243/2252/26
3/243/1243/2026
25 травня 2026 року Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Сидоренко І.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу поліції № 4 (м. Слов'янськ) Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 130 КУпАП, -
02 березня 2026 року, о 13 год. 25 хв., водій ОСОБА_1 , в с. Майдан Краматорського району Донецької області, по вул. Центральна, біля буд. 101, керував автомобілем ВАЗ 111830, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає ситуації). Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, та тим самим втретє протягом року вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 3 ст. 130 КУпАП
10 квітня 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло письмове клопотання в якому він просив закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Так, у вказаному клопотанні зазначено, що після зупинення транспортного засобу яким він керував, працівник поліції представився, але не надав своє посвідчення на ознайомлення. Причину зупинки поліцейський назвав не пристебнутий пасок безпеки, але надати відповідні докази поліцейський відмовив. Після вимоги надати докази причини зупинки, поліцейський без попереджень та пояснень запропонував з ним проїхати до лікарні для проходження медичного огляду на предмет сп'яніння. Коли ОСОБА_1 відмовився, був складений адміністративний протокол за ст. 130 КУпАП, але на вимогу ОСОБА_1 поліцейський не надав йому копію протоколу. Також, при складанні протоколу поліцейський не відреагував на зауваження, що подія не фіксується на бодікамеру. При складанні протоколу не були залучені свідки та не була в повному обсязі зафіксована подія. ОСОБА_1 має важку вибухову травму та психологічні проблеми, що не було враховано поліцейським. Також, після прибуття на місце події працівників ВСП, ними не було зафіксовано жодних правопорушень з боку ОСОБА_1 як військовослужбовця.
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суду не повідомив, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта та ін.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Адміністративним правопорушенням відповідно до ч. 3 ст. 130 КУпАП визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил Дорожнього Руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Провина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:
?протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 604342 від 02 березня 2025 року, відповідно до якого 02 березня 2026 року, о 13 год. 25 хв., водій ОСОБА_1 , в с. Майдан Краматорського району Донецької області, по вул. Центральна, біля буд. 101, керував автомобілем ВАЗ 111830, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає ситуації). Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився;
?направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05 березня 2026 року до медичного закладу ОСОБА_1 , в результаті огляду якого, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає ситуації;
?постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19.09.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу;
?постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26.09.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу;
?відеозаписами, доданими до протоколу, з яких вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції. В ході спілкування у водія були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає ситуації) та йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в наркологічному диспансері м. Слов'янська, але ОСОБА_1 відмовився пройти такий огляд.
За таких обставин, оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та доведеність його вини.
Суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять передбачені законом підстави для зупинки транспортного засобу, оскільки відповідно до п. 7 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» під час воєнного стану поліцейські наділені повноваженнями перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів.
Як зазначено у п. 7 «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1456, уповноважена особа має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у випадках порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану.
Подія даного судового розгляду відбулася 02 березня 2026 року (під час запровадження в Україні правового режиму воєнного стану), тому вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування або зупинення транспортного засобу суд вважає правомірними.
Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення працівником поліції процедури огляду та незаконними діями останнього, суд зазначає, що дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються наступним.
На 25.49 годині відеозапису (1.мр4) з бодікамери поліцейського видно, що поліцейським було надано ОСОБА_1 своє посвідчення на ознайомлення.
Після складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився отримати копію протоколу, що також зафіксовано на бодікамеру поліцейського на 26.06 годині відеозапису (1.мр4).
Також, на 29.10 годині відеозапису (1.мр4) з бодікамери поліцейського видно, що працівник поліції пояснив ОСОБА_1 про фіксування події правопорушення на бодікамеру.
Доводи ОСОБА_1 щодо того, що при його огляді на стан сп'яніння були відсутні свідки є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а вразі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. При цьому, судом встановлено, що фіксування адміністративного правопорушення відбувалось за допомогою технічних засобів, а тому відсутність свідків не є порушенням норм чинного законодавства України.
Твердження про те, що відеозаписи є неналежними і недопустимими доказами, оскільки є не безперервними, не є слушними, оскільки відеозаписи є чіткими, змістовними та такими, що повністю відтворюють хронологію подій, що відбувалися за участю правопорушника.
Що стосується доводів, що протокол за ч. 3 ст. 130 КУпАП на військовослужбовця ОСОБА_1 , нібито, складено не уповноваженою на те особою та з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп'яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони розпивають алкогольні напої або вживають наркотичні чи психотропні речовини, за що передбачена відповідальність за ст. 172-20 КУпАП
При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП.
Отже, в даному випадку ОСОБА_1 , як суб'єкт правопорушення є саме водієм, а тому огляд на стан сп'яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку.
Твердження захисту, що огляд останнього на стан сп'яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.
Крім того ОСОБА_1 не надано до суду доказів того, що він під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення виконував обов'язки військової служби. Суду не надані будь-які докази віддання ОСОБА_1 його командиром відповідного бойового наказу, які дозволили б встановити зміст такого наказу або принаймні факт його віддання. Крім того, останнього було зупинено працівниками поліції у с. Майдан Краматорського району Донецької області, на значній відстані від зони безпосереднього ведення бойових дій, на легковому автомобілі із цивільними номерними знаками, належність якого будь-якому підрозділу ЗСУ не має підтвердження, що не узгоджується із доводами сторони захисту.
За приписами ст. 15 КУпАП, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці, військовозобов'язані несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 130 КУпАП складено уповноваженою посадовою особою, відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП та підстав для визнання його недопустимим доказом суд не вбачає.
Також суд зазначає, що наявність у ОСОБА_1 важкої вибухової травми та психологічної проблеми не позбавляє останнього від обов'язку у дотриманні Правил дорожнього руху України.
Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння знайшов своє відображення у ст. 266 КУпАП, приписах Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.
Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу, у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 3 цієї статті у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п. 7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Як визначено п. 3 Порядку, огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність). Відповідно до п. 6 цього Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. А згідно п. 8 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Цей порядок при огляді на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 був дотриманий.
Суд вважає, що викладені доводи сторони захисту у клопотанні про закриття провадження, протирічать встановленим судом обставинам на підтвердження вини ОСОБА_1 , заявлені та подані виключно для уникнення відповідальності.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06. 2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином суд приходить до висновку, що дані докази є належними та допустимими, вони повністю між собою узгоджуються та в сукупності, з урахуванням критерію «поза розумним сумнівом» підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на користь держави, що становить 51000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років, та без конфіскації транспортного засобу, оскільки доказів, що транспортний засіб є у приватній власності порушника матеріали справи не містять.
Таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень.
На підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», правопорушник ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 34, 35, 40-1, 124, 245, 280, 283-284 КУпАП, ПДР України, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суддя -
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить у сумі 51000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень на рахунок отримувача: UA198999980313090149000005001, отримувач коштів: Донецьке ГУК/м.Донецьк/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та без конфіскації транспортного засобу.
Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу.
Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, встановлений ст. 307 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів, з дня її проголошення.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання три місяці.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області І.О. Сидоренко