекційному відділенні нема графіку чергових/ургентних лікарів у вихідні і святкові дні, то вона вважається ургентним лікарем у вихідні. У такі дні вона вдома і приходить до відділення за викликом. Ранком у суботу 27.10.2018 року, близько 11:00 год. їй зателефонувала лікар інфекційного відділення ОСОБА_3 і повідомила, що «прийшла у свій вихідних до відділення оглянути своїх пацієнтів. Бабуся одного хлопчика ОСОБА_17 , який поступив в інфекційне відділення, попросила її оглянути її онука. Вона погодилася і зразу пішла до дитини. Хлопчик був у «важкому стані» з діагнозом «кір». Вона викликала чергового лікаря приймального відділення ОСОБА_19 та попросила поради у лікаря інфекціоніста ОСОБА_18 .. Дізнавшись динаміку хвороби дитини, зразу ініціювала переведення дитини до реанімації і викликала чергового лікаря реаніматолога.» При цьому, свідок на питання учасників судового розгляду повідомила, що висипка в районі поперекового віділу хребта, є ознакою початку порушення циркуляції кровотоку, тобто інфекційно-токсичного шоку з серцево-судинною недостатністю, скарги дитини на буль в ногах, вказують на те, що кровообігу в ногах не було. Відповідно до своїх посадових обов'язків, лікуючого лікаря інфекційного відділення призначає вона в залежності від обставин які залежать від перебігу хвороби, до тих пір лікуючим лікарем вважається лікар, який приймав дитину. Того дня, 27.10.2018 року, коли, поступив хворий ОСОБА_7 їй ніхто з медперсоналу не телефонував з приводу того, що поступила «важка» дитина. Лікуючим лікарем дитини ОСОБА_59 за таких обставин вважається лікар приймального відділення ОДЛ, ОСОБА_8 , яка після перезмінки повинна була передати хвору дитину наступному черговому лікарю приймального відділення ОСОБА_101 . Лікар ОСОБА_3 на той час працювала лікарем інфекційного відділення 5-ть місяців, і не мала навиків писати перевідний екіприз, та не мала «статуту» лікуючого лікаря дитини ОСОБА_17 Лікар ОСОБА_102 , яка також 27.10.2018 року була на роботі і разом з ОСОБА_3 оглядала хлопчика, є більш досвідчеим лікарем інфекційного відділення, однак за станом здоров'я вже не працює. Ій відомо, що на догоспітальному етапі, лікуючим лікарем дитини ОСОБА_17 був лікар реаніматолог ОСОБА_103 . Дитина ОСОБА_17 знахордився у групі ризику у зв'язку з неповною вакцинацією від корі та у зв'язку з тим, що в нього трималася висока температура та з'явилася блювота. Лікар інфекційного відділення має володіти навиками надання невідкладної реанімаційної допомоги (як то, масаж серця, штучне дихання). Як би вона - ОСОБА_104 була лікуючим лікарем дитини ОСОБА_17 , то вона доповнила б призначення лікаря приймального відділення ОСОБА_19 таким препаратом, як «реополіглюкін» та гормони. У той же час, «реосорбілак» вона б дитині не призначала. На момент призначення та введення дитині капельниці «реополіглюкін» протипоказань у ОСОБА_17 до введення не було.
Свідок ОСОБА_105 , показала, що працює медичною сестрою дитячої реанімації ОДЛ. Того дня, в субботу 27.10.2018 року була на чергуванні, близько 09:20 год. Поступив дзвінок з інфекційного відділення ОДЛ (яке знаходиться в іншому корпусі), що терміново потрібна консультація реаніматолога. Лікар реаніматолог ОСОБА_25 , який заступив на зміну пішов у інфекційне зразу після дзвінка. За 10 хвилин, знову зателефонували з інфекційного відділення та повідомили, що будуть переводити дитину з діагнозом ОСОБА_85 у важкому стані. Близько 11:00 годин привезли дитину - хлопчика ОСОБА_17 у супроводі рідних та медсестри з інфекційного відділення. Дядько хлопчика ніс на руках, бо дитина була дуже слабка. Дитину зразу помістили в ізолятор реанімаційного відділення. ОСОБА_25 оглянув дитини, викликав для консультатіці лікаря невролога, завідуючого ОСОБА_106 та рентгенолога, щоб зробити знімки легень. Всі призначення лікаря ОСОБА_25 вона виконала, що саме вже не може пригадати. Стан дитини був важкий, хлопчик був у свідомості, розмовляв, кожні покриви дитини були синюшні. На запитання учасників судового розгляду, свідок повідомила, що лікар ОСОБА_55 приходив у віддіоення реанімації коли вже хворий хлопчик булл на апараті ШВЛ.
Свідок ОСОБА_107 показав, що точної дати події не пам'ятає, близько 4-х років тому, він, як лікар невролог Мукачівської ОДЛ прийшов у своє відділення в субботу щоб оглянути пацієнтів у стаціонарі. Близько обіду, з реанімаціного відділення Мукачівської ОДЛ поступив дзвінок, яким його терміново викликали в реанімаційне відділення для консультації. Прибувши у відділення реанімації, зайшов в палату де знаходився хлопчик ОСОБА_17 , який лежав на ліжку та 5-6 медичних працівників. Реаніматолог ОСОБА_25 в усній формі надав йому інформацію про причин поступлення «Кір» та щодо стану дитини. Після чого, він оглянув дитину - хлопчик був «загружений», тобто перебував у свідомості мав здатніть дещо заторможено сприймати зппитання лікаря і відповідати на них, колір шкіри був синюшній, лежав на спині, симптомів запалення головного мозку не було виявлено, рефлексии сухожилля були слабовиражені, за сукупністю ознак, стан дитини був «важкий» і погіршуівався посекундно. Весь присутній мадичний персонал чітко виконував чвказіки ОСОБА_25 , дитина була під крапельницею. Хлопчик у його присутності ні нащо не скаржився. За результатами огляду він записав у картці хфорого діагноз: поліорганна недостатність, інтоксикаційний шок. Огляд дитини він проводив 5-7 хвилин, а в загальному пробув у палаті близько 15-20 хвилин. На запитання учасників судового розгляду повідомив, що лікаря ОСОБА_68 знає особисто, але в той день він його не бачив і не спілкувався з ним. У вихідний день, він приїхав оглянути своїх пацієнті, б обув їх «лікуючим лікарем». Лікуючого лікаря призначає керівник відділення. Вважає, що стан дитини з діагнозом «кір» міг погіршитися за період часу 07:30 до 14:00 год., оскільки він не був повністю привитий та і багато залежить від індивідуальностей організму. Він вважає, що лікування корі у випадку легкого перебігу, можливо амбулаторно, але під особистим та безпосереднім наглядом лікаря.
Свідок ОСОБА_108 показала, що вже два роки пенсіонерка, до пенсії працювала рентген-лаборантом у Мукачівській ОДЛ. Пам'ятає, як в осени 2018 року, в одну з суббот вона булла на роботі. Близько обіду поступив дзвінок з реанімаційного відділення Мукачівської ОДЛ, їй повідоми що поступила важка дитина і потрібно зробити рентгеновський знімок легень. Вона, в максимально можливий короткий час прибула у реанімаційне відділення. У палаті вона побачила хлопчика, дитина булла у напівпритомному стані, кожне покриття було синюшнім. У палаті біло близько 5-ти медичних працівників. Реаніматолог ОСОБА_25 надав їй необхідні інформацію про стан дитини, після чого він особисто поставив касету, припідняв дитину на ліжку, щоб вона могла зроби якісний знімок легень. Вона була дуже вражена особливим ставлення лікаря ОСОБА_26 до дотини, бо за багато років роботи не часто бачила, щоб лікар так переймався хворою дитиною. Після проявлення знімку їй зразу стало зрозуміло, що «норми» нема і вона особисто віднесла знімок до реанімації. Вона знає з практики, що при корі пневмонія розвивається дуже швидко, тому обов'язково роблять рентген діткам з діагнозом: кір.
Свідок ОСОБА_109 , показав, що працює завідувачем амбулаторії с. Страбичево Мукачівського району. Йому відомо, що у 2018 році від кору помер хлопчик ОСОБА_76 , який знаходився на обліку у лікаря педіатра ОСОБА_110 . Йому відомо, що дитина мала тільки одну дозу вакцини від кору, а другу дозу не отримав, бо у той час не було прививочного матеріалу. Йому відомо, зі слів лікаря педіатра, що бабуся дитини приходила до амбулаторіїї повідомити лікарку, що дитина захворіла на кір, бо їй потрібна була довідка до школи, де навчався хлопчик.
Свідок ОСОБА_111 , показала, що як лікар педіарт, працює сімейним лікарем а амбулаторії с. Страбичево. З нею, як сімейним лікарем уклала договір ОСОБА_58 , бабасуся ОСОБА_22 , бо батьки дитини часто були на заробітках. Хлопчик був здоровим. Пам'ямає що вкінці дня у п'ятницю, на прийом прийшла бабуся ОСОБА_22 і повідомила, що її прислала класний керівник онука, повідомити, що ОСОБА_36 захровів на кір і треба це довести до відому медсестри школи. Вона розпитала бабусю з приводу стану дитини, та повідомила, що у хлопчини висока температура, слабкість та сип. На пропозицію негайно оглянути дитину, бабуся її запевнила, що не треба, бо у них є слів лікар, який опікується дитиною. Після чого вона рекомендувала бабусі звернутися терміново до лікарні і бабуся пішла, а вона зателефонувала медсестрі до школи, де вчився ОСОБА_76 та повідомила, що можливо в учня школи ОСОБА_17 підтвердиться діагноз кір, про що вона повідомить додатково у понеділок. В журнал реєстрації відвідувачів вона бабуся ОСОБА_22 не реєструвала, додних довідок їй не видавала. На запитання учасників судового розгляду, всідок повідомила, що дитина ОСОБА_17 стояв на обліку з діагнозом «піпертрофія мигдаликів» і потребував одним із перших другої дози вакцини проти кору. У 2018 році батьки дитини повідомлялися про необхідність явки для отримання дитиною другої дози вакцини від кору, однак у дитини булла температура, тому прививка не булла зроблена. Взагалі, відповідальність за вакцинацію дити несуть батьки дитини, без письмової згоди батьків щеплення динини недозволяється.
Свідок ОСОБА_112 , показав, що працює в Мукачівчькій ОДЛ на посаді завідуючого відділення анастезії та інтенсивної терапії. Точно вже не пам'ятає, але у 2018 року восени, була суббота, у нього був вихідний. Зранку між 10:00 та 11:00 год., йому зателефонував лікар реанімацйійного відділення ОСОБА_25 та повідомив, що в інфекційному відділенні є важка дитина, яка потребує переведення до реанімації. Йому відомо, що питання переведення дитини з інфекційного до реанімаційного відділення лікар ОСОБА_26 попередньо узгодив з ОСОБА_27 , оскільки необхідно було вирішувати питання щодо ізоляції пацієнтів реанімаційного відділення з метою убезпечення їх від інфікування. Після обіду, близько 14:00-15:00 год, йому знову зателефонував ОСОБА_25 та попросив приіхати до лікарні для надання консультації відносно дитини, стан якої значно погіршився. Він прибув у відділення реанімації близько 16:00 год. Дитина отримувала всі необхідні реанімаційні заходи, знаходила без свідомості на апараті ШВЛ. Поряд були лікар ОСОБА_26 , медсестра та санітарка. Стан дитини був критичним і дитина померла. На питання учасників судового розгляду, свідок повідомив, що питання переводу хворих з одного відділення до іншого у вихідний день, вирішує черговий лікар, у данному випадку це був ОСОБА_25 , який параленьно вирішував питання призначення та надання невідкладної реаніміційної допомоги, питання пов'язані з забезпеченням переводу інфікованої дитини до реанімаційного відділення та забезпечення безпеки пацієнтів реанімаційного відділення. Його дозвіл, як завідуючого відділенням для переведення дитини з інфекційного до реанімаційного відділення був не потрібний. У період вирішення технічних питань переведення дитини з інфекційного до реанімаційного відділення, всі необхідні та можли реанімаційні заходи надавалися дитині у інфекційному відділенні. При поступленні хворого у приймальне, то стан його встановлює лікар приймального відділення, який може залучити фахівця для більш точного встановлення стуну важкості пацієнта і зразу може направити до реанімаційного відділення. Йому точно не відомо, який конкретно лікар проводив лікування конкретно дитини ОСОБА_7 , однак зі слів бабусі хлопчика це був лікар ОСОБА_103 . Лікар огляд дитини повинен фіксувати у медичній картці хворого. Важає, що скоріш за все стан хлопчика, який поступив надранок у приймальне вже був важким.
Одночасний допит двох свідків: ОСОБА_113 та ОСОБА_114 проведений в судовому засіданні за ініціативою сторін кримінального провадження з метою усунення розбіжностей в даних свідками суду показах встановлено, що свідок ОСОБА_113 (бабуся ОСОБА_7 ). у четвер прийшла до сільської амбулаторії з метою повідомити про те, що дитина захворіла на кір та щоб внесли відповідний запис у медичну картку дитини. У кабінеті була присутня сімейний лікар, ОСОБА_114 та медична сестра Очеретна. Довідку до школи про стан здоров'я дитини бабуся хлопчика ОСОБА_113 не просила і не отримувала. У якого саме лікаря лікувалася дитина з діагнозом кір, сімейний лікар ОСОБА_114 не знала, а бабуся хлопчика не повідомляла. ОСОБА_115 повідомила, що якби бабуся дитини - ОСОБА_116 звернулася до неї з проханням оглянути хвору дитину, вона б оглянула. Щодо отримання дитиною ОСОБА_7 другої дози вакцини проти Корі, рідні дитини зверталися один раз, але у дитини була підвищена температура тіла, тому дитині не була зроблена друга доза щеплення.
Свідок ОСОБА_117 , показала, що з 2002 року працює молодшою медичною сестрою (санітаркою) в реанімаційному відділенні Мукачівчької ОДЛ. За роки її роботи у данному відділенні на її чергуванні траплялися випадки смерті пацієнтів, але був тільки один випадок смерті пацієнта від корі, - це був хлопчик ОСОБА_76 . Пам'ятає в той день, вона заступила на чергування о 08:30 год., прийняла зміну та взялася до звичайних справ. Десь після 09:00 год. медсестра відділення ОСОБА_118 повідомила їй, що потрібно підготувати бокс для важкої дитини з діагнозом кір. Для того, щоб убезпечити пацієнтів реанімацігого відділення, які перебували в палатах від можливості зараження, потрібно було їх перемістити в палату ЛОР відділення. Тому, вона спочатку прибрала спеціальновідведену палату у ЛОР відділенні, щоб там розмістити пацієнтів реанімаційного відділення, а потім пішла готувати бокс для дитини з кором. Зазвичай підготовка палати для прийому пацієнта займає в неї 15-20 хвилин. За цей час вона, протирає спеціальним розчином піддвіконники, тумбочкм, миє підлогу та включає кварц. Коли підготувала бокс для дитини ОСОБА_17 то повідомила иедсестру ОСОБА_118 , Потім піднімала хворого ОСОБА_17 на ліфті до реанімаційного відділення. Вже не пам'ятає хто супроводжував хворого, однак це мав бути лікар, бо вона сама не супроводжкує хворого. Вона не була присутня при проведенні медичних маніпуляцій ОСОБА_119 , що лікар ОСОБА_25 сказав їй викликати рентгенолога, що вона і зробила. Знає, що біля хлопчика були бабуся і сестра, але вже їх не впізнає.
Свідок ОСОБА_120 показала, що вже 16 років працює лікарем приймального відділення Мукачівчької ОДЛ. Її зміна починається з 09:00 год ранку одного дня і закінчується о 09:00 ранку наступного дня. Випадок смерті дитини від корі за роки її роботи був тільки один, - близько 3-4 роки тому. Тоді помер хлопчик. Вона пам'ятає, що того дня була суббота, тобто вихідний день. Вона, як зазвичай заступила на зміну о 09:00 год. Прийняла зміну від лікаря приймального відділення ОСОБА_15 . Остання повідомила їй, що ранком поступила важка дитина з діагнозом кір, однак жодної документаці щодо хворого ОСОБА_17 , як і самого ОСОБА_17 вона того дня не бачила, хоч знала, що дитини знаходиться в інфекційному відділенні. Тільки на вимогу медичної сестри інфекційного відділення забезпечила транспортування хворого ОСОБА_17 до реанімаційного відділення, тобто зателефонувала водію швидкої та повідомила, що треба транспортувати хворого. Більше станом здоров'я дитини ОСОБА_17 вона не цікавилася. На запитання учасників судового розгляду свідок повідомила, що не знає чи є в інфекційному відділенні черговий/ургентний лікар у вихідні дні. Вона, як лікар приймального відділення, приймає пацієнта, оглядає його, робить призначення та за необхідності по телефону викликає лікаря вузької спеціалізації для консультації, після чого вирішує питання щодо переведення хворого до відповідного відділення для подальшого лікування. У відсутності чергового лікаря у відділенні, куди потребує переведення пацієнт з приймального відділення, то відповідальність за хворого несе лікар приймального відділення. У той тень, у неї особисто ніхто не цікавився про стан дитини ОСОБА_59 . Під час повнорного допиту свідок ОСОБА_83 показала, що 27.10.2018 р. то був вихідний день - субота. Вона заступила на чергування о 09:00 год., як лікар приймального відділення ОДЛ м. Мукачева. Отримала усно інформацію про дитину ОСОБА_17 від лікарки ОСОБА_8 , яка здала зміну. Дитиною у той день вона не цікавилася, бо якби настало погіршення стану дитини, то їй би повідомили. Визає, що до переведення дитини до реанімаційного відділення, вона вважалася лікуючим лікарем ОСОБА_17 жодних призначень вона хворому не робила, тільки забезпечувала транспорт для перевезення хворого з інфекційного відділення одного корпусу до реанімаційного, яке розташоване в іншому корпусі.
Свідок ОСОБА_27 показала, що на даний час обіймає посасу меддиректора ОДЛ. У 2018 році обіймала посаду заступника головного лікаря по медичній частині. Про подію, що мала місце 27.10.2018 року, коли в лікарні померла дитина - хворий ОСОБА_7 може повідомити наступне. Того дня 27.10.2018 року була субота, тобто вихідний день. Вона перебувала вдома. Близько 09:00 години їй зателефонувала лікар інфекційного відділення ОДЛ, ОСОБА_18 разом з лікарем інфекційного відділення ОСОБА_3 , які повідомили, що у відділення поступила важка дитина з ознаками кору. Було вирішено викликати реаніматолога. Через деякий час їй зателефонував черговий лікар реаніматолог ОДЛ, ОСОБА_25 і повідомив, що дитина ОСОБА_7 потребує невідкладних реанімаційних заходів через важкий стан. Однак, з врахуванням того, що дитина мала ознаки кору, потрібно було підготувати реанімаційне відділення, де лежали хворі дітки для прийому дитини з кором. Така процедура зайняла близько 40 хвилин, оскільки потрібно було перевезти 5-х дітей з реанімаційного відділення у ЛОР відділення. Без її вказівки ніхто не вирішує питання переведення хворого з одного відділення в інше в межах ОДЛ. Вона дала всі необхідні вказівки для підготування ЛОР відділення для прийому діток з реанімаційного відділення. Після чого, хворого ОСОБА_7 було переведено до ізолятора реанімаційного відділення. Дитину вона особисто не оглядала, однак тримала на контролі стан дитини ОСОБА_17 в якого був діагноз «коровий інцефаліт». У реанімаційному відділенні черговий лікар реаніматолог ОСОБА_25 приступив до надання необхідних реанімаційних заходів. На запитання учасників судового розгляду свідок повідомила, що ОСОБА_85 належить до розповсюджених інфекційних захворювань дитячого віку. Найчастішими її ускладненнями є ураження центральної нервової системи (ЦНС) - енцефалопатія та коровий енцефаліт, які виникають у розпал хвороби - на 3-4-й день після появи висипки. На фоні нового підйому температури тіла виникає головний біль, нудота, блювання, порушення свідомості, які не завжди можна розпізнати через прояви інтоксикації. Лікар, який першим виявив ознаки кору у дитини, яка не була повністю привита від кору, повинен був при появі «блювання», як однієї з ознак можливого корового енцефаліту, вжити заходів до госпіталізації хворого. У вихідний день у приймальному відділення ОДЛ приймає черговий лікар приймального відділення, а лікарі інших відділень можуть бути залучені для консультацій з приводу стану хворого, який поступив. Однак, лікуючим лікарем хворого, який поступив у вихідний чи святковий день до ОДЛ, вважається лікар приймального відділення, який робить призначення щодо лікування, яке може бути від кореговано лікарем іншого відділення, як то інфекційного чи реанімаційного. Кір лікується згідно протоколу, медпрепарат «маніт» прописаний у протоколі лікування кору. Стан хворого при поступленні в приймальне відділення встановлюється лікарем приймального відділення з врахуванням повідомлень рідних хворого про стан здоров до моменту госпіталізації, все це відображається лікарем приймального відділення у картці хворого, який і призначає лікування.
Свідок ОСОБА_121 показала, що вона працює лікарем-рентгенологом ОДЛ. 27.10.2018 року, був вихідний день, між 12:00 та 14:00 години, лікар приймального відділення, призвіще лікаря вже не пам'ятає, викликав на роботу описати рентгенівський знімок легень хворої дитини - хлопчика віком 10-11 років, який поступив у лікарню. Оглянувши знімок легень, вона виявила набряк сполучних судин легень, який має місце при інфекційному захворюванні. Того дня вона не спілкувала з лікуючим лікарем хворого, а ні з хворим. Історію хвороби хлопчика вона не оглядала, чи були там результати яких-небудь аналізів крім рентгенівського знімку не паятає. Ій відомо, що коли вона описувала рентгенівський знімок легень хворого, дитина вже перебувала в реанімаційному відділенні ОДЛ.
Свідок ОСОБА_122 , повідомив суду, що бажає бути допитаним у присутності свого захисника - адвоката ОСОБА_123 та буде давати покази та відповідати на запитання учасників судового розгляду та суду, тільки ті, які не можуть стати підставою для притягнення його до відповідальності. При цьому показав, що працює завідувачем реанімаційного відділення новонароджених Мукачівської ЦРЛ, займається приватною діяльністю, як лікар педіатр. З родиною померлого хлопчика ОСОБА_59 перебував тривалий час, тобто багато років у дружніх відносинах. Члени родини часто зверталися до нього з приводу стану здоров'я в тому числі і здоров'я ОСОБА_47 . Свідок повідомив суду, що 27.10.2018 року, близько 05:00 години ранку, йому зателефонувала старша сестра ОСОБА_47 та повідомила, що ОСОБА_36 почав блювати ще по обіді та проситься до дяді Аркадія - тобто до нього. Він порадив поїхати в лікарню з дитиною. Вже з лікарні йому зателефонували батьки хлопчика та повідомили, що знаходяться у приймальному відділенні. Він на той час перебував у лікарні, тому спустився у приймальне відділення ОДЛ привітатися з дитиною та повідомив лікарці приймального відділення про діагноз дитини кір, який він поставив хлопчику що 25 жовтня 2018 року, тобто за два дні до події. Він не оцінював стан дитини у приймальному відділенні Провів з дитиною 5-7 хвилин і пішов. Протягом дня родичі хлопчика кілька разів йому телефонували та повідомляли, що ОСОБА_36 в інфекційному відділенні, а потім у реанімаційному відділенні. Він зателефонував лікарю ОСОБА_25 - лікарю реаніматологу та попросив звернути особливу увагу на пацієнта ОСОБА_22 , бо то дитина його знайомих. Лікар ОСОБА_25 повідомив його, що дитина у дуже важкому стані. Він пішов до дитини і побачив його без свідомості, дитина була підключена до апарату ШВЛ, крапала інфузія. Він зрозумів, що це останні хвилини життя дитини, тому попросив лікаря пустити до дитини рідних. За час перебування дитини у ОДЛ він ніякого лікування дитині не призначав. На запитання учасників судового розгляду, свідок повідомив, що про хворобу дитини дізнався у понеділок зі слів бабусі, у четвер 25 жовтня 2018 року виявив у хлопчика кір. На решту запитань учасників судового розгляду свідок відмовився відповідати, скориставшись ст. 63 Конституції України.
Свідок ОСОБА_124 показала, що вона була у складі комісії експертів по висновку експертизи № 58 від 14.03.2021 року, зокрема була доповідачем по справі. Наданий висновок підтримала, при цьому роз'яснила поняття «термальний стан», який вказано у висновку. Заначивши, що це такий стан, коли хворий перебуває без свідомості з дуже низьким тиском, тобто хворий фактично на грані смерті або хворий перебуває в стані клінічної смерті (комі). Відповісти на питання, чи міг лікар-реаніматолог запобігти такому стану дитини, майже не можливо, оскільки дитина до реанімації поступила у критичному стані. Дитина поступила у стаціонар через 5-ть днів від початку хвороби у важкому стані, - це був надзвичайно пізній термін, тому звинувачувати лікаря- реаніматолога вона вважає недоречним. У приймальному відділенні, ще можна було щось зробити для покращення важкого стану дитини. Лікування (надання допомоги дитині) почалося із запізненням. Якби дитина до лікарні була доставлена раніше, і лікування було призначено раніше, то можливо дитину вдася б врятувати.
Свідок ОСОБА_125 показав, що ним як слідчим Мукачівського ВП здійснювалося досудове розслідування у данному кримінальному провадженні. Він допитував лікарів та молодший медичний персонал ОДЛ м. Мукачево, що обставин надання медичної допомоги дитині ОСОБА_17 , який помер в день поступлення у лікарню. Він проводив допит свідка ОСОБА_23 , тобто мадсестри інфекційного відділення. Яка у довільній формі повідомила під протокол, будучи попередженою про кримінальну відповідальність про обставини надання медичної допомоги дитині в інфекційному відділенні, яка також повідомила пізвищща лікарів, які долучилися до лікування дитини. Повідомлення про підозру лікарям ОСОБА_3 та ОСОБА_25 також складав він. Всі покази, дані свідком відображені у протоклі її допиту у повному обсязі без змін.
Свідок ОСОБА_126 показала, що вона була доповідачем по справі у висновку експерта № 234/19 за фактом смерті ОСОБА_7 2006 р. н. Свідок дала роз'яснення щодо висновку та повідомила, що за більш ранньої госпіталізації життя дитини могло бути збережене. Якби дитина була госпіталізована на добу раніше, то шанси на життя були б вищі. Експерт зазначила, що це була типова форма перебігу корі з ускладненнями. На збереження життя дитини після госпіталізації, мали вплив цілий комплекс факторів: основною причиною смерті дитини - є недоліки встановлення стану дитини та призначення лікування на всіх етапах. Лікар приймального відділення повинна була спочатку обстежити дитину, після чого вирішити в яке відділення відправити дитину. Експерти не виключили необхідність з врахуванням стану дитини, необхідності переведення з приймального зразу до реанімаційного. Якби лікування відповідало стану дитини, то могла бути можливість зберегти життя дитини. Кожен з лікарів відділень: приймального, інфекційного та реанімаційного вніс якусь частку недоліків у лікуванні дитини, і Цей комплекс недоліків призвів до настання смерті дитини. Призначення препарату «реополеглюкін» - є в прямому причинному зв'язку з настанням смерті дитини. Препарат Маніт міг посили набряк. Без введення маніту перебіг захворювання міг бути легшим. Шанси на збереження життя дитини у реанімаційному відділенні ще були, але вони зменшувалися з кожною хвилиною, бо на момент поступлення до реанімації 11:00 год в дитини вже відзначалась серцева та дихальна недостатність, дитина ще була у свідомості, а близько 12:00 години, у дитини настав «термальний стан», - дитина вже не реагувала і це вже було різке погіршення стану хворого, тобто почалися незворотні зміни. Лікування у реанімаційному відділенні також було недостатнім для збереження життя дитини. Протокол лікування хворого не був дотриманий, хворого не було вчасно підключено до аппарата ШВЛ, хворий потребував переводу на інвазійну терапію. Вина лікарів, які надавали медичну допомогу дитині, тобто які брали участь у лікуванні - є комплексною її не можна розмежувати.
Свідок ОСОБА_127 показав, що ним як слідчим Мукачівського ВП здійснювалося досудове розслідування у данному кримінальному провадженні. Він витребовував з ОДЛ м. Мукачева графік чергування лікарів, жодних експертиз ним не призначалося. У ході слідчих дій він отримав інформацію про лікарів, які робили призначення лікарських припаратів хворому. Він вважав, що лікуючим лікарем, є той лікар, який робить призначення щодо лікування.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_128 показав, що він є доцентом кафедри дитячих хвороб з курсом дитячих інфекцій та був у складі комісії судово-медичних експертів, які наддали висновок комісійної експеритизи № 26 від 28.05.2019 року по факту смерті неповнолітнього ОСОБА_7 , 2006 р. н.. Вивчаючи матеріали надані експертам, встановлено, що дитина ОСОБА_7 народився здоровим, після року життя, дитина почала часто хворіти, приєдналася алергія, рпочався імунодифіцит раннього віку. Дитина булла привита однією прививкою від кору, другу прививку не отримав з невідомих причин. Дитина поступила до приймального відділення ОДЛ м. Мукачева 27.10.2018 року, близько 07:35 годин і порла того ж дня через 9-ть годин після поступлення. Діагноз 6 кір підтвердився. Дитина поступи зі скаргами: температура, блювата, слабкість, висипання, рідкий стілець, тобто у стані середнього ступеня важкостя. Клініка почалася вдома за 5-ть днів до госпіталізації. Нудота - це перший признак набряку головного мозку, а діарея - це прямее подразнееня вірусом. У данному випадку було «блискавична «форма розвитку хвороби. Дитина поступила до приймального відділення у стані середньої важкості, а через 30-40 хвилин стан дитини погіршився до «тяжкого», почали відмовляти наднирники, почалася двобічна гнійна пневмонія. Протол лікування при блискавичному перебігу хвороби не дає результатів, лікування потрібно було проводити посимптомно, але зважаючи на «блискавичний» перебіг настав алергічний шок. Препарат реополіглюкін на думку експерта був призначений правильно. Маніт також правильно був призначений, бо він зазначений у протоколі лікування набряку головного мозку. Важкий стан дитини настав у інфекційному відділенні. Важає, що після оцінки стану дитини у приймальному відділенні, необхідно було зразу переводити дитину до реанімації. У лікаря інфекційного відділення не було можливості перевести дитину одразу до реанімації.
Крім наведенного, обставини і спосіб вчинення ОСОБА_3 інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, тобто неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітнього, та її вина в повній мірі доведена зібраними та дослідженими судом наступними доказами:
- заявою про надання потерпілим речових доказів від 28.10.2018 р., згідно якої потерпілий ОСОБА_7 в межах кримінального провадження № 12018070040002504 внесеному до ЄРДР 10.09.2020 року з а.ч 2 ст.140 КК України, надав слідчому СВ Мукачівського ВП ГУПН в Закарпатській області ліки, які були призначені лікуючим лікарем його сину ОСОБА_77 , 2006 р. н., який помер. Надані потерпілим ОСОБА_7 ліки, постановою слідчого від 28.10.2018 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні та передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів.
- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 28.10.2018 року, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.10.2018 року з Обласної дитячої лікарні м. Мукачево, в присутності ОСОБА_129 за участю понятих вилучено медичну картку стаціонарного хворого № 9803 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 16 аркушах та рентгенівський знімок, що стверджується описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді. Вилучена медичну картку стаціонарного хворого № 9803 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 16 аркушах та рентгенівський знімок постановою слідчого від 28.10.2018 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді від 30.10.2018 року накладено ареш на медичну картку стаціонарного хворого № 9803 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 16 аркушах та рентгенівський знімок з метою збереження речових доказів у даному кримінальному провадженні.
- копією журналу реєстрації амбулаторних хворих, згідно запису якого від 27.10.2018 року під № 9803 зазначено пацієнта ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адресу проживання, попередній діагноз: кір.
- копією рапорту ВАІТ за 27.10.2018 р. чергового лікаря, поступив ОСОБА_7 , якого переведено до реанімаційного відділення.
- копією звіту добового чергування за 27.10.2018 року, згідно якого, із інфекційного відділення о 16:30 год. помер ОСОБА_7 № 9803.
- копією лікарського свідоцтва про смерть № 335/18 від 29.10.2018 року, згідно якого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в реанімаційному відділенні Обласної дитячої лікарні. Відповідно довідки про причину смерті № 335/18 від 29.10.2018 року, причина смерті - кір (призвели до сметрі: набряк легенів та головного мозку, інтоксикація, кір).
- висновком експерта № 323/18 від 28.10.2018 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, смерть ОСОБА_7 настала внаслідок гострого вірусного захворювання - кору, перебіг якого ускладнився двобічною гнойною пневмонією, інтоксикацією та супроводжувалося гострими дистрофічними змінами нирок, печінки, набряком головного мозку з розвитком полі органної легеневої, печінкової, ниркової та церебральної недостатності, що і явилось безпосередньою причиною смерті. Смерть дитини наступила 27.10.2018 року о 16630 год, що не суперечить судово-медичним даним.
- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 07.11.2018 року, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.11.2018 року з Страбичівської загальної практики сімейної медицини, в присутності ОСОБА_130 вилучено історію розвитку дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 82 аркушах, що стверджується описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді.
- результатом серологічного дослідження сироватки крові дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з підозрою на кір, (відібрано прижиттєво), що перебувала на стаціонарному лікуванні в ОДЛ м. Мукачево, згідно результатів виявлення, «виявлено» кір.
- протоколом засідання комісії, утвореної за наказом директора департаменту охорони здоров'я 29.10.2018 № 657-о «Про службове розслідування летального випадку», а саме: смерті 27.10.2018 р. внаслідок кору дитини К. 2006 р. н. в ДОЛ м. Мукачева. стверджується, що комісія дійшла висновку, що - порушення стандартів протоколів надання медичної допомоги на до госпітальному етапі не виявлено; - показів до госпіталізації ОСОБА_131 при встановленні йому діагнозу не було; - госпіталізація дитини мала місце після інформування лікаря про погіршення стану хворого 27.10.2018 р.; - медична допомога на госпітальному етапі в умовах ОДЛ м. Мукачево була достатньою та адекватною; - смерть дитини визнано незапобіжною
- протоколом засідання медичної ради ОДЛ м. Мукачево від 02.11.2018 р. № 11, згідно висновку якого: дитина не щеплена проти кору, поступила в стаціонар у важкому стані. Смерть дитини умовно запобіжна у випадку вчасного поступлення дитини в стаціонар.
- інформаційними листами слідчий СВ Мукачівського ГУНП в Закарпатській області повідомив Мукачівську міську санітарно-епідеміологічну станцію про проведення досудового розслідування по факту смерті ОСОБА_7 2006 р. н. від кору у кримінальному провадженні за ч.2 ст.140 КК України, з проханням надати інформацію про надходження екстреного повідомлення про інфекційне захворювання на кір малолітнього ОСОБА_7 2006 р. н. та надати належні копії повідомлення.
- копію термінового повідомлення інфекційного відділення ОДЛ м. Мукачева від 29.10.2018 року 12:40 год., згідно якої - ОСОБА_7 , 2006 р. н., шлахом само звернення 27.10.2018 року в 07:28 год. прибув. Скарги: підвищена температура тіла, головний біль, болі в ногах, різка слабкість, висипання на обличчі. Анамнез: хворіє з 22.10.2018 року. Діагноз: кір період висипу. Інфекційно токсичний шок. Гостра надниркова недостатність. 10:30 год. 27.10.2018 р. дитина переведена в реанімаційне відділення. 16:30 год. 27.10.2018 р. дитина померла.
- копією екстреного повідомлення № 136 приймального відділення ОДЛ м. Мукачева, згідно якої дата і час первинного повідомлення санепідемстанції 27.10.2018 р., лікар ОСОБА_8 повідомив про кір у ОСОБА_7 2006 р. н., місце госпіталізації - інфекційне відділення.
- копією екстреного повідомлення № б/н інфекційного відділення ОДЛ м. Мукачева, згідно якої дата і час первинного повідомлення санепідемстанції (не зазначена), дата відправлення повідомлення 29.10.2018 р. .лікар ОСОБА_3 повідомив про кір період висипу у ОСОБА_7 2006 р. н., місце госпіталізації - інфекційне відділення.
- копією екстреного повідомлення № б/н інфекційного відділення ОДЛ м. Мукачева, згідно якої дата і час первинного повідомлення санепідемстанції (не зазначена), дата відправлення повідомлення 29.10.2018 р., лікар ОСОБА_3 повідомив про кір період висипу, інфекційно токсичний шок, гостра надниркова недостатність у ОСОБА_7 2006 р. н., місце госпіталізації - інфекційне відділення, переведено в реанімацію.
- копією екстреного повідомлення № б/н реанімаційного відділення ОДЛ м. Мукачева, згідно якої дата і час первинного повідомлення санепідемстанції (не зазначена), дата відправлення повідомлення 29.10.2018 р., лікар підпис ФІО лікаря не зазначено, повідомив про кір період висипу, важка форма у ОСОБА_7 2006 р. н., місце госпіталізації - реанімаційне відділення. 16:30 год. 27.10.2018 р. дитина померла.
- запитом слідчого СВ Мукачівського ГУНП в Закарпатській області до керівника Обласної дитячої лікарні від 02.11.2018 року про надання завірену копію журналу обліку інфекційних захворювань за період з 22.10.2018 - 30.10.2-18 р. та копію журналу обліку пацієнтів рентген кабінету за період з 26.10.2018 - 30.10.2018 р.
- копію журналу обліку інфекційних захворювань за період з 22.10.2018 - 30.10.2-18 р., згідно запису № 232 інфекційне відділення ОДЛ м. Мукачево надіслало повідомлення 29.10.2018 року, тобто через два дні після смерті дитини.
- копію журналу обліку пацієнтів рентген кабінету за період з 26.10.2018 - 30.10.2018 р., згідно запису № 9250 ОСОБА_7 о 13:20 год. був пацієнтом рентген кабінету ОДЛ м. Мукачева.
- висновком експерта № 26 комісійної експертиза від 28.05.2019 р., згідно якого: смерть малолітнього ОСОБА_7 , 2006 р. н. настала внаслідок гострого вірусного захворювання- кору, перебіг якого ускладнився двобічною гнійною пневмонією, інфекцією та супроводжувалась гострими дистрофічними змінами нирок, печінки, набряком головного мозку з розвитком полі органічної легеневої, печінкової, ниркової та церебральної недостатності, що і явилось безпосередньою причиною смерті дитини. Дії лікарів Закарпатської ОДЛ не перебувають у причинному зв'язку зі смертю малолітнього ОСОБА_7 , 2006 р. н. При цьому, п. 12 висновку вказує, що виключити можливість лікарем-педіатром ОСОБА_132 передбачити несприятливі наслідки, у разі ускладнення перебігу хвороби малолітнього ОСОБА_7 , 2006 р. н., неможливо, отже лікар повинен був передбачити та провести амбулаторне бактеріологічне обстеження слизової респіраторного тракту та загальний імунологічний профіль. У п.13 висновку вказується на те, що при вчасній госпіталізації малолітнього ОСОБА_7 , 2006 р. до ОДЛ та наданні кваліфікованої медичної допомоги, можна було уникнути тяжких, незворотніх наслідків.
- протоколом засідання обасласної клінічно-експортної комісії ОДЛ м. Мукачево від 30.10.2018 р. № 43, згідно висновку зробленого за вихідними даними вивчених матеріалів (пояснювальних записок, доповідних та результатів досліджень сироватки крові дитини ОСОБА_7 ) встановлено, що: дитина не щеплена проти кору, поступила у стаціонар у важкому стані. Смерть дитини умовно запобіжна у випадку вчасного поступлення дитини в стаціонар.
- висновком експерта № 6 від 13.02.2020 року, проведеного експертом-гістологом на підставі ухвали слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.06.2019 р. згідно якого, у наданих гістологічних препаратах від трупа ОСОБА_7 , 2006 р. н. виявлено наступні зміни: гігантоклітинна пневмонія, Вогнищевий набряк легень, Альвеолярна емфізема; Геморагічний синдром: внутрішньо мозкові крововиливи з деструкцією речовини мозку, крововиливи в тканині печінки, селезінки, нирки без реактивних змін. Імунний статус: антигенна стимуляція лімфоїдних фолікулів селезінки, включенням клітин Вортіна-Фількендея. Дифузна гліальна проліферація. Набряк-набухання речовини мозку, Дистрофічні зміни нейронів. Розлади кругообігу у вигляді периваскулярних крововиливів у речовині мозку. Порушення реологічних властивостей крові. Інтерстиційний серозний міокардит. Ознаки ішемії кардіоміоцитів. Центролобулярні некрози тканин печінки. Дрібні некрози епітелію каналів тканин нирки. Паренхіматозна дистрофія тканин печінки,нирки. Аутолічні зміни досліджуваних органів. (Фрагмент тонкого кишківника, який відбирався для судового гісторологічного дослідження, зазначений у протокольній частині, у наданому вологому архіві та гістологічних препаратах відсутній).
- висновком експерта (за метеріалами справи) № 234/19 від 18.05.2020 року, проведеного судово-медичною екс пертною комісією на підставі ухвали слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.06.2019 р. згідно якого:
1. 25.10.2018 р. лікарем педіатром ОСОБА_133 за клінічними діагностичними критеріями у дитини ОСОБА_7 встановлено діагноз: «…Кір, типова у не щепленої дитини, перебіг легкого ступеня важкості.», що відповідав описаному стану дитини і був правильним, а симптоми захворювання, які відмічалися до 25.10.2018 р. слід вважати проявами катарального періоду кору, який виник у дитини на фоні існуючого бактеріального рино-фарингіту та тонзиліту. Лікарю ОСОБА_134 було відомо про відсутність у ОСОБА_7 повного щеплення від кору, тобто дитина перебувала в групі ризику, то він з моменту діагностування кору, мав підстави передбачити можливість несприятливого перебігу цього захворювання, що потребувало щоденної оцінки динаміки перебігу стану дитини лікарем особисто, а не зі слів рідних по телефону. За умови особистого щоденного спостереження за дитиною у лікаря ОСОБА_135 була можливість помітити негативну динаміку перебігу захворювання (ознаки ускладнень, тощо) дещо раніше (хоча б задобу) і прийняти рішення щодо госпіталізації хворого та подальшого його ведення в умовах стаціонару. Проте лікар ОСОБА_136 за перебігом стану хворого особисто не спостерігав, що обумовило несвоєчасну госпіталізацію, - та є недоліком надання медичної допомоги на до госпітальному етапі.
2. 27.10.2018 р. о 07:35 год. огляд хворого ОСОБА_7 лікарем приймального відділення ОДЛ м. Мукачева був проведений не у повному обсязі - не визначався рівень артеріального тиску, частота пульсу, частота дихання,, не проводилась пульсоксиметрія, щоє недоліком надання медичної допомоги на цьому етапі. За відсутності відомостей про зазначені показники життєдіяльності організму через невиконання досліджень, оцінку лікарем приймального відділення загального стану дитини саме як, - «…середнього ступеню тяжкості…», - не можна важати обґрунтованою. Лікарем приймального відділення було встановлено діагноз: «.. Кір період висипання, інтоксикаційний синдром», (не вказавши форму перебігу кору) та призначено обстеження, що в цілому було правильно. Лікар призначив ОСОБА_7 антибактеріальну, ін.-фузійну та симптоматичну терапію і госпіталізував його до інфекційного відділення.
3. після переведення хворого ОСОБА_137 з приймального відділення, хворий знаходився в інфекційному відділенні протягом кількох годин, до 11:00 год. Проте, лікуючим лікарем не велися щоденникові записи з відображення стану на момент надходження до інфекційного відділення ( з вимірюванням рівня артеріального тиску, температури, частоти пульсу, дихання, ситурації кисню, результатів перкусії грудей. Аускуляції легень, тощо), так і послідовності зміни стану хворого протягом всього періоду його перебування в цьому відділенні. Із зазначенням відповідної лікувальної тактики, на хворого не був заведений листок лікарських призначень. Відсутність цих даних не дозволяє встановити, коли саме, та у зв'язку з чим хворому вводилися препарати, відмічені у «Перевідному епікризі», що був заповнений у інфекційному відділенні. Також у «перевідному екіпризі» зазначено, що ОСОБА_7 «….поступив до інфекційного відділення у важкому стані з вираженим інтоксикаційним синдромом та наднирковою недостатністю.» Надходження хворого у такому стані до інфекційного відділення, давало підстави відразу ініціювати переведення його до відділення анестезіології та інтенсивної терапії (ВАІТ), де надання медичної допомоги мало здійснюватися згідно «Протоколу надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і до шпитальному етапах», затвердженому Наказом МОЗ України від 31.08.2004 р. № 437, або розпочати лікування згідно вказаного протоколу в умовах інфекційного відділення, до переведення до ВАІТ. В даному випадку, лікування дитини не відповідало протоколу, а переведення було здійснено лиш об 11:00 год, тобто несвоєчасно, та є недоліком надання медичної допомоги.
4. надходження ОСОБА_137 у важкому стані до інфекційного відділення, вказує також на те, що у такому ж стані хворий був і на період його огляду у приймальному відділення, і вже на ой час потребував переведення до ВАІТ, де надання медичної допомоги мало здійснюватися згідно «Протоколу надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і до шпитальному етапах», затвердженому Наказом МОЗ України від 31.08.2004 р. № 437, проте лікарем приймального відділення хворий був недообстежений, загальний стан його був недооцінений і дитина з приймального відділення До ВАІТ переведена не була, що є недоліками надання медичної допомоги.
5. після переведення дитини 27.10.2018 р. об 11:00 год. з інфекційного відділення у ВАІТ, лікарем цього відділення зазначено: «…стан хлопчика дуже важкий з тенденцією до погіршення». Такий стан дитини потребував негайної інтубації та переведення хворого на штучну вентиляцію легень (ШВЛ), налагодження доступу до центральних вен для введення інфузної та антибактеріальної терапії, а також ретельного динамічного спостереження за перебігом стану хворого у відповідності до «Протоколу надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і до шпитальному етапах», затвердженому Наказом МОЗ України від 31.08.2004 р. № 437. Проте, дитина на ШВЛ переведена не була, а призначене медикаментозне лікування було неадекватним - обсяг інфузної терапії для лікування септичного шоку був недостатнім; симпатоміметик « дофамін» вводився в малій дозі та не забезпечував підтримання нормальної гомодинаміки, а інші симпатоміметики не застосовувалися, введення маніту за наявності у хворого інтоксикації за зниженого тиску, було протипоказаним, оскільки в таких умовах цей препарат посилює розвиток набряку головного мозку. У «Листі інтенсивного спостереження та лікування», який заповнювався в реанімаційному відділенні, відсутні відомості щодо погодинного вимірювання артеріального тиску, діурезу, сатурації кисню, кислотно-основного стану, що свідчить про відсутність динамічного нагляду за перебігом стану дитини і є недоліком надання медичної допомоги.
6. дитина о 12:10 год. в умовах ВАІТ була оглянута неврологом, який відмітив дуже важкий стан дитини і встановив діагноз: «… Токсична іенцелофатія, інфекційно-токсичний шок, набряк головного мозку з за діянням стовбурових клітин.». Така оцінка стану дитини неврологом, свідчила про необхідність негайної інкубації та переведення на ШВЛ, проте це було зроблено лиш о 14:00 год, тобто несвоєчасно, що є недоліком надання медичної допомоги.
7. в записі за 27.10.2018 р. о 16:00 - 16:30 год. вказано, що загальний стан хворого вкрай важкий, критичний, кома ІІІ ступеня, брадикардія, артеріальний тиск не визначається, реанімаційні заходи не мали ефекту і о 16:30 була констатована біологічна смерть.
Виходячи з клінічного перебігу захворювання, даних судово-медичної експертизи трупа та результатів вивчення в ДУ, причиною смерті ОСОБА_7 стало гостре вірусне захворювання кір з розвитком інфекційно-токсичного (септичного) шоку, полі органної недостатності, геморагічного синдрому. За умов більш ранньої госпіталізації ОСОБА_7 та надання в умовах стаціонару необхідної спеціалізованої допомоги, життя його могло бути збережене. Крім того, на момент надходження до лікарні 27.10.2018 р. о 07:35 год. шанси на збереження життя хворого, не виключно ще були, але через відсутність належної медичної допомоги з перебігом часу прогресивно зменшувалися.
Настання смерті дитини ОСОБА_7 обумовлене комплексом недоліків, допущених на всіх етапах надання медичної допомоги. Між комплексом допущених недоліків надання медичної допомоги і настанням смерті ОСОБА_7 вбачається «причинний зв'язок». У матеріалах не знайдено відомостей про те, чи направляв лікар ОСОБА_136 повідомлення про інфекційне захворювання (форма « 058/о) до територіального санітарно-епідеміологічної станції за місцем проживання хворого, відповідно до п. 2.2., 2.12 Інструкції про організацію епідеміологічного нагляду за кором», затвердженої наказом МОЗ України від 17.05.2005 р. № 188, згідно якої - на кожен випадок захворювання на кір, а також при підозрі на це захворювання медичні працівники лікувально-профілактичних закладів, а також ті, що займаються приватною практикою, направляють протягом 12 годин Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання(форма № 058/о) до територіального санітарно-епідеміологічної станції за місцем проживання хворого.
На запит слідчого СВ Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області, в.о директора КНП «Обласна дитяча лікарня» було надано копії наказу головного лікаря ОДЛ ОСОБА_138 від 02.09.2016 № 154-0 «Про організацію лікувально-діагностичного процесу у ОДЛ м. Мукачево» та копію журналу виклику ургентних спеціалістів, згідно записів якого 27.10.2018 року до стаціонарного хворого ОСОБА_7 (медична картка № 9803) з 12:00 по 14:00 год. викликався ургентний лікар реанімаційного відділення ОСОБА_139 , вказаний запис зроблений в рядку поза межами погодинного запису виклику лікарів 17.10.2018 року та без зазначення часу роботи лікаря.
Стороною захисту - адвокатом ОСОБА_140 (захисником обвинуваченого ОСОБА_25 ) в якості доказу подано Висновок спеціалістів в області судової медицина та інтенсивної терапії від 05.02.2021 року, щодо проведення незалежного судово-медичного дослідження за матеріалами кримінального провадження за фактом смерті ОСОБА_7 , 2006 р. н., який відповідно до положень, ст. 86, 101 КПК України, є недопустимим доказом, оскільки не містить про те, що експерти попередженні про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що є обов'язковиою вимогою, відповідно до ч.2 ст.102 КПК України.
Стороною захисту - адвокатом ОСОБА_141 (захисником обвинуваченого ОСОБА_25 ) в якості доказу подано Висновок експерта № 58 від 20.04.2021 року (комісійної судово-межичної експертизи за матеріалами справи), проведеного на підставі адвокатського запиту судово-медичною експертною комісією, яка попереджена про відповідальність за ст. 384, 385 КК України, згідно якого:
- смерть ОСОБА_7 настала внаслідок гострого вірусного захворювання - кору. Діагноз ОСОБА_7 лікарем-педіатром був посталений вірно. При встановленні діагнозу лікарем-педіатром порушено протокол діагностики та лікування кору у дітей від 09.07.2004 р. № 354 - не проведено лабораторні дослідження та мала місце запізніла госпіталізація. Ймовірно, можливо було уникнути несприятливих наслідків при своєчасній госпіталізації дитини при погіршенні стану 26.10.2018 року. На до госпітальному етапі, не було подане екстрене сповіщення до санітарно-епідеміологічної служби. Порушення допустив лікар-педіатр.
- на етапі приймального відділення огляд дитини - ОСОБА_7 проведений нев повному обсязі та не оперативно. Оцінку лікарем приймального відділення стану хворого, як «середньої важкості» не можна важати обґрунтованою.
- на етапі інфекційного відділення хворий знаходився неприпустимо довго, тобто з 08:00 до 11:00 год. Відсутність записів первинного огляду лікарем, щоденникові записи, не зафіксовано консультації лікарем ВАІТ, не відображені вітальні функції пацієнта та їх динаміка, не заведений листок лікарських призначень, не дає змогу встановити, коли та з якою метою хворому були введені препарати вказані у первідному епікризі.
- на етапі ВАІТ, стан дитини дуже важкий з тенденцією до погіршення. Зважаючи на дуже тяжкий, атиповий перебіг хвороби у не привитої дитини, занадто пізню госпіталізацію та пізній перевід у ВАІТ, даних судово-медичного розтину - не можна вважати, що смерть дитини була запобіжна. Говорити про причинно-наслідковий зв'язок між лікуванням, яке проводилося у ВАІТ і зокрема, конкретним лікарем реаніматологом, ісмертю дитини, не є можливим, оскільки дитина на момент надходження у ВАІТ вже знаходилася у термінальному стані.
Сторона обвинувачення, прокурор заявив клопотання про недопустимість в якості доказу Висновок експерта № 58 від 20.04.2021 року (комісійної судово-межичної експертизи, оскільки такий здобутий з порушенням, нормативного документу - «Правила проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи», зареєстровані в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 р.за N 256/792, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р. N 6 (наладі- Правила), у пункті 7, якого зазначено, що експертиза може бути проведена лише при наданні особою, яка призначила експертизу, всіх необхідних матеріалів з даної справи. До їх складу повинні обов'язково входити кримінальні або цивільні справи (надалі - матеріали) і оригінали медичної, в тому числі первинної експертної документації. Крім того, залежно від роду експертизи, до вказаних матеріалів повинні додаватись речові докази (гістологічні препарати, одяг, взуття тощо) та інші необхідні документи. При цьому, згідно висновку експерта, експертам надано: копії висновків №№6,323/18,26, незалежне судово-медичне дослідження без номеру від 05.02.2021 року, що є порушенням вимоги п.7 Правил.
Стороною захисту - адвокатом ОСОБА_142 , який є зазисником обвинуваченої ОСОБА_3 в якості доказу, подано витяг з Державного формуляру лікарських засобів, затверджений Наказом МОЗ України 10.05.2018 р. № 868 (що діяв станом на момент події) та затверджений Наказом МОЗ України 22.04.2021 р. № 792 (що діє станом на теперішній час), який містить рекомендації щодо раціонального призначення та використання лікарських засобів з урахування ефективності, безпеки та економічної доцільності їх застосування при медикаментозному лікуванні хвороб та станів. Розрахований на лікарів всіх спеціальностей. В якому показаннями для застосування препарату РЕОПОЛІГЛЮКІН, має показання для застосування: профілактика і лікування гіповолемічного, дистрибутивного шоку…, тобто стану в якому перебував хворий ОСОБА_7 , 2006 р. н. на момент знаходження в інфекційному відділенні ОДЛ, та яки й був призначений хворому лікарем ОСОБА_3 .
Стороною захисту - адвокатом ОСОБА_142 , який є зазисником обвинуваченої ОСОБА_3 в якості доказу, подано витяг з Протоколу надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і до шпитальному етапах (спеціальність «дитяча анестезіологія та реанімація»), згідно якого: лікування септичного шоку необхідно проводити лише у відділеннях інтенсивної терапії та анестезіології, але починати лікування потрібно там, де цей стан діагностовано (соматичне, хірургічне, інфекційне відділення, машина швидкої допомоги та інше.) Інтенсивна терапія в умовах неспеціалізованих відділень, або до шпитальному етапі - це серед іншого, початок інфузної терапії ізотонічними сольовими кристалоїдами. Згідно Протоколу надання невідкладної медичної допомоги педіатрії на до шпитальному етапі, при термінальних та критичних станах (інфекційно-токсичний шок), медична допомога включає: інфузію сольових розчинів або препаратів гідроксієтілкрохмалю, внутрішньо преднізолон, госпіталізацію до ВІТ.
Згідно, відповіді доцента, к.м.н ОСОБА_143 на запит адвоката ОСОБА_142 на кафедру дитячих хвороб медичного факультету УжНУ, «У випадку хворого ОСОБА_7 препарат реополіглюкін, був умовно показний, як один із ургентних для ліквідації мікроциркуляторних зрушень та гіповолемії шокового походження з клінічними ознаками набряку-набухання головного мозку та профілактики і лікування ДВЗ-синдрому».
Висновком судово-медичної (додаткової комісійної) експертизи № 8/24 від 09.02.2026 року, встановлено:
1 (1, 3 та 5 - питання Ухвали) Надходження ОСОБА_7 з наявністю кору до інфекційного відділення «...у важкому стані з вираженим інтоксикаційним синдромом та наднирковою недостатністю...», як про це зазначено у перевідному епікризі, давало підстави лікарю, який вів хворого у інфекційному відділенні, підозрювати розвиток інфекційно- токсичного шоку, (невідкладний стан, який потребує негайного надання медичної допомоги в умовах відділення анестезіології та інтенсивної терапії (BAIT) та ініціювати його переведення до цього відділення. За неможливості переведення до BAIT, надання медичної допомоги хворому слід було негайно розпочати у інфекційному відділенні, тобто там, де діагностовано погіршення стану. При наявності інтоксикаційного синдрому, що посилювався до стану шоку, лікарю, який вів хворого у інфекційному відділенні, слід було забезпечити прохідність його верхніх дихальних шляхів та подачу кисню, налагодити надійний венозний доступ і розпочати інфузійну терапію ізотонічними сольовими кристалоїдами (наприклад, ізотонічним розчином хлориду натрію, що був призначений лікарем приймального відділення), в обсязі 20 мл/кг маси тіла за 20 хвилин, проводити за потреби антибактеріальну та симптоматичну терапію. Також необхідно було оцінити стан дитини з фіксацією отриманих даних в медичній карті стаціонарного хворого, а саме: наявність ознак розладів мікроциркуляції (стан перфузії), стан гідратації, стан нервової системи, дихальної системи (частота дихальних рухів за хвилину, вислуховування легень тощо), серцево-судинної системи (рівень артеріального тиску, частота серцевих скорочень, межі серця тощо), стан шлунково-кишкового такту, лімфатичної системи (розміри лімфатичних вузлів селезінки, стан мигдаликів), стан шкіри та слизових оболонок тощо. Призначити негайне проведення загального аналізу крові з підрахунком тромбоцитів та лейкоцитарної формули, біохімічне дослідження крові (визначення гематокриту, загального білка, глюкози, сечовини, креатиніну, коагулограми, печінкових специфічних ферментів, білірубіну, амілази, осмолярності сироватки крові, електролітів сироватки крові: натрію, калію, кальцію, хлоридів тощо), загального аналізу сечі, призначити проведення рентгендослідження органів грудної клітки, ехокардіографії, електрокардіографії, ультразвукового дослідження (КТ та/або МРТ) внутрішніх органів, включаючи наднирники для підтвердження або спростування наявності крововиливів. Ініціювати консультацію хворого іншими лікарями, в тому числі й лікарями з інших спеціальностей (анестезіологом, кардіологом тощо) із записом ними в медичну карту результатів проведених обстежень, встановлених діагнозів, зроблених діагностичних та терапевтичних рекомендацій, призначень тощо.
Не виключено, що медична допомога, негайно розпочата після госпіталізації у інфекційне відділення з введенням препаратів вищезазначеного складу та об'єму, могла покращити стан хворого, а результати проведених досліджень дали б можливість оцінити стан внутрішніх органів та провести корегування терапевтичних заходів. Проте, вищевказаного лікування, яке могло бути проведене в інфекційному відділенні, було б недостатньо для досягнення стабільного лікувального ефекту, оскільки хворий потребував продовження інфузійної терапії в умовах BAIT, а саме введення (після забезпечення надійного, бажано центрального венозного доступу) препаратів ізотонічних сольових кристалоїдів в об'ємі бОмл/кг маси тіла, або розчинів колоїдів гідроксиетильованих крохмалів (реополіглюкін до них не відноситься), наприклад 6-10% гідроксиетилкрохмаль 200 до 20 мл/кг за першу годину, або за відсутності при дослідженні крові гіпернатріємії (підвищеної кількості натрію) та гіперосмолярності (підвищеної концентрації розчинених в плазмі речовин), початок інфузійної терапії можна було здійснювати комбінацією 7,5%-10% хлориду натрію із синтетичним колоїдом (бажано 6-10% гідроксиетилкрохмаль 200) у співвідношенні 1:1 дозою 6-8 мл/кг маси тіла за 5-15 хвилин з наступним переходом на інфузію кристалоїдів. Подальша інфузійна терапія, повинна передбачати корекцію вмісту електролітів (натрій, кальцій), показників кислотно-основного стану (наприклад, введенням реосорбілакту), показників гемостазу тощо враховуючи результати лабораторних досліджень, із визначенням подальшого темпу та складу інфузійної терапії відповідно до отриманої динаміки стану хворого, показників перфузїї, діурезу, частоти серцевих скорочень, артеріального та центрального венозного тиску.
Крім того, відсутність ефекту від інфузійної, інотропної (препаратів, які впливають на силу скорочення серцевого м'язу) та антибактеріальної терапії протягом 1-2 годин, є підставою для переведення хворого на апарат штучної вентиляції легень (ШВЛ), тобто через 1-2 години перебування в інфекційному відділенні ОСОБА_7 слід було перевести до BAIT не тільки для продовження інфузійної терапії, але й з метою своєчасного забезпечення ШВЛ. Проте ні в інфекційному відділенні, ні у BAIT ОСОБА_7 не було проведено інфузійної терапії препаратами зазначеного складу та об 'ему, а також він не був переведений на ШВЛ, не зважаючи на відсутність ефекту від лікувальних заходів та виявлення при переведенні до BAIT (об II00) ознак порушення свідомості, дихальної й серцево-судинної недостатності і навіть о 1210, у зв'язку із виявленням неврологом набряку головного мозку із задіянням стовбурових структур. І лише при наростанні ознак дихальної недостатності та неврологічних розладів стовбурової локалізації ОСОБА_7 о 1400 переведено «на апаратне ШВЛ», тобто несвоєчасно.
Дані медичної карти стаціонарного хворого №9803, зокрема зміни в загальному аналізі крові (підвищення кількості лейкоцитів (27,6х1012г/л) та молодих форм нейтрофілів (паличкоядерні-30%, метамієлоцити-3%), що свідчать про наявність ознак запалення, а також характер порушень функції дихальної й серцево-судинної систем, що зазначені лікарем анестезіологом у BAIT (об II00), а також відсутність рентгенологічних ознак пневмонії та набряку легень (рентгендослідження органів грудної клітки 27.10.18 року), дають підстави вважати, що важкість його стану під час перебування в інфекційному відділенні була обумовлена початком розвитку інфекційно-токсичного шоку. Беручи до уваги ці дані, а також те, що результати судово-медичної експертизи трупа («Висновок експерта» №323/18 від 29.10. - 29.12.18р.) та гістологічного дослідження препаратів з внутрішніх органів від трупа («Висновок експерта» № 6 від 23.01.-13.02.2020р.) не підтверджують у ОСОБА_144 важких ускладнень кору, які, йому встановлювались, відповідно до наданих матеріалів (синдрому дисемінованого внутрішньо-судинного згортання крові (ДВС-синдрому), гострої «надниркової недостатності», «крововиливів» в наднирники, «вираженого» геморагічного синдрому «у формі кровотеч», «масивних підшкірних крововиливів», двобічної «гіпостатичної геморагічної» пневмонії, «гнійної» пневмонії «з елементами некрозу», «важких» патологічних змін внутрішніх органів, «необоротних дистрофічних» змін нирок, корового «енцефаліту», «гіперреактивної» реакції імунної системи на кір). Не виключено, що застосування вищевказаної інфузійної терапії зазначеним складом препаратів та відповідним їх об'ємом у інфекційному відділенні відразу після госпіталізації, а також своєчасне її продовження у BAIT, могло запобігти настанню смерті. Проте зазначені обстеження й лікувальні заходи не були проведені ні у інфекційному відділенні, ні у BAIT, що є дефектами в наданні медичної допомоги (дії, які були показані, але не виконані) лікарями в обох відділеннях і настання смерті ОСОБА_7 знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з цими дефектами.
2 ( 10-15 ) В медичній карті стаціонарного хворого №9803 відсутні будь-які рекомендації щодо лікування ОСОБА_144 , крім рекомендацій чергового лікаря, записаних ним за результатами огляду хворого в приймальному відділенні («...цефтріаксс-. г .: r 2 р/д, лінекс по 1 кап. х 2 р/д, септефрил по 1 таб. х 3 р/д, реосорбілакт 150 мл - - - г фізрозчин ЮОмл + метоклопрамід 1,Тмл, глюкоза 100+ребоксин 2,0, анальгін 1,2-дем: :р:: 1,2+папаверін1,2 в/м, ніфуроксазид по 1 таб х 3 р/д...»). Разом з тим, в перевідному епікриз: відображено лікування, проведене в інфекційному відділенні, яке відрізнялось від призначення чергового лікаря в приймальному відділенні, тобто склад та обсяг інфузійної терапії було змінено, зокрема призначені фізіологічний розчин хлориду натрію 0,9% (ізотонічний сольовий розчин, що за осмотичним тиском відповідає рідинам організму) та багатокомпонентний розчин реосорбілакт (6% (ізотонічний) розчин шестиатомного спирту сорбітолу та електролітів - натрію лактату 1,9г, натрію хлориду 0,6г, кальцію хлорид 0,01г, калію хлориду 0,03г, магнію хлориду 0,02г на ЮОмл розчину, впливає на електролітний та кислотно-лужний баланс) замінено на реополіглюкін (діюча речовина - полімер глюкози декстран, відноситься до колоїдних розчинів).
Призначення реополіглюкіну було неадекватним, тобто не відповідало стану хворого, оскільки на початку терапії невідкладного стану (шоку) з наявністю інтоксикації, перевага надається ізотонічним кристалоїдним розчинам, одна частина об'єму яких після інфузії залишається в судинному руслі, а три частини, через короткий проміжок часу, надходить в навколосудинний простір. Такі механізми дії цих препаратів необхідні для одночасного ефективного проведення дезінтоксикаційної терапії і підтримання артеріального тиску. Оскільки інтенсивна терапія в умовах неспеціалізованих відділень передбачає початок інфузійної терапії ізотонічними сольовими кристалоїдами в обсязі 20 мл/кг маси тіла за 20 хвилин, то ОСОБА_7 , за перші 20 хвилин терапії у інфекційному відділенні мав внутрішньовенно отримати близько 700 мл ізотонічного сольового розчину (наприклад 0,9% розчину хлориду натрію), що не було йому забезпечено, а призначений у приймальному відділенні реосорбілакт, міг бути застосований в подальшій терапії.
При потребі у застосуванні колоїдних розчинів, перевага надається препаратам желатини чи похідним гідроксиетилкрохмалю, до яких реополіглюкін не відноситься. Колоїди є гіперосмолярними розчинами, які підвищують онкотичний тиск плазми і на противагу кристалоїдам, тягнуть рідину з міжклітинного простору в судинне русло, тому їх можна застосовувати в подальшій терапії, опираючись на результати досліджень електролітного, кислотно-основного складу крові, обліку добової потреби в рідині. За таких умов та за відсутності протипоказань, може бути розглянуте питання й про застосування в подальшій терапії і такого колоїдного розчину, як реополіглюкін.
В даному випадку, відповідно до запису у приймальному відділенні, зниження у ОСОБА_7 діурезу (зменшення кількості сечі) давало підстави підозрювати зневоднення та/або патологію нирок з порушенням їх функції, що є протипоказанням до введення реополіглюкіну. Наявність в анамнезі у ОСОБА_7 алергічних реакцій також є протипоказанням до введення цього препарату. Крім того, серед побічних реакцій реополіглюкіну є порушення функції тромбоцитів, що проявляється підвищеною кровоточивістю. За результатами судово-медичної експертизи трупа («Висновок експерта» №323/18 від 29.10. - 29.12.18р.), а також дослідження гістологічних препаратів з внутрішніх органів від трупа («Висновок експерта» № 6 від 23.01.-13.02.2020р.), у ОСОБА_7 мав місце геморагічний синдром (виявлено крововиливи у товщу коркового шару нирок, в червону пульпу селезінки, в паренхіму печінки (в ділянки некрозів центролобулярних гепатоцитів), дрібні периваскулярні крововиливи у речовину головного мозку), тобто застосування реополіглюкіну було недоцільним через можливість збільшення об'єму крововиливів.
Судово-медичні дані, які б дозволяли стверджувати, що введення реополіглюкіну знаходиться «...у прямому причинному зв'язку з настанням тяжких наслідків у вигляді смерті ОСОБА_7 » відсутні, проте застосована у інфекційному відділенні неправильна за складом та недостатня за об'ємом інфузійна терапія, не могла забезпечити покращення стану хворого й обумовила втрату часу (декілька годин) на початку розвитку шоку.
3 ( 2,4,6-9 частково ) Відповідно до «Порядку надання медичної допомоги у стаціонарному відділенні Обласної дитячої лікарні» (додаток 7), затвердженого наказом головного лікаря від 02.09.20 Гбр. № 154-0 «Про організацію лікувально-діагностичного процесу у ОДЛ м. Мукачево»: «...2. Якщо хворий надходить у робочий час: 2.1. Завідувач відділення призначає лікуючого лікаря...6.6. У разі надходження хворого в неробочий час його огляд проводить черговий лікар приймального відділення та черговий лікар за профілем. До першого робочого дня хворий перебуває під наглядом чергового лікаря...». Отже, відповідальним за ведення стаціонарного хворого в зазначеному закладі охорони здоров'я є лікуючий лікар, а в разі його відсутності - черговий лікар.
Неведення листка лікарських призначень, а також не ведення щоденникових записів лікарем, що вів ОСОБА_7 у інфекційному відділенні й не ведення записів іншими лікарями, що його оглядали й робилц призначення чи рекомендації, це відсутність документально зафіксованого часу надходження ОСОБА_7 до інфекційного відділення, відсутність документального підтвердження огляду його лікарями та будь-яких їх дій по відношенню до хворого, відсутність даних про конкретні прояви важкої інтоксикації та «надниркової недостатності», зміни стану хворого протягом кількох годин його перебування у інфекційному відділенні, відсутність документального підтвердження доцільності та своєчасності застосування йому медикаментозних препаратів, зазначених в перевідному епікризі тощо. Відсутність зазначених даних, через неведення щоденникових записів й листка лікарських призначень, саме по собі «в прямому причинно-наслідковому зв'язку» з настанням смерті хворого не знаходиться, проте, це могло ускладнити контроль за динамікою змін з перебігом часу, порушити наступність передання інформації про стан хворого, обумовити неправильну оцінку причин важкості стану (без будь-яких об'єктивних лабораторних чи інструментальних підтверджень було констатовано наявність важких ускладнень, які мають несприятливий прогноз («ДВС-синдром III фаза. Множинні крововиливи (підшкірні, внутрішні органи, наднирники). Гостра надниркова недостатність... Двобічна гіпостатична геморагічна пневмонія»), що могло певного мірою вплинути на неправильний вибір медичної допомоги й «...на розвиток тяжких наслідків, які настали для ОСОБА_7 .....
«Протокол діагностики та лікування кору у дітей», що затверджений наказом МОЗ
України від 09.07.2004 року№ 354 «Про затвердження протоколів лікування та діагностики інфекційних хвороб у дітей» передбачає лікування ускладнень кору «згідно відповідних протоколів ларингіт, пневмонія, енцефаліт, менінгіт, отит.». При огляді ОСОБА_7 в приймальному відділенні Обласної дитячої лікарні м. Мукачева, дані про наявність у нього таких ускладнень були відсутні, а надходження його до інфекційного відділення у важкому стані з вираженим інтоксикаційним синдромом та «наднирковою недостатністю» давало підстави підозрювати розвиток інфекційно-токсичного шоку, тобто невідкладного стану, лікування якого цим документом не передбачене.
Аналізуючи в сукупності з іншими, дослідженими судом доказами, показання обвинуваченої ОСОБА_3 , яка категорично заперечила свою вину у вчиненні інкримінованої їй кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.140 КК України посилаючись на те, що не вважає себе «лікуючим лікарем» померлого ОСОБА_17 , оскільки прийшла в інфекційне відділення з власної волі у вихідний день, і тільки на прохання бабусі хлопчика оглянула хворого, призначила хворому ОСОБА_17 лиш препарат «преднізилон», для зняття токсичного шоку, та заповнила перевідний екіприз хворого до ВАІТ на прохання більш кваліфікованої лікарки інфекційного відділення ОСОБА_18 , яка вже померла, суд приходить до наступного:
Такі показання обвинуваченої ОСОБА_3 , суд оцінює, як обраний нею спосіб захистві від інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопрушення, а саме: (злочину), передбаченого ч.2 ст.140 КК України - тобто неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітнього.
Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», дає визначення терміну «медичний працівник» - особа, яка має лікарську або медсестринську професійну кваліфікацію, провадить професійну діяльність із надання медичної допомоги та здійснює інші пов'язані з такою діяльністю заходи відповідно до законодавства, у тому числі як фізична особа - підприємець, яка має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики; Частину першу статті 3 доповнено терміном згідно із Законом № 4246-IX від 12.02.2025
Частиною 2 статті 140 України передбачена кримінальна відповідальність за невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків, внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.
Об'єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, включає три обов'язкові ознаки: 1) діянням у вигляді невиконання чи неналежного виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків: 2) тяжкими наслідками для хворого 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується необережною формою вини до тяжких наслідків для хворого, саме ж діяння може бути як необережним, так і умисним.
Під невиконанням медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків треба розуміти невчинення ним певних дій при наданні лікарської допомоги хворому, які він повинен був вчинити, а під неналежним виконанням таких обов'язків - вчинення необхідних дій не у повному обсязі чи вчинення не тих дій, які необхідно було вчинити (наприклад, поверхове проведення огляду хворого).
Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків є наслідком недбалого чи несумлінного ставлення до них, під яким слід розуміти погане, байдуже, без неналежної старанності, неуважне, неакуратне, халатне їх виконання (наприклад несвоєчасне проведення різних процедур, перев'язок, огляду).
Як встановлено у судовому засіданні, обвинувачену ОСОБА_3 , як медичного працівника, лікаря-інфекціоніста інфекційного відділення обласної дитячої лікарні м. Мукачева, яка перебувала у приміщенні інфекційного відділення 27 жовтня 2018 року, було запрошено бабусею дитини ОСОБА_7 для проведення огляду неповнолітнього ОСОБА_7 , який поступив з приймального відділення. Медичний працівник, ОСОБА_3 згідно наданих нею у судовому засіданні показів: «Вона об'єктивно оглянула пацієнта (запитала у медсестри яка тепература у хворого, запитала дитину, як почувається, хлопчик поскаржився на біль в ногах, йому було зябко та був збуджений), тіло хворого було вкрите висипами, які покривали синюшні плами. Вона зробила для себе висновок, що це атиповий перебіг кору, початок токсичного шоку. Бабуся з сестрою хворого хлопчика повідомили про догоспітальний перебіг хвороби дитини. Після огляду дитини, вона з медсестрою пішли до маніпуляційної. Там вона подивилася історію хвороби пацієнта ОСОБА_14 історії хвороби був запис лікаря приймального відділення та зазначено стан хворого, як «середній» ступень важкості.» Крім ього, у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 , на запитання учасників судового розгляду відповіла, що особисто вона призначила хворому ОСОБА_17 лиш препарат «преднізилон», для зняття токсичного шоку, ще до того, як його оглянула лікар інфекціоніст ОСОБА_18 .. Такі покази обвинуваченої підтверджуються показами допитаних у судовому засіданні свідків: ОСОБА_145 , рідної сестри померлого хлопчика, яка показала «Через 20 хвилин в бокс зайшла молода жінка - медпрацівник (вона не представилася) огялнула брата, вони з бабусею повідомили що у малого терпнуть ноги, на що вона сказала що скоро поставлять ліки від яких стан покращиться та пішла. Через 10 хвилин прийшла медсестра та зробила брату два уколи (що саме вколола не сказала), повідомила, що від уколів має пройти оніміння та пішла геть. Через 40 хвилин прийшли двоє лікарів - жінок, серед них булла і лікар ОСОБА_3 і сказали Що поставлять брату капельницю «Регідрон» і пішли.», свідка ОСОБА_146 , лікарки приймального відділення, яка показала: «Вона піднялася до інфекційного відділення оглянути дитину, оскільки вона офіційно рахувалася лікуючим лікарем дитини до 09:00 год.. Там вона побачила лікаря ОСОБА_80 , якій повідоми про стан дитини. При огляді хлопчик повідомив, що у нього німіють ноги. Вона перевірила чутливість кінцівок, - чутливість була збережена, кінцівки холодні, висипання на тілі дитини стало більш інтенсивним. Крім того, під час огляду хлопчика вона помітила на спині дитини в обасті нирок багато дрібних крововиливів, на що звернула увагу лікаря ОСОБА_147 .. На момент огляду стан дитини був ближчим до «важкого». Після огляду дитини, вона передала дитину лікарю інфекціоністу ОСОБА_3 .», ОСОБА_10 , палатна медсестра інфекційного відділення показала: «Лікар ОСОБА_30 разом з лікарем приймального відділення ОСОБА_19 та ще одним лікарем інфекціоністом Драга (Балог), і вона, зайшли в бокс до ОСОБА_17 і ОСОБА_30 оглянула дитину та призначила гормон «преднізилон» і сказала, що дитину треба негайно переводити в реанімацію.», свідка ОСОБА_148 , завідуючої інфекційного відділення ОДЛ м. Мукачево, яка показала: «Ранком у суботу 27.10.2018 року, близько 11:00 год. їй зателефонувала лікар інфекційного відділення ОСОБА_3 і повідомила, що прийшла у свій вихідних на роботу оглянути своїх пацієнтів. Бабуся одного хлопчика ОСОБА_17 , який поступив в інфекційне, попросила її оглянути її онука. Вона погодила і зразу пішла до дитини. Хлопчик був у «важкому стані» з діагнозом «кір». Вона викликала чергового лікаря приймального відділення ОСОБА_19 та попросила поради у лікаря інфекціоніста ОСОБА_18 .. Дізнавшись динаміку хвороби дитини, зразу ініціювала переведення дитини до реанімації і викликала чергового лікаря реаніматолога.»
Відповідно до статті 34 «Основ законодавства України про охорону здоров'я», лікуючим лікарем пацієнта в стаціонарі, - є профільний фахівець закладу охорони здоров'я, який надає медичну та лікарську допомогу. Лікуючий лікар стаціонару несе повну відповідальність за своєчасне та кваліфіковане обстеження, лікування хворого, а також за ведення медичної документації. Перевідний епікриз, який резюмує стан хворого та проведений комплекс лікування, обов'язково заповнює лікуючий лікар пацієнта. Основні правила оформлення (згідно з Інструкцією до форми № 003/о). Після заповнення епікризу лікуючий лікар та завідувач відділення обов'язково ставлять свої особисті підписи, вказують ПІБ, реєстраційні номери та дату.
Як встановлено у судовому засіданні з наданих стороною обвинувачення та досліджених судом письмових доказів, а саме медичної картки стаціонарного хворого № 9803 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 16 аркушах, така містить записи лікаря приймального відділення та перевідний екіприз, складений лікарем інфекційного відділення, ОСОБА_3 , записи інших вузьких спеціалістів.
Згідно запису, зробленого лікарем інфекційного відділення ОСОБА_149 , хворий ОСОБА_7 поступив до інфекційного відділення у «важкому» стані з вираженим інтоксикаційним синдромом та наднирковою недостатністю. У перевідному екіпризі зазначено, які препарати введено хворому у інфекційному відділенні. Вказнано стан хворого на момент переведення до ВАІТ, як «без динаміки». Після заповнення епікризу лікуючий лікар та завідувач відділення поставили свої особисті підписи, (вказали ПІБ), що не заперечувалося обвинуваченою у судовому засіданні з посиланням на те, що вона заповнила перевідний екіприз на прохання іншого лікаря інфекційного відділення, ОСОБА_18 , яка на час розгляду справи судом, померла.
Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, досліджених у судовому засіданні, ОСОБА_3 з серпня 2017 року прийнята на посаду лікаря-інфекціоніста дитячого інфекційного відділення ОДЛ м. Мукачева, де і працювала станом на 27 жовтня 2018 року, тобто день поступлення хворого ОСОБА_17 у інфекційне відділення. Лікар ОСОБА_3 характеризувалася, як лікар з хорошими теоретичними і практичними знаннями, систематично підвищує професійний рівень.
Разом з цим, Висновком судово-медичної (додаткової комісійної) експертизи № 8/24 від 09.02.2026 року, встановлено:
1.Надходження ОСОБА_7 з наявністю кору до інфекційного відділення «...у важкому стані з вираженим інтоксикаційним синдромом та наднирковою недостатністю...», як про це зазначено у перевідному епікризі, давало підстави лікарю, який вів хворого у інфекційному відділенні, підозрювати розвиток інфекційно- токсичного шоку, (невідкладний стан, який потребує негайного надання медичної допомоги в умовах відділення анестезіології та інтенсивної терапії (BAIT) та ініціювати його переведення до цього відділення. За неможливості переведення до BAIT, надання медичної допомоги хворому слід було негайно розпочати у інфекційному відділенні, тобто там, де діагностовано погіршення стану. При наявності інтоксикаційного синдрому, що посилювався до стану шоку, лікарю, який вів хворого у інфекційному відділенні, слід було забезпечити прохідність його верхніх дихальних шляхів та подачу кисню, налагодити надійний венозний доступ і розпочати інфузійну терапію ізотонічними сольовими кристалоїдами (наприклад, ізотонічним розчином хлориду натрію, що був призначений лікарем приймального відділення), в обсязі 20 мл/кг маси тіла за 20 хвилин, проводити за потреби антибактеріальну та симптоматичну терапію. Також необхідно було оцінити стан дитини з фіксацією отриманих даних в медичній карті стаціонарного хворого, а саме: наявність ознак розладів мікроциркуляції (стан перфузії), стан гідратації, стан нервової системи, дихальної системи (частота дихальних рухів за хвилину, вислуховування легень тощо), серцево-судинної системи (рівень артеріального тиску, частота серцевих скорочень, межі серця тощо), стан шлунково-кишкового такту, лімфатичної системи (розміри лімфатичних вузлів селезінки, стан мигдаликів), стан шкіри та слизових оболонок тощо. Призначити негайне проведення загального аналізу крові з підрахунком тромбоцитів та лейкоцитарної формули, біохімічне дослідження крові (визначення гематокриту, загального білка, глюкози, сечовини, креатиніну, коагулограми, печінкових специфічних ферментів, білірубіну, амілази, осмолярності сироватки крові, електролітів сироватки крові: натрію, калію, кальцію, хлоридів тощо), загального аналізу сечі, призначити проведення рентгендослідження органів грудної клітки, ехокардіографії, електрокардіографії, ультразвукового дослідження (КТ та/або МРТ) внутрішніх органів, включаючи наднирники для підтвердження або спростування наявності крововиливів. Ініціювати консультацію хворого іншими лікарями, в тому числі й лікарями з інших спеціальностей (анестезіологом, кардіологом тощо) із записом ними в медичну карту результатів проведених обстежень, встановлених діагнозів, зроблених діагностичних та терапевтичних рекомендацій, призначень тощо.
Не виключено, що медична допомога, негайно розпочата після госпіталізації у інфекційне відділення з введенням препаратів вищезазначеного складу та об'єму, могла покращити стан хворого, а результати проведених досліджень дали б можливість оцінити стан внутрішніх органів та провести корегування терапевтичних заходів. Проте, вищевказаного лікування, яке могло бути проведене в інфекційному відділенні, було б недостатньо для досягнення стабільного лікувального ефекту, оскільки хворий потребував продовження інфузійної терапії в умовах BAIT.
Проте ні в інфекційному відділенні, ні у BAIT ОСОБА_7 не було проведено інфузійної терапії препаратами зазначеного складу та об 'ему, а також він не був переведений на ШВЛ, не зважаючи на відсутність ефекту від лікувальних заходів та виявлення при переведенні до BAIT (об II00) ознак порушення свідомості, дихальної й серцево-судинної недостатності і навіть о 1210, у зв'язку із виявленням неврологом набряку головного мозку із задіянням стовбурових структур. І лише при наростанні ознак дихальної недостатності та неврологічних розладів стовбурової локалізації ОСОБА_7 о 1400 переведено «на апаратне ШВЛ», тобто несвоєчасно.
Дані медичної карти стаціонарного хворого №9803, зокрема зміни в загальному аналізі крові (підвищення кількості лейкоцитів (27,6х1012г/л) та молодих форм нейтрофілів (паличкоядерні-30%, метамієлоцити-3%), що свідчать про наявність ознак запалення, а також характер порушень функції дихальної й серцево-судинної систем, що зазначені лікарем анестезіологом у BAIT (об II00), а також відсутність рентгенологічних ознак пневмонії та набряку легень (рентгендослідження органів грудної клітки 27.10.18 року), дають підстави вважати, що важкість його стану під час перебування в інфекційному відділенні була обумовлена початком розвитку інфекційно-токсичного шоку. Беручи до уваги ці дані, а також те, що результати судово-медичної експертизи трупа («Висновок експерта» №323/18 від 29.10. - 29.12.18р.) та гістологічного дослідження препаратів з внутрішніх органів від трупа («Висновок експерта» № 6 від 23.01.-13.02.2020р.) не підтверджують у ОСОБА_144 важких ускладнень кору, які, йому встановлювались, відповідно до наданих матеріалів (синдрому дисемінованого внутрішньо-судинного згортання крові (ДВС-синдрому), гострої «надниркової недостатності», «крововиливів» в наднирники, «вираженого» геморагічного синдрому «у формі кровотеч», «масивних підшкірних крововиливів», двобічної «гіпостатичної геморагічної» пневмонії, «гнійної» пневмонії «з елементами некрозу», «важких» патологічних змін внутрішніх органів, «необоротних дистрофічних» змін нирок, корового «енцефаліту», «гіперреактивної» реакції імунної системи на кір). Не виключено, що застосування вищевказаної інфузійної терапії зазначеним складом препаратів та відповідним їх об'ємом у інфекційному відділенні відразу після госпіталізації, а також своєчасне її продовження у BAIT, могло запобігти настанню смерті. Проте зазначені обстеження й лікувальні заходи не були проведені ні у інфекційному відділенні, ні у BAIT, що є дефектами в наданні медичної допомоги (дії, які були показані, але не виконані) лікарями в обох відділеннях і настання смерті ОСОБА_7 знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з цими дефектами.
Такий висновок достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, які були предметом дослідження суду в тому числі допитів свідків та висновків проведених експертиз.
У судовому засіданні експерти: ОСОБА_126 , доповідач по справі у висновку експерта № 234/19 за фактом смерті ОСОБА_7 2006 р. н., дала роз'яснення щодо висновку та повідомила, що «якби лікування відповідало стану дитини, то могла бути можливість зберегти життя дитини. Кожен з лікарів відділень: приймального, інфекційного та реанімаційного вніс якусь частку недоліків у лікуванні дитини, і Цей комплекс недоліків призвів до настання смерті дитини. …Вина лікарів, які надавали медичну допомогу дитині, тобто які брали участь у лікуванні - є комплексною її не можна розмежувати.» та експерт ОСОБА_128 показав, що він є доцентом кафедри дитячих хвороб з курсом дитячих інфекцій та був у складі комісії судово-медичних експертів, які наддали висновок комісійної експеритизи № 26 від 28.05.2019 року по факту смерті неповнолітнього ОСОБА_7 , 2006 р. н.. за зазначив, що «Важкий стан дитини настав у інфекційному відділенні.». Таким чином, експерти фактично підтримали висновок судово-медичної (додаткової комісійної) експертизи № 8/24 від 09.02.2026 року, та погодились, що мало місце неналежне виконання своїх професійних обов'язків лікарями.
Позиція сторони захисту, що «лікуючим» лікарем хворого неповнолітнього ОСОБА_7 , слід вважати лікарку приймального відділення, не можна ваажати обгрунтованою, оскільки лікар приймального відділення лише встановлює попередній діагноз і вирішує питання про госпіталізацію. Так, лікар приймального відділення ОСОБА_15 , оглянула пацієнта, неповнолітнього ОСОБА_7 , який звернувся до приймального відділення ОДЛ м. Мукачева, встановила попередній діагноз «Кір», оформила документи про госпіталізацію та направила пацієнта до профільного - інфекційного відділення, оскільки основне лікування пацієнта з інфекційною хворобою (Кір) за профілем здійснює лікар -інфекціоніст.
Станом на 2018 рік юридичний стату, права і посади лікарів конкретних профілів - «вузьких спеціалістів», які виконують функції лікуючого лікаря, регламентовано комплексом нормативно-правових актів, зокрема Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», стаття 34 цього Закону визначає, що стату лікуючого лікаря має будь-який лікар, який безпосередньо обстежує та лікує рацієнта, а також стаття 35-2 цього Закону, яка регулює надання вторинної/спеціалізованої допомоги лікарем відповідної спеціалізації у стаціонарах чи диспансерах. Стаття 37 цього Закону, імперативно визанчає, що за несвоєчасне і неякісне забезпечення необхідною медичною допомогою, що призвело до тяжких наслідків, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. Текст статті 37 в редакції Закону № 5081-VI від 05.07.2012
Таким чином, з моменту фактичного огляду медичним працівником, відповідної спеціалізації, лікарем-інфекціоністом ОСОБА_3 пацієнта, неповнолітнього ОСОБА_7 , встановлення діагнозу «Кір», здійснення призначень і заповнення та підписання медичної документації, цей лікар - ОСОБА_3 автоматично набула статусу «лікуючого лікаря відповідної спеціалізації». Заповнення та підписання лікарем ОСОБА_3 перевідного екіпризу та запис у медичній карті хворого ОСОБА_7 - є юридичним підтвердженням того, що лікар ОСОБА_3 взяла на себе відповідальність за стан хворого в інфекційному відділенні. Той факт, що ів інфекційному відділенні не було визначено чергового/ургентного лікаря на вихідні, не знімає відповідальності з того спеціаліста, який фактично оглянув хворого і зробив призначення.
Отже, дії обвинуваченої ОСОБА_3 перебувають у причинному зв'язку з настанням тяжких наслідків у вигляді смерті неповнолітнього хворого ОСОБА_7 ..
Таким чином, доводи сторони захисту про недоведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, та про відсутність у її діях складу цього злочину є безпідставними.
Твердження захисника про те, що його підзахисна ОСОБА_3 , будучи молодим спеціалістом та недосвідченою лікаркою, просто з доброї волі, на прохання бабусі хлопчика, пішла оглянути хворого пацієнта, який поступив у інфекційне відділення, де вона працювала лікарем- інфекціоністом, та виконувала вказівки іншої лікарки ОСОБА_56 щодо призначення та введення хворому медичних препаратів, а потім на прохання тієї самої лікарки заповнила перевідний екіприз на хворого ОСОБА_17 для переведення до ВАІТ, - непереконливі, оскільки ОСОБА_3 , як лікар-інфекціоніст дитячого інфекційного відділення ОДЛ м. Мукачева, була ознайомлена з посадовою інструкцією, службовими обов'язками та відповідальністю. І не могла не знати положеннь, статті 34 «Основ законодавства України про охорону здоров'я», та Основні правила оформлення (згідно з Інструкцією до форми № 003/о). Інструкція до форми № 003/о регулює порядок ведення «Медичної карти стаціонарного хворого». Цей головний медичний документ обов'язково заповнюється на кожного пацієнта при госпіталізації до лікарні або санаторію. Детальні правила її оформлення визначаються Міністерством охорони здоров'я. Що «поза розумним сумнівом» дає суду достатні підстави вважати, що лікар ОСОБА_3 чітко усвідомлювала, що оглядаючи пацієнта, невиконуючи призначення лікаря приймального відділення, роблячи нові призначення, заповнюючи певідний екіприз і підписуючи його, - вона добровільно, усвідомлено взяла на себе «юридичну відповідальність» за наслідки своїх дій чи бездіяльності, у відношенні цього пацієнта ОСОБА_17 , а «виправдання», що вона ніби виконувала вказівки та прохання іншої лікарки, - є неспроможними, оскільки вказівка іншого лікаря не звільняє її від відповідальності за ст.140 КК Украни, якщо дії призвели до смерті пацієнта, адже медичний працівник (лікар) повинен діяти відповідно до протоколів.
Обвинуваченій ОСОБА_3 інкримінується недотримання вимог «Протоколу надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і дошпитальному етапах», затвердженого Наказом МОЗ України від 31.08.2004 р. № 437, який діяв на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення та регламентував стандартизовані алгоритми надання медичної допомоги дітям у критичних і невідкладних станах.
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.140 КК України, який інкримінується обвинуваченій ОСОБА_3 , характеризується необережною формою вини (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість), тобто відповідно - є необережним нетяжким злочином( ст.12 КК України), згідно формули кваліфікації злочину ій інкримінується «несумлінне ставлення» до своїх професійних обов'язків, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітнього ОСОБА_7 у виді настання смерті. За статтею 140 КК України, під «недбалим чи несумлінним ставленням» розуміють злочинну бездіяльність або неправильні дії медичних чи фармацевтичних працівників, коли вони могли і повинні були діяти належним чином, але не зробили цього. Несумлінне ставлення включає такі поняття, як порушення офіційно затверджених клінічних протоколів та інструкцій, незабезпечення належного післяопераційного догляду, нездійснення необхідного моніторингу стану хворого, неуважне вивчення історії хвороби, нехтування скаргами пацієнта, несвоєчасне реагування на погіршення його стану, проведення маніпуляцій з порушенням встановлених технологій та правил безпеки.
За статтями 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо його отримано у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використано при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та іншими законами України, у тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Вимоги до змісту висновку експерта закріплені у ст. 102 КПК України.
Суд бере до уваги те, що додаткова комісійна судова-медична експертиза № 8/24 проведена 09 лютого 2026 року експертною комісією у передбачений законом спосіб, а саме: на підставі ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.12.2023 року, експерти попереджені про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385, 387 КК України.
При цьому опис отриманих експертами матеріалів та які матеріали були ними використані, як вимога до змісту висновку експерта, здійснений шляхом посилання на дані, що містяться у протоколі судового засідання допиту свідків, медичній картці стаціонарного хворого за № 9803, заповненої на прізвище ОСОБА_7 , та висновках судово-медичних експертиз та інших доказах, наявних у матеріалах судової справи, які були надані у розпорядження експертів,, тому цей доказ обґрунтовано визнано цим судом як належний і допустимий (зокрема і в частині правомірності призначення цієї експертизи) на підтвердження винуватості ОСОБА_3 .
Крім того, у висновку експертизи наявні конкретні та однозначні відповіді на всі питання, зокрема і на основні питання, які були поставлені на вирішення експертів.
Твердження сторони захисту про те, що окремі свідки в судовому засіданні підтвердили покази обвинуваченої ОСОБА_3 у частині надання ій вказівок щодо лікування хворого ОСОБА_7 іншим лікарем інфекційного відділення ОСОБА_18 , суд оцінює критично, оскільки свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_24 кілька разів змінювали свої покази, дані ними, як у судовому засіданні та які, за твердженнями сторони обвинувачення, не узгоджувалися з показами, даними ними під час досудового розслідування, тому такі покази - суд вважає сумнівними та такими, що не можуть бути враховані, як «правдиві» при встановленні та перевірці обставин вчинення обвинуваченою ОСОБА_3 інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Разом з цим, судом не береться до уваги покази свідка ОСОБА_18 , дані нею 16.11.2020 року під час досудового розслідування, які зафіксовані у протоколі допиту свідка від 16.11.2020 року, наданому стороною обвинувачення, оскільки свідок на момент розгляду кримінального провадження померла.
Верховний Суд роз'яснив, що показання ключового свідка, отримані під час досудового розслідування й не зафіксовані в порядку ст. 225 КПК (допит слідчим суддею), не можуть бути використані як доказ у суді навіть у разі смерті свідка. Такі дані порушують засаду безпосередності дослідження доказів та право обвинуваченого на перехресний допит. Відповідний висновок міститься в постанові Верховного Суду у справі №192/857/19.
Недопустимість доказів (ч. 4 ст. 95 КПК України): Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому чи прокурору, і посилатися на них, окрім випадків, передбачених КПК України.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що додатковим обов'язковим об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 КК, є установлений порядок виконання медичними та фармацевтичними працівниками своїх обов'язків. Диспозиція ч. 1 ст. 140 цього Кодексу є бланкетною, при кваліфікації вчиненого слід у кожному конкретному випадку встановлювати, які саме професійні обов'язки покладалися на винного та які з них не були виконані взагалі або виконані неналежним чином, а також вимоги яких саме нормативно-правових актів (наказів, інструкцій, правил, положень, вказівок, розпоряджень тощо) ним порушено.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Касаційний кримінальний суд у постанові від 1 лютого 2024 року по справі №569/14238/16-к, в обґрунтування позиції ККС вказав, що невиконання чи неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: 1) діяння; 2) наслідки; 3) причинний зв'язок між ними.
Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК. Неналежне виконання професійних обов'язків має місце у разі, коли медичний працівник виконує свої обов'язки не у повному обсязі, недбало, поверхово, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.
За ст. 140 КК можуть кваліфікуватися, зокрема, такі діяння: несвоєчасний або неправильний діагноз захворювання, залишення хворого без належного медичного догляду. Між діянням і вказаними наслідками повинен бути встановлений причинний зв'язок, для чого, як правило, призначається судово-медична експертиза.
У разі, коли тяжкі наслідки для хворого не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням медичним працівником своїх професійних обов'язків, а настали внаслідок інших обставин, відповідальність за ст. 140 КК виключається.
Суд перевіряючи наявність сукупності ознак, кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.140 КК України, який інкримінується медичному працівнику, лікарю-інфекціоністу дитячого відділення ОДЛ м. Мукачева, ОСОБА_3 встановив:
Три обов'язкові ознаки:
1) діянням у вигляді невиконання чи неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків: згідно висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 8/24, від 09.02.2026 року, при поступленні хворого ОСОБА_7 з наявністю кору до інфекційного відділення «...у важкому стані з вираженим інтоксикаційним синдромом та наднирковою недостатністю...», як про це зазначено у перевідному епікризі, давало підстави лікарю, який вів хворого у інфекційному відділенні, підозрювати розвиток інфекційно- токсичного шоку, (невідкладний стан, який потребує негайного надання медичної допомоги в умовах відділення анестезіології та інтенсивної терапії (BAIT) та ініціювати його переведення до цього відділення. За неможливості переведення до BAIT, надання медичної допомоги хворому слід було негайно розпочати у інфекційному відділенні, тобто там, де діагностовано погіршення стану. При наявності інтоксикаційного синдрому, що посилювався до стану шоку, лікарю, який вів хворого у інфекційному відділенні, слід було забезпечити прохідність його верхніх дихальних шляхів та подачу кисню, налагодити надійний венозний доступ і розпочати інфузійну терапію ізотонічними сольовими кристалоїдами (наприклад, ізотонічним розчином хлориду натрію, що був призначений лікарем приймального відділення), в обсязі 20 мл/кг маси тіла за 20 хвилин, проводити за потреби антибактеріальну та симптоматичну терапію. Також необхідно було оцінити стан дитини з фіксацією отриманих даних в медичній карті стаціонарного хворого, а саме: наявність ознак розладів мікроциркуляції (стан перфузії), стан гідратації, стан нервової системи, дихальної системи (частота дихальних рухів за хвилину, вислуховування легень тощо), серцево-судинної системи (рівень артеріального тиску, частота серцевих скорочень, межі серця тощо), стан шлунково-кишкового такту, лімфатичної системи (розміри лімфатичних вузлів селезінки, стан мигдаликів), стан шкіри та слизових оболонок тощо. Призначити негайне проведення загального аналізу крові з підрахунком тромбоцитів та лейкоцитарної формули, біохімічне дослідження крові (визначення гематокриту, загального білка, глюкози, сечовини, креатиніну, коагулограми, печінкових специфічних ферментів, білірубіну, амілази, осмолярності сироватки крові, електролітів сироватки крові: натрію, калію, кальцію, хлоридів тощо), загального аналізу сечі, призначити проведення рентгендослідження органів грудної клітки, ехокардіографії, електрокардіографії, ультразвукового дослідження (КТ та/або МРТ) внутрішніх органів, включаючи наднирники для підтвердження або спростування наявності крововиливів. Ініціювати консультацію хворого іншими лікарями, в тому числі й лікарями з інших спеціальностей (анестезіологом, кардіологом тощо) із записом ними в медичну карту результатів проведених обстежень, встановлених діагнозів, зроблених діагностичних та терапевтичних рекомендацій, призначень тощо. Не виключено, що медична допомога, негайно розпочата після госпіталізації у інфекційне відділення з введенням препаратів вищезазначеного складу та об'єму, могла покращити стан хворого, а результати проведених досліджень дали б можливість оцінити стан внутрішніх органів та провести корегування терапевтичних заходів. Проте, вищевказаного лікування, яке могло бути проведене в інфекційному відділенні, було б недостатньо для досягнення стабільного лікувального ефекту
2)тяжкими наслідками для хворого, згідно висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 8/24, від 09.02.2026 року, судово-медичні дані, які б дозволяли стверджувати, що введення реополіглюкіну знаходиться «...у прямому причинному зв'язку з настанням тяжких наслідків у вигляді смерті ОСОБА_7 » відсутні, проте застосована у інфекційному відділенні неправильна за складом та недостатня за об'ємом інфузійна терапія, не могла забезпечити покращення стану хворого й обумовила втрату часу (декілька годин) на початку розвитку шоку. Неведення листка лікарських призначень, а також не ведення щоденникових записів лікарем, що вів ОСОБА_7 у інфекційному відділенні й не ведення записів іншими лікарями, що його оглядали й робили призначення чи рекомендації, це відсутність документально зафіксованого часу надходження ОСОБА_7 до інфекційного відділення, відсутність документального підтвердження огляду його лікарями та будь-яких їх дій по відношенню до хворого, відсутність даних про конкретні прояви важкої інтоксикації та «надниркової недостатності», зміни стану хворого протягом кількох годин його перебування у інфекційному відділенні, відсутність документального підтвердження доцільності та своєчасності застосування йому медикаментозних препаратів, зазначених в перевідному епікризі тощо. Відсутність зазначених даних, через неведення щоденникових записів й листка лікарських призначень, саме по собі «в прямому причинно-наслідковому зв'язку» з настанням смерті хворого не знаходиться, проте, це могло ускладнити контроль за динамікою змін з перебігом часу, порушити наступність передання інформації про стан хворого, обумовити неправильну оцінку причин важкості стану (без будь-яких об'єктивних лабораторних чи інструментальних підтверджень було констатовано наявність важких ускладнень, які мають несприятливий прогноз («ДВС-синдром III фаза. Множинні крововиливи (підшкірні, внутрішні органи, наднирники). Гостра надниркова недостатність... Двобічна гіпостатична геморагічна пневмонія»), що могло певного мірою вплинути на неправильний вибір медичної допомоги й «...на розвиток тяжких наслідків, які настали для ОСОБА_7 .
3) причинний зв'язок між діянням і наслідками, згідно висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 8/24, від 09.02.2026 року, не виключено, що застосування вищевказаної інфузійної терапії зазначеним складом препаратів та відповідним їх об'ємом у інфекційному відділенні відразу після госпіталізації, а також своєчасне її продовження у BAIT, могло запобігти настанню смерті. Проте зазначені обстеження й лікувальні заходи не були проведені ні у інфекційному відділенні, ні у BAIT, що є дефектами в наданні медичної допомоги (дії, які були показані, але не виконані) лікарями в обох відділеннях і настання смерті ОСОБА_7 знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з цими дефектами.
Таким чином, в основу доведення вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.140 КК України, лягли висновки судово-медичних експертиз (комісійних, комплексних), які дають оцінку діям лікаря на відповідність клінічним протоколам МОЗ, медична документація (історія хвороби, листи призначень стаціонарного хворого ОСОБА_7 ), показання свідків ( родичів, медперсоналу ОДЛ м. Мукачево), показання експертів, що роз'яснюють суті допущених порушень.
Враховуючи наведене суд вважає, що обставини, які би свідчили про об'єктивну неможливість виконання обвинуваченою ОСОБА_3 своїх обов'язків щодо надання потерпілому кваліфікованої медичної допомоги відсутні, натомість приходить до висновку, що тяжкий наслідок для потерпілого неповнолітнього ОСОБА_7 у вигляді смерті, був породжений неналежним виконанням медичним працівником своїх професійних обов'язків, внаслідок несумлінного до них ставлення, а не поведінкою третіх осіб чи будь-яких інших зовнішніх сил.
Невизнання обвинуваченою ОСОБА_3 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, суд розцінює як обраний нею спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.
При призначенні виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення (злочин) та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінальногго правопорушення (злочину), особу винної та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018 року (справа № 148/1211/15-к) Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.2 ст.140 КК України, відповідно до ст.12 КК України, - є нетяжким злочином.
Обвинувачена ОСОБА_3 , раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем роботи, як лікар-інфекціоність дитячого інфекційного відділенняОДЛ м. Мукачева, показала себе з позитивної сторони, володіє хорошими теоретичними та практичними знаннями, за період роботи у відділенні стягнень не мала, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої, згідно ст.66 КК України, не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно ст.67 КК України, не встановлено.
Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, позицію потерпілого та його представника, щодо призначення покарання, позицію прокурора, які вважають, що виправлення обвинуваченої можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства (три роки позбавлення волі з призначенням обов'язкового додаткового покарання - позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років), керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченої та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства і відбування покарання, оскільки такі за даних обставин справи були б надмірно суворим покаранням, а обвинуваченій ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.140 КК Украхни із застосуванням іспитового строку (ст. 75 КК України), та відповідно до положень ст. 77 КК України, - без призначення обов'язкового додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст.140 КК України, «позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років», та покладенням на неї обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, яке буде для неї оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення в подальшому інших кримінальних правопорушень (злочинів).
Щодо додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю суд зазначає таке.
Згідно з абз. 4 п. 17 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов'язано вчинення злочину.
Застосування обов'язкового додаткового покарання у виді заборони обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю одночасно зі звільненням від відбування основного покарання (іспитовим строком ст.75,77 КК України) у відношенні обвинуваченої ОСОБА_3 , лікаря -інфекціоніста, суд вважає недоцільним, оскільки це прямо суперечить меті випробування, що передбачає виправлення особи без відриву від суспільства. ОСОБА_3 є молодим спеціалістом, яка починає кар'єру дитячого лікаря-інфекціоніста. Таке покарання може повністю позбавити засуджену можливості працювати за спеціальністю та за здобутою освітою, що ставить під загрозу її базові потреби та соціалізацію. Людина, яка не може займатися своєю законною професією, втрачає джерело доходу, що унеможливлює відшкодування збитків потерпілим. Згідно з практикою Верховного Суду, заборона на професію не повинна бути тотальною та безпідставною, адже держава зацікавлена у поверненні працездатного члена в суспільство.
На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та запобіганню скоєнню нею нових кримінальних правопорушень (злочинів).
При цьому, відповідно до ч.5 ст.74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Так, відповідно до п.3) ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого судом встановлена винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 , відповідно до положень ст.12 КК України належить до категорії нетяжкого злочину, за вчинення якого санкцією ч.2 ст.140 КК України передбачено максимальний вид покарання позбавлення волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, та на момент ухвалення даного вироку, а отже до дня набрання ним законної сили, минуло більше п'яти років з дня вчинення кримінального правопорушення, та перебіг давності не зупинявся і не переривався.
Наведене свідчить про наявність підстав для застосування до обвинуваченої ОСОБА_3 положень п.3) ч.1 ст.49 КК України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що обвинувачену слід звільнити від відбування покарання на підставі п.3) ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Запобіжний захід у відношенні обвинуваченої ОСОБА_3 органом досудового розслідування не застосовувався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.
Потерпілий ОСОБА_7 (батько померлого хлопчика), звернулися до суду із позовною заявою до обвинуваченої ОСОБА_3 про стягнення матеріальної в сумі 67551,00 гривень та моральної (немайнової) шкоди в розмірі 2000000,00 гривень, завданої кримінальним правопорушенням.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказують, що внаслідок кримінального правопорушення їм - батькам дитини, була заподіяна матеріальна шкода, яка полягає у витратах на поховання дитини, виготовлення та придбання надгробного пам'ятника, які свзагальному склали суму 67551,00 гривень, що підтверджується долученими до позовної заяви документами.
Крім матеріальної шкоди їм також завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що внаслідок смерті дитини, вони як батьки перенесли сильні душевні страждання. Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, їх постійно переслідує відчуття тривоги, що спричиняє душевний неспокій, стрес, відразу та боязнь. У них порушено нормальний спосіб життя.
За таких підстав позивач просить стягнути обвинуваченої ОСОБА_3 на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 67551,00 (шістдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят один) гривень, спричиненої кримінальним правопорушенням шкоду у розмірі та моральну шкоду завдану злочином в сумі 2000000,00 (два мільйони) гривень.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_142 , 01.03.2021 року, скерував до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволенні позову просить відмовити повністю, оскільки вважає, що органом досудового розслідучвання не встановлено вину обвинуваченої ОСОБА_3 у настанні тяжких наслідків для неповнолітнього ОСОБА_7 ..
Положеннями ч.2 ст.127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Вирішуючи зазначені позовні вимоги цивільних позивачів, суд керується наступним.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З квитанцій долучених до позовної заяви вбачається, що позивачем понесені матеріальні витрати в розмірі 67551,00 (шістдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят один) гривень, які підлягають стягненню на їх користь.
Щодо позовних вимог про стягнення із обвинуваченої ОСОБА_3 моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням суд зазначає про таке.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевнихстражданнях,яких фізична особа зазналау зв'язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім'їчи близькихродичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_7 та його сім'я, внаслідок злочину зазнали моральної шкоди, яка полягає у втраті дитини, що призвело до переживань та душевних страждань з цього приводу, потерпілий з дружиною і на даний час продовжують терпіти нервові страждання, позбавлені звичного для них укладу життя З огляду на це позовні вимоги потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими.
При визначенні розміру моральної шкоди суд керується ст.23 ЦК України і вважає за необхідне стягнути на користь позивачів моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень. У решті відмовити.
Питання забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на речові докази, вирішити у порядку ст. 174 КПК України.
Витрати на залучення експерта та проведення експертиз у даному кримінальному провадженні відсутні.
Питання речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись: ст. 49, 74 Кк України, ст. 373, 374, ч. 15 ст.615 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.140 КК України, та призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, без позбавлення права позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (з врахуванням положень ст.77 КК України).
На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_3 від відбування призначеного цим вироком покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
На підставі ч.5 ст. 74 КК України та відповідно до п.3) ч.1 ст.49 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не застосовано.
Цивільний позов у кримінальному провадженні, заявлений потерпілим (цивільним позивачем) ОСОБА_7 , задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 завдану матеріальну шкоду в сумі 67551,00 (шістдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят один) гривень та в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 (один мільйон) гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Скасувати ареш, накладений ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 30.10.2018 року з метою збереження речових доказів на медичну картку стаціонарного хворого за № 9803 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60-ти аркушах та один рентгеніський знімок, які упаковані у спецпакет № 4513907.
Речові докази: медичну карту стаціонарного хворого № 9803 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 16 аркушах та один рентген знімок, медичну карту історію розвитку дитини ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 82 аркушах, упаковані в паперовий конверт та зберігаються при матеріалах кримінального провадження - передати за належністю. Опечатаний поліетиленовий пакет в який упакований 6 таблеток «Парацетамола» з коробкою, половина таблетки «Азитро Сандоз» з коробкою: 1 таблетка «Nurofen» з коробкою, 2 таблетки «Дикатилен», 1 ампула «Анальгіну» 500 мг., 1 ампула «Димедролу» 10 мг., та аркуш па якому лікар виписав рецепт щодо назви та порядку приймання ліків, опечатану картонну коробку в яку упаковано гістологічний матеріал (архіви), що передані па зберігання до кімнат зберігання речових доказів Мукачівського відділу поліції ГУІІІІ в Закарпатській області за адресою м. Мукачево. вул. Ярослава Мудрого. 8 - знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія повного тексту вироку, вручається обвинуваченому та прокурору, негайно після проголошення його резолютивної частини, відповідно до положень ч.15 ст. 615 КПК України (зі змінами, внесеними згідно з Законом № 2462-ІХ від 27.07.2022).
Головуючий ОСОБА_150